Ухвала

від 21.01.2014 по справі 802/4125/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/4125/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Ватаманюка Р.В.

секретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представника позивача: Бляхарського Я.С.

представника відповідача: Пятковського А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ТРАНС ПЛЮС" до Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю " ЄВРО ТРАНС ПЛЮС " (далі - позивач, ТОВ "ЄВРО ТРАНС ПЛЮС") звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в особі Волочиського відділення (далі - ДПІ у м.Хмельницькому, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення - рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено вірно судом першої інстанції, працівниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ТРАНС ПЛЮС", код ЄДРПОУ 37329764 бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за квітень 2013 року.

За результатами перевірки було складено акт №2782/15-3/37329764 від 02.07.2013 року.

В ході перевірки виявлені та відображені в акті порушення позивачем вимог:

- абз."а" п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2013 року в розмірі 50065 грн.;

- п.200.1, п.200.3. абз."а" п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок зменшення податкових зобов'язань ПДВ наступних податкових періодів за липень 2012 року в сумі 79748 грн.;

- п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 ПК України, ТОВ "ЄВРО ТРАНС ПЛЮС" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за квітень 2013 року на 94 грн.;

- п.198.1 п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету: за серпень 2012 року в розмірі 3070 грн.; за вересень 2012 року в розмірі 4129 грн.; за жовтень 2012 року в розмірі 11344 грн.;

- абз."б" п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2013 року на суму 123728 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення форми "В1" №0004661503 від 16.07.2013 року, яким позивачу встановлено суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 50065 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 12516 грн.; податкове повідомлення-рішення форми "В2" №0004671503 від 16.07.2013 року, яким встановлено заниження бюджетного відшкодування в розмірі 79748 грн.; податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0004681503 від 16.07.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 73763 грн.; податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0004791503 від 16.07.2013 року, яким позивачу збільшені грошові зобов'язання за платежем з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), з яких: за основним платежем в розмірі 18543 грн. та 4635,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "ЄВРО ТРАНС ПЛЮС", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а тому прийняті на їх підставі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, висновки відповідача щодо порушення позивачем вказаних положень податкового законодавства ґрунтуються на твердженнях про те, що відхилення в розмірі від'ємного значення податку на додану вартість виникло внаслідок віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість не підтверджених податковими накладними, оскільки до перевірки не надані вказані податкові накладні саме за тими номерами та датою виписки, що зазначені у реєстрі отриманих податкових накладних, а крім того позивачем не включено до податкового обліку операції із поставки на митну територію України автомобіля Volkswagen Т-5 відповідно до митної декларації №009574 від 5 липня 2012 року (податковий кредит у сумі 6941,80 грн.), а також операції щодо поставки автомобіля Daimlerchrysler 308 CDI ТОВ "Агробізнес" відповідно до податкової накладної від 27 липня 2012 року №14 (податкове зобов'язання у сумі 16686 грн.).

Стосовно доводів відповідача щодо неможливості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, що вказані у податкових накладних з невідповідними номерами та датами виписки, колегія суддів зважає на таке.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, відповідальною за здійснення господарської операції.

Таким чином, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, податкові накладні, які надавались позивачем під час проведення перевірки можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності певних недоліків.

Крім того, досліджені в ході судового розгляду податкові накладні містять усі реквізити, передбаченні чинним податковим законодавством, а неточності реєстру податкових накладних стосовно номеру чи дати не можуть бути єдиною підставою для позбавлення самої податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа.

За таких обставин, є безпідставними висновки податкового органу щодо неможливості включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, що сплачені позивачем у вартості придбаних товарів/послуг відповідно до податкових накладних, реєстр яких містить певні неточності.

Щодо встановлення податковим органом невідображення у податковому обліку операцій з автомобілями у липні 2012 року представниками позивача не надано жодних доказів, які б спростовували висновки відповідача, крім того вони пояснили, що зазначене відбулося у зв'язку з помилкою бухгалтера.

Разом з цим, відповідно до матеріалів справи та пояснень відповідача, на формування податкового зобов'язання з ПДВ в липні 2012 року вплинуло також донарахування відповідачем зобов'язання у зв'язку із порушенням порядку ведення реєстру податкових накладних, що було досліджено вище. За таких обставин, оскаржувані рішення відповідача є правомірними лише в частині донарахування податкових зобов'язань за невідображення у податковому обліку операцій з автомобілями у липні 2012 року.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Разом з тим, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Однак, в силу специфіки відображення в оскаржуваних рішеннях періодів, в які були допущені порушення, сум податкових зобов'язань з ПДВ і податкового кредиту донарахованих/зменшених в ці періоди, суд не має можливості виокремити із оскаржуваних рішень правомірну частину, а в решті скасувати. Приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, колегія суддів знаходить за необхідне скасувати оскаржувані рішення повністю.

Крім того, обставини щодо підстав та дотримання вимог законодавства під час винесення податкових повідомлень-рішень, викладені вище, перешкоджають новому нарахуванню податків за тих же обставин, з тих же підстав, що зазначені в акті податкового органу та в податкових повідомленнях-рішеннях та порушує конституційну вимогу про сплату кожним податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67 Конституції України). В цей же час, скасування оскаржуваних рішень в повному обсязі надасть податковому органу можливість визначити в установленому Законом порядку податкові зобов'язання позивача та прийняти нові рішення.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 січня 2014 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Ватаманюк Р.В.