Рішення

від 28.01.2014 по справі 904/8835/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.01.14р. Справа № 904/8835/13 За позовом Приватного підприємства "Драфт", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеню Маркет", м.Дніпропетровськ

про стягнення 63 320,86 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Шевцова В.В.

Представники:

від позивача: Оскаленко М.Ю., представник за довіреністю № б/н від 21.10.13р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 13.11.13р. порушено провадження у справі №904/8835/13 за позовом Приватного підприємства "Драфт" (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеню Маркет" (далі-відповідач) про стягнення 63 320,86 грн. Справу призначено до розгляду на 17.12.13р.

Ухвалою господарського суду від 17.12.13р. відкладено розгляд справи на 13.01.14р.

Ухвалою господарського суду від 13.01.14р. в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи ПП "Драфт Сервіс" відмовлено; продовжено строк розгляду спору по суті до 28.01.14р. включно; відкладено розгляд справи на 28.01.14р.

28.01.14р. до господарського суду від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області надійшли витребувані судом копії податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.12.11р. по 31.01.12р., з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

28.01.14р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для долучення до матеріалів справи докази направлення на адресу відповідача копію ухвали суду від 13.01.14р. про відкладення розгляду справи на 28.01.14р.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов на інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки до господарського суду не надходило.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги надані позивачем докази повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.01.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.11р. між ПП "Драфт Сервіс" (далі - первинний кредитор) та відповідачем було укладено договір поставки № 25 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, первинний кредитор зобов'язався передати товар у власність відповідача, а останній прийняти та оплатити його на умовах, передбачених даним Договором.

В п. 1.2. Договору зазначено про те, що асортимент поставленого товару та ціни, по яким він поставляється, зазначені в Додатку № 1 до даного Договору - "Специфікація".

Як зазначено в п. 2.7. Договору, право власності на товар переходить від первинного кредитора до відповідача в момент передачі товару, що підтверджується накладною, яка підписана уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 3.1. Договору, оплата товару відповідачем проводиться в національній валюті України, на протязі 21 календарного дня з моменту, вказаного в п. 2.7. даного Договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок первинного кредитора або шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 01.02.12р.

На виконання умов вищезазначеного Договору, первинним кредитором було поставлено відповідачу товар на загальну суму 80 320,86 грн., що підтверджує підписаний та скріплений печатками Акт звірки взаєморозрахунків (а.с.15).

13.03.12р. між первинним кредитором, позивачем та відповідачем був укладений договір № 2/13 про відступлення права вимоги (далі - Договір про відступлення права вимоги), відповідно до умов п. 2.1. якого, первинний кредитор за згодою відповідача відступає права вимоги боргу по договору поставки в сумі 80 320,86 грн. позивачу, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 29.02.12р., який підписаний відповідачем та первинним кредитором та є невід'ємною частиною даного Договору.

Як зазначено в п. 2.4. Договору про відступлення права вимоги, з моменту підписання даного Договору позивач набуває права вимоги боргу по договору поставки в сумі 80320,86 грн. від відповідача.

Відповідно до п. 2.5. Договору про відступлення права вимоги, з моменту підписання даного Договору відповідач бере на себе обов'язок оплатити борг в сумі 80 320,86 грн. позивачу.

Згідно з п. 2.4. Договору про відступлення права вимоги, оплата боргу відповідачем повинна бути проведена позивачу не пізніше 15.04.12р.

Строк дії Договору встановлюється з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання його положень (розділ ІІІ Договору про відступлення права вимоги).

Позивач звертає увагу суду, що після підписання між сторонами Договору про відступлення права вимоги, відповідач здійснив часткове погашення боргу у розмірі 17 000,00 грн., що підтверджується виписками банку, які знаходяться в матеріалах справи. Таким чином, позивач вважає, що відповідач своїми діями в повному обсязі прийняв умови Договору про відступлення права вимоги.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 63 320,86 грн.

Доказів виконання зобов'язання по вищезазначеним договорам на момент розгляду спору відповідач до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства України, умови Договорів та обставини справи, господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки вони є обґрунтованими, доведеними та визнаними відповідачем.

Господарський суд також бере до уваги той факт, що відповідачем не надано належного доказу того, що Договір про відступлення права вимоги, укладений між первісним кредитором, позивачем та відповідачем, судом визнаний недійсним.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що пунктом 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. № 01-8/211 роз'яснено, що діями вказаними у ч.1 ст. 264 Цивільного кодексу України, можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам).

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки вчинив дії щодо часткового погашення суми основного боргу (а.с.16-21). Таким чином, відповідач своїми діями у повному обсязі прийняв умови Договору про відступлення права вимоги, укладеного між первісним кредитором, позивачем та відповідачем.

Викладене є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 512, 513, 514, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеню Маркет" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Новорічна, буд. 75/1, код ЄДРПОУ 37211962) на користь Приватного підприємства "Драфт" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Верхня, буд. 44, код ЄДРПОУ 36494551) заборгованість у розмірі 63 320,86 грн. (шістдесят три тисячі триста двадцять грн. 86 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко Повне рішення складено 28.01.14р.