Рішення

від 14.05.2009 по справі 18/943

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/943

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "14" травня 2009 р.                                                              Справа № 18/943

         Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 14.05.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом     товариства з обмеженою відповідальністю  фірма „Габен”,  м. Львів

до                    дочірнього підприємства “Балтія –Агро” товариства з обмеженою

                       відповідальністю “Торговий дім “Балтія”, с. Тубільці, Черкаського району,        

                       Черкаської області                                            

про                  стягнення 38 726 грн. 89 коп., -

       ВСТАНОВИВ:

          До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Габен” до дочірнього підприємства „Балтія - Агро” товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” про стягнення  заборгованості за неналежне виконання договору купівлі –продажу № 33 від 01.04.2008 року в розмірі 38 726 грн. 89 коп., в т.ч. 25 999 грн. 76 коп. –розмір основної заборгованості, 4 927 грн. 21 коп. –пеня,  7 799 грн. 92 коп. - штраф.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 30.04.2009 року було зобов'язано відповідача надати суду відзив на позов з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання представника не направив, своїм правом на захист підприємство не скористалося, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце засідання суду, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

Справа розглядається після відкладення.

З урахуванням вимог ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулося  14.05.2009 року за згодою представників позивача було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/943.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 01.04.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю фірма „Габен” (продавець) та дочірнім підприємством „Балтія - Агро” товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія” (покупець) було укладено договір купівлі –продажу за №33.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця мінеральні добрива, насіння, засоби захисту рослин          ( товар), а покупець в свою чергу - прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору та додатків до нього.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю та поставив відповідачу товар на загальну суму 215 250 грн. 00 коп., що підтверджується накладними:

-          № чрн 511 від 05.05.2008 року на суму 36 400 грн. 00 коп.;

-          № чрн 328 від 11.04.2008 року на суму 36 400 грн. 00 коп.;

-          № чрн 269 від 08.04.2008 року на суму 106 050 грн. 00 коп.;

-          № чрн 510 від 02.05.2008 року на суму 36 400 грн. 00 коп. (копії зазначених документів знаходяться в матеріалах справи).

Товар було прийнято представником відповідача, що підтверджується довіреностями серії ЯОУ №918456 від 30.04.2008  року, серії ЯОС №654179 від 11.04.2008 року, серії ЯОС №654176 від 07.04.2008 року, серії ЯОУ №918455 від 24.04.2008 року.

На виконання умов договору відповідач сплатив на користь позивача 189 250 грн. 24 коп., що підтверджується довідкою Західного ГРУ ПриватБанку від 03.03.2009 року №4/966 та довідкою Львівської обласної дирекції ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” від 06.03.2009 року №10/22-178 ( а.с. 18- 19), а також не заперечується самим позивачем.

Станом на день подання позову, відповідач має заборгованість перед позивачем за поставлений товар в розмірі 25 999 грн. 76 коп.

Позивачем до відповідача було направлено попередження від 25.11.2008 року.

Зі змісту вказаного попередження вбачається, що позивач вимагав сплатити борг до 28.11.2008 року.

Відповідач не повідомив позивача про результати розгляду вказаної вимоги, заборгованість не сплатив.

Пунктом 4.1 договору сторони встановили для себе умови розрахунків за поставлений товар у вигляді попередньої оплати товару до 05.04.2008 року в розмірі 107625,12 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплатив позивачу  лише частину попередньої оплати в розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Частиною першою ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Остаточний розрахунок за отриманий товар повинен бути здійснений до 20 травня 2008 року, що передбачено п. 4.2. договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином сума боргу в розмірі 25 999 грн. 76 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що покупець, у випадку несвоєчасної оплати, сплачує продавцеві пеню за кожен день прострочення, яка обчислюється від простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 4 927 грн. 21 коп. пені, нараховану з 20.05.2008 року по 04.03.2009 року, тобто за 289 днів прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд вважає правомірним нарахування позивачем пені за більший строк, ніж встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки сторони домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за цим договором, здійснюється без обмеження строку  встановленого ч.6 ст.232 ГК України (п. 6.5. договору).

Проте, даний розрахунок пені є невірним, оскільки, як зазначалося вище, відповідач згідно п. 4.2. повинен був повністю розрахуватися за отриманий товар до 20.05.2008 року, тобто включно.

Отже, сума пені за період з 21.05.2008 року по 04.03.2009 року (дати визначеної самим позивачем) становить 4 910 грн. 83 коп. Дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку, а в решті вимог в частині стягнення 16 грн. 38 коп. пені слід відмовити.

Відповідно до п. 6.3. договору, покупець, у випадку прострочення по оплаті, що передбачена п. 4.2. більше ніж 10 днів, також додатково, сплачує продавцеві штраф в розмірі 30% від суми вказаної в Додатку №1 до та інших додатках до цього договору, та відшкодовує продавцеві спричинені невчасним розрахунком збитки (понад неустойку), в тому числі не отриманий прибуток в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Проте, позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 30% не від суми вказаної в додатку №1 до договору, а від суми неоплаченого товару - 25 999 грн. 76 коп., тобто в меншому розмірі ніж це було передбачено самим договором.

Водночас судом враховано, що частиною 2 ст. 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 зазначеного Кодексу).

Ч. 2 ст. 4 ГК України передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

За таких обставин, враховуючи те, що сторони є суб'єктами господарювання, саме положеннями Господарського кодексу України має регулюватись їх діяльність, а тому ГК України в даному випадку має значення спеціального закону у сфері правового регулювання тих майнових відносин, учасниками якого є суб'єкти господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.

Водночас, за приписами пункту 6 наведеної норми, штрафні санкції за порушення саме грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Дана норма є диспозитивною і нею, на думку суду, встановлюється правила обчислення саме пені (як одного з видів господарських санкцій), а не штрафу, оскільки саме пеня обчислюється у відсотковому відношенні до суми простроченого платежу, а не у вигляді твердої суми чи в грошовому виразі.  

Крім того, згідно статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, у зв'язку з чим суд не погоджується з доводами позивача викладеними в позові про правомірність нарахування штрафу та пені одночасно.

При цьому судом враховано правові висновки викладені в постанові ВГСУ від 12.07.2007, зі справи № 13/710-06.

З огляду на зазначене суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7 799 грн. 92 коп. задоволенню не підлягає, а тому в позові в цій частині слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК  України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з дочірнього підприємства „Балтія - Агро” товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Балтія”, вул. Лугова, 29, с. Тубільці, Черкаського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 33625405, р/р 260033567501 у філії ПРУ ВАТ “Банк Фінанси та кредит” м. Полтава, МФО 331832 на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Габен”, вул. Айвазовського, 12/69, м. Львів, р/р 26001276202001 у ЗГРУ КБ “ПриватБанк” м. Львова, МФО 325321, ідентифікаційний код 20832731 –25 999 грн. 76 коп. –основної заборгованості, 4 910 грн. 83 коп. –пені, 309 грн. 11 коп. витрат на сплату державного мита та 94 грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

3.          В решті вимог –в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                                                                                         А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 15.05.2009 року.