Рішення

від 16.12.2013 по справі 911/4285/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р. Справа № 911/4285/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тельбін Сервіс»

про стягнення 215026,57 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Цурка Н.О., довір. № 9/2013/02/06-12 від 06.02.2013 р.

від відповідача : Бородін А.Я. - директор, наказ № 1 від 27.09.2011 р.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тельбін Сервіс» (далі - відповідач) про стягнення 215026,57 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 29.11.2011 р. з ТОВ «Тельбін Сервіс» договору № 510400 на постачання теплої енергії у гарячій воді, згідно якого ПАТ «Київенерго» зобов'язувалось постачати теплову енергію, а відповідач - приймати та своєчасно оплачувати її.

Згідно умов договору позивач надав теплову енергію відповідачеві, яка споживачем не була оплачена належним чином, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 205659,04 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 9367,53 грн. 3% річних, а також 4300,53 грн. судового збору.

У судовому засіданні 16.12.2013 р. керівник відповідача заявив про визнання заборгованості перед ПАТ «Київенерго» за договором № 510400 від 29.11.2011 р., а також подав суду клопотання б/н від 16.12.2013 р. про розстрочення сплати платежів на 24 місяці для можливості стягнути борги з мешканців за спожиті послуги.

Представник позивача у судовому засіданні 16.12.2013 р. позовні вимоги підтримав.

У судовому засіданні 16.12.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

29.11.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тельбін Сервіс» (споживач) було укладено тимчасовий договір № 510400 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити.

Згідно з п. 2.1 договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

У відповідності з пп. 2.2.1 п. 2.2 договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження.

Підпунктом 2.2.2 п. 2.2 договору встановлено, що постачальник зобов'язується щомісячно оформляти для споживача рахунок-фактуру, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок; акт звіряння розрахунків; акт приймання-передавання.

Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію (пп. 2.3.5 п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тельбін Сервіс» було підписано додаток № 2 до договору № 510400 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 29.11.2011 р., відповідно до п. 10 якого було передбачено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Листом № 1 від 03.06.2013 р. ТОВ «Тельбін Сервіс» звернулось до ПАТ «Київенерго» з проханням продовжити договір № 510400 від 29.11.2011 р. на постачання теплової енергії до житлового будинку, розташованого за адресою: проспект Павла Тичини, 18-Б.

Листом № 048/42/675 від 14.06.2013 р. ПАТ «Київенерго» надало згоду на продовження терміну дії тимчасового договору № 510400 від 29.11.2011 р. на період передачі зовнішніх теплових мереж на баланс експлуатуючої організації з 05.06.2013 р. до 05.06.2014 р. Також у листі було зазначено, що до визначеного терміну ТОВ «Тельбін Сервіс» необхідно вжити заходів щодо передачі зовнішніх теплових мереж, оформити схему і акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, надати їх до РТМ «Позняки» та укласти постійний договір.

На виконання умов договору позивач поставляв відповідачу теплову енергію, що підтверджується відомостями обліку спожитої теплової енергії та обліковими картками (табуляграмами) за період з 01.01.2012 р. по 01.10.2013 р., копії яких долучені до матеріалів справи.

Проте відповідач не розрахувався з позивачем за використану теплову енергію у повному обсязі і станом на 01.10.2013 р. за Товариством з обмеженою відповідальністю «Тельбін Сервіс» рахується заборгованість в сумі 205659,04 грн., у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Водночас, у судовому засіданні 16.12.2013 р. керівник відповідача визнав наявність заборгованості перед позивачем в сумі 205659,04 грн.

З урахуванням викладеного, встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 510400 від 29.11.2011 р. в сумі 205659,04 грн., позовні вимоги в частині стягнення зазначеної суми основного боргу підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, становить 9367,53 грн., у тому числі - за період з 19.02.2012 р. до 01.10.2013 р., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Київенерго» у повному обсязі.

Поряд з цим, слід зазначити, що відповідач у своєму клопотанні б/н від 16.12.2013 р. просив суд про розстрочення сплати заборгованості на 24 місяці, обґрунтовуючи це тим, що за договором № 510400 від 29.11.2011 р. теплова енергія постачалась в житловий будинок на проспекті П. Тичини, 18-Б. За твердженням відповідача, 01.10.2013 р. зазначений вище будинок по пр-ту П. Тичини, 18-Б було передано на обслуговування до ОСББ. При цьому, заборгованість мешканців будинку перед ТОВ «Тельбін Сервіс» не оплачена станом на 01.10.2013 р. в сумі 225703,90 грн.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Як передбачено п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Водночас, розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку пов'язане з об'єктивними та непереборними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку щодо наявності у даному випадку підстав для розстрочення виконання рішення суду у даній справі, і, відповідно, щодо часткового задоволення клопотання ТОВ «Тельбін Сервіс» про розстрочення виконання судового рішення на 6 місяців рівними частинами.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тельбін Сервіс» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Новопромислова, 7/8, код 37868315) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код 00131305) - 205659 (двісті п'ять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 04 коп. основного боргу, 9367 (дев'ять тисяч триста шістдесят сім) 53 коп. 3% річних.

3. Розстрочити виконання рішення в частині стягнення основного боргу та 3% річних за наступним графіком погашення: до 01.02.2014 р. у сумі 35837,76 грн., до 01.03.2014 р. у сумі 35837,76 грн., до 01.04.2014 р. у сумі 35837,76 грн., до 01.05.2014 р. у сумі 35837,76 грн., до 01.06.2014 р. у сумі 35837,76 грн., до 01.07.2014 р. у сумі 35837,77 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тельбін Сервіс» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Новопромислова, 7/8, код 37868315) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код 00131305) - 4300 (чотири тисячі триста) грн. 53 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 23.12.2013 р.

Суддя В.М. Бабкіна