Рішення

від 12.05.2009 по справі 32/88

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/88

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.09                                                                                           Справа№ 32/88

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Книжкові джерела”, м.Львів.

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет”, м.Львів.

Про стягнення 54 462,38 грн.             

За участю представників сторін:

Від позивача: Коцовська Ю.О. –бухгалтер (довіреність вих. №155 від 12.05.2009р.).

Від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Книжкові джерела”, м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет”, м.Львів про стягнення 54 462,38 грн. заборгованості, з яких 51 452,41 грн. сума основної заборгованості та 3 009,97 грн. пеня.  

Ухвалою суду від 02.04.2009р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 12.05.2009р.

Рішення прийнято 12.05.2009р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

В судове засідання відповідач не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату, місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №4146303 від 02.04.2009р. –вручено 06.04.2009р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

                                                                   встановив:

02.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Книжкові джерела” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет” (покупець) було укладено договір № ТП-351 (далі по тексту –договір), згідно якого постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, систематично поставляти покупцю (передавати у власність покупця) визначений цим договором товар, а покупець зобов'язуєтся на умовах та в порядку, визначених цим договором, приймати названий товар та оплачувати його. Предметом поставки за договором є товар: книжкова продукція.

Згідно п.1.3. договору покупець складає замовлення постачальнику на підставі специфікацій (додаток № 1), затверджених сторонами, в яких вказано асортимент і ціна товарів, що поставляються за цим договором і які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.1. та п.2.2. договору поставка товару здійснюється силами постачальника та за його рахунок. Замовлення покупця на поставку товарів є обов'язковими для виконання постачальником. Замовлення надаються постачальнику у письмовій формі, по факсу, електронною поштою або у інший спосіб, прийнятний для покупця, за 5 (п'ять) днів до дня поставки, а постачальник в свою чергу повинен письмово підтвердити отримане замовлення, а також вчасно підготувати до відвантаження товари до кожного торгового підрозділу (додаток №2), який вказаний у замовленні, у відповідній кількості та належної якості.

Згідно п.2.4. договору постачальник, який здійснює поставку товару власними силами, зобов'язаний поставити товари в усі торгові підрозділи до терміну та за адресами, вказаними в додатку № 2 до цього договору.

Згідно п.2.7. договору постачальник зобов'язаний поставляти і передавати у власність товари з усією товаросупровідною документацією, а саме: товарна накладна, товарно-транспортна накладна, податкова накладна, сертифікати відповідності, гігієнічні висновки, інструкції з використання, тощо, яка вимагається відповідно за законодавством України для реалізації товару.

Відповідно до п.3.1. договору постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами зазначеними у специфікації затвердженій сторонами (додаток № 1). Ціна поставленого товару міститься у товарних накладних, які надаються постачальником покупцеві для проведення оплати, та складені на підставі кількості поставленого товару, що зазначено у транспортній накладній. Ціна товару включає вартість упаковки.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку один раз в 30 (тридцять) днів за реалізований товар (з правом повернення та обміну) з моменту отримання товару від постачальника за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається (п. 3.3. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, поставив товар книжкову продукцію в усі торгові підрозділи відповідача вказані в додатку № 2 до договору, згідно накладних за період з 28.07.2008р. по 29.01.2009р. на суму              51 452,41 грн.

Станом на 31.03.2009р. (дата подання позову) прострочена заборгованість за поставлений товар становить 51 452,41 грн.

Позивачем було направлено відповідачу претензію № 65 від 18.02.2009р. з вимогою сплатити борг в сумі 51 452,41 грн., яка залишена без відповіді та задоволення.

Відповідач розрахунки за поставлений товар у строки визначені сторонами в п.3.3. договору, не провів, отже порушив свої зобов'язання згідно договору.

Відтак, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на 31.03.2009р. складає  51 452,41 грн.

Позивач на підставі п.6.2 договору нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 3 009,97 грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується видатковими накладними № 515 від 28.07.2008р. на суму 2 946,10 грн.; № 522 від 29.07.2008р. на суму            4 078,14 грн.; № 526 від 04.08.2008р. на суму 603,08 грн.; № 566 від 21.08.2008р. на суму                 3 027,98 грн.; № 572 від 22.08.2008р. на суму 3 573,70 грн.; № 580 від 26.08.2008р. на суму 2 532,00 грн.; № 663 від 25.09.2008р. на суму 1 422,31 грн.; № 682 від 03.10.2008р. на суму 2 856,96 грн.; № 684 від 06.10.2008р. на суму 3 023,21 грн.; № 753 від 28.10.2008р. на суму 3 508,52 грн.; № 767 та № 768 від 10.11.2008р. на загальну суму 5 022,11 грн.;    № 770 та  № 771 від 11.11.2008р. на загальну суму 3 731,70 грн.; № 842 від 21.11.2008р. на суму          3 927,24 грн.; № 843 від 25.11.2008р. на суму 5 099,09 грн.;  № 851 від 02.12.2008р. на суму 2 738,65 грн.; № 35 від 24.01.2009р. на суму 3 219,88 грн.; № 63 від 29.01.2009р. на суму              2 881,87 грн. та довіреностями виданими відповідачем повноважним представникам для отримання книжкової продукції згідно вищевказаних накладних.

Відповідач станом на дату прийняття судом рішення, оплату не провів.

        Згідно ч.2, ч.3 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.  Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.6.2. договору за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня. Сплата пені не звільняє покупця від виконання договірних зобов'язань.

Відтак, з відповідача правомірно підлягає стягненню пеня, що згідно поданого позивачем розрахунку становить 3 009,97 грн.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити повністю, а саме підлягає стягненню 51 452,41 грн. сума основної заборгованості за поставлений товар та 3 009,97 грн. пені.  

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями № 11 від 25.03.2009р. – 544,62 грн. держмита і № 12 від 25.03.2009р. - 118,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 610, 612, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.   Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет” (79008, м.Львів, вул.Галицька, 4; п/р № 2600900601403 в ЛФ „Укрексімбанк” м.Львів; МФО 325718; код ЄДРПОУ 13827416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Книжкові джерела” (79049, м.Львів, вул. Драгана, 17/100; р/р 260071523 в ЛФ ВАТ АБ „Укргазбанк”; МФО 325967; ЄДРПОУ 32800619)  51 452,41 грн. заборгованості за поставлений товар,  3 009,97 грн. пені,  544,62 грн. держмита,  118,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку                    ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя