Постанова

від 20.01.2014 по справі 801/4534/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 січня 2014 р. (12:52) Справа №801/4534/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С. О., за участю секретаря судового засідання Асєєвої Л. О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у сумі 43 855,31 грн.

за участю:

представника позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1, пенсійне посвідчення № НОМЕР_1.

Суть спору:

Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 43 855,31 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та мотивовані тим, що внаслідок не повідомлення відповідачем органів пенсійного фонду про зміну обставин, що впливають на розмір пенсії, відповідачу здійснено переплату соціальної пенсії за віком за період з 03.04.1997 року по 31.12.2012 року, яку позивач просить стягнути примусово.

Відповідач, ОСОБА_1, позовні вимоги не визнала з підстав, відображених в письмових запереченнях, згідно яких, зокрема, зазначила, що ніяких зловживань з її боку не було, недостовірні дані до ПФУ не подавалися. Крім того, відповідач звернула увагу, що на момент подання заяви про призначення соціальної пенсії вона не працювала, 03.04.1997 р. зареєструвалася в якості фізичної особи-підприємця, однак з 2006 р. підприємницькою діяльністю не займалася, податки не сплачувала, тобто не була застрахованою особою.

Позивач в судове засідання не з'явився, однак направив до суду клопотання (вх. № 1487/14/п) про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 2 Закону №1788 за цим Законом призначаються:

а) трудові пенсії:

за віком;

по інвалідності;

в разі втрати годувальника;

за вислугу років;

б) соціальні пенсії.

Відповідно до статті 5 Закону №1788 право на соціальну пенсію мають усі непрацездатні громадяни на умовах, що визначаються цим Законом.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію (ч. 1 ст. 7 Закону №1788).

Відповідно до ст. 93 Закону №1788 соціальні пенсії призначаються і виплачуються непрацюючим громадянам, крім інвалідів з дитинства, при відсутності права на трудову пенсію:

інвалідам I і II груп, у тому числі інвалідам з дитинства, а також інвалідам III групи;

особам, які досягли віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років;

дітям - у разі втрати годувальника (пункт "а" статті 37);

дітям-інвалідам віком до 16 років.

Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що право на отримання соціальної пенсії за віком мають лише непрацюючі громадяни, у тому числі жінки, які досягли 55 років, при відсутності у них права на трудову пенсію.

Матеріали справи свідчать, що 27.09.1996 р. ОСОБА_1 звернулась до комісії з призначення пенсії при виконкомі Білогірської райради народних депутатів, Білогірської районної Ради соціального забезпечення колгоспників із заявою про призначення соціальної пенсії за віком, яка сплачується тільки непрацюючим пенсіонерам.

Враховуючи те, що на момент подачі заяви від 27.09.1996 р. відповідач не працювала, їй була призначена соціальна пенсія за віком. При цьому ОСОБА_1 зобов'язалась у разі вступу на роботу повідомити відділ соціального забезпечення, про що свідчить відповідна розписка на оборотній стороні заяви від 27.09.1996 р. (а.с. 3).

Судом встановлено, що службовою запискою від 06.04.2012 р. начальник відділу ПУІСС повідомив начальника відділу з призначення пенсій про реєстрацію ОСОБА_1 в якості суб'єкта підприємницької діяльності 03.04.1997 р., після чого позивачем було прийнято протокольне рішення №118650 від 24.12.2012 р. про припинення виплати відповідачеві пенсії з 01.01.2013 р.

В додатку до протоколу позивачем зазначено, що оскільки відповідачем не було повідомлено про реєстрацію в якості суб'єкта підприємницької діяльності, право на соціальну пенсію за віком в період з 03.04.1997 р. по 31.12.2012 р. у відповідача було відсутнє.

Слід зазначити, що згідно визначення, наведеного в ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р. № 803-ХІІ (в редакції, чинній на момент реєстрації відповідача в якості ФОП), зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Відповідно до п. «б» ч. 3 ст. 1 ЗУ «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про підприємництво» від 07.02.1991 р. № 698-XII (який був чинний на момент працевлаштування відповідача) встановлено, що підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

За таких обставин, особи, які мають статус суб'єкта підприємницької діяльності, не залежно від того, чи отримують вони дохід чи ні, не можуть належати до осіб, що мають статус безробітного, непрацюючого, а отже зобов'язані в силу положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» повідомляти про ці обставини органу, що призначає пенсії.

Так, відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Положення аналогічного змісту закріплені в п. «3» ч. 2 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058, згідно з яким застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що правомірність винесеного позивачем протокольного рішення №118650 досліджувалася в судовому порядку.

Так, постановою Білогірського районного суду АР Крим від 29.04.2013 р. у справі №104/879/13-а зазначене протокольне рішення було визнано протиправним та скасовано, однак за результатом апеляційного оскарження постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 р. зазначене рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято нове про відмову в позові.

При цьому при прийнятті цієї постанови судом апеляційної інстанції було встановлено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зареєстрована 26.12.2012 р., а тому в період з 03.04.1997 р. по 26.12.2012 р. ОСОБА_1 мала юридичний статус працюючої особи та не мала права на отримання соціальної пенсії. Крім того, Севастопольський апеляційний адміністративний суд зазначив, що оскільки ОСОБА_1 не надала до УПФУ в Білогірському районі АР Крим відомості ані про її реєстрацію в якості суб'єкта підприємницької діяльності, ані про припинення підприємництва, що призвело до зловживання з її боку, у Управління ПФУ в Білогірському районі АР Крим виникли правові підстави для прийняття спірного протокольного рішення.

Факти, встановлені зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, розцінюються судом в порядку ч. 1 ст. 72 КАС України в якості преюдиціальних та не потребують додаткового доказування.

З наявних в матеріалах справи довідок УПФУ в Білогірському районі АР Крим (а.с. 8 - 15) вбачається, що сума надмірно виплаченої пенсії ОСОБА_1 за період з 03.04.1997 року по 31.12.2012 року становить 43855,31 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, враховуючи підтвердження правомірності винесення позивачем протокольного рішення в судовому порядку, а також приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів з погашення заборгованості в добровільному порядку, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідають чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У судовому засіданні 20.01.2014 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 27.01.2014 р.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим (вул. Островського, 3, м. Білогірськ, АР Крим, 97600, ідентифікаційний код 22300429, р/р 25601010044701 у КРУ ВАТ «Державний ощадний банк», МФО 324805) 43855,31 грн. (сорок три тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять гривень тридцять одну копійку) заборгованості.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.