Постанова

від 27.11.2013 по справі 814/886/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 року справа № 814/886/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., при секретарі судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача прдставник1: Гарасюта І.О. (довіреність № б/н від 03.01.2013 р.);

від позивача представник2:Архипов В.А.(довіреність №6 від 18.04.2013 р.);

від відповідача: Бойко О.В. (довіреність №221/9/14-02-10-007 від 02.09.2013 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія "Прометей", вул. Новобузька, 70(в.Пушкінська,8), м. Миколаїв,54031

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

проскасування податкового повідомлення - рішення від 08.10.2012р. № 0002062301, №0002082301, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія "Прометей" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 08.10.2012р. № 0002062301, №0002082301. Мотивуючи свої вимоги тим, що висновки відповідача при винесенні оскаржених податкових повідомлень-рішень, є безпідставними та не ґрунтується на нормах законодавства України.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали. Відповідач проти позову заперечував.

Проаналізувавши діюче законодавство, матеріали справи, заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, суд дійшов наступного.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Миколаїва Миколаївської області було в період часу з 27.08.12р. по 07.09.12р. проведено позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.12р. по 30.06.12р. За результатами даної перевірки було складено акт від 21.09.2012р. №2556/22-200/36384761 (надалі - акт перевірки).

В акті перевірки зазначається про безтоварність операцій позивача з контрагентом ТОВ «Шевченко-Південь-Агро». Мотивується неможливістю встановлення місцезнаходження цього контрагента (акт Саратської МДПІ у Одеській області від 03.08.2012р. №42/2200/33578649 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Шевчено-Південь-Агро» (код ЄДРПОУ 33578649) щодо підтвердження факту реального здійснення господарських операцій із платником податків за період з 01.12.2011р. по 31.05.2012р». У цього контрагента відсутні транспортні засоби, нерухоме майно, в той же час зареєстровані договори оренди земельних ділянок для сільськогосподарського виробництва. У акті перевірки констатовано про неможливість дослідити реальність господарських відносин та діяльності ТОВ «Шевченко-Півідень-Агро», як товаровиробника сільськогосподарської продукції на орендованих земельних ділянках, тому що підприємство не надало ряд необхідних документів, в тому числі товаро-транспорті накладні на перевезення товару від складу ТОВ «Шевченко-Півідень-Агро», документи про наявність у цього підприємства відповідних виробничих потужностей, матеріальних і фінансових ресурсів, наявність необхідної кількості працюючих, документальне підтвердження збирання врожаю, зважування та оприбуткування врожаю, перевезення зерна з току, договори складського зберігання зерна між цим підприємством та сертифікованим зерновим складом, складські документи тощо (т.1, а.с. 36-37). Свідоцтво платника ПДВ було анульовано підприємству ТОВ «Шевчено-Півідень-Агро» 10.07.2012р. Податковий орган вважав угоди позивача з ТОВ «Шевченко-Південь-Агро» нікчемними, та такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків. А отже вважав, що у позивача відсутнє право на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по операціях з підприємством -постачальником ТОВ «Шевченко-Південь-Агро». У зв'язку з цим вважав зе необхідне зменшити сформований ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Прометей» податковий кредит з ПДВ, сформований в результаті здійснення операцій з ТОВ «Шевченко-Південь-Агро» в сумі 5263784 грн. Витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування сформовані в результаті здійснення операцій з ТОВ «Шевченко-Південь-Агро» підлягав зменшенню на суму 26076997 грн. Сума доходів позивача від подальшої реалізації цієї продукції іншим підприємствам контролюючий орган вважав завищеною за рахунок сум, що надійшли від поставки - в сумі 26076997 грн.

В акті зазначалось про порушення п.135.1, 135.2, 135.5.1 ст. 135 Податкового кодексу України, а саме не включення позивачем до складу валових доходів від нарахування умовних відсотків на отриману та не повернену на кінець звітного періоду фінансову допомогу, відсотків, які нараховувались банками на залишки коштів на розрахункових рахунках на суму 12537 грн.

В акті перевірки встановлено заниження суми витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) на суму 81883337грн. Крім того, по операціям з ТОВ «Шевченко-Південь-Агро» у зв'язку з їх безтоварністю і недійсністю на думку контролюючого органу, позивачем завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 26076997 грн. Також підприємством завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 930883грн за рахунок віднесення до складу витрат операційної діяльності витрат, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Це відхилення виявлення шляхом співставлення даних перевірки за 1 квартал 2012 року з даними декларації за 1 квартал 2012 року «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)». Зазначалось про порушення пп.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України (т.1, а.с. 49- 52).

Перевіркою виявлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 9683 грн за рахунок віднесення до складу витрат операційної діяльності витрат, які не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрат на проживання на базі відпочинку міста Трускавець за актом здачі-прийняття робіт від 08.05.2012р. виданим ТОВ «Рікос-Прикарпаття».

Контролюючий орган вважав, що позивач в порушення пп. 138.1.1., 138.2 ст.138, пп.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України завищив витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 2383741 за рахунок включення до складу витрат операційної діяльності експедиційних послуг наданих ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж», ТОВ «Дайкор», ТОВ «Бізнесстандарт». Зазначав, що актах виконаних робіт з цими підприємствами вказано, що виконано експедиційні послуги, але не вказано, яким чином вказані послуги пов'язані з діяльністю підприємства, а саме: що перевезено, з якою метою, а також у позивача відсутні товарно-транспортні накладні форми 1-ТН, які повинні підтверджувати факт перевезення товару, відсутні заявки на виконання перевезень.

Актом перевірки також було встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 3187250 грн внаслідок включення до складу витрат операційної діяльності витрат по придбанню дизельного пального у ТОВ «Алікон» у кількості 77,059тон, ТОВ «Базисстандарт» у кількості 300,861 тон, - отримання дизельного пального від зазначених постачальників не підтверджено документами, які б свідчили про зберігання, транспортування, використання зазначеного дизельного пального у власній господарській діяльності. При цьому, згідно з інформацією від Кіровоградської об'єднаної ДПІ №4104/7/15-20 від 17.09.2012р. щодо ТОВ «Базисстандарт», постачальником останнього у квітні 2012р. був ТОВ «Бау Тек», відносно якого ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС складено акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Бау Тек» (код ЄДРПОУ 35263871) щодо підтвердження господарських операцій з платниками податків за період з 01.04.2012р. по 31.05.2012р. для відпрацювання по ланцюгу постачання». З цього акту вбачається, що фактично у ТОВ «Бау Тек» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання тощо. Що стосується ТОВ «Алікон», то як зазначено у акті перевірки, відповідно до інформації Кіровоградської об'єднаної ДПІ від 17.09.12р. №4113/7/15-20, це підприємство сформувало податковий кредит з ПДВ за рахунок операцій з підприємствами, що мають ознаки фіктивності (т.1, а.с.59-63). Крім того контролюючий орган зазначав про відсутність заявок на постачання нафтопродуктів від ТОВ «Алікон» на користь позивача, як це прямо передбачено договором між цими підприємствами.

Також перевіркою було встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 541133грн внаслідок включення до складу витрат операційної діяльності позивача витрат по придбанню будівельних матеріалів у ТОВ «Арагон Торг»; отримання будівельних матеріалів від ТОВ «Арагон Торг» не підтверджено документами, які б свідчили про зберігання, транспортування, використання придбаних в червні 2012 року будівельних матеріалів у власній господарській діяльності. Контролюючий орган наполягав на тому, що відповідно до п.138.1.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають в себе витрати з собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, в той час як придбані у цього підприємства будівельні матеріали не використані для формування собівартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які фактично були реалізовані позивачем у звітному періоді.

Також перевіркою встановлено, що ТОВ «Арагон Торг» сформувало податковий кредит за квітень 2012р. від підприємства ТОВ «Бау Тек», яке має ознаки фіктивності. При цьому контролюючий орган посилався на що відносно цього підприємства ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС складено акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Бау Тек» (код ЄДРПОУ 35263871) щодо підтвердження господарських відносин у квітні 2012р». Вважав, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Бау-Тек» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача».

Перевіркою також було встановлено завищення амортизаційних витрат позивача в сумі 76483 грн внаслідок віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування амортизаційних відрахувань, витрат на придбання на умовах фінансового лізингу основних засобів - сільськогосподарської техніки, яка не використовується у господарській діяльності ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Прометей». Зазначалось, що серед основних видів діяльності позивача відсутні таки, в процесі яких можливо використання цієї сільськогосподарської техніки, та за період, що підлягав перевірки позивач такими видами діяльності фактично не займався. Відповідно ж до п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України, амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів для використання у господарській діяльності (т.1, ас. 73-76).

В результаті перевіркою зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток всього сумі 1970556 грн, в т.ч. за 1 кв.2012р. в сумі 1830727грн; за півріччя 2012р. у сумі 1970556 грн, в т.ч. за 2 кв.2012р. у сумі 139829 грн.

Перевіркою також було встановлено завищення податкових зобов'язань по податку на додану вартість за період з 01.01.2012р. по 30.06.2012р. всього в сумі 3918922грн. (т.1 а.с. 79). Також було встановлено заниження суми податкових зобов'язань з цього податку в сумі 1344862 грн. Такий висновок податковий орган мотивував неправомірним з боку позивача невнесенням суми ПДВ до складу податкових зобов'язань від реалізації покупцям зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, які були придбані безпосередньо у сільськогосподарських підприємств-виробників після 06.08.11, тобто з віднесенням при придбанні сум ПДВ до складу податкового кредиту. Відповідно до п.15 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України №2755-6 від 02.12.10 зі змінами та доповненнями внесеними Законом України від 07.07.11 №3609, який набрав чинності з 06.08.11р, тимчасово, до 01 січня 2014 року, від обкладення ПДВ звільняються операції з постачання зернових культур товарних позицій 1001-1008 (крім товарної позиції 1006 та товарної під категорії 1008 10 00 00) згідно УКТ ЗЕД та технічні культури товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім їх першого постачання сільськогосподарськими підприємствами виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств-виробників.

На твердження контролюючого органу, позивачем завищено суму податкових зобов'язань за ПДВ в розмірі 5263784 грн, оскільки відобразило у складі податкових зобов'язань суми ПДВ від вартості товарів нібито реалізованих ряду постачальників, які позивач фактично не мав можливості реалізувати цим суб'єктам господарювання, тому що не мало такого товарну в наявності, а саме не отримувало не отримувало цей товар від постачальника ТОВ «Шевченко-Південь-Агро», ці операції були безтоварними, з мотивів що викладалися вище (т.1 а.с.86-87).

В акті перевірки також встановлено завищення сум податкового кредиту за перевіряємий період за рахунок сум ПДВ у складі вартості придбаних транспортно експедиційних послуг у ТОВ «Дайкор» на суму 1784490 грн; придбаного дизельного пального у ТОВ «Алікон» на загальну суму 786000 грн та у ТОВ «Базисстандарт» на загальну суму 3038700 грн; придбаних будівельних матеріалів у ТОВ «Арагон-Торг» на загальну суму 656560 грн; проживання на базі відпочинку ТзОВ «Рікос-Прикарпаття» на загальну суму 11620 грн, отримання яких не підтверджується документами, які б свідчили про використання вказаних послуг в межах господарської діяльності платника податку всього в сумі 1046229 грн (т.1, а.с. 91-95). При цьому податковий орган зазначав, що відповідно до ст. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього кодексу протягом такого завітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також податковим органом було встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме констатовано завищення суми податкового кредиту за перевіряємий період у розмірі 341667 грн. за рахунок віднесення до складу податкового кредиту у березні 2012 року суми ПДВ по податковій накладній від 21.03.2012р. №35/2 на загальну суму 2050000 грн, в т.ч. ПДВ 341666,67 грн, яка зареєстрована продавцем - ПП «Прометей» в Єдиному реєстрі податкових накладних за номером 35 згідно квитанції від 27.03.2012р. Зазначена податкова накладна оформлена на виконання договору купівлі-продажу соняшнику в кількості 500 тон, від 20.03.2012р. №203/1. Податковий орган мотивував тим, що відповідно до ст. 201 ПК України відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів, робіт, послуг надати податкову накладну, або у разі порушення ним порядку її заповнення та реєстрації, покупець мав би право додати до податкової накладної за звітний період заяву зі скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту (т.1, а.с. 96).

Крім того, контролюючим органом встановлено порушення п. 198.4 ст. 198, п. 15 підрозділу 2 розділу 20 «Перехідні положення» Податкового кодексу України позивачем, який зависив суму податкового кредиту за рахунок віднесення суми ПДВ у складі вартості придбаних зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно УКТ ЗЕД та технічні культури товарних позицій 1205 і 1206 згідно УКТ ЗЕД , оскільки таке придбання здійснювалось для операцій, звільнених від оподаткування - у сумі 990584 грн (т.1, а.с. 97-100). Відповідно до п.15 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України №2755-6 від 02.12.10 зі змінами та доповненнями внесеними Законом України від 07.07.11 №3609, який набрав чинності з 06.08.11р, тимчасово, до 01 січня 2014 року, від обкладення ПДВ звільняються операції з постачання зернових культур товарних позицій 1001-1008 (крім товарної позиції 1006 та товарної під категорії 1008 10 00 00) згідно УКТ ЗЕД та технічні культури товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім їх першого постачання сільськогосподарськими підприємствами виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств-виробників.

З таких же підстав податковий орган вважав завищеним податковий кредит по операціям з ТОВ «Інформаційно-торговий дім ЛС» та ТОВ «ТД «Зернотрейд». Податковий орган послався на порушення п.198.4 ст. 198 ПК України (т.1, а.с. 101-102).

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 ПК України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Внаслідок проведеної перевірки відповідачем були винесені і направлені позивачу:

- податкове повідомлення-рішення від 08.10.2012р. №0002062301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1970556,00 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 985278,00 грн;

- податкове повідомлення рішення від 08.10.2012р. №0002082301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3836655,00 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 1918328,00 грн.

В своєму позові позивач просив про визнання нечинними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень, мотивуючи це тим, що вони є незаконними та необґрунтованими.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши усі докази по справі, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

В ході судового розгляду і детального дослідження матеріалів справи та обставин вчинення дій, які кваліфікуються контролюючим органом, як податкові правопорушення, представники сторін висловлювали свої позиції щодо кожної складової частини цього порушення та відповідно сум, які нараховані податковим органом.

Вирішуючи питання про нікчемність угод з підприємствами ТОВ «Дайкор», ТОВ «Арагон-торг», ТОВ «Базистандарт», ТОВ «Алікон», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж», та відповідно незаконності визначення позивачем як витрат від операційної діяльності сум, сплачених на придбання продукції у цих підприємств, наслідком якого стало заниження сум податку на прибуток підприємств, що підлягав сплаті до бюджету, а також незаконності включення сум ПДВ у складі вартості придбаних у цих підприємств товарів (робіт, послуг), суд виходить із такого.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, що була чинною у відповідних податкових періодах), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Приписами п.135.2 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.137.1 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Із п.138.2 ПК України слідує, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.139.1.9 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Системний аналіз правових норм, які регулюють правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про реальну господарську операцію та підтверджує її здійснення. Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг) саме у контрагента, зазначеного в первинних документах.

Для віднесення відповідних сум до складу валових втрат не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж, суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі валових витрат, понесених на придбання товарів (послуг) та використання запасів, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем під час проведення перевірки надано усі первинні документи щодо придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств ТОВ «Дайкор», ТОВ «Арагон-торг», ТОВ «Базистандарт», ТОВ «Алікон», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж».

Контролюючий орган на оспорює те, зо видані позивачеві контрагентом первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства, а тому суд вважає, що вони є належним доказом правомірності формування валових витрат.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки в зв'язку з незнаходженням підприємств-контрагентів (чи наступних контрагентів за ланцюгом постачання) за юридичною адресою не може бути підставою для визнання господарських операцій безтоварними, оскільки чинне законодавство не пов'язує право платника податків на формування валових витрат із фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою. Посилання ДПІ на наявність взаємовідносин контрагента позивача з підприємствами, які мають ознаки фіктивності, з яким позивач не мав жодних стосунків, не має правового значення, оскільки предметом дослідження при проведені перевірки були господарські операції між позивачем та його безпосередніми контрагентами - ТОВ «Дайкор», ТОВ «Арагон-торг», ТОВ «Базистандарт», ТОВ «Алікон», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж». Позиціонування контролюючим органом наведених обставини як порушення податкового законодавства не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим.

З врахуванням того, що позивачем надано контролюючому органу первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів ТОВ «Дайкор», ТОВ «Арагон-торг», ТОВ «Базистандарт», ТОВ «Алікон», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правової угоди товарів (робіт, послуг) для здійснення господарської діяльності, направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, є такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження висновків про порушення позивачем податкового законодавства.

В той же час, що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «Арагон-Торг», то суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень податкового органу про неправомірність включення витрат на придбання будівельних матеріалів у суми валових витрат позивача, оскільки відповідно до п.138.1.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають в себе витрати з собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, в той час як придбані у цього підприємства будівельні матеріали не були використані позивачем у перевіряємому звітному періоді, тому не підпадають під визначення витрат у розумінні процитованої статті - п.138.1.1 ст.138 ПК України.

Тому в цій частині суд вважає за необхідне визнати частково протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.10.2012р. №0002062301 в сумі 1169909,00 гривень ( по відносинах з ТОВ «Дайкор» - 312286грн, ТОВ «Базисстандарт» - 531773 грн., ТОВ «Алікон» - 137550 грн, ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» -126175 грн, ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» - 62125 грн) а також у відповідній сумі штрафних санкцій в сумі 584953,00 грн, в всього в сумі - 1754862,00 грн.

Крім того, відповідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, …, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів».

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Приписами п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України визначено, що платник податку - це будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Платник податку самостійно відповідає за своєчасність та повноту нарахування та сплати податку. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податків; дата відвантаження товарів покупцю (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. При цьому дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною, є датою виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198 ст. 198 ПК України).

Згідно приписів п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз зазначених правових норм, вказує на те, що для формування платником податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Дані правові норми визначають, що до складу витрат, які дають право формувати податковий кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами. В цьому випадку також визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг) саме у контрагента, зазначеного в первинних документах.

Як вбачається із акту перевірки позивача, що є предметом судового дослідження, позивачем було укладено договори на купівлю товарів (робіт, послуг) з ТОВ «Дайкор», ТОВ «Арагон-торг», ТОВ «Базисстандарт», ТОВ «Алікон». Взаємовідносини з цими підприємствами підтверджуються необхідними первинними документами та податковими накладними.

Придбані товари (роботи, послуги) напряму пов'язані з господарською діяльністю цього платника податків.

Для віднесення відповідних сум до складу валових втрат та податкового кредиту з ПДВ не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем надані первинні документи, які підтверджують факт реальної поставки на його адресу послуг (робіт, товарів) від безпосереднього контрагента.

Видані позивачеві контрагентом податкові накладні та інші первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. На момент видачі податкових накладних постачальник послуг був зареєстрований платником ПДВ, а отже, мав право їх виписувати. В свою чергу, покупець мав правові підстави включити суму ПДВ по таким податковим накладним до податкового кредиту. Позивач в повному обсязі задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ.

Суд також вважає, що позбавлення платника податку права на формування витрат у зв'язку з невиконанням обов'язків контрагентами контрагентів позивача, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477 мають в Україні значення джерела права. Так, у п. 53 рішення в справі «Булвес» АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, указавши, що «власність» може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні «правомірні очікування» отримати ефективне здійснення свого майнового права. У рішенні в справі Щокін проти України (п.49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п.71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податкових зобов'язань…. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності». Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно застосовувати наслідки недійсності правочинів, оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку. В акті перевірки немає посилань на відповідні рішення суду, а висновки акта є суто суб'єктивною думкою державних податкових ревiзорів-iнспекторів, а тому умовивід про нікчемність цих правочинів та безтоварність господарських операцій є невмотивованими. При дотримані вимог щодо оформлення необхідних документів, висновки про недостовірність або суперечність відомостей, зазначених у таких документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що вказують на обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність порушення позивачем податкового законодавства.

Інформація контролюючого органу про незнаходженням контрагента за юридичною адресою та неможливість здійснення його перевірки не є підставою для визнання правочинів недійсними, а господарських операцій безтоварними, оскільки чинне законодавство не пов'язує право платника податків на податковий кредит та на формування валових витрат із фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Таким чином, оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про безтоварність здійснених господарських операцій є бездоказовими.

Отже в цій частині позов підлягає задоволенню, а саме підлягає визнанню протиправним та скасуванню податкове-повідомлення рішення від 08.10.2012р. №0002082301 частині збільшення зобов'язання платника податку з податку на додану вартість в сумі 1044292,00 грн (ТОВ «Дайкор» - 297415грн, ТОВ «Арагон-торг» - 109427грн, ТОВ «Базисстандарт» - 506450 грн, ТОВ «Алікон» 131000 грн), а також відповідної штрафної санкції в сумі 522146,00 грн , а всього в сумі 1566438,00 грн.

В іншій частині суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Так, судом встановлено, що податкова звітність позивача за півріччя 2012 року визнана недійсною на підставі листа позивача вх.. №11517/10 від 09.08.12р., в результаті чого доходи, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування збільшено на 84506073 (т.1, а.с. 45). Витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування збільшено на 82251649,00 грн за рахунок: - у зв'язку з визнаною податковою звітністю за півріччя 2012 року недійсною збільшено на 81883337,00 грн (т.1, ас. 49);

- витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування збільшено на 368310 за рахунок пільгових операцій (т.1, а.с. 70); на 113313 за рахунок збільшення адміністративних витрат в зв'язку з визнаною податковою звітністю недійсною за півріччя 2012р (т.1, ас. 71).

Внаслідок цього об'єкт оподаткування склав 84506073 - 82251649 = 2254424,00 грн, відповідно збільшене зобов'язання по податку на прибуток склало 473429,00 грн., штрафна санкція - 236715,00 грн.

Крім того, позивачем було незаконно завищено суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 9683 грн за рахунок віднесення до складу витрат операційної діяльності витрат, які не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрат на проживання на базі відпочинку міста Трускавець за актом здачі-прийняття робіт від 08.05.2012р. виданим ТОВ «Рікос-Прикарпаття». В судовому засіданні представник позивача погодився з актом перевірки в цій частині. Сума збільшення зобов'язання складає 2034 грн, штрафні санкції - 1017 грн.

Що стосується відносин з ТОВ «Арагон-Торг» по закупівлі будівельних матеріалів, то в цьому випадку податкове зобов'язання з податку на прибуток було контролюючим органом правомірно збільшено на суму 113638,00 грн та штрафна санкція 56819,00 грн з мотивів викладених вище.

Також на час перевірки позивач не надав контролюючому органу документів, які б підтверджували віднесення до складу витрат операційної діяльності витрат в сумі 930883 грн (т.1, а.с. 51). Такі витрат не були взагалі підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Надання цих документів в подальшому, вже після закінчення проведеної перевірки суд оцінює критично та не враховує при визначенні суми податкових зобов'язань, оскільки вони не були надані контролюючому органу на час проведення перевірки та винесення відповідних податкових повідомлень-рішень. Сума збільшеного зобов'язання складає 195485 грн, штрафні санкції 97743 грн.

Суд також не вбачає підстав у скасуванні податкових повідомлень-рішень, що є предметом судового розгляду в частині завищення амортизаційних витрат позивача в сумі 76483 грн по взаємовідносинах з ТОВ «УніКредит Лізинг», ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-Ліз», а саме віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування амортизаційних відрахувань, витрат на придбання на умовах фінансового лізингу основних засобів - сільськогосподарської техніки (тракторів та сівалки), яка не використовується у господарській діяльності позивача.

Відповідно до п.144.1 ст. 144 ПК України, амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

Як вбачається із довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1, а.с. 24), серед основних видів діяльності позивача відсутні такі, в яких можливо б було використання придбаної сільськогосподарської техніки (тракторів та сівалки), в акті перевірки не встановлено, а позивачем не доведено використання цих основних засобів у своїй господарській діяльності у період, що підлягав перевірці, та, відповідно, правомірність амортизації витрат на їх придбання у цей період. Сума збільшення податкового зобов'язання - 16061 грн, штрафні санкції 8031 грн.

Також суд не вбачає підставі у задоволенні позову в частині оскарження податкових повідомлень-рішень щодо нарахування податкового зобов'язання в сумі 1344862 грн та зменшення податкового кредиту на суму 990584 грн внаслідок невірного визначення підприємством цих сум при придбанні зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, які були придбані безпосередньо у сільськогосподарських підприємств-виробників після 06.08.11, та їх подальшої реалізації, з віднесенням сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.15 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України №2755-6 від 02.12.10 зі змінами та доповненнями внесеними Законом України від 07.07.11 №3609, який набрав чинності з 06.08.11р, тимчасово, до 01 січня 2014 року, від обкладення ПДВ звільняються операції з постачання зернових культур товарних позицій 1001-1008 (крім товарної позиції 1006 та товарної під категорії 1008 10 00 00) згідно УКТ ЗЕД та технічні культури товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім їх першого постачання сільськогосподарськими підприємствами виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств-виробників.

Відповідно до п. 198.4 ст. 198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 ПК України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Вищезазначені норми закону не були враховані позивачем при визначені ним податкових зобов'язань з ПДВ та нарахування податкового кредиту за рахунок придбання цих товарів. Отже в цей частині рішення податкового органу підлягає залишенню без змін. Сума збільшення податкового зобов'язання - 1344862,00 грн сума зменшення податкового кредиту 990584,00 грн, штрафні санкції - 167722, 00 грн.

Також на порушення зазначених норм закону позивач зависив суму податкового кредиту за рахунок віднесення суми ПДВ у складі вартості придбаних зернових культур товарних позицій 1001-1008 УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 УКТ ЗЕД у ТОВ «Інформаційно-торговий дім-ЛС» та ТОВ «ТД «Зернотрейд», які не є сільськогосподарськими виробниками в сумі 113313,00 грн, а отже ці операції не були звільнені від обкладання ПДВ, тому податковий кредит позивачем було сформовано неправомірно. Ці обставини представник позивача в судовому засіданні не заперечував. Отже сума збільшення податкового зобов'язання складає 113 313,00 грн, штрафні санкції 56657,00 грн. В цій частині в позові слід також відмовити.

По наведеним вже вище в постанові суду причинам суд вважає правомірним збільшення контролюючим органом суми податкового зобов'язання позивача, який занизив його, включивши у суму податкового кредиту суму ПДВ, що сплачена у врастості послуг ТзОВ «Рікос-Прикарпаття» щодо відпочинку керівництва позивача, так як ці послуги не використовувались у господарській діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Представник позивача в судовому засіданні погодився з позицією податкового органу в цій частині. Тому в частині позову щодо збільшення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 1937,00 грн, штрафні санкції 969,00 грн у позові також слід відмовити.

Суд вважає за необхідне відмовити у позові також і в частині оскарження податкового повідомлення-рішення в частині збільшення податкового зобов'язання в сумі 341667,00 грн з ПДВ та штрафні санкції 170834,00 грн по взаємовідносинам з ПП «Прометей».

При цьому суд виходить із такого.

Відповідно до ст.201 ПК України, Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну , складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Судом встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми придбаного у ПП «Прометей» товару по податковій накладній від 21.03.2012р. №35/2 на загальну суму 2050000грн (в т.ч. ПДВ 341667грн). В той же час ця податкова накладна була зареєстрована ПП «Прометей» під номером 35 згідно квитанції від 27.03.12р.

Отже позивач самостійно допустив неуважність, та не перевірив факт реєстрації податкової накладної з боку контрагенту, а також не скористався правом на подання відповідної заяви зі скаргою до податкового органу. Законом встановлені жорсткі правила реєстрації та оформлення податкових накладних задля виключення зловживання з боку суб'єктів господарювання в цій сфері. Тому суд вважає, що податкова накладна, оформлена з порушенням вимог закону, та фактично не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних не може надавати права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 08.10.2012 р. №0002062301 в сумі 1 754 862 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 08.10.2012 р. №0002082301 в сумі 1 566 438 грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Відшкодувати судові витрати в сумі 2294 грн. з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія "Прометей" (код ЄДРПОУ 36384761).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна