Постанова

від 25.01.2014 по справі 123/15143/13-а

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СІМФЕРОПОЛЯ

Справа № 123/15143/13-а

Номер провадження 2-а/123/44/2014

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2014 року м. Сімферополь

Суддя Київського районного суду м. Сімферополя Діденко Д.О., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя (далі: УПСЗН) про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахувати та виплатити заборгованість, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом, який мотивований тим, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 року народила дочку - ОСОБА_2. Працює в державній установі, що підтверджується в наказом № 569лс від 22.12.2010р. про надання їй відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Управління з моменту народження дочки і до 11.09.2013 р. виплачувало їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку в розмірі 130 гривень щомісяця, чим порушує її права, Конституцію і закони України. Просить визнати дії УПСЗН Київської районної ради м. Сімферополя у недоплаті їй з 01.07.2013 р. по 11.09.2013 р. допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму, неправомірними та таким, що порушують її права; визнати, що УПСЗН Київської районної ради м. Сімферополя порушує ст. 46 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 26.01.2011 року №20-рп/2011, ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та ст. 43 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у частині встановлення допомоги за дитиною до досягнення нею 3-річнорго віку у розмірі прожиткового мінімуму; зобов'язати відповідача негайно виконати Рішення Верховного Суду України від 11 грудня 2012 р. № 21- 300а12 , 25 грудня 2012 р. № 21- 410а12 і від 18 червня 2013 № 21- 209а13, від 02 липня 2013 р. №21-208а13 та від 09 липня 2013 р. №21-188а13, в частині правильного застосування норм матеріального права; у подальшому відповідачу застосовувати у вказаних правовідносинах, статтю 46 Конституції України; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити заборгованість з 01.07.2013 р. - 11.09.2013р. за невиплачену допомогу по догляду за дитиною досягнення нею трирічного віку у розмірі 1965,00 грн.; зобов'язати відповідача до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України до негайного виконання постанови суду у межах суми за один місяць та надати звіт про виконання судового рішення; стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовуються посиланням на Закон України "Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".

Представником відповідача в строки, визначені ст. 183-2 КАС України, заперечення на позов до суду не надані.

Оцінивши обставини повідомлені позивачем, суд приходить до висновку про їх достатність для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працює на посаді техніка - криміналіста управління карного розшуку ГУ МВС України в АР Крим та з 25 листопада 2010 року по 11 вересня 2013 року знаходилася у відпусті по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

З урахуванням зазначеного, позивач має право отримувати допомогу по догляду за дитиною у розмірі, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" № 2240-ІІІ від 18.01.2001 року, оскільки являється застрахованою особою.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI ) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом № 2811-ХІІ , дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III , який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону №2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III . Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI , в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40 - 44 Закону № 2240-III .

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III , а з 1 січня 2009 року - статті 13 , 15 Закону № 2811-ХІІ .

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI ) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2012 року.

Законодавець у Законі України "Про державний бюджет України на 2011 рік" не передбачив таких положень, які були визначені у ст. 46 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" та у ст. 45 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік", тобто ті, які встановлювали певні обмеження, але лише на 2009 і 2010 роки, відповідно.

Також, законодавець не надав повноважень Кабінету Міністрів України на 2012-2013 р. щодо можливості корегування розміру виплат на утримання дитини до досягнення нею трирічного віку, які надавав у 2009 та у 2010 році.

Таким чином, на відносини щодо виплати допомоги застрахованій особі у зазначений період поширюються норми спеціального закону: Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" №2240.

Так, положення ст. 43 Закону № 2240, яка діє і наразі, визначають, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2013 р.» встановлено у 2013 р. прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років: з січня - 972 грн., з грудня - 1032 грн.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач жодних доказів до суду не надав.

Таким чином, відповідач мав нараховувати і виплачувати позивачеві допомогу виходячи з положень зазначених норм. Невиконання цих приписів є неправомірним.

Суд вважає за доцільне зобов'язати відповідача зробити відповідний перерахунок допомоги з урахуванням наведеного, тобто встановити її розмірі у відповідності із зазначеним вище, та виплатити позивачеві недоотриману різницю. У зв'язку із чим вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню саме таким чином.

Інші вимоги позивача заявлені передчасно, неконкретизовані, тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 КАС України з Державного бюджету України підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 172,00 грн., сплачений при подачі позову.

На підставі ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", керуючись ст. ст. 8, 9, 11, 71, 86, 94, 100, 159-163 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахувати та виплатити заборгованість - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя щодо недоплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з 01 липня 2013 р. по 11 вересня 2013 р.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку, за період з 01 липня 2013 року по 11 вересня 2013 року відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".

У задоволені решти вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 172,00 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому чи скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Діденко Д. О.