Рішення

від 22.01.2014 по справі 904/9204/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.01.14р. Справа № 904/9204/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "АВІС", м. Вінниця

До Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТИК М", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

Про стягнення заборгованості у сумі 295760,51 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: Маркевич І.М., довіреність від 10.10.2013 року, юрисконсульт юридичного відділу ТОВ-підприємства "АВІС"

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю-підприємство "АВІС" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТИК М" про стягнення, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 23.12.2013 року, основного боргу у сумі 275440,00 грн., пені у сумі 16611,72 грн., 3% річних у сумі 3708,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № ДМП-74 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Відповідач не скористався наданим йому правом на участь представника у судовому засіданні, про день, час, та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи був відкладений з 14.12.2013 року на 24.12.2013 року; з 24.12.2013 року на 22.01.2014 року.

Відповідач не скористався наданим йому правом на участь представника у судовому засіданні, про день, час, та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд зазначає, що розгляд справи може бути відкладений виключно у зв'язку із неможливістю розглянути справу у даному судовому засіданні, а не з формальних підстав - у зв'язку з неявкою відповідача. До того ж, суд вже відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Таким чином, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відзиву на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТИК М" до суду не надало, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

22.01.2014 року в засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство „АВІС" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „АТЛАНТИК М" (Покупець) був укладений Договір поставки № ДМП-74 (Договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити замовлену ним Олію соняшникову (Товар).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що найменування, асортимент, кількість товару та умови поставки з кожної його партії визначаються відповідно до наданих покупцем та погоджених постачальником заявок на поставку товару.

Відповідно до п.3.4 договору покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за кожну отриману відповідно до накладної партії товару протягом 21 (двадцять один) календарного дня, рахуючи з дати, зазначеної у видатковій накладній.

Згідно із пунктом 3.5 договору оплата за поставлений товар здійснюються покупцем шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Цей договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та закінчується 31.12.2013 року (п.7.1 договору).

На виконання умов договору позивачем був поставлений на адресу відповідача товар, що підтверджується такими видатковими накладними, а саме: від 16.03.2013р. № АУ-000012492 на суму 66960,00 грн.; від 17.04.2013р. № АУ-000018767 на суму 74115,00 грн.; від 07.05.2013р. № АУ-000022377 на суму 107055,00 грн.; від 16.05.2013р. № АУ-000023807 на суму 98820,00 грн.; від 03.06.2013р. № АУ-000026698 на суму 80040,00 грн., всього на суму 426990,00 грн.

Продукція за вказаними накладними отримана представником Товариством з обмеженою відповідальністю „АТЛАНТИК М" на підставі довіреностей: №01/14/03/13 від 14.03.2013 року, №01/17/04/13 від 17.04.2013 року, №02/07/05/13 від 07.05.2013 року, №01/16/05/13 від 16.05.2013 року, №02/31/05/13 від 31.05.2013 року.

На виконання умов договору поставки №ДМП від 28.02.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю „АТЛАНТИК М" частково здійснило оплату за поставлену продукцію, що підтверджується банківськими виписками, а саме: від 19.03.2013р. на суму 33650,00 грн.; від 16.04.2013р. на суму 33500,00 грн.; від 14.05.2013р. на суму 78000,00 грн.; від 25.06.2013р. на суму 2000,00 грн.; від 03.07.2013р. на суму 1000,00 грн.; від 15.07.2013р. на суму 1000,00 грн.; від 30.07.2013р. на суму 1000,00 грн.; від 20.08.2013р. на суму 500,00 грн.; від 13.09.2013р. на суму 500,00 грн., всього на суму 151150,00 грн. (а.с. 104-118).

Отже, сума основного боргу на момент пред'явлення позовних вимог становить 275840,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач суму заборгованості у повному обсязі не сплатив, що є причиною виникнення спору.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України: за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України). Відповідно до положень п.3.1 договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Господарський суд зазначає, що відповідачем було частково сплачено суму боргу за поставлений товар у розмірі 400,00 грн. після подачі позивачем позову до суду, що підтверджується банківськими виписками від 05.12.2013 року та 12.12.2013 року (а.с.113,117).

Таким чином, на день прийняття рішення суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 275440,00 грн.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 275440,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.6.7 договору при порушенні термінів фінансових зобов'язань, вказаних в п.3.4 договору, покупець сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період протермінування платежу, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості невиконаних або несвоєчасно виконаних зобов'язань за кожний день прострочення.

За прострочення оплати поставленого товару позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 16611,72 грн. (окремо по кожній видатковій накладній).

При перевірці правильності нарахування пені судом виявлено арифметичну помилку, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково - у розмірі 16576,76 грн. згідно з наступним розрахунком:

- за видатковою накладною №АУ-000012492 від 16.03.2013 року за прострочення оплати суми 33310,00 грн. за період з 08.04.2013 року по 15.04.2013 року у сумі 109,44 грн.;

- за видатковою накладною №АУ-000018767 від 17.04.2013 року за прострочення оплати суми 73925,00 грн. за період з 09.05.2013 року по 13.05.2013 року у сумі 151,90 грн.;

- за видатковою накладною №АУ-000022377 від 07.05.2013 року за прострочення оплати суми 102980,00 грн. за період з 29.05.2013 року по 15.11.2013 року, з урахуванням часткових оплат, у сумі 6181,85 грн.;

- за видатковою накладною №АУ-000023807 від 16.05.2013 року за прострочення оплати суми 98820,00 грн. за період з 07.06.2013 року по 15.11.2013 року у сумі 5891,07 грн.;

- за видатковою накладною №АУ-000026698 від 03.06.2013 року за прострочення оплати суми 80040,00 грн. за період з 24.06.2013 року по 15.11.2013 року у сумі 4242,50 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 08.04.2013 року по 15.11.2013 року у сумі 1386,93 грн. (окремо по кожній видатковій накладній).

При перевірці правильності нарахування пені судом виявлено арифметичну помилку, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково - у розмірі 3700,54 грн. згідно з наступним розрахунком:

- за видатковою накладною №АУ-000012492 від 16.03.2013 року за прострочення оплати суми 33310,00 грн. за період з 08.04.2013 року по 15.04.2013 року у сумі 21,90 грн.;

- за видатковою накладною №АУ-000018767 від 17.04.2013 року за прострочення оплати суми 73925,00 грн. за період з 09.05.2013 року по 13.05.2013 року у сумі 30,38 грн.;

- за видатковою накладною №АУ-000022377 від 07.05.2013 року за прострочення оплати суми 102980,00 грн. за період з 29.05.2013 року по 15.11.2013 року, з урахуванням часткових оплат, у сумі 1378,92 грн.;

- за видатковою накладною №АУ-000023807 від 16.05.2013 року за прострочення оплати суми 98820,00 грн. за період з 07.06.2013 року по 15.11.2013 року у сумі 1315,44 грн.;

- за видатковою накладною №АУ-000026698 від 03.06.2013 року за прострочення оплати суми 80040,00 грн. за період з 24.06.2013 року по 15.11.2013 року у сумі 953,90 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод : кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

За викладеного, з відповідача підлягає стягненню 295717,30 грн. (275440,00 грн. - основний борг + 16576,76 грн. - пеня + 3700,54 грн. - 3% річних).

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

При зверненні до суду з позовом позивачем оплачено судовий збір у розмірі 5932,22 грн., замість 5923,21 грн. , що на 9,01 грн. більше ніж 2% від заявленої позивачем суми (296160,51 грн.).

Отже, з державного бюджету України позивачеві підлягає поверненню судовий збір у розмірі 9,01 грн. (5932,22 грн. - 5923,21 грн.).

Відповідно до п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України": питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення може зазначатися у тому числі в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»: частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача .

Оскільки відповідачем оплачено частково суму боргу у розмірі 400,00 грн. і у зв'язку з цим позивачем зменшено позовні вимоги, судовий збір в частині зменшення у розмірі 8,00 грн. (400,00 грн.*2%) підлягає стягненню з відповідача.

Судовий збір в інший частині позову у розмірі 5915,21 грн. (2% від суми 295760,51 грн.) підлягає розподілу на загальних підставах.

З відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 5914,35 грн.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5922,35 грн . (5914,35 грн. + 8,00 грн.), відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТИК М" (50005, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Тбіліська, буд.4, ідентифікаційний код 38032327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "АВІС" (21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, б.150, ідентифікаційний код 13304871) заборгованість у розмірі 275440,00 грн., пеню у розмірі 16576,76 грн., 3% річних у розмірі 3700,54 грн. та судовий збір у розмірі 5922,35 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю - підприємству "АВІС" (21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, б.150, ідентифікаційний код 13304871) з державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 9,01 грн. (дев'ять грн. 01 коп.), перерахований на підставі платіжного доручення № 13679 від 15.11.2013 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Повне рішення складено - 27.01.2014 року.

Суддя О.М. Крижний