Ухвала
від 29.04.2009 по справі 6/158/09
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/158/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про припинення провадження у справі

29.04.09 справа № 6/158/09

Суддя Місюра Л.С.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Южметиз”, м. Одеса

До Закритого акціонерного товариства “Запорізький завод залізобетонних

шпал”, м. Запоріжжя

Про стягнення 1 446 045 грн. 70 коп.

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників:

Від позивача: Семирозум О.Г., довіреність № 6 від 01.12.2008 р.

Від відповідача: Дивляш О.В., довіреність № бух-56 від 28.04.2009 р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Южметиз”, м. Одеса до Закритого акціонерного товариства “Запорізький завод залізобетонних шпал”, м. Запоріжжя про стягнення 1 446 045 грн. 70 коп., суддя

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача основний борг по договору постачання № 09/2501 від 25.09.2008 р. в сумі 1 000 000 грн., 3 % річних в сумі 24 874 грн. 89 коп., інфляційні збитки в сумі 187 345 грн. 20 коп., пеню в сумі 189 999 грн. 09 коп.

До розгляду справи від позивача надійшла заява про уточнення суми позовних вимог, де позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 1 000 000 грн., 3 % річних в сумі 27 084 грн. 23 коп., інфляційні збитки в сумі 202 287 грн. 70 коп., пеню в сумі 216 673 грн. 77 коп.

Заява позивача приймається судом, оскільки вона заявлена відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

До початку судового засідання від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де вказано наступне: дійсно, зазначений договір постачання № 09/2501 від 26.12.2006 року (далі за текстом –Договір), як документ, існує. Проте, цей документ сторонами для регулювання господарських відносин ніколи не задіювався, хоча і був узгоджений та підписаний сторонами, і через це не може визнаватися ні підставою для виникнення цивільно-правових відносин, ні підставою для застосування штрафних санкцій. Так, в своїй позовній заяві позивач посилається на видаткові накладні № РН-92601, № РН-100101, № РН-100701 відповідно від 26.09.2008, 01.10.2008, 07.10.2008 року. Проте, в цих накладних міститься посилання на рахунки-фактури, як на підстави замовлення, а не на вищезазначений договір. Отже, висновок стосовно того, що цими видатковими накладними оформлювалося передання товару саме за умовами договору постачання № 09/2501 від 26.12.2006 року є хибним і таким, що не відповідає обставинам справи. Рахунки-фактури № СФ-92601, № СФ-100101 та № СФ-100703 відповідно від 28.09.2008року, 01.10.2008 року, 07.10.2008 року, за твердженням позивача в його позовній заяві, слугують також на те, щоб визначати кількість товару. А в п.1.1. Договору сторонами визначено, що кількість товару визначається Специфікаціями до Договору, через що Специфікація № 1 від 25.09.2008 року і була підписана, оскільки в Договорі жодного слова не сказано про процедуру визначення кількості товару саме рахунками-фактурами. Крім того, згідно вимог п.1.2. Договору, умовами постачання зазначено „СРТ –станція відвантажання”, відповідно до „Міжнародних правил тлумачення тогівельних термінів „Інкотермс –2000”. Проте, базисні умови постачання СРТ в будь-якій редакції Інкотормс означають (буквально): „Фрахт та перевезення сплачено до станції/пункта призначення”. Тобто в договорі базис поставки зумовлен як „Фрахт та перевезення сплачені до станції відвантаження”, тобто фактично узгоджено, що вагони станцію вантажовідправника покидати не будуть. В той же час, п . 5.1. Договору, після повтору базисних умов „СРТ –станція відвантажання”, окремим словосполученням зазначено, що станція отримувача –Запоріжжя вантажне, отримувач - наше підприємство. За таких умов вважаємо, що Договором було встановлено дві умови, які повністтю протирічили одна одній, - перша умова регулювала, що поставка відбувається на умовах „Перевезення сплачено до станції Одеса Товарна”, друга умова, втиснута в першу, невідомо звідки згадувала про станцію Запоріжжя вантажне. В позовній заяві позивач стверджує, що борг з оплати за поставлену продукцію становить 1 000 000 гривень. Проте, на дату складання позову, вже було сплачено –600 00 грн, 140 000 грн, 200 000 грн, що підтверджується посвідченою випискою по рахунку. Тобто борг за поставлену продукцію становить 600 000 грн. Отже в задоволенні позову в частині сплати 402 126 грн 80 коп –часткового боргу за поставлену продукцію має бути відмовлено. Згідно вимог ст. 611 ЦК України, правові наслідки порушення зобов”язання наступають у випадку передбачення їх в законі або договорі. П.6 ст. 231 ГК України лише встановлює алгоритм обрахування штрафних санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язаннь за допомогою облікової ставки НБУ як доступної та економічно обгрунтованої позиції, але не встановлює можливість позадоговірного застосування штрафних санкцій. Законодавством України не встановлено обов'язкового застосування штрафних санкцій в подібному випадку, отже, такі санкції не мають бути застосовані. Крім того, оскільки постачання товару відбувалося не за Договором, то відповідно і термін оплати поставленого товару не може регулюватися Договором. Таким чином, згідно вимог п.2 ст. 530 ЦК України, зобов'язання з сплати боргу за отриману продукцію має бути виконано на протязі 7 діб з дати пред'явлення вимоги. Позивач не навів доказів, що таку вимогу відповідач отримував, отже термін виконання зобов'язання з сплати товару не тільки не минув, але і не наставав, що означає можливість виконання такого зобов'язання винятково на розсуд ЗАТ “Запорізький завод залізобетонних шпал”. Просить в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій відмовити.

В судовому засіданні сторони подали мирову угоду, та просять суд затвердити її .

Розглянувши матеріли справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суддя вважає, що провадження у справі підлягає припиненню з наступних підстав:

29.04.2009р. сторони подали суду, укладену між ними, мирову угоду, та просять затвердити її в наступній редакції:

“Закрите акціонерне товариство «Запорізький завод залізобетонних шпал»(69600, м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, 10-а, код ЄДРПОУ 32407952, р/р 260090000003 в Дніпровській філії АКБ “Індустріалбанк”, МФО 307189) - (далі Відповідач), інтереси якого представляє представник Дивляш О.В. на підставі довіреності № Бух-56 від 28.04.2009 року та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮЖМЕТИЗ»(юридична адреса: 65058, м. Одеса, пркт. Шевченка, 15/2) фактична адреса: 65016, м. Одеса, Фонтанська дорога, 64/1, код ЄДРПОУ 31768611, п/р 2600937666801 в “Південне ГРУ ПриватБанк”, МФО 328704) - (далі Позивач), інтереси якого представляє представник Семирозум О.Г. на підставі довіреності №

6 від 01.12.2008 року, разом поіменовані Сторони, прохають поважний суд затвердити по зазначеній справі Мирову угоду про наступне:

1.Сторони визнають, що на день підписання цієї Мирової угоди сума боргу по справі 6/158/09 за позовом ТОВ “ЮЖМЕТИЗ”, м. Одеса до ЗАТ “Запорізький завод залізобетонних шпал” , становить 600 000 грн.

2.Після затвердження судом цієї Мирової угоди Відповідач зобов'язується до 01.05.2009 року перерахувати Позивачу 600 000 грн. боргу.

Після затвердження судом цієї мирової угоди Позивач відмовляється від стягнення з Позивача інфляційних витрат в сумі 202 287 грн. 70 коп., 3% річних в сумі 27 084 грн. 23 коп., пені в сумі 216 673 грн. 77 коп., які, на його думку, слід стягнути в якості відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання Відповідачем зобов'язань.

3. Крім суми основного боргу Відповідач, у це й же строк, відшкодовує Позивачу

сплачені ним судові витрати у даній справі в розмірі 14 461 грн.

4. За порушення умов п. п. 2, 3 даної Мирової угоди Відповідач сплачує Позивачу

пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

5. Сторони погоджуються, що у разі невиконання Відповідачем умов даної Мирової угоди до 10.05.2009р. Позивач, без звернення до суду, стягує визначений п. п. 2, 3,4 борг примусовим порядком через Державну виконавчу службу за місцем знаходження боржника.

6.Мирову угоду укладено відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу

України у трьох оригінальних примірниках, які надаються по одному кожній із сторін, один примірник залучається до матеріалів справи № 6/158/09.

7.Мирова угода набирає чинності після затвердження її Господарським судом Запорізької області.”.

Суддя роз'яснив позивачу та відповідачу процесуальні наслідки укладення мирової угоди та припинення провадження у справі.

Мирова угода підлягає затвердженню судом, оскільки вона укладена у відповідності зі ст. ст. 22, 78 ГПК України.

Провадження по справі підлягає припиненню, відповідно до пункту 7 статті 80 ГПК України.

Зайво сплачене позивачем держмито в сумі 11 039 грн. 55 підлягає поверненню з державного бюджету , згідно ст. 8 ДКМУ “Про державне мито”.

Керуючись ст. ст. 22 - 44, 78, п. 7 ст. 80, ст. 86 ГПК України, суддя

У Х В А Л И В :

Затвердити мирову угоду, укладену між Товариства з обмеженою відповідальністю “Южметиз”, м. Одеса та Закритим акціонерним товариством “Запорізький завод залізобетонних шпал”, м. Запоріжжя у наступній редакції: