Рішення

від 28.01.2014 по справі 906/1855/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" січня 2014 р. Справа № 906/1855/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" (с.Ільпінь Здолбунівського району Рівненської області)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м.Бердичів Житомирської області)

про стягнення 8062,46 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 8062,46 грн., з яких 8000,00 грн. попередньої оплати за непоставлені запчастини та невиконані ремонтні роботи згідно рахунку № 88 від 16.08.13р., 19,72 грн. 3% річних та 42,74 грн. пені.

Від позивача на адресу господарського суду 27.01.14р. надійшла заява в якій він підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив розглядати справу без участі його представника (а.с.26).

Відповідач відзиву на позов не подала, свого представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчить копія реєстру поштових відправлень суду (а.с.29) та засвідчений судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", який містить інформацію про отримання відповідачем (членом сім'ї відповідача) 27.01.14р. поштового відправлення суду (а.с.30).

Відповідно до пункту 2.6.15 "Інструкції з діловодства в господарських судах України", затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.13р. № 28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК...

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач у справі була належним чином повідомлена судом про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення її або її представника не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, господарський суд відповідно до ст.75 ГПК України розглянув справу та прийняв рішення на підставі наявних у ній документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно даних позивача, на підставі усної домовленості між сторонами, ПСП "Хлібороб" (далі-позивач) згідно рахунку № 88 від 16.08.13р. (а.с.8) перерахувало підприємцю ОСОБА_1 (далі-відповідач) згідно платіжних доручень: № 572 від 19.08.13р. та № 576 від 21.08.13р. (а.с.9,10) 8000,00 грн. попередньої оплати за поставку відповідачем запчастин до установки "Петкус" та ЗАВ-25 (далі-товар) та виконання відповідачем ремонтних робіт.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, юридичні факти.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Таким чином, за фактом перерахування позивачем грошових коштів відповідачу у останньої виникло зобов'язання щодо поставки товару та виконання ремонтних робіт.

За правовою природою, укладені між сторонами усні правочини є договорами поставки та підряду.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїх зобов'язань не виконала - товар не поставила, ремонтні роботи не здійснила.

У зв'язку з цим, позивачем 23.10.13р. направлена на адресу відповідача претензія з вимогою щодо належного виконання зобов'язань протягом трьох днів з дня отримання претензії (а.с.11). Дану претензію відповідач залишила без відповіді та задоволення.

Після отримання претензії позивача та її не задоволення, відповідач стала боржником позивача.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, подані позивачем докази свідчать, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, вона безпідставно утримує у себе кошти позивача в сумі 8000,00 грн., що підтверджується довідками позивача (а.с.20,27).

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір 3% річних становить 19,72 грн. (а.с.3).

Розрахунок обгрунтований та відповідає чинному законодавству.

Крім того, позивач просив стягнути на свою користь з відповідача 42,74 грн. пені.

Відповідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, наведеними нормами законодавства встановлено, що вимога про стягнення неустойки може ставитися лише за умови підписаного між сторонами письмового договору, в якому передбачено такий вид відповідальності за невиконання договірних зобов'язань.

Враховуючи відсутність між сторонами правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчиненого у письмовій формі, вимога позивача про стягнення з відповідача 42,74 грн. пені є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідач позов не оспорила, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористалася, доказів повернення коштів позивачу не подала.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 8000,00 грн. попередньої оплати за непоставлені запчастини та невиконані ремонтні роботи згідно рахунку № 88 від 16.08.13р. та 19,72 грн. 3% річних.

В частині стягнення 42,74 грн. пені суд відмовляє у зв'язку з безпідставністю заявлення вимоги.

Сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1:

- на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб", 35708, с.Ільпінь Здолбунівського району Рівненської області, вул.1-го Травня 16, ідентифікаційний код 30563095 - 8000,00 грн. попередньої оплати за непоставлені запчастини та невиконані ремонтні роботи згідно рахунку № 88 від 16.08.13р., 19,72 грн. 3% річних та 1711,38 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.01.14

Суддя Гансецький В.П.

Друк.: 3 прим.:

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повід. про вруч.).