Рішення

від 29.11.2012 по справі 2-5370/11

ГАГАРІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Справа №2-1174/12

РІШЕННЯ

іменем України

29 листопада 2012 року Гагарінський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого судді Батуріна А.С.

секретаря Рудюк М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Гагарінського районного суду м. Севастополя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства рибного господарства України, первинної профспілкової організації Севастопольського Морського рибного порту Української профспілки робітників транспорту и докерів та Первинної профспілкової організації Державного підприємства «Севастопольський Морський рибний порт про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд,-

В С Т А Н О В И В :

З вказаним позовом до суду звернувся позивач, який обґрунтував свої вимоги тим, що відповідно до контракту №4 укладеного 27.09.2007р. між ним та Державним комітетом рибного господарства України він працював на посаді начальник Державного підприємства «Севастопольський морський рибний порт». Строк дії контракту був встановлений на п'ять років з 27.09.2007 року по 27. 09.2012 року. Наказом голови Державного комітетом рибного господарства України від 31.03.2010р. він був звільнений з посади, але у подальшому, за рішенням суду був поновлений на роботі. Рішення суду було виконане і він 28.07.2011р. приступив до виконання своїх обов'язків. 29.07.2011р. йому був доведений до відома наказ голови Державного агентства рибного господарства України №33-к від 28.07.2011р. про його звільнення з посади на підставі ст. 45 КЗпП за вимогою профспілкового комітету. З наказом його ознайомили під розпис, але фінансового розрахунку він не отримав. Із звільненням він не погоджується так як: звільнення керівника відбулося не за зверненням легітимного органу яким є об'єднаний представницький орган який був створений двома профспілками - Первинною профспілковою організацією Севастопольського Морського рибного порту Української профспілки робітників транспорту і докерів і Первинною профспілковою організацією робітників Державного підприємства «Севастопольський Морський рибний порт» які існують у порту; у зверненні первинної профспілкової організації Севастопольського Морського рибного порту Української профспілки робітників транспорту и докерів до Державного агентства рибного господарства України не міститься достовірних даних, щодо порушення ним законодавства про працю, колективні договори і угоди, Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

За таких обставин він просив визнати вимогу Первинної профспілкової організації Севастопольського Морського рибного порту Української профспілки робітників транспорту і докерів про його звільнення - незаконною; визнати незаконним та скасувати наказ голови Державного агентства рибного господарства України №33-к від 28.07.2011р. про його звільнення; поновити його на посаді начальника Державного підприємства «Севастопольський Морський рибний порт»; стягнути з Державного агентства рибного господарства України заробітну плату з 28.102010р. до дня поновлення на роботі, та 10000,00 гривень моральної шкоди. У процесі розгляду справи позивач змінив позовні вимоги, а саме: від вимоги про поновлення на роботі він відмовився в зв'язку з працевлаштуванням на посаду начальника ДП «Ізмаільський морський торгівельний порт»; просив стягнути з Держрибхоза середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.10.2010р. до дня його працевлаштування 06.08.2012р., та наполягав на задоволенні решти позовних вимог .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав в обсязі уточнених позовних вимог, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Державного агентства рибного господарства України заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1 в зв'язку з тим, що звільнення позивача відбулося за вимогою профспілкового органу, тобто на законних підставах, а підстав задовольняти його позов не має. Крім того, позивачем не обґрунтовані вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Представники відповідачів - Первинної профспілкової організації Севастопольського Морського рибного порту Української профспілки робітників транспорту і докерів та Первинної профспілкової організації робітників Державного підприємства «Севастопольський Морський рибний порт» до суду не з'явилися, але надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, на відмові у задоволенні позову наполягали з мотивів викладених ними у запереченнях на позовну заяву. У запереченнях та поясненнях наданих представники профспілок у судових засіданнях заперечували проти задоволення позову через те, що позивачем неодноразово порушувалися вимоги трудового законодавства, колективного договору та законодавство про профспілки, а з вимогою про його звільнення до керівництва Держрибхозу звернулися обидві профспілкові організації.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст.ст.10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних або юридичних осіб в межах заявлених позовних і на підставі доказів наданих сторонами.

Відповідно до ст.ст. 11, 27, 31 ЦПК України особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми права щодо предмету спору на власний розсуд і будь який час може збільшити, або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову тощо. Так як, відмова від вимоги про поновлення на роботі стосується лише позивача і не порушує нічиїх інтересів, то суд приймає цю заяву, та розглядає тільки решту вимог заявлених позивачем.

Згідно ст. 45 КЗпП, на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник, стосовно якого пред'явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дня отримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

Стаття 45 КЗпП є спеціальною нормою права, яка регулює порядок розірвання договору з керівником підприємства за вимогою профспілки, а тому суд вважає, що ця норма права повинна бути використана для вирішення саме цих спірних правовідносин, що склалися між сторонами.

З аналізу цієї статті суд робить висновок, що висувати вимогу до власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору може люба первинна профспілкова організація незалежно від кількості профспілок, які здійснюють свою діяльність на підприємстві.

За таких обставин суд не може погодитися з доводами позивача, що єдиним легітимним органом, який міг висунути вимогу про його звільнення є Спільний представницький орган, який був створений 25.03.2009р. профспілками, що діяли у порту, а саме - Первинною профспілковою організацією Севастопольського Морського рибного порту Української профспілки робітників транспорту і докерів та Первинною профспілковою організацією робітників Державного підприємства «Севастопольський Морський рибний порт».

Як вбачається з Наказу №33-к голови Державного агентства рибного господарства України від 28.07.2011р. до агентства звернулися дві профспілки: Первинна профспілкова організація Севастопольського Морського рибного порту Української профспілки робітників транспорту і докерів та Первинна профспілкова організація робітників Державного підприємства «Севастопольський Морський рибний порт». Вказані звернення підтверджені витягом з протоколу засідання профкому №51 Первинної профспілкової організації робітників Державного підприємства «Севастопольський Морський рибний порт» від 28.07.2011р. та зверненням №50 від 28.07.2011р. Первинної профспілкової організації Севастопольського Морського рибного порту Української профспілки робітників транспорту і докерів.

Позивач, у передбачений законодавством двох тижневий строк, звернувся до суду з вимогою щодо оскарження вимоги №50 від 28.07.2011р. Первинної профспілкової організації Севастопольського Морського рибного порту Української профспілки робітників транспорту і докерів про звернення до керівництва Держрибхозу. Але, рішення №51 засідання профкому Первинної профспілкової організації робітників Державного підприємства «Севастопольський Морський рибний порт» від 28.07.2011р. він до наступного часу не оскаржив.

За приписами ч.1 ст.45 КЗпП, отримавши вимогу профспілкового органу про звільнення керівника підприємства, установи чи організації, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації. Отже, за наявності вимоги профспілкового органу про звільнення керівника у власника або уповноваженого ним органу не має ніяких альтернатив крім звільнення керівника. За таких підстав суд вважає, що наказ №33-к голови Державного агентства рибного господарства України від 28.07.2011р. «Про звільнення ОСОБА_1» прийнятий відповідно до законодавства, а тому підстав для його скасування не має.

Так як, факти порушення позивачем законодавства про працю, колективні договори і угоди, Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" викладені у рішенні №51 Первинної профспілкової організації робітників Державного підприємства «Севастопольський Морський рибний порт» позивачем не оскаржені, з урахуванням того, що майже всі вони тотожні фактам викладеним у зверненні №50 від 28.07.2011р. Первинної профспілкової організації Севастопольського Морського рибного порту Української профспілки робітників транспорту і докерів, то суд не находить підстав для задоволення позовної вимоги про визнання вимоги про звільнення ОСОБА_1, що була заявлена до Держрибхозу Первинною профспілковою організацію Севастопольського Морського рибного порту Української профспілки робітників транспорту і докерів - незаконною.

Крім того, позовна вимога визнати вимогу профспілкової організації незаконною не відповідає способам захисту викладеним у ст.16 ЦК України, так як можливість профспілок заявити вимогу про звільнення керівника передбачена законодавством, а тому вже не може бути визнана «незаконною». У даному випадку, позивач мусив заявити вимогу про визнання незаконним рішення профспілки про його звільнення в зв'язку з відсутністю фактів порушення ним законодавства про працю, колективні договори і угоди, Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" тощо, а не викладену у цьому рішенні вимогу про його звільнення.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 10, 11, 27, 31, 57-60, 209, 213 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного агентства рибного господарства України, Первинної профспілкової організації Севастопольського Морського рибного порту Української профспілки робітників транспорту і докерів та Первинної профспілкової організації Державного підприємства «Севастопольський Морський рибний порт» - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено у 10-денний строк з дня оголошення рішення шляхом поданням через Гагарінській районний суд м. Севастополя апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Севастополя.

Суддя Гагарінського районного

суду м. Севастополь /підпис/ Батурін А.С.

З оригіналом згідно. Рішення не набрало чинності.

Суддя Гагарінського районного

суду м. Севастополь Батурін А.С.

29.11.2012