Постанова

від 15.05.2009 по справі 55/06-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

55/06-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2009 р.                                                           Справа № 55/06-09  

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Погребняка В.Я., судді Бухана А.І., судді Шевель О.В.

при секретарі Марченко В.О.

за участю представників сторін:

позивача: Дворачек В.М., довіреність № б/н від 01.11.2008 р.,

відповідача: Бриль І.В., довіреність № б/н від 18.03.2009 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Дека», м. Харків (вх. № 811 Х/3 від 02.04.2009 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2009 р. по справі № 55/06-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Трейд», м.Харків

до Закритого акціонерного товариства «Дека», м. Харків

про стягнення 68 807,69 грн.,

встановила:

В січні 2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова-Трейд», м Харків (далі позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення боргу в розмірі 68 807,69 грн. з Закритого акціонерного товариства «Дека»м. Харків (далі відповідач). Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого товару.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.2009 р. (суддя Гребенюк Н.В.) позов задоволено. Стягнуто з ЗАТ «Дека»на користь ТОВ «Нова-Трейд»68 807,69 грн. боргу, 688,07 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення обґрунтовано тим, що зобов'язання в силу ст.526 ЦК України повинні виконуватися належним чином, а відповідач не виконав свої зобов'язання по сплаті 68 807,69 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.2009 р. не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить вищевказане рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення господарським судом Харківської області норм процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. На підтвердження своєї позиції відповідач зазначив, що господарським судом в порушення ст.38 ГПК України не були витребувані та досліджені докази оплати відповідачем поставленого товару, також не досліджувалися виписки з рахунків про перерахування відповідачем позивачу грошових коштів. Крім того, в порушення ст.77 ГПК України суд не відклав розгляд справи у відсутність представника відповідача і виніс рішення без участі представника відповідача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2009 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.05.2009 р.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому  просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2009 р. по справі № 55/06-09 –без змін.

В судове засідання 13.05.2009 р. з'явилися уповноважені представники позивача і відповідача і надали пояснення по суті спору.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, перевіривши надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2009 р. підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 15.01.2008 р. по 25.06.2008 р. позивач здійснив поставку товарів відповідачу, а саме:

15.01.2008 р. на суму 36 520,12 грн., що підтверджується накладною № 47 від 15.01.2008 р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей серія ЯОФ № 854067 від 15.01.2008 р., виставлено рахунок № 53 від 11.01.2008 р.;

26.02.2008 р. на суму 24 026,47 грн., що підтверджується накладною № 412 від 26.02.2008 р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей серія ЯОФ № 854139 від 26.02.2008 р., виставлено рахунок № 418 від 22.02.2008 р.;

05.06.2008 р. на суму 10 692,4 грн., що підтверджується накладною № 1078 від 05.06.2008 р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей серія ЯОФ № 854276 від 27.05.2008 р., виставлено рахунок № 1070 від 05.06.2008 р.;

13.06.2008 р. на суму 15 756,16 грн., що підтверджується накладною № 1136 від 13.06.2008 р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей серія ЯОФ № 854309 від 15.01.2008 р., виставлено рахунок № 1124 від 12.06.2008 р.;

25.06.2008 р. на суму 8 304,98 грн., що підтверджується накладною № 1213 від 25.06.2008 р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей серія ЯОФ № 854323 від 24.06.2008 р., виставлено рахунок № 1209 від 24.06.2008 р.

Всього позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 95 200,13 грн.

Як вказує позивач, наявність зазначених вище документів свідчить про те, що між сторонами було укладено договір поставки в усній формі. Цивільним законодавством України (ст.208 ЦК України) передбачено, що договір поставки між юридичними особами укладається в письмовій формі. Разом з тим, недодержання письмової форми договору поставки між юридичними особами не тягне наслідком його недійсність або нікчемність.

Відповідач проти доводів позивача в цій частині не заперечував.

Оцінюючи доводи позивача, господарський суд Харківської області зазначив, що відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги до форми договору не встановлені законом.

Судова колегія погоджується з цим висновком місцевого господарського суду та вважає укладений між сторонами усний договір поставки відповідно до ст.712 ЦК України дійсним та діючим.

Позивач зазначив, що відповідачем сплачено за виставленими рахунками 26 392,44 грн., при цьому, як вказав позивач, згідно з  поданим  до суду реєстром  банківських платежів відповідач сплатив 26 392,4 грн., ще 0,04 грн. віднесено позивачем на рахунок оплати по спірним поставкам, як переплату за здійснені поставки по іншим відносинам.

Відтак, заборгованість відповідача склала 95 200,13 грн. - 26 392,44 грн. = 68 807,69 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а згідно зі ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, а саме - безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Ч.1 ст.626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у буд-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договорів або актів цивільного законодавства.

Вимога про сплату заборгованості в розмірі 68 807,69 грн. була направлена позивачем відповідачу 29.10.2008 р., що підтверджується описом вкладення до цінного листа та чеком установи зв'язку.

В передбачений ч.2 ст.530 ЦК України строк відповідач заборгованість не погасив.

Таким чином, судова колегія приходить до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується тверджень відповідача про порушення господарським судом Харківської області норм процесуального права, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.01.2009 р. розгляд справи було призначено на 09.02.2009 р. Ухвалу направлено сторонам 15.01.2009 р. та отримано відповідачем 20.01.2009 р., про що свідчить корінець повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. (а.с.24)

В судове засідання 09.02.2009 р. відповідач не з'явився, подав заяву про відкладення розгляд справи. Ухвалою від 09.02.2009 р. розгляд справи було відкладено на 24.02.2009 р., ухвалу відправлено 13.02.2009 р. В судове засідання 24.02.2009 р. відповідач не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Ухвалою від 24.02.2009 р. розгляд справи відкладено на 02.03.2009 р.

В судовому засіданні 02.03.2009 р. була присутня представник відповідача за довіреністю Старжинська О.С. В судовому засіданні розгляд справи було відкладено на 12.03.2009 р., про що присутні в судовому засіданні представники сторін розписалися на зворотному боці обкладинки справи. В судове засідання 12.03.2009 р. відповідач свого представника не направив і судом було прийнято рішення по суті.

Колегія суддів вважає, що відповідач, достеменно знаючи про час і місце наступного судового засідання по справі, не скористався своїм диспозитивним правом на участь представника у судовому засіданні  12.03.2009 р. і необґрунтовано стверджує про те, що господарським судом Харківської області порушено норми процесуального права, оскільки матеріали справи свідчать, що судом були створені умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав у справі.

За змістом ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З правового аналізу наведеної статті вбачається, що дана норма не є імперативною, оскільки диспозицією даної статті встановлено, що умовою відкладення розгляду справи є неможливість розгляду справи в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів вважає, що в своїй апеляційній скарзі відповідач не навів таких обставини порушення судом норм матеріального та процесуального права, які були б підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 712 ЦК України, ст.ст. 99, 100, п.1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів

постановила:

      Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Дека», м. Харків   залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2009 р. у справі № 55/06-09   залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                            В.Я.Погребняк

                              суддя                                                                      А.І.Бухан

                              суддя                                                                      О.В.Шевель