Рішення

від 19.05.2009 по справі 43/61

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

43/61

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

19.05.09 р.                                                                                                       Справа № 43/61                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання Батурської М.О.          

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Комунальної установи “Лікувально-профілактичний заклад Міська клінічна лікарня №23 м. Донецька”, м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства “Шахта “Куйбишевська”, м. Донецьк

про стягнення кредиторської заборгованості у сумі 6267,89грн., штрафних санкцій у розмірі 1069,88грн.

За участю представників:

від позивача: Дерев'янко В.В. за дов. б/н від 01.04.09р.

від відповідача: Солонін І.П. за дов. №12/04 від 22.04.09р.

В судовому засіданні брали участь:

          СУТЬ СПРАВИ:

Комунальна установа “Лікувально-профілактичний заклад Міська клінічна лікарня №23 м. Донецька”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства “Шахта “Куйбишевська”, м. Донецьк про стягнення кредиторської заборгованості у сумі 6267,89грн.

Відповідно до клопотання про збільшення суми позову б/н від 27.04.09р. (вх.№02-41/18753) позивач збільшив суму позовних вимог на суму штрафних санкцій у розмірі 1069,88грн.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, тому його клопотання приймається судом і справа розглядається з урахуванням остаточно змінених позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором №13 від 05.06.07р., в частині сплати вартості наданих послуг.

У судовому засіданні були досліджені наступні докази: договір №13 від 05.06.07р., калькуляції, акти виконаних робіт (проміжний) від 30.09.07р., від 29.12.07р., банківські виписки за 10.09.07р., 01.02.08р., 15.07.08р., акт звірки взаємних розрахунків від 14.05.08р., претензія від 20.10.08р.

Відповідач відповідно до відзиву №19/05 від 19.05.09р. (вх.№02-41/22261) пояснив, що проти позовних вимог не заперечує.

Згідно із ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача, відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.  

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.07р. між сторонами був підписаний договір №13, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання проводити періодичного профілактичного медичного огляду працівників відповідача, працюючих в шкідливих та небезпечних умовах, а відповідач зобов'язався оплачувати надані послуги в терміни, передбачені договором.

Відповідно до пункту 2.2. договору відповідач не пізніше 10 днів до початку виконання робіт (послуг) перераховує у формі авансу 50% вартості робіт (послуг). Згідно до пункту 2.4. договору остаточний розрахунок за виконані роботи (послуги) здійснюється відповідачем протягом п'яти банківських днів після надання позивачем акту виконаних робіт (послуг).

У пункті 7.1. договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.07р.

Договір підписаний обома сторонами. На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення зобов'язань сторони перебували у договірних відносинах.

Надавши належну правову оцінку договору №13 від 05.06.07р., суд дійшов висновку, що до нього застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, позивачем надані відповідачу обумовлені договором послуги, загальною вартістю 25797,89грн., що підтверджується актами виконаних робіт (проміжний) від 30.09.07р., від 29.12.07р. Належним чином засвідчені копії яких міститься у матеріалах справи (а.с.6-7, 9-10).

Відповідач у звязку з підписанням вказаних актів повністю погодився з обсягами та вартістю наданих позивачем послуг.

Договором встановлено, що остаточний розрахунок за надані послуги здійснюються на підставі акту виконаних робіт протягом 5 банківських днів з моменту його надання (пункт 2.4. договору).

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, медичні послуги повинні були сплачені до 05.10.07р. та до 09.01.08р.

Проте, свої зобов'язання, як про це заявлено позивачем, відповідач, всупереч умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК України, належним чином не виконав. Внаслідок чого, за ним враховується заборгованість у сумі 6267,89грн. (з урахуванням часткової проплати у розмірі 19500грн.).

З метою врегулювання спору мирним шляхом 20.10.08р. позивач звернувся до відповідач з претензією про погашення заборгованості у сумі 6267,89грн.

Проте станом на 19.05.09р. заборгованість у сумі 6267,89грн. залишається несплаченою відповідачем, належних доказів погашення боргу суду не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає доводеним факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 6267,89грн.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що за невиконання пункту 2.4. договору позивач має право застосувати штрафні санкції і розмірі облікової ставки НБУ від вартості послуг за кожен день прострочення платежу.

У розуміння ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст.231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Статтями 1, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.96р. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань – порушення строків сплати вартості наданих послуг, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню у розмірі 1069,88грн. з розрахунку облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення (період нарахування з 08.01.08р. по 22.04.09р.).

Судом встановлено, що позивачем наданий невірний розрахунок пені.

Як вбачається із матеріалів справи, медичні послуги надані у грудні 2007р. повинні були сплачені до 09.01.08р., таким чином днем з якого починається прострочення грошового зобов'язання слід вважати 10.01.08р.

Разом з тим, ч.6 ст.232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, за висновками суду періодом, за який слід нараховувати пеню є період з 10.01.08р. по 10.07.08р.

Перевіривши розрахунок суд вважає що, розмір пені, який є арифметично вірним складає 469,26грн.

З огляду на викладене, враховуючи, що позов позивачем обґрунтований, відповідає законодавству, фактичним обставинам справи та підтверджений відповідними доказами, а також те, що відповідач підтвердив факт наявності заборгованості перед позивачем (акт звірки взаємних розрахунків від 14.03.08р.) та не заперечив проти позовних вимог (відзив №19/05 від 19.05.09р.), вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 6737,15грн.

Судові витрати покладаються на сторін, відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 549, 599, 629, 611, 612, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.230-232 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст.1, 4, 22, 32-34, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунальної установи “Лікувально-профілактичний заклад Міська клінічна лікарня №23 м. Донецька”, м. Донецьк, до відповідача Державного підприємства “Шахта “Куйбишевська”, м. Донецьк про стягнення кредиторської заборгованості у сумі 6267,89грн., штрафних санкцій у розмірі 1069,88грн., задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Шахта “Куйбишевська” (83008, м. Донецьк, Куйбишевський район; ідентифікаційний код 33966997, МФО 334408) на користь Комунальної установи “Лікувально-профілактичний заклад Міська клінічна лікарня №23 м. Донецька” (83008, м. Донецьк, вул. Целіноградська, 46; ідентифікаційний код 05492835, МФО 834016) кредиторську заборгованість у сумі 6267,89грн., штрафні санкції у розмірі 469,26грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 93,65грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 108,34грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити за недоведеністю.

               Суддя                                                                                                            Зубченко І.В.                               

Надруковано 3 примірники: 2 – сторонам, 1 – у справу.