Рішення

від 23.01.2014 по справі 925/2129/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 рокуСправа № 925/2129/13 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №925/2129/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Ватутінський комбінат вогнетривів", Черкаська обл., м. Ватутіне

до приватного підприємства "Кіровоградський Біопаливний завод", м. Кіровоград

про стягнення 71615,28 грн.

за участю представника позивача - начальника юридичного відділу Василенко Т.В., довіреність №157 від 17.01.2014.

Публічне акціонерне товариство "Ватутінський комбінат вогнетривів" звернулось із позовною заявою № 2991 від 17.12.2013 до приватного підприємства "Кіровоградський Біопаливний завод" про стягнення 71615,28 грн. заборгованості за договором № 112/12 від 28.12.2012, з яких 65104,80 грн. заборгованості та 6510,48 грн. штрафу. Дана позовна заява була подана до господарського суду Черкаської області.

Ухвалою від 30.12.2013 господарського суду Черкаської області позовну заяву № 2991 від 17.12.2013 передано за підсудністю до господарського суду Кіровоградської області на підставі статей 15, 17 Господарського процесуального кодексу України.

Позовна заява надійшла до господарського суду Кіровоградської області 02.01.2014 та ухвалою від 03.01.2014 господарський суд порушив провадження у даній справі, призначивши її розгляд на 23.01.2014, витребувавши від сторін необхідні докази.

Відповідач відзив на позов не подав, позовних вимог не заперечив, у судовому засіданні участі не брав.

Господарський суд враховує, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 03.01.2014 направлялась відповідачу за двома адресами, що вказані позивачем у позовній заяві (юридична адреса: 25491, м. Кіровоград, вул. Мурманська, 37; поштова адреса: 25006, м. Кіровоград, а/с № 5/45). Обидва поштові конверти із вкладенням (ухвала від 03.01.2014) повернуті органом поштового зв'язку із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Водночас, відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 107-109), місцезнаходженням приватного підприємства "Кіровоградський Біопаливний завод" є: 25491, м. Кіровоград, вул. Мурманська, буд. 37.

Господарський суд враховує приписи п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення даного судового засідання.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 між публічним акціонерним товариством "Ватутінський комбінат вогнетривів" (надалі - покупець, позивач, ПАТ "Ватутінський комбінат вогнетривів") та приватним підприємством "Кіровоградський Біопаливний завод" (далі - постачальник, відповідач, ПП "Кіровоградський Біопаливний завод") було укладено договір поставки №112/13 (далі - Договір, а.с. 14-16), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити подрібнене лушпиння соняшнику (далі - товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти цей товар та оплатити його.

Договір підписаний повноважними представниками сторін і скріплений печатками.

Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що станом на 01.01.2013 у дебеті рахунків за ним прослідковувалась сума 48798,00 грн. заборгованості. Протягом 2013 року позивачем було перераховано на рахунок відповідача суму грошових коштів 924334,80 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями (а.с. 29-48).

В той же час відповідач поставив товар позивачу на загальну суму 810432,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема копіями видаткових накладних (а.с. 49-99).

За твердженням позивача ПП "Кіровоградський Біопаливний завод" недопоставив товару на суму 65104,80 грн. (924334,80 грн. - 810432,00 грн. - 48798,00 грн.).

Вирішуючи даний спір, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначає, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до пункту 1.2. постачальник зобов'язаний поставити, а покупець - прийняти товар в кількості не менше мінімального об'єму поставки, вказаного в пунктів 2.1. Договору.

Так пункт 2.1. Договору передбачає, що кількість товару за даним договором може змінюватися в залежності від потреб виробництва. Мінімальна партія товару 700 т/місяць. Відповідно до пункту 2.2. Договору уточнена кількість товару на місяць буде обумовлюватися покупцем у заявці на поставку та графіку поставки товару.

Пункт 4.1. Договору передбачає, що ціна окремої одної тонни товару становить на момент підписання Договору 900,00 грн./тонну з урахуванням ПДВ, витрат на доставку та ціни упаковки. Також зазначено у пункті 4.4. Договору, що сума Договору не повинна перевищувати 7560000,00 грн.

Згідно пункту 6.1. Договору оплата за фактично поставлений і отриманий товар здійснюється покупцем, за цінами передбаченими в пункті 4.1., шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 5 банківських днів за кожну партію поставки.

Однак, за твердженням позивача за усною домовленістю господарська діяльність між покупцем і постачальником відбувалась на умовах передплати.

Відповідно до акту звірки, що підписаний повноважними представниками сторін станом на 24.07.2013 заборгованість ПП "Кіровоградський Біопаливний завод" перед ПАТ "Ватутінський комбінат вогнетривів" становить 65104,80 грн. (а.с. 17).

Листом № 13 від 30.07.2013, що підписаний директором ПП "Кіровоградський Біопаливний завод", відповідач зобов'язується погасити заборгованість по поставкам товару протягом серпня, вересня 2013 року (а.с. 18), листом № 15 від 16.09.2013 теж за підписом директора ПП "Кіровоградський Біопаливний завод" відповідач гарантує погашення заборгованості по поставкам товару протягом чотирьох тижнів за графіком: 20.09.2013 - у середньому вага 20-23 т; 27.09.2013 - у середньому вага 20-23 т; 04.10.2013 - у середньому вага 20-23 т; 11.10.2013 - у середньому вага 20-23 т (а.с. 19). Враховуючи, що сума за тонну 900 грн. (пункт 4.1. Договору), то орієнтовно відповідач зобов'язався поставити товар на суму його заборгованості перед відповідачем (20 тонн*4 тижні * 900 грн. = 72000 грн.).

Отже, як свідчать матеріали справи, відповідач повністю визнає за собою борг по поставці товару на загальну суму 65104,80 грн., проте доказів виконання зобов'язань відповідача перед позивачем по поставці товару на вказану суму станом на день розгляду спору господарському суду не надано.

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Беручи до уваги вказані вимоги законодавства, враховуючи зміст Договору, акт звірки між сторонами, гарантійні листи відповідача, господарський суд приходить до висновку, що відповідач не виконав своє зобов'язання по поставці товару на загальну суму 65104,80 грн.

Глава 51 Цивільного кодексу України регулює загальні питання правових наслідків порушення зобов'язання та відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до пункту 3 статті 612 зазначеної глави Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вказана правова норма кореспондується із нормою пункту 2 статті 220 Господарського кодексу України.

Під збитками розуміються, в тому числі, витрати, зроблені управненою стороною (частина 2 статті 224 Господарського кодексу України).

Враховуючи те, що у позовній заяві ставиться вимога про стягнення коштів в сумі 65104,80 грн., господарський суд дійшов висновку, що позивач відмовився від виконання обов'язку в натурі, тобто ним втрачено інтерес щодо отримання товару і він вимагає повернення коштів в сумі 65104,80 грн., що ним сплачені на виконання умов Договору, як збитків, що завдані йому відповідачем непоставкою товару на вказану суму.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позов в частині основної заборгованості в сумі 65104,80 грн. обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 6510,48 грн. штрафу, то господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі, неустойкою (частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України).

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає поняття неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно пункту 8.2. Договору у разі недопоставки товару без попереднього повідомлення покупця про зміну об'ємів постачання, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10 відсотків від вартості цього товару. Як вже зазначалось вище, пункт 2.1. Договору передбачає, що мінімальна партія товару 700 тонн на місяць, а згідно пункту 11.1 цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013, або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Як свідчать матеріали справи, зокрема копії видаткових накладних (а.с. 49-99), товар поставлявся протягом січня - березня 2013 року. Отже починаючи з квітня 2013 року відповідачем порушено пункт 2.1 Договору, не здійснювались поставки, мінімальна партія яких за місяць передбачена 700 тонн. Тому позивачем правомірно застосовано пункт 8.2. Договору, який передбачає відповідальність відповідача у разі недопоставки товару.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази попереднього повідомлення покупця про зміну об'ємів постачання, тому позивачем правомірно заявлено суму штрафу в розмірі 10% від вартості недопоставленої продукції (65104,80 грн.).

Також слід зазначити, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (пункт 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Враховуючи все вищевикладене, господарський суд вважає вимоги про стягнення штрафу в сумі 6510,48 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, господарський суд задовольняє позов публічного акціонерного товариства "Ватутінський комбінат вогнетривів" про стягнення з приватного підприємства "Кіровоградський Біопаливний завод" 65104,80 грн. основної заборгованості та 6510,48 грн. штрафу.

На підставі статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 1720,50 грн. покладаються в повному обсязі на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Кіровоградський Біопаливний завод" (25491, м. Кіровоград, вул. Мурманська, будинок 37, ідентифікаційний код 35193111) на користь публічного акціонерного товариства "Ватутінський комбінат вогнетривів" (20254, Черкаська обл., м. Ватутіне, вул. Індустріальна, 11, ідентифікаційний код 00191916) - 65104,80 грн. заборгованості, 6510,48 грн. штрафу, 1720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Копію рішення направити приватному підприємству "Кіровоградський Біопаливний завод" (25491, м. Кіровоград, вул. Мурманська, 37).

Повне рішення складено 28.01.2014

Суддя О.Б. Шевчук