Рішення

від 22.01.2014 по справі 908/3870/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 27/86/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2014 Справа № 908/3870/13

За позовом: Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (69005 м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 11; 70605 м. Пологи, Запорізька область, вул. Крупської, 162/11)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива-Плюс" (71154, Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарське, вул. Леніна, 67)

до відповідача 2: Приватного підприємства Агрофірма "Нива-Плюс" (71154 Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарське, вул. Леніна, 91)

про стягнення 907 672 грн. 65 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Тищенко Н.А., дов. № 21/14 від 08.01.2014р.

Від відповідача 1 : не з'явився

Від відповідача 2 : не з'явився

Приватне підприємство "Бізон-Тех 2006", м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива-Плюс", Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарське та Приватного підприємства Агрофірма "Нива-Плюс", Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарське про солідарне стягнення 623 830 грн. 00 коп. основного боргу, 187 149 грн. 00 коп. штрафу та 96 693 грн. 65 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 26.11.2013р., справу № 908/3870/13 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 27.11.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3870/13, присвоєно справі номер провадження 27/86/13 та призначено судове засідання на 11.12.2013р.

Ухвалами суду від 11.12.2013р. та 09.01.2014р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідачів 1, 2 та необхідністю надання позивачем додаткових документів, які були витребувані ухвалами суду від 11.12.2013р. та 09.01.2014р.

22.01.2014р. продовжено розгляд справи № 908/3870/13.

До початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 22.01.2014р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд солідарно стягнути з відповідача 1 та відповідача 2 623 830 грн. 00 коп. основного боргу, 187 149 грн. 00 коп. штрафу та 96 693 грн. 65 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Представники відповідачів 1, 2 у судові засідання, відкриті 11.12.2013р., 09.01.2014р. та 22.01.2014р. не з'явилися, вимог суду не виконали, письмового відзиву не надали , про час та місце розгляду справи були попереджені належним чином. Клопотань про розгляд справи без відповідачів 1, 2 або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На виконання вимог суду, позивачем надано витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо адреси відповідачів 1, 2 та знаходження їх на теперішній час в державному реєстрі на день розгляду справи.

Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 15.01.2014р. ТОВ Агрофірма "Нива-Плюс" знаходиться за адресою: 71154, Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарське, вул. Леніна, 67; ПП Агрофірма "Нива-Плюс" знаходиться за адресою: 71154, Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарське, вул. Леніна, 91 (належним чином засвідчені копії витягів містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.11.2013 р., ухвали суду від 11.12.2013р., 09.01.2014р. про відкладення розгляду справи направлено саме на адреси відповідача 1: 71154, Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарське, вул. Леніна, 67; відповідача 2: 71154, Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарське, вул. Леніна, 91, відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що співпадають з адресами зазначеними у позовній заяві.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідачів 1, 2 в судове засідання не звільняє їх від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 18.02.2013р. між ПП "Бізон-Тех 2006", м. Запоріжжя (постачальник) та ТОВ Агрофірма "Нива-Плюс", Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарські (покупець) укладений договір поставки пестицидів № КБ-П-19.

Відповідно до п. 1.1 договору у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором та Специфікаціями до нього, постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця пестициди (засоби захисту рослин) та мікродобрива, а покупець зобов'язався приймати цей товар та оплачувати його.

За приписами п. 2.1 договору найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказується в Специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами.

Відповідно до п. 2.2 договору наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього договору й не скасовує та не змінює дію попередніх Специфікацій ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній.

Згідно п. 4.1 договору поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (згідно із Інкотермс у редакції 2010 р.) - склад постачальника, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Комиш - Зоря, вул. Вокзальна, 2, якщо інше не буде визначено у Специфікаціях.

Згідно з п. 4.3 договору, дата (термін, строк) поставки товару вказується в Специфікаціях.

Всього сторонами за договором було підписано 3 Специфікації, якими передбачалась поставка відповідачу 1 товару на загальну суму 623 830 грн. 00 коп.. а саме: Специфікація № 1 в редакції від 19.06.2013 року, згідно з якою позивач зобов'язався в строк не пізніше 30.06.2013 року поставити відповідачу 1 пестициди на загальну суму 540 490 грн. 00 коп. (Специфікація № 1 в редакції від 19.06.2013 року є новою редакцією Специфікації № 1 від 18.02.2013 року); Специфікація № 2 від 16.04.2013 року, згідно з якою позивач зобов'язався поставити відповідачу 1 пестициди на загальну суму 55 860 грн. 00 коп.; Специфікація № 3 від 08.05.2013 року, згідно з якою позивач зобов'язався поставити відповідачу 1 пестициди на загальну суму 27 480 грн. 00 коп.

На умовах договору позивач поставив відповідачу 1 товар на загальну суму 623 830 грн. 00 коп., згідно з наступними видатковими накладними: № ЗП1278 від 22.03.2013 року на суму 214 500,00 грн.; № ЗП1281 від 22.03.2013 року на суму 181 440,00 грн.; № ЗП2850 від 12.04. 2013 року на суму 11 550,00 грн.; № ЗП3267 від 16.04.2013 року на суму 55 860,00 грн.; № ЗП2851 від 19.04.2013 року на суму 112 840,00 грн.; № ЗП3272 від 19.04.2013 року на суму 20 160,00 грн.; № ЗП6506 від 08.05.2013 року на суму 19 800,00 грн.; № ЗП6504 від 14.05.2013 року на суму 7 680,00 грн.; та довіреностями відповідача 1: № 23 від 22.03.2013 року; № 31 від 12.04.2013 року, № 41 від 19.04.2013 року; № 40 від 16.04.2013 року; № 48 від 08.05.2013 року; № 52 від 14.05.2013 року (завірені належним чином копії видаткових накладних та довіреностей містяться в матеріалах справи).

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013р. по 07.10.2013р., який узгоджений, підписаний та скріплений печатками підприємств позивача та відповідача 1 на суму 623 830 грн. 00 коп.

У п. 3 акту звірки відповідач 1 підтвердив, що позивач свої зобов'язання з поставки товару за договором виконав повністю та належним чином. Претензій щодо позивача стосовно виконання ним договору, стосовно кількості, асортименту та якості поставленого товару у відповідача 1 немає.

Таким чином, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, а саме передав відповідачеві 1 весь товар за договором на загальну суму 623 830 грн. 00 коп.

Згідно до п. 5.1 договору поставки, покупець зобов'язується оплатити постачальнику товар у строки, визначені в специфікаціях, а також зобов'язується сплатити постачальнику суму індексації ціни товару в порядку та строки, визначені цим договором. Якщо в специфікації не вказано дату (термін, строк) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем у день його отримання від постачальника. Такий же строк оплати товару діє, якщо між сторонами фактично відбулася поставка товару по накладній, але на такий товар не була підписана специфікація і він попередньо не був оплачений покупцем.

Відповідно до п. 7.1.1 договору відповідач 1 зобов'язався оплатити постачальнику товар у строки та в розмірах, що визначені в Специфікаціях.

Згідно з п. 5.2 договору оплата товару повинна бути здійснена покупцем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою для платежу є даний договір.

Згідно з п. 3 Специфікацій товар повинен був оплачений відповідачем 1 в порядку, вказаному в договорі, але не пізніше 20.10.2013р. (строк остаточного та повного розрахунку за товар).

В порушення умов договору, відповідач не здійснив оплату отриманого товару, внаслідок чого сума основного боргу відповідача 1 перед позивачем склала 623 830 грн. 00 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Позивач неодноразово звертався до відповідача 1 з вимогами оплатити отриманий товар, попереджаючи про такі наслідки, як застосування до відповідача 1 штрафних санкцій та інших правових наслідків порушення зобов'язань

21.10.2013р. позивач надіслав відповідачу 1 претензію-вимогу вих. № 339/13-юр, якою просив відповідача 1 повністю розрахуватись з позивачем за договором. Претензія-вимога була надіслана рекомендованим листом № 6900515945345, що підтверджується фіскальним чеком № 1239 від 21.10.2013 року, списком згрупованих поштових відправлень за 21.10.2013 року.

Претензія-вимоги позивача залишилася відповідачем 1 без відповіді та задоволення.

Згідно з п. 8.2 договору, сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності з вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) по таким зобов'язанням сторони згідно із ст. 259 ЦК України збільшують до 3 років.

Згідно з п. 9.12 договору, умови договору його сторони визначають розумними та справедливими.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 96 693 грн. 65 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 8.5 договору з метою компенсації постачальнику відсутності в його обороті грошових коштів, що не були своєчасно сплачені покупцем, згідно із ч. 3 ст. 692, ч. 5 ст. 694, ст. 536 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП = (СППх 0,5 хД) : 100, де СП- сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику; СПП - сума простроченого платежу; Д - кількість календарних днів прострочення платежу. Проценти за користування чужими грошовими коштами на суму попередньої оплати, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються. Для уникнення непорозумінь сторони домовились, що проценти, передбачені цим пунктом, є особливим правовим наслідком порушення покупцем грошових зобов'язань за Договором та не відносяться до неустойки (штрафу чи пені).

Сума процентів, нарахованих у розмірі, встановленому договором, становить 96 693 грн. 65 коп.

Відповідно до ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 694 ЦК України покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти, від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати".

Відповідно до статті 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, сторони в п. 8.5 договору передбачили розрахунок суми процентів у вигляді формули (для уникнення можливостей неправильного їх нарахування), виходячи із ставки - 0,5 відсотків у день.

Крім того, позивач просить суд стягнути 187 149 грн. 00 коп. штрафу.

Відповідно до п. 8.1.3 договору за прострочення строків виконання грошових

зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від простроченої суми.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення штрафу за прострочення сплати основного боргу понад 20 днів.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до норм вищевикладеного законодавства та п. 8.1.3 договору поставки сторони передбачили, що за прострочення строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від простроченої суми.

Сума штрафу за порушення відповідачем 1 строків сплати платежів за договором становить 187 149 грн. 00 коп.

З метою забезпечення виконання відповідачем 1 грошових зобов'язань перед позивачем за договором поставки пестицидів № КБ-П-19 від 18.02.2013р. між позивачем, відповідачем 1 та Приватним підприємством Агрофірма «Нива-Плюс» (відповідач 2) було укладено договір поруки від 28.05.2013р.

Згідно з п. 2 договору поруки відповідач 2 поручається перед позивачем відповідати за виконання відповідачем-1 грошових зобов'язань за договором поставки у тому ж обсязі, що і відповідач 1, у тому числі включаючи сплату основного боргу з сумою індексації ціни товару, процентів, неустойки, інших штрафних санкцій, втрат від інфляції, відшкодування збитків.

Згідно з п. 3 договору поруки відповідач 2 зобов'язується при невиконанні відповідачем 1 грошових зобов'язань за договором поставки сплатити позивачеві при будь-яких обставинах протягом 3 днів з моменту отримання першої вимоги позивача наявну заборгованість та усі суми, належні позивачу від відповідача 1 за договором поставки, на тих же умовах як і відповідач 1. Причини невиконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором поставки ніяким чином не можуть впливати на виконання відповідачем 2 зобов'язань за договором поруки.

21.10.2013р. у зв'язку з невиконанням відповідачем 1 своїх зобов'язань, відповідачу 2 - ПП Агрофірма «Нива-Плюс» на виконання п. 3 договору поруки рекомендованим листом № 6900516047464 була надіслана вимога вих. № 349/1-юр від 21.10.2013р., що підтверджується фіскальним чеком № 1239 від 21.10.2013р., списком згрупованих поштових відправлень за 21.10.2013р.

Відповідно до вимоги позивач вимагав від відповідача 2 виконати зобов'язання відповідача 1 з оплати товару в сумі 623 830,00 грн. 00 коп. за договором у строк до 28.10.2013р., попереджаючи про такі наслідки невиконання вимоги, як звернення до суду за примусовим стягненням з відповідача 2 як суми боргу, так і збитків, процентів і штрафу.

Вимога позивача залишилася відповідачем 2 без відповіді та задоволення.

Згідно п. 4 договору поруки, відповідач 1 та відповідач 2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива-Плюс", Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарське та Приватного підприємства Агрофірма "Нива-Плюс", Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарське 623 830 грн. 00 коп. основного боргу, 187 149 грн. 00 коп. штрафу та 96 693 грн. 65 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 22.01.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів 1, 2, оскільки спір до суду доведений з їх вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива-Плюс", Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарське та Приватного підприємства Агрофірма "Нива-Плюс", Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарське задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива-Плюс" (71154 Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарське, вул. Леніна, 67, код ЄДРПОУ 32263039, п/р № 2600910638101 в ПАТ "МетаБанк", МФО 313582) та Приватного підприємства Агрофірма "Нива-Плюс" (71154 Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарське, вул. Леніна, 91, код ЄДРПОУ 37928248, п/р № 2600010638001 в ПАТ "МетаБанк", МФО 313582) на користь Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (69005 м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 11; 70605, м. Пологи, Запорізька область, вул. Крупської, 162/11, код ЄДРПОУ 34216986, п/р № 260010230340 в ПАТ "БМ Банк" м. Київ, МФО 380913) 623 830 (шістсот двадцять три тисячі вісімсот тридцять) грн. 00 коп. основного боргу, 187 149 (сто вісімдесят сім тисяч сто сорок дев'ять) грн. 00 коп. штрафу, 96 693 (дев'яносто шість тисяч шістсот дев'яносто три) грн. 65 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 18 153 (вісімнадцять тисяч сто п'ятдесят три) грн. 45 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 23.01.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.