Постанова

від 25.12.2013 по справі 804/15153/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 р. Справа № 804/15153/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКуделько Н.Є. при секретаріСвітка Н.В. за участю: представника позивача представника відповідача Пилипенко М.М. Белєвої А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейот" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії,-

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Пейот» (далі - позивач, ТОВ «Пейот») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська) з вимогами про визнання незаконними дії відповідача щодо формування в акті позапланової виїзної перевірки висновку про порушення з боку ТОВ «Пейот» ст.2, ст.14 Закону України «Про плату на землю», рішення Дніпропетровської міської ради від 31.03.2004 року №27/16 «Про взаємодію виконавчих органів міської ради, міських у місті рад та місцевих органів виконавчої влади щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель в м.Дніпропетровську», пп.54.3.1 п.54.3 ст.54, п.286.2 ст.286, п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження земельного податку на земельну ділянку, розташовану за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 152, в тому числі: за 2010 рік на 255 047,91грн., та за 2011 рік - 262 093,49грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що акт перевірки від 25.10.2013 р. № 1772/22-04-36367154 документально не підтверджений, висновки перевіряючих ґрунтуються на припущеннях і носять суб'єктивний характер. Зокрема, позивач зауважив, що є цілком безпідставними висновки відповідача про порушення положень Закону України «Про плату на землю», рішення міської ради №27/16 та п.п.54.3.1 п.54.3 ст.54, п.286.2 ст.286, п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України, оскільки заниження земельного податку з боку ТОВ «Пейот» не було; 27.01.2010 року та 26.01.2011 року ТОВ «Підприємство гаражного та технічного обслуговування», як користувачем спірною земельною ділянкою, здійснено декларування та сплачено суму, самостійно обчисленого земельного податку рівними щомісячними платежами, про що свідчать банківські виписки з відміткою призначення платежу. При цьому, розмір земельного податку за земельну ділянку, розташовану за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 152, вірно вирахований на підставі відомостей про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що надані Дніпропетровською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» листами від 27.07.2011 року №Ц/10576-14 та від 28.09.2011 року №23/13503-14. Позивач наполягає, що здійснює господарську діяльність у відповідності до вимог закону, висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, прийняті на підставі непідтверджених даних, тому є протиправними.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, пояснила обставини справи таким чином, як вони викладені у позові, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала, наполягала на закритті провадження у справі. В доданих до матеріалів справи письмових запереченнях на адміністративний позов зазначено, що позовні вимоги є безпідставними з урахуванням того, що акт перевірки від 25.10.2013 р. № 1772/22-04-36367154 складений правомірно, згідно із діючим законодавством, його висновки є цілком обґрунтованими, а враховуючи відсутність винесення відносно ТОВ «Пейот» будь-якого податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, а також тієї обставини, що акт перевірки не є рішенням суб'єкту владних повноважень в розумінні ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не породжує для позивача наслідків у вигляді обов'язкових до виконання приписів, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Пейот» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 09.02.2009р. за №1 224 102 0000 045645; код ЄДРПОУ 36367154 (Свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №052765, а.с.8).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пейот» з 10.02.2009 р. перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська за №17363.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 14.10.2013 року по 18.10.2013 року на підставі наказу від 08.10.2013 року №524, виданого Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно з п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області Лінською В.П., Кабаченко О.В. та головним державним ревізором-інспектором відділу камеральних перевірок Губою В.П. проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейот», код ЄДРПОУ 36367154, з питань дотримання земельного законодавства та правильності дотримання податкового законодавства при користуванні земельною ділянкою за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 152, за період з 01.01.2009 р. по 14.10.2013 р., за результатами якої 25.10.2013 року ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська складено акт №1772/22-04-36367154 (а.с.18-22).

За висновками акту перевірки №1772/22-04-36367154 від 25.10.2013 р. у ході виїзної позапланової перевірки ТОВ «Пейот» встановлено, зокрема, порушення:

-ст.2 та ст.14 Закону України «Про плату на землю» (Закону №2535-ХІІ), рішення Дніпропетровської міської ради від 31.03.2004 року №27/16 «Про взаємодію виконавчих органів міської ради, міських у місті рад та місцевих органів виконавчої влади щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель в м.Дніпропетровську», п.286.2 ст.286, п.287.6 ст.287 та пп.54.3.1 п.54.3 ст.54, Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження земельного податку на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 152, за 2010 р. в сумі - 255047,91грн., за 2011 р. в сумі - 262093,49грн., відповідальність передбачена п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України (а.с.20 зворотній бік).

При цьому, при проведені перевірки будо використано:

-постанову слідчого СВ Жовтневого РВ ДМУ ГУМУС України у Дніпропетровській області від 10.09.2013 року вих.41/852 про призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Пейот» з питань дотримання земельного законодавства при користуванні земельною ділянкою, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 152, за період з 01.01.2009 року по 14.10.2013 року;

- договір купівлі-продажу майна від 18.12.2009 року ВММ №523205;

- витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.01.2010 року №24995055;

- лист Управління Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області від 02.09.2013 р. №20/20-816;

- витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 12101100000:03:060:0003 від 07.06.2013 року станом на 01.01.2010 р., станом на 01.01.2011 р., станом на 01.01.2012р. та станом на 01.01.2013 р. (а.с.19).

З акту перевірки вбачається, що висновки податкового органу про заниження ТОВ «Пейот» земельного податку за 2010-2011р.р. на земельну ділянку, що розташована в м. Дніпропетровську по вул. Набережна Перемоги, 152, будівлі та споруди на якій належать товариству на підставі договору купівлі-продажу ВММ №523205 від 18.12.2009 р., ґрунтуються на тому, що позивач є платником земельного податку за вказану земельну ділянку, проте, в порушення ст.14 Закону України «Про плату на землю» та п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України ним не надано до ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровска податкові декларації із земельного податку за 2010-2011р.р. з граничним строком подання 20.02.2010р. та 31.01.2011 р. - відповідно (а.с.20).

При цьому, при обчисленні суми заниження податківцями використано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Набережна Перемоги, 152, площею 1,4904га, який затверджено Управлінням про Держземагентства у Дніпропетровському районі, відповідно до якого нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 26209348,72грн. (а.с.19 зворотній бік).

В ході судового розгляду було встановлено, що відповідно до витягу права власності на нерухоме майно від 11.01.2010 року № 24995022 за ТОВ «Пейот» з 11.01.2010 року зареєстровано право власності на будівлі і споруди автостоянки № 5, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, віл. Набережна Перемоги, 152. Підстава - договір купівлі-продажу ВММ № 523205 реєстр. 3169 від 18.12.2009 року, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 Але у даному договорі купівлі-продажу об'єкту нерухомості не вказується, що об'єкт нерухомості, який придбається розташований на конкретно визначеній земельній ділянці, не вказаний її розмір і не вказаний кадастровий номер даної земельної ділянки. Отже, суд приходить до висновку, що немає підстав вважати, що з моменту реєстрації права власності на дане нерухоме майно за позивачем у нього виникло право користування земельною ділянкою по вул. Набережна Перемоги, 152 загальним розміром 1,4904 га. А отже, не має підстав вважати, що у позивача виник з цього моменту обов'язок по сплаті земельного податку у певному розмірі, який вказує відповідач у оскаржуваному акті.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, Податкового кодексу України №2755-VI, від 02.12.2010р., Закону України «Про плату на землю» (в редакції, чинній на момент спірних відносин).

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. В тому числі, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні (п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України)

Згідно п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до пп. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним.

До 01 січня 2011 року справляння плати за землю здійснювалось відповідно до Закону України від 03.07.1992 року №2535-ХІІ «Про плату за землю» (із змінами та доповненнями).

З 01.01.2011 року питання щодо оподаткування платою за землю регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VІ.

Так, згідно зі ст.2 Закону №2535-ХІІ «Про плату за землю» та п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Статтею 15 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення власності або права користування земельною ділянкою. Такі положення кореспондуються з приписами п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України, де зазначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 27 Закону України «Про плату за землю» №2535-ХІІ від 03.07.1992 року, контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Згідно зі п.п.269.1.1 п.269.1 ст.269, п.п.270.1.1 п.270.1 ст.270, п.п.271.1.1 п.270.1 ст.270 Податкового кодексу України платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно до ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273,276 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подаються відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями.

Згідно вимог п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частинами власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом враховано, що позивач є власником будівлі та споруди автостоянки №5, що знаходиться в Дніпропетровську по вул. Набережній Перемоги, 152.

Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу ВММ №523205 від 18.12.2009 р., посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8

Декларування земельного податку за земельну ділянку, розташовану в м. Дніпропетровську по вул. Набережна Перемоги, 152, за 2010 р. та 2011 р. підтверджується матеріалами справи, як то податковими розрахунками земельного податку (звітний розрахунок за 2010р. від 22.01.2010 р. та звітний розрахунок за 2011р. від 26.01.2011 р.), подані ТОВ «ТОВ «Підприємство гаражного та технічного обслуговування» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, з відміткою останніх про їх отримання (а.с.23-26).

Крім того, у 2010р. та у першому півріччі 2011р. позивачем не здійснювалось господарської діяльності на даному об'єкті нерухомості, а отже і на земельній ділянці по вул. Набережна Перемоги, 152.

З 01 липня 2011 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та проводив господарську діяльність по вул. Набережна Перемоги, 152, проте, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, у позивача не могло виникнути обов'язку по сплаті земельного податку.

Згідно абз.4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності по земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності з таких податків і зборів.

Оскільки, позивачем земельна ділянка використовувалась для провадження господарської діяльності, в зазначений період позивач був звільнений від подання та сплати податку.

Суд не погоджується з висновком відповідача про не здійснення господарської діяльності позивачем, які він робить, виходячи з наданих декларацій платника єдиного податку, оскільки з зазначеного документа вбачається лише про відсутність доходу, а не про те, що ним не здійснювалась господарська діяльність.

Натомість у 2010р. та першому півріччі 2011р. дана земельна ділянка знаходилась за даними ДЗК в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство гаражного та технічного обслуговування» на підставі рішення № 158/12 від 08.10.2003 р., та перебувала у їх фактичному користуванні, як зазначає Позивач, про що свідчать податкові розрахунки, подані у 2010 та 2011 р. цим підприємством.

Так, 27.01.2010 року до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було подано податковий розрахунок земельного податку, в якому самостійно обчислена сума земельного податку в сумі 164802,55 грн., зазначена сума складалась із двох земельних ділянок, а саме земельної ділянки за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 83 та земельної ділянки за адресою: м. Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, 152. Форма податкового розрахунку була встановлена наказом Державної податкової адміністрації України від 02.12.2003 року N 582 «Про затвердження змін до наказу ДПА України від 26 жовтня 2001 року» N 434, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 грудня 2003 року за N 1159/8480.

Сума земельного податку в розмірі 164802,55 грн. була сплачена, про що свідчать банківські виписки № 124 від 22.02.2010 року, № 204 від 22.03.2010 року, № 282 від 20.04.2010 року, № 368 від 26.05.2010 року, № 443 від 25.06.2010 року, № 492 від 26.07.2010 року, № 555 від 26.08.2010 року, № 627 від 22.09.2010 року, № 685 від 21.10.2010 року, № 753 від 24.11.2010 року, № 815 від 21.12.2010 року, № 32 від 26.01.2011 року.

Так, 26.01.2011 року до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було подано Податковий розрахунок земельного податку, в якому самостійно обчислена сума земельного податку в сумі 164802,55 грн. Форма податкового розрахунку була встановлена наказом Державної податкової адміністрації України від 02.12.2003 року N 582 «Про затвердження змін до наказу ДПА України від 26 жовтня 2001 року» N 434, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 грудня 2003 року за N 1159/8480.

Сума земельного податку в розмірі 164802,55 грн. була сплачена, про що свідчать банківські виписки № 104 від 24.02.2011 року, № 161 від 24.03.2011 року, № 226 від 19.04.2011 року, № 292 від 27.05.2011 року, № 351 від 23.06.2011 року, № 411 від 25.07.2011 року, № 450 від 16.08.2011 року, № 518. Суд вважає, що дана інформація неправомірно не була врахована відповідачем при складанні висновків акту.

До того ж, згідно акту перевірки для визначення вартості земельної ділянки суб'єкт владних повноважень керувався витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який встановив нормативну грошову оцінку земельної ділянки вул. Набережна Перемоги, 152, за площу 1,4904 га в розмірі 26 209 348,72 грн., але до суду відповідач витягу із зазначенням такої вартості даної земельної ділянки не надав.

Проте, позивачем було надано до суду лист Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 28.09.2011 року № 23/13503-14, відповідно до якого нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки у 2010 році та у 2011 році складає 10 483 739,49 грн.

Такі ж самі відомості щодо нормативно грошової оцінки даної земельної ділянки містяться у листі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 27.07.2011 року № Ц/10576-14. А у листі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 27.07.2011 року № Ц/10575-14 вказано, що у 2008 р., наприклад, нормативно-грошова оцінка даної земельної ділянки складала 8 593581,27 грн., а у 2009 р. - 9899822,53 грн. Отже, судом встановлено, що нормативно-грошова оцінка даної земельної ділянки станови 10 483 739,49 грн., а не 26 209 348,72 грн., як безпідставно вказує відповідач у висновках акту.

Таким чином, судом встановлено, що державою в повному обсязі було отримано суму земельного податку у період з 01.01.2010 р. по 01.01.2012 р. за користування земельною ділянкою за адресою: м. Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, 152 загальним розміром 1,4904 га з належного землекористувача, а висновки відповідача у оскаржуваному акті є неправомірними.

З урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованими та протиправними висновки податкового органу по суті зазначених в акті порушень.

Позовні ж вимоги ТОВ «Пейот», що заявлені ним у даній справі, а саме, щодо визнання протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо формування в акті позапланової виїзної перевірки висновку про порушення з боку ТОВ «Пейот» ст.2, ст.14 Закону України «Про плату на землю», рішення Дніпропетровської міської ради від 31.03.2004 року №27/16 «Про взаємодію виконавчих органів міської ради, міських у місті рад та місцевих органів виконавчої влади щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель в м. Дніпропетровську», пп.54.3.1 п.54.3 ст.54, п.286.2 ст.286, п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження земельного податку на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 152, за 2010-2011р.р., не є обґрунтованими з урахуванням тієї обставини, що Державна податкова служба як контролюючий орган щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, в тому числі, і щодо плати за землю, наділена законом повноваженнями щодо формування висновків за результатами перевірки (п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України).

За результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту, а не акт перевірки.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень у разі виникнення спору щодо прийнятих на підставі такого акту рішень.

Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, дій податкового органу, що здійснюються за таким актом перевірки.

Отже, здійснення контролюючим органом перевірки, в межах наданих повноважень, правильності нарахування земельного податку, та висновків з цього приводу не є порушенням при здійсненні ними контролюючих функцій.

Разом з тим, судом враховано, що відповідачем за наслідками перевірки ТОВ «Пейот» не приймалося податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінуючи усі докази, які були дослідженні судом у їх сукупності, приймаючи до уваги, що вчинені податковим органом дії щодо викладення у акті перевірки відповідних висновків не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки, а також тієї обставини, що позивач не просить визнати неправомірним факт перевірки, а її висновки, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Керуючись Конституцією України, нормами Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р., ст.ст. 8,10,11,12,18,69,94,128,158-163,167,186,163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейот» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 30 грудня 2013 року.

Суддя Н.Є. Куделько