Рішення

від 28.01.2014 по справі 110/124/14

КРАСНОПЕРЕКОПСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 110/124/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р.

Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого судді Шевченко О.В.,

при секретарі Пошивай Н. В.

за участю позивача ОСОБА_2

його представника ОСОБА_3

розглянувши| у відкритому судовому засіданні в місті Красноперекопськ Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, судових витрат

встановив:

15.01.2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, остаточно уточнив який, до товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період 20.02.2013 року по день ухвалення рішення на підставі ст. 117 КЗпП України та у відшкодування моральної шкоди 5000 грн., та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, перебуваючи в трудових відносинах з відповідачем та працюючи на посаді сторожа з 02.12.2008 року по 19.02.2013 року, будучи звільненим з роботи не отримав належних йому розрахункових коштів. На момент звільнення заборгованість становила 7344,66 грн.. 20.03.2013 року Красноперекопським міськрайонним судом АР Крим видано судовий наказ про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 7344,66 грн.. В порушення вимог ст.ст. 117 КЗпП України відповідач судовий наказ не виконує, ухиляється від виплати належних сум, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Враховуючи, що заробітну плату йому не виплачено, в нього змінились нормальні життєві зв'язки, що вимагає від нього додаткових вимог для організації свого життя та своєї сім'ї, таким чином йому завдано моральну шкоду яку він оцінює у сумі 5000 грн.

Просить вирішити питання щодо витрат на правову допомогу яку він поніс у зв'язку із зверненням до суду.

Письмових заперечень на позовну заяву відповідачем не надано.

Позивач ОСОБА_2. та його представник ОСОБА_3 в судове засідання з'явилися, позов підтримали. В судовому засідання зазначили, що просять стягнути середній заробіток за час розрахунку при звільненні, за період з 20.02.2013 року по час розгляду справи в суді.

ТОВ "Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів" в судове засідання по розгляду позову по суті не з'явився, причину неявки суду не повідомив, будь-якої заяви суду не надав. Підстав для відкладення розгляду справи не встановлені. За наведених обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи без участі відповідача на підставі наявних доказів з ухваленням заочного рішення в порядку ст.ст. 169, 224 - 228 ЦПК України.

Оцінюючи вимоги позовної заяви, дослідженні надані в справі докази, встановлені обставини, заслухавши позивача та його представника, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 ст. 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно з частиною 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 02.12.2008 року працював сторожем в ТОВ "Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів", а 19.02.2013 року його було звільнено по п.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

Згідно з вимогами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

У порушення даної норми ТОВ "Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів" не виплатило ОСОБА_2 при звільненні нараховану заробітну плату і яка станом на 19.02.2013 року складає 7344,66 грн., що підтверджується довідкою №63 від 28.02.2013 року

Ця сума не виплачена позивачу у повному обсязі 19.01.2014 року, тобто і після видачі Красноперекопським міськрайонним судом Ар Крим судового наказу 20.03.2013 року, що підтверджується листом ВДВС Красноперекопського МРУЮ в АР Крим від 24.01.2014 року.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки відповідач при звільненні ОСОБА_2 19.02.2013 року у порушення вимог ст. 116 КЗпП України не виплатив йому заробітну плату в сумі 7344,66 грн., він має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, тобто з 20.02.2013 року по 19.01.2014 року.

Відповідач всупереч вимогам частини 3 ст. 10 і частини 1 ст. 60 ЦПК України не довів відсутність свої вини у затримці розрахунку з позивачем при звільненні.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.

Власний розрахунок заборгованості ОСОБА_2 суду не надав.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_2 в частині стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, тобто з 20.02.2013 року по 28.01.2014 року складає 14323,81 грн. з наступного розрахунку:

((1280+1280):42))х235, де:

1280 грн. - заробітна плата за грудень 2012р.;

1280 грн.- заробітна плата за січень 2013 р.

42 - кількість робочих днів у січня 2013 та грудні 2012р.;

235 - кількість робочих днів в період затримки розрахунку з 20.01.2013 року по 28.01.2014 року (7 20 22 19 18 23 21 21 23 21 22 18).

Вирішуючи питання щодо вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Під час розгляду справи суд встановив, що ОСОБА_2 працював в ТОВ ""Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів" сторожем і був звільнений з 19.01.2013 року за згодою сторін. В період роботи заробітна плата позивачу виплачувалась несвоєчасно, а при звільненні розрахунок з ним проведений не був.

Враховуючи це, суд вважає, що порушення відповідачем трудових прав позивача на своєчасне отримання заробітної плати і розрахунку при звільненні, передбачених ст. ст. 115, 116, 117 КЗпП України, призвело до моральних страждань.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням вимог частини 3 ст. 23 ЦК України, вимог розумності, справедливості та виваженості, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає у розмірі 500 грн.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позов ОСОБА_2 задоволено частково.

У зв'язку з чим з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі за дві вимоги (про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди) 487,20 грн..

Вирішуючи питання щодо вимог про витрати на правову допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України позивачу має бути присуджено з відповідача понесені і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 1104,32 грн. на відшкодування витрат на правовому допомогу, яку суд стягує керуючись ст. ст. 11, 84 ЦПК України, Законом України від 20.12.2011 року "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ", що набрав чинності з 1 січня 2012 року.

Частинами 1, 2 ст. 84 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України № 4191-VІ від 20.12.2011 року "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ", що набрав чинності з 1 січня 2012 року, встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Гранічний розмір витрат на правову допомогу згідно із законом № 4191-VІ на день ухвалення рішення складає (1218х40%=487,20 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що адвокат ОСОБА_3 за послуги якого ОСОБА_2 сплатив 1500 грн., брав участь в судовому засіданні 28.01.2014 року - 15 хв., вчиняла окремі процесуальні дії поза судового засідання, а саме складав позовну заяву (120хв). Таким чином витрати на правову допомогу складають суму у розмірі (1218х40%/ 60 х (136хв) =1104,32 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, Закону України № 4191-VІ від 20.12.2011 року "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ", суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів", розташованого АР Крим Красноперекопський район с.Воїнка вул.Леніна, 55 "б" ОКПО 34897914 МФО 320478 р/р 26005143075 АК "УКРГАЗБАНК" м. Київ на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Джанкой ( ІНННОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 14323,81 грн. та 500 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 14823,81 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять три грн.. 81 коп)

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів", розташованого АР Крим Красноперекопський район с.Воїнка вул.Леніна, 55 "б" ОКПО 34897914 МФО 320478 р/р 26005143075 АК "УКРГАЗБАНК" м. Київ на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Джанкой ( ІНННОМЕР_1) витрати на правову допомогу у розмірі 1104,32 грн..

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Кримський комбінат хлібопродуктів", розташованого АР Крим Красноперекопський район с.Воїнка вул.Леніна, 55 "б" ОКПО 34897914 МФО 320478 р/р 26005143075 АК "УКРГАЗБАНК" м. Київ на користь держави судовий збір в сумі 487,20 грн.

В інший частині позову відмовити.

Відновити виконавче провадження № 41435627, зупинене постановою головного виконавця ВДВС Красноперекопського МОУЮ в АР Крим від 23.01.2014 року, на підставі ухвали Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2014 року.

Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду АР Крим через Красноперекопський міськрайонний суд АР Крим. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив (Красноперекопським міськрайонним судом АР Крим), за його письмовою заявою, поданою протягом десяти днів з дня отримання ним копії цього рішення, поданою до місцевого суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги позивачем, якщо таку скаргу не було подано. Для відповідача заочне рішення суду набирає законної сили через десять днів з моменту отримання ним копії цього заочного рішення, якщо відповідач не подасть заяву про його перегляд.

У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 29.01.2014 року.

Суддя: О. В. Шевченко