Постанова

від 17.01.2014 по справі 826/17855/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 січня 2014 року 10 год. 00 хв. № 826/17855/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Необа» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання нечинним і скасування податкового повідомлення-рішення від 04 червня 2013 року № 0007862203, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Необа» (далі - позивач, ТОВ «Необа») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання нечинним і скасування податкового повідомлення-рішення від 04 червня 2013 року № 0007862203.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.05.2013р. № 483/22-3/34807328, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Необа» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Трейд - Ком. Ін.» (ідентифікаційний код 37701861) за період з 01.11.2012р. по 30.11.2012р., документально та нормативно не підтверджуються.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення б/н і б/д, додаткові документи (а саме: роздруківку Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013р. № 1008/22-3/37701861 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Трейд - Ком. Ін.» (ідентифікаційний код 37701861) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за лютий, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень 2013 року). В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Необа» (ідентифікаційний код 34807328) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Трейд - Ком. Ін.» (ідентифікаційний код 37701861) за період з 01.11.2012р. по 30.11.2012р., за результатами якої складений Акт від 20.05.2013р. № 483/22-3/34807328. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Необа» допустило порушення наступних норм податкового законодавства п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму 10 000, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: висновках Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013р. № 1008/22-3/37701861, згідно якого встановлена нікчемність правочинів по ланцюгу до «вигодонабувача» в результаті взаємовідносин ТОВ «Трейд - Ком. Ін.» з суб'єктом господарювання ТОВ «Необа».

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Печерському районі ГУ Міндохордів у м. Києві, винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.06.2013р. № 0007862203, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

25 грудня 2013 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що 20 травня 2013 року згідно з нормами пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 14.05.2013р. № 1552, працівником ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Необа» (ідентифікаційний код 34807328) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Трейд - Ком. Ін.» (ідентифікаційний код 37701861) за період з 01.11.2012р. по 30.11.2012р., за результатами якої складений Акт від 20.05.2013р. № 483/22-3/34807328 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів та відомостей, використаних працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 4 - 5 цього Акта перевірки.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємові-дносини ТОВ «Необа» з суб'єктом господарської діяльності ТОВ «Трейд - Ком. Ін.» (ідентифі-каційний код 37701861), а саме: договір купівлі-продажу від 01.11.2012р. за № 41 на суму 18 000, 00 грн. (з ПДВ) та договір від 05.11.2011р. за № 36-М щодо виконання робіт по металообробці та виготовленню металевих конструкцій на суму 42 000, 00 грн. (з ПДВ). За результатами таких фінансово-господарських відносин перевіряєме підприємство віднесло до складу податкового кредиту за листопад 2012 року загальну податку на додану вартість у розмірі 10 000, 00 грн.

При цьому під час проведення зазначеної документальної перевірки позивача працівником відповідача був врахований текст Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013р. № 1008/22-3/37701861 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Трейд - Ком. Ін.» (ідентифікаційний код 37701861) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за лютий, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень 2013 року. Згідно тексту цього Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013р. № 1008/22-3/37701861 податківцями встановлена нікчемність правочинів по ланцюгу до «вигодонабувача» в результаті взаємовідносин ТОВ «Трейд - Ком. Ін.» з контрагентом ТОВ «Необа».

На підставі вищевикладеного, працівник відповідача дійшов висновку про відсутність реальної можливості отримання поставок товарів (робіт, послуг) позивачем від ТОВ «Трейд - Ком. Ін.». На думку перевіряючого, ТОВ «Необа» відобразило в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Трейд - Ком. Ін.» без мети реального настання правових наслідків, з мети заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. А тому позивачем порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Оскільки ТОВ «Необа» є «вигодонабувачем» та не має права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами взаємовідносин ТОВ «Трейд - Ком. Ін.».

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 20.05.2013р. № 483/22-3/34807328 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Необа» наступних норм законодавства України:

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму 10 000, 00 грн.;

- п. 1 і п. 5 ст. 203, п. 1 і п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Необа» із зазначеним у акті перевірки постачальником (ТОВ «Трейд - Ком. Ін.») в листопаді 2012 року.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав 24 травня 2013 року до канцелярії ДПІ письмові заперечення на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 31.05.2013р. № 26731/10/22-3-10 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ТОВ «Необа» - без задоволення.

04 червня 2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС на підставі Акта перевірки від 20.05.2013р. № 483/22-3/34807328 прийняла спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за № 0007862203, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Необа» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 500, 00 грн., в т.ч. 10 000, 00 грн. - основний платіж, 2 500, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішень Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.09.2013р. № 4172/10/26-15-10-04 і Міністерства доходів і зборів України від 09.10.2013р. № 12844/6/99-99-10-01-15, винесених за результатами розгляду первинної та повторної скарг ТОВ «Необа» на податкове повідомлення-рішення від 04.06.2013р. № 0007862203, дані скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідно - без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що протягом листопада 2012 року між ТОВ «Необа» (Покупець, Замовник), в особі директора Петльованої О.В., і суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Трейд - Ком. Ін.» (Продавець, Виконавець), в особі директора Нікітіна І.В., були укладені письмові договори, а саме:

- 01 листопада 2012 року між ТОВ «Необа» (Покупець) і ТОВ «Трейд - Ком. Ін.» (Продавець) укладений договір купівлі-продажу за № 41, за умовами якого Продавець у відповідності до цього Договору зобов'язується передати у власність Покупця Товар, в номенклатурі та кількості зазначеною у рахунках, що є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець, в свою чергу, - прийняти та оплатити вартість Товару. Автотранспорт для транспортування товару подається Покупцем;

- 05 листопада 2012 року між ТОВ «Необа» (Замовник) і ТОВ «Трейд - Ком. Ін.» (Виконавець) укладений договір за № 36-М, за умовами якого Виконавець зобов'язаний за дорученням Замовника виконати на користь останнього роботи з металообробки, виготовлення металічних конструкцій згідно технічного завдання Замовника, а Замовник, в свою чергу, - прийняти результати таких робіт і оплатити їх вартість. Вивезення готової продукції здійснюється Замовником.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товару, виконання робіт та відповідно оплати вартості таких товарів і робіт) за вказаним Договорами позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів: самого договору від 01.11.2012р. за № 41; рахунку-фактури від 06.11.2012р. № СФ-0000041 на суму 18 000, 00 грн. (з ПДВ); видаткової накладної від 06.11.2012р. № РН-0000041 суму 18 000, 00 грн. (з ПДВ); договору від 05.11.2012р. за № 36-М; рахунку-фактури від 05.11.2012р. № СФ-0000036 на суму 42 000, 00 грн. (з ПДВ); акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.11.2012р. № ОУ-0000036 на суму 42 000, 00 грн. (з ПДВ); договору на транспортно-експедиторські послуги від 28.02.2012р. за № Д-634, укладеного між ТОВ «Необа» (Замовник) і ТОВ «Делівері» (Експедитор) щодо надання платних послуг з перевезення і супроводження вантажів, та первинних і розрахункових документів, оформлених на виконання цього Договору; виписок Жилянського відділення ПАТ «БТА Банк» (МФО 321723) по розрахунковому рахунку ТОВ «Необа» № 26009001300376 з відомостями про здійснення переказу сум коштів (вартість товару і робіт з ПДВ) на користь ТОВ «Трейд - Ком. Ін.» згідно виставлених рахунків-фактур.

Крім того, за результатами поставки товару та виконання робіт ТОВ «Трейд - Ком. Ін.» виписало на користь ТОВ «Необа» наступні податкові накладні: від 06.11.2012р. № 41 на суму 18 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 000, 00 грн.) та від 05.11.2012р. № 36 на суму 42 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 000, 00 грн.), які підписані керівником Товариства Нікітіним І.В. та скріплені печатками цього підприємства.

За результатами дослідження вище перелічених первинних і розрахункових документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Трейд - Ком. Ін.» на адресу позивача за результатами наданих послуг, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Також у своїх письмових пояснень від 20.12.2013р. № 20/12-1, наданих в судовому засіданні 20 грудня 2013 року, позивач зазначає, що придбання спірних товарів (пластифікатор для теплої підлоги) та робіт (виготовлення металоконструкцій та фасування сипучого товару) у контрагента ТОВ «Трейд - Ком. Ін.» безпосередньо пов'язано з його основними видами господарської діяльності - виготовлення виробів з бетону для будівництва; виробництво бетонних розчинів, готових для використання; будівництво інших споруд; неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі. В подальшому товари та результати виконаних робіт, придбанні згідно спірних договорів, були використанні ТОВ «Необа» у власній господарській діяльності, внаслідок чого позивач отримав прибуток на загальну суму 80 714, 68 грн.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Необа» надало суду наступні документи, які підтверджують факт придбання спірних послуг з метою використання їх в подальшій господарській діяльності, економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: копії свого Статуту, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Необа» та свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, довідки з органу статистики відносно ТОВ «Необа»; копії договору від 16.04.2012р. № 6 щодо платного строкового користування ТОВ «Необа» виробничою площею 25,5 м2 у будівлі трансформаторного цеху, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 136, та акта прийому-передачі приміщення від 16.04.2012р., та інших первинних і розрахункових документів, оформлених на виконання цього Договору; копії договору на послуги по оренді приміщення та обслуговуванню електромереж від 02.01.2012р. № 7, щодо платного строкового користування ТОВ «Необа» приміщенням площею 22,5 м2 для розміщення офісу, що знаходиться за тою самою адресою, що орендовані виробничі приміщення, та акта прийому-передачі від 02.01.2012р. та інших первинних і розрахункових документів, оформлених на виконання цього Договору; копії договору на надання послуг по обслуговуванню електромереж та постачання електричної енергії від 01.01.2012р. № 12, та інших первинних і розрахункових документів, оформлених на виконання цього Договору; копії договорів про надання телекомунікаційних послуг від 02.06.2010р. № 553611/10 і від 02.06.2010р. № 17984, та інших первинних і розрахункових документів, оформлених на виконання цих Договорів; копії відомостей на виплату грошей працівникам ТОВ «Необа», табелів обліку використання робочого часу, відомостей про здійснення відрахувань до соціальних фондів, видаткових касових ордерів на виплату заробітної плати; оборотно-сальдових відомостей ТОВ «Необа» по субрахунку бухгалтерського обліку 102 і 109; копій первинних і розрахункових документів, оформлених позивачем по господарським операціям з реалізації придбаних товарів (пластифікатору для теплої підлоги), готової продукції та використання металоконструкції у виготовлені павільйону-офісного пересувного трьохмодульного на користь третіх осіб, тощо.

В ході судового розгляду даної справи відповідачем не було надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Трейд - Ком. Ін.») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних договорів (виписки самих податкових накладних). Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за листопад 2012 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 20.05.2013р. № 483/22-3/34807328 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця, Замовника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Виконавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Необа» і підприємством ТОВ «Трейд - Ком. Ін.», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних первинних документів неуповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 20.05.2013р. № 483/22-3/34807328 також відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від сплати податків та зборів, визначення їм сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Трейд - Ком. Ін.» за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення договору субпідряду з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим відповідачем не надано суду будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Необа» або його контрагента - ТОВ «Трейд - Ком. Ін.», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправними та скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Необа» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, від 04 червня 2013 року № 0007862203.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова