Рішення

від 06.05.2009 по справі 45/91-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

45/91-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2009 р.                                                            Справа № 45/91-09

вх. № 2360/5-45

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Федотова О.В., доручення № 314/24 від 14.04.2009 року, після перерви не з'явився

відповідача - Поліщук Н.П., доручення № 2 від 01.10.2008 року    

розглянувши справу за позовом Відкрите акціонерне товариство "Авторадіатор",            м. Маріуполь  

до  ТОВ "Укравтозапчастини Плюс", м. Харків  

про стягнення 34652,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача            26460,31 грн. основного боргу,  3442,95 грн. інфляційних,  526,00 грн. річних,      4223,73 грн. пені, а також судові витрати в сумі 464,53 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує  неналежним виконанням з боку відповідача умов договору                № 31/91/3 від 26 червня 2008 року з додатковою угодою № 1 до нього, а саме щодо проведення розрахунку за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 березня 2009 року про порушення провадження у справі розгляд справи було призначено на 15 квітня 2009 року о 10:30 год.

В засідання суду 15 квітня з'явились позивач та відповідача.  Позивач позовні вимоги підтримує. Відповідач заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання суду доказів сплати суми основного боргу. Додатково сторони  надали додаткові докази, які залучені судом до матеріалів справи.

Суд, розглянувши та обговоривши зі сторонами  клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення шляхом оголошення перерви в засіданні суду до 06 травня 2009 року до  11 год. 30 хв., відповідно ст. 77 ГПК України.

Під час перерви в засіданні суду, а саме 29 квітня 2009 року позивач надав до матеріалів справи клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача в сумі 25657,21 грн., а також  05 травня 2009 року - заяву про відмову від позовних вимог щодо суми основного боргу, збільшення та уточнення позовних вимог щодо стягнення пені, річних та інфляційних, згідно якої мотивуючи сплатою відповідача позивач відмовився від позовних вимог в частині суми основного боргу, збільшив суми пені до 4473,02 грн., річних та інфляційних, розмір яких згідно уточнень становить 642,48 грн. та 5054,74 грн. відповідно.

06 травня 2009 року розгляд справи було продовжено.

Позивач в засідання суду після перерви не з'явився.

Відповідач в засіданні суду 06 травня 2009 року  проти прийняття уточнених позовних вимог позивача не заперечує, проте повністю заперечує проти задоволення позову мотивуючи проведеним розрахунком з боку відповідача, а також не проведенням з боку позивача досудового врегулювання спору, посилається на економічну кризу та тяжке фінансове становище відповідача, про що вказав у відзиві на позовну заяву. Також відповідач заперечує щодо задоволення клопотання позивача про вжиття запобіжних заходів мотивуючи повною сплатою суми боргу станом на 06 травня 2009 року.

Суд, розглянувши уточнені позовні вимоги позивача, враховуючи норми ст. 22 ГПК України, а також з огляду на надання суду доказів сплати державного мита в збільшеній частині позовних вимог, а також докази направлення відповідачеві вищевказаної заяви, прийняв заяву позивача про відмову від позовних вимог щодо суми основного боргу, збільшення та уточнення позовних вимог щодо стягнення пені, річних та інфляційних до розгляду.

Клопотання позивача, подане ним в порядку ст. 66 ГПК України задоволенню не підлягає з огляду на відсутність основної заборгованості, а також у зв'язку із недоведеністю позивачем необхідності їх застосування (відсутні докази щодо утруднення або невиконання рішення в майбутньому).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та дослідивши надані сторонами докази встановив наступне:

26 червня 2008 року між сторонами було укладено договір поставки № 31/91/3 за умовами якого позивач зобов'язався виготовити та поставити відповідачеві товар, асортимент, кількість та ціна якого вказуються у додатках в які є  невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на протязі  60  днів з моменту поставки (1.1, 2.1, 2.2, 4.3 договору). Також 26 червня 2008 року між сторонами було підписано додаток № 1 до договору, яким сторони визначили найменування товару, його кількість та ціну, термін поставки та оплати товару.

04 липня 2008 року за видатковою накладною № РН-0000297 позивач передав відповідачу, а відповідач через свого повноважного представника за дорученням серія ЯПЖ № 455856 від 04 липня 2008 року одержав товар на загальну суму 102460,31 грн. (копія накладної та доручення містяться в матеріалах справи).

В порушення взятих на себе зобов'язань за договором (поставка товару - 04 липня 2008 року, термін оплати - відстрочення платежу на 30 днів з моменту поставки, початок прострочення з 04 серпня 2008 року) відповідач розрахунок за отриманий від позивача товар  не здійснив.

05 серпня 2008 року сторонами було підписано  додаткову угоду № 1 до договору № 31/91/3, відповідно до якої позивачем було надано відповідачу відстрочення платежу на 60 днів з моменту поставки товару.  

На виконання умов договору та з простроченням терміну оплати товару (поставка товару - 04 липня 2008 року, термін оплати - відстрочення платежу на 60 днів з моменту поставки, початок прострочення з 03 вересня  2008 року) відповідачем було сплачено позивачу  кошти в розмірі 76000 грн., про що свідчать копії банківських виписок. Решта заборгованості в розмірі 26460,31 грн. була пред'явлена позивачем до стягнення при його зверненні із даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно  до  ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази  подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України суд вважає, що позивач надав належні докази                          для підтвердження   своїх  вимог  стосовно основної суми заборгованості в розмірі    26460,31 грн.

Однак, під час розгляду справи в суді, сума основного боргу в розмірі 26460,31 грн. сплачена відповідачем в повному обсязі у зв'язку із чим позивач відмовився від частини позовних вимог про стягнення з відповідача 26460,32 грн. боргу, і яка прийнята судом.

Також позивачем було пред'явлено до стягнення 642,48 грн. річних, 5054,74 грн. інфляційних та 4473,02 грн. пені, які нараховані позивачем на підставі ст. 625 ЦК України та п. 4.5 договору.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГУ України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

За приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням  зобов'язання  є  його  невиконання  або виконання  з  порушенням  умов,  визначених  змістом  зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення   зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом  4.5 договору за порушення строків оплати сторонами передбачено сплату відповідачем позивачу пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, загальна сума неустойки не може перевищувати 5% вартості несплаченого товару.

Розглянувши частину позовних вимог позивача щодо стягнення інфляційних, річних та пені,  приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором, суд визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення 642,48  грн. річних та 4473,02 грн. пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Позовні вимоги позивача щодо стягнення на його користь 5054,74 грн. інфляційних суд вважає за необхідне залишити без розгляду враховуючи те, що позивачем не надано належного розрахунку пред'явленої до стягнення суми інфляційних. При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що з поданого до суду розрахунку інфляційних (як при зверненні із позовом, так і при уточненні позову)  незрозуміло з якої суми та яким чином позивач нараховує інфляційні, розрахунок інфляційних суттєво відрізняється від інших належних розрахунків річних та пені.  

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України, державне мито в розмірі              102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. підлягають відшкодуванню позивачеві.

Керуючись ст. ст. 22,  33, 34, 43, 44, 49, 66, 77, п. 5 ст. 81, ст.ст. 82-85  ГПК України, суд, -    

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву позивача  про уточнення позовних вимог.

Відмовити позивачу в задоволенні клопотання про вжиття запобіжних заходів.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ "Укравтозапчастини плюс", 61024, м. Харків,                                   вул. Лермонтовська, 9, кв. 17 (в тому числі з п/р 26005860501410 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" в м. Харкові, МФО 351016, код ЗКПО 35073575) на користь ВАТ "Авторадіатор", 87515, м. Маріуполь, вул. Артема, 43 (п/р 25004111281980 в банку "Фінанси і Кредит", МФО 300131, код ЗКПО 00232093)  642,48  грн. річних,                   4473,02 грн. пені, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Позовні вимоги щодо  5054,74 грн.  інфляційних залишити без розгляду.

Суддя                                                                                            

Рішення підписано  07 травня 2009 року