Постанова

від 17.01.2014 по справі 823/4080/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2014 року справа № 823/4080/13-а

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Холода Р.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Золотоноша про визнання дій незаконними та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2013 року управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати незаконними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Золотоноша щодо відмови у прийнятті до відшкодування коштів державної адресної допомоги;

- стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Золотоноша борг в сумі 148,35грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем в порушення вимог ст.21 Закону України від 23.09.1999р. №1105- XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон № 1105) та постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. №265 не прийнято до заліку для відшкодування за листопад 2013р. фактичні витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, каліцтво або захворювання яких отримано за межами України у сумі 148,35грн.

Ухвалою від 27 грудня 2013 року відкрито скорочене провадження та запропоновано відповідачу в разі невизнання адміністративного позову в строк до 15 січня 2014 року подати Черкаському окружному адміністративному суду заперечення проти позову та відповідні докази на підтвердження своїх заперечень.

Відповідач не погоджуючись з адміністративним позовом подав на нього заперечення (вх.387/14 від 13.01.2014р.). У запереченнях відповідач посилається на те, що спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. №5-4/4 було затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі по тексту - Порядок), яким визначено механізм даного відшкодування, а саме - відшкодування відбувається на централізованому рівні.

Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги в разі настання страхового випадку, в тому числі виплату пенсії. Однак, цими статтями закону встановлено тільки перелік страхових виплат, а ст. 36 Закону та Інструкцією передбачений перелік документів, що подаються до робочих органів Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 24.04.2001р. №10. При цьому, ст. 35 та Інструкцією передбачений перелік документів, що подаються до робочих органів Фонду для призначення страхових виплат, а ст. 36 Закону передбачено обов'язок Фонду розглядати справи про призначення страхових виплат та соціальних послуг на підставі заяви потерпілого та наявності усіх необхідних документів і приймати рішення про призначення. Оскільки жодних документів відповідачу надано не було, то відповідно і не проводились виплати.

Таким чином, за твердженням відповідача немає правових підстав для зобов'язання відповідача прийняти до заліку для подальшого відшкодування зазначених коштів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, а також заперечення відповідача судом встановлено наступне.

Згідно акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, судом встановлено, що позивач поніс грошові витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за листопад 2013 року.

Відповідачем прийнято до відшкодування витрати, понесені позивачем у листопаді 2013 року, а саме суми виплачених пенсій у розмірі 8554,84грн., суми виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття у розмірі 498,62грн., суми витрат з виплати і доставки пенсії у розмірі 41,23грн.

Відповідно до таблиць розбіжностей, розрахунку суми боргу та списками осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за листопад 2013 року відповідач не прийняв до заліку для відшкодування:

- суми витрат на виплату пенсії громадянам держав - учасників СНД та членів їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в України ОСОБА_1 в сумі 52,86грн.;

- суми витрат на виплату пенсії, оскільки нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом ОСОБА_2 в сумі 95,49грн.

Оцінюючи встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині витрат на виплату пенсії ОСОБА_1, який отримав каліцтво на підприємствах республік колишнього СРСР у сумі 52,86грн., з наступних міркувань.

Порядок призначення та виплати пенсій регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-1У (у подальшому - Закон №1058).

Ст. 58 вказаного Закону визначає обов'язок Пенсійного фонду призначати пенсії та готувати документи для її виплати, забезпечувати своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання.

Відповідно до ст. 30 вказаного Закону пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства). При цьому передбачено, що пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. №1105-Х1V (у подальшому - Закон № 1105).

Відповідно до ст. 21 вказаного Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відшкодування витрат на поховання.

Приписами ст. 25 Закону №1105 обов'язок по проведенню зазначених страхових виплат покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Відповідно до ч. 16 ст. 34 Закону №1105 виплата пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 8 та статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5 ст. 24 Закону №1105 Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Розрахунки між Фондами здійснюються відповідно до Порядку відшкодування витрат, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. №5-4/4 (у подальшому - Порядок відшкодування).

П. 4 Порядку відшкодування передбачає, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалась пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Проаналізувавши вказані приписи, суд приходить до висновку, що діючим законодавством обов'язок призначати та виплачувати застрахованим особам пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання покладено на органи Пенсійного фонду, а Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний приймати участь у фінансуванні витрат на виплату зазначених пенсій та відшкодовувати Пенсійному фонду понесені ним зазначені витрати.

Статтею 2 Закону №1105 визначено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відтак, пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, призначені до набрання чинності Законом №1105 відповідно до законодавства СРСР, чи іншого законодавства України повинні виплачуватись відповідно до вказаного Закону органами Пенсійного Фонду України з послідуючим відшкодуванням витрат по їх виплаті Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, згідно акту №1 від 09.02.1986р. про нещасний випадок на виробництві 06.02.1986р., отримав травму під час роботи на підприємстві «Механізована колона №36», яке знаходилося за адресою: м. Домодєдово, Московська область, СРСР. ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за законодавством колишнього СРСР.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. (далі - Угоди) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно ст. 5 Угоди ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

П. ст. 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Ст. 7 Угоди передбачено, що при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера. Розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.

Оскільки пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва ОСОБА_1 призначена відповідно до законодавства СРСР та вказаної Угоди, витрати на її виплату у сумі 52,86грн. підлягають до відшкодування відповідачем.

Дана правова позиція також викладена в рішеннях Київського апеляційного адміністративного суду в справах цієї категорії, а саме в ухвалі від 21 березня 2013 року справа №823/66/13-а, від 11 липня 2013 року справа №823/738/13-а та від 26 листопада 2013 року справа №823/2340/13-а.

Щодо відшкодування витрат у розмірі 95,49грн. на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання здійснені громадянину ОСОБА_2, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, 7 серпня 1974 року ОСОБА_2 під час проходження виробничої практики при виконанні завдання отримав важку травму кисті правої руки, про що складено акт форми Н-1 про нещасний випадок від 08 серпня 1974 року. Відповідно до вказаного акту ОСОБА_3 був учнем Ватутінського міського середнього профтехучилища №2.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що дія зазначеного Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору, осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вважає, що подія, яка сталась із ОСОБА_4 під час проходження виробничої практики, є нещасним випадком згідно із статтею 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» саме при виконання ним трудових обов'язків.

У відповідності до вказаної статті нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Зі змісту вказаного положення вбачається, що суб'єктом нещасного випадку може бути тільки працівник у процесі виконання ним трудових обов'язків.

Визначення поняття працівника дано зокрема в Законі України «Про охорону праці», у відповідності до положень якого працівник це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_4 не перебував у трудових відносинах з Ватутінсьим міським середнім профтехучилищем №2, а був учнем вказаного учбового закладу.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині відшкодування витрат на виплату пенсії та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві пенсіонеру ОСОБА_1, у сумі 52,86грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 14, 160-163, 183 2 , 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Золотоноша (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 70, ідентифікаційний код - 25875053) на користь управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Черкаська, 6, ідентифікаційний код - 21366610) витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку у сумі 52 (п'ятдесят дві) грн. 86 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Холод