Рішення

від 20.05.2009 по справі 37/89пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/89пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.05.09 р.                                                                                                       Справа № 37/89пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства „Ізоляція”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 00292681

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройполімер”, м. Єнакієве, ідентифікаційний код 34359466

про: стягнення заборгованості в сумі 34832 грн., неустойки в розмірі 2134,71грн. інфляції в сумі 1660,94грн., 3% річних – 266,84грн. та розірвання договору оренди

за участю уповноважених представників:

від Позивача –  Задорожний М.С. (за довіреністю б/н від 30.10.2008р.);

від Відповідача  – Гриненко О.М. (директор Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройполімер” згідно рішення №1 від 08.08.2006р.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався  з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 16.04.2009р. на 28.04.2009р., з 28.04.2009р. на 20.05.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Ізоляція”, м. Донецьк (далі – Позивач)  звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройполимер”, м. Єнакієве (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 25000,99грн., неустойки в розмірі 1123,39грн., інфляції в сумі 766,14грн., 3% річних – 140,42грн. та розірвання договору оренди з 24.02.2009р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення грошових зобов'язань за договором оренди майна товариства №01/11/08 від 01.11.2008р., у зв'язку з чим утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, інфляції, річних; та розірвання договору.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди майна товариства №01/11/08 від 01.11.2008р.,  акт прийому-передачі майна від 01.11.2008р., рахунки фактури №ИЗ-01694 від 24.12.2008р., №ИЗ-01520 від 11.11.2008р., №ИЗ-00072 від 29.01.2009р., №ИЗ-00149 від 24.02.2009р.; претензію №03-02/112 від 03.02.2009р. з доказами надсилання та отриманням її Відповідачем.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 550, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 5, 6, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 32-67). Крім того, надав заяву №б/н від 27.04.2009р. про уточнення та збільшення позовних вимог, виклавши їх у наступній редакції: стягнути заборгованість в сумі 34832,00 грн., неустойки в розмірі 2134,71грн. інфляції в сумі 1660,94грн., 3% річних – 266,84грн. та розірвати договір оренди. При цьому, від вимог про стягнення заборгованості з компенсації комунальних витрат Позивач відмовився у зв'язку із неможливістю документального обґрунтування їх розміру.

Відповідач надав пояснення № 1 від 07.05.2009р., якими проти позову заперечив, посилаючись на те, що фактичні правовідносини з оренди у Позивача склалися із  Щедріним А.А.; мала місце домовленість про зарахування здійснених Щедріним А.А. робіт з приведення об'єкту оренди в належний           стан з орендними платежами; між сторонами не були підписані акти виконаних робіт і не виписувалася податкова декларація.  

Крім того, Відповідач відмовився підписувати складений та надісланий  його Позивачем на вимогу суду акт звірення розрахунків (а.с.77).

Представники сторін у судовому засіданні 20.05.2009р. підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2008р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди майна товариства № 01/11/08 (а.с. а.с. 14-16), згідно п.п.1.1, 12.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування належне Орендодавцю на праві власності домоволодіння з фактичною площею (за даними технічного паспорту) – 673 кв. м, у т.ч. під будівлями 357, розташоване за адресою: м. Донецьк, вул.. Більшовиків, 55, для використання його для здійснення основних видів виробничо-комерційної (господарської) діяльності Орендаря, строком до 31.10.2009р.

Об'єкт оренди належить Позивачу на праві власності, що підтверджується реєстраційним посвідченням Донецького бюро технічної інвентаризації (а.с.52) та договором № 89 купівлі-продажу державного орендного підприємства Донецький завод ізоляційних матеріалів від 21.10.1993р. (а.с.а.с.35-41).

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов'язання, зокрема:

·          п.3.1 – орендна плата, за користування майном складає 6222,00грн. за один календарний місяць, у т.ч. ПДВ 1037,00грн. та перераховується Орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 10 числа поточного місяця оренди. Орендна плата сплачується пропорційно відсотковій частці майна, наданого Орендарю за даними Актів приймання-передачі;

·          п.3.2 - вартість наданих комунальних послуг компенсується Орендарем на підставі відповідних рахунків Орендодавця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Компенсація здійснюється пропорційно орендованій площі.  

Умовами п. 8.2. договору сторони дійшли згоди, що за несвоєчасне перерахування орендної плати, компенсацію вартості комунальних послуг та інших витрат за договором Орендар сплачує пеню в розмірі 1% суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України,  що діяла у період, за який  сплачується пеня.

01.11.2008р. згідно із п.2.1 договору майно було передане Відповідачу, про що сторонами складено відповідний акт (а.с. 16б), в якому, серед іншого, вказано про  придатність приміщення за технічним та санітарним станом для використання за цільовим призначенням згідно умов договору.

Задля забезпечення виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором Позивачем були виставлені рахунки-фактури, які додані до матеріалів справи (а.с.а.с. 17, 18).

У зв'язку з не сплатою зазначених рахунків Позивач звертався до Відповідача з претензією про необхідність сплатити заборгованість та пропозицією розірвати договір (а.с.19-20).

Як вбачається із матеріалів справи, стягувана заборгованість з орендних платежів Відповідачем не погашена.

За таких обставин, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Заявою №б/н від 27.04.2009р. (а.с.а.с.59-60) Позивач уточнив та збільшив суму позовних вимог, виклавши їх у наступній редакції: стягнути заборгованість в сумі 34832,00 грн., неустойки в розмірі 2134,71грн. інфляції в сумі 1660,94грн., 3% річних – 266,84грн. та розірвати договір оренди. При цьому, від вимог про стягнення заборгованості з компенсації комунальних витрат Позивач відмовився у зв'язку із неможливістю документального обґрунтування їх розміру.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у поясненнях № 1 від 07.05.2009р. (а.с.78).

Суд розглядає справу в контексті всіх, викладених у заяві №б/н від 27.04.2009р. Позивачем вимог, оскільки одночасне їх висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобов'язань за договором оренди), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується  із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

При цьому, позиції щодо можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про стягнення заборгованості та розірвання договору, дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту п. 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482;

Водночас, згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач управнений до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог та відмовитися від певних вимог. В свою чергу,  відмова від вимог щодо заборгованості з компенсації комунальних витрат судом приймається згідно ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України як така, що не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки: по-перше, представник Позивача уповноважений на вчинення такої процесуальної дії; по-друге, відмова від вимог зумовлена відсутністю належних доказів для їх обґрунтування; перед прийняттям відмови представникові Позивача роз'яснені наслідки цієї процесуальної дії.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних,  індексу інфляції, та розірвання договору оренди.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди майна товариства №01/11/08 від 01.11.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

При цьому посилання Відповідача на те, що орендні правовідносини у Позивача фактично склалися із громадянином Щедріним А.А., судом до уваги не приймаються, оскільки не тільки не підтверджені належними у розмінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, але й у повній мірі спростовують наявними матеріалами справи, за якими саме Відповідач виступив у якості орендаря майна за спірним договором та прийняв його в оренду (керівник Відповідача у судовому засіданні підтвердив факт підписання ним акту приймання-передачі від 01.11.2008р.)

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати не пізніше 10 числа поточного місяця відповідно до умов договору оренди майна товариства №01/11/08 від 01.11.2008р.

Посилання Відповідача на відсутність актів виконаних робіт та виписаних податкових накладених судом до уваги не приймається, оскільки за умовами укладеного договору виникнення у Орендаря обов'язку щодо здійснення щомісячних платежів не покладене у залежність від складання зазначених документів.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, Відповідачем не у повному обсягу були виконані грошові зобов'язання із сплати орендної плати – належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного або припинення грошових зобов'язань у інший передбачений чинним законодавством спосіб Відповідачем до матеріалів справи не надано -  внаслідок чого за період з листопада 2008р. по квітень 2009р. утворилась стягувана заборгованість. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України. При цьому, посилання Відповідача на домовленість про зарахування орендних платежів виконаними роботами судом до уваги не приймається, оскільки до матеріалів справи не надано як доказів проведення таких робіт, такі і подання заяви про зарахування щодо їх вартості у встановленому чинним законодавством порядку. Більш того, сама необхідність здійснення зазначених робіт для пристосування приміщення для орендного використання не узгоджується із змістом акту приймання-передачі від 01.11.2008р., який достатньою мірою у розумінні ч. 3 ст.767 Цивільного кодексу України підтверджує належний стан об'єкту оренди.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги, що викладений Позивачем розрахунок боргу відносно періоду стягнення  є арифметично вірним і відповідає умовам договору та враховує доведені наявними матеріалами справи часткові платежі Відповідача, суд за відсутню доказів іншого, дійшов висновку, що вимоги стосовно стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 34832,00грн. підлягають задоволенню у повному обсягу.

Враховуючи, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, інфляційну індексацію та 3% річних, суд, перевіривши арифметичних розрахунок  (а.с.а.с.61-63) позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”,  встановив, що:

- зазначена сума інфляційної індексації хоча і містить певні арифметичні недоліки, проте не перевищує розміру індексації, що може бути нарахована за визначений період, у зв'язку із чим вимог в цій частині задольняються у повному обсягу – в сумі 1660,94грн.;

-          - розрахунок 3% річних містить арифметичний недолік, зумовлений використанням спрощеного визначення відсотку за один день прострочення, та дещо перевищує розмір відсотків, які можуть бути нараховані за вказаний позивачем період. З огляду на це вимоги в цій частині задовольняються частково  – у розмірі 266,74грн.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов'язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.  

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 8.2 договору оренди майна товариства №01/11/08 від 01.11.2008р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Арифметичний перерахунок вимог щодо пені, здійснений судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що розмір пені відносно заборгованості, що утворилась у розглядуваному періоді, з урахуванням встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” граничного розміру, має становити  2133,93 грн., в межах якої відповідні вимоги і задовольняються судом.

Щодо вимог про розірвання договору оренди майна товариства №01/11/08 від 01.11.2008р., судом встановлене наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Виходячи з підстав з підстав цієї позовної вимог, у розумінні їх (підстав) визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Позивач наполягає на розірванні договору як на наслідку порушення Відповідачем його умов у вигляді невиконання обов'язку щодо сплати орендної плати.

Стосовно вказаної Позивачем підстави для розірвання спірного договору суд зазначає наступне:

З огляду на приписи  п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на Позивача покладається обов'язок довести за допомогою належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав для дострокового розірвання спірного договору, а на Відповідача – обов'язок із спростування зазначених підстав.

Посилання Позивача на необхідність розірвання спірного договору у зв'язку із наявністю порушення його умов з боку Відповідача, судом приймаються до уваги як юридично і доказово обґрунтовані з огляду на таке.

За змістом  ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У світлі приписів ч.1 ст. 284, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України умова про сплату орендної плати  відноситься до істотних умов договору оренди у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, зазначена вимога спірного договору, що формулює істотну умову, Відповідачем належним чином не виконана, внаслідок чого утворилась заборгованість, щодо якої суд дійшов висновку, зазначеному вище, про її стягнення.  

Викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатньої у розумінні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди, оскільки саме із можливості своєчасного отримання орендних платежів виходив Позивач, укладаючи такий договір.

Положення ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України вимагають дотримання порядку розірвання, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України. Проте, у світлі приписів ст. 124 Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні  від 09.07.2002р. №15-рп/2002 обставини дотримання/недотримання такого порядку взагалі не впливають на можливість застосування судом відповідного способу захисту порушених прав Позивача. Аналогічна правова позиція сформульована в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482.  

За таких обставин, вимоги Позивача про дострокове розірвання спірного договору  підлягають задоволенню у повному обсягу.

Відносно заявленої Позивачем відмови від вимог щодо стягнення заборгованості з компенсації вартості комунальних послуг, суд, зважаючи на викладену вище позицію про прийняття цієї відмови як такої, що не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, зазначає наступне.  

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України наслідком прийняття відмови від певних позовних вимог є припинення провадження у справі щодо цих вимог на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та про задоволенні інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі – рішенні.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 78, 80,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Ізоляція”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00292681) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройполімер”, м. Єнакієве (ідентифікаційний код 34359466) про стягнення заборгованості в сумі 34832,00 грн., неустойки в розмірі 2134,71грн. інфляції в сумі 1660,94грн., 3% річних – 266,84грн. та розірвання договору оренди задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройполімер”, м. Єнакієве (ідентифікаційний код 34359466) на користь Відкритого акціонерного товариства „Ізоляція”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00292681) заборгованість з орендної плати у сумі 34832,00 грн., пеню у сумі 2133,93 грн., інфляційну індексацію в розмірі 1660,94грн. та 3% річних - 266,74грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Розірвати договір оренди майна товариства №01/11/08 від 01.11.2008р., укладений між Відкритим акціонерним товариством „Ізоляція”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00292681)  та  Товариством з обмеженою відповідальністю „Стройполімер”, м. Єнакієве (ідентифікаційний код 34359466).

4.Провадження за вимогами про стягнення заборгованості з компенсації вартості комунальних послуг у сумі 919,44грн. припинити.

5. У задоволені решти вимог щодо пені та 3% річних відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройполімер”, м. Єнакієве (ідентифікаційний код 34359466) на користь Відкритого акціонерного товариства „Ізоляція”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00292681) витрати по сплаті державного мита в сумі 464 грн.75 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 115 грн.71 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 20.05.2009р. оголошено вступну і резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 20.05.2009р.

8. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання  або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Попков Д.О.