Рішення

від 21.01.2014 по справі 910/15692/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15692/13 21.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпаркград»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростікс Україна»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вівекс Груп»

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпресдистребуція»

про стягнення 79 112, 29 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Літвінова М.Є

Любченко М.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Рихальський А.Г. за довіреністю № 12/08/13 від 12.08.2013 р.;

Лемещенко Р.М. - директор;

від відповідача: Титаренко Н.О. за довіреністю № 11/09-01 від 11.09.2011 р.;

Блоцький О.А. - директор;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився.

В судовому засіданні присутній вільний слухач: Молотковець Н.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпаркград» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростікс Україна» (далі - відповідач) про стягнення 79 112, 29 грн. основного боргу. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 1 720, 50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору позивач поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.08.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/15692/13 та призначено її до розгляду на 17.09.2013 р.

16.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких він зазначає про те, що між сторонами не укладено жодного документу, який підтверджував передачу спірного обладнання, строки передачі та оплати. Також, відповідач звертає увагу на те, що надані позивачем примірники видаткових накладних щодо спірних поставок та акт здачі-прийняття робіт не містять даних про прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка отримувала товар та приймала послуги. При цьому, вказує на те, що директор та одноособовий засновник позивача - Лемещенко Руслан Миколайович до 09.04.2013 р. був співзасновником та директором відповідача, а тому з Акту здачі-прийняття робіт, зважаючи на примітку, що зі сторони замовника він підписаний директором, вбачається, що він підписаний невідомою особою. Поряд з наведеним відповідач зазначає, що позивач має значну заборгованість перед третіми особами, а тому укладення спірних правочинів є сумнівними. Щодо сплачених відповідачем грошових коштів надає пояснення відносно того, що вони були перераховані за вказівкою директора Лемещенко Р.М. з метою здійснення оплати орендованого приміщення ТОВ «Укрпаркград». У письмових запереченнях викладене також клопотання відповідача про витребування від позивача доказів сплати ним орендної плати за приміщення, яке є його місцем розташування.

У судовому засіданні 17.09.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 07.10.2013 р.

У судовому засіданні 07.10.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 11.10.2013 р.

08.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі, а саме: копії рахунків-фактур, податкових накладних відносно спірних господарських операцій та реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

10.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі, а саме: копії податкових накладних відносно спірних господарських операцій.

У судовому засіданні 11.10.2013 р. від представників сторін надійшло письмове клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

При цьому, в судовому засіданні 11.10.2013 р. судом було встановлено, що для вирішення даного спору по суті необхідно викликати в судове засідання директорів та головних бухгалтерів сторін для дачі пояснень по суті спору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2013 р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 29.10.2013 р. При цьому, на підставі ст. 30 ГПК України вирішено викликати для дачі пояснень з питань, що виникли під час розгляду справи, директорів та головних бухгалтерів сторін. Явку повноважних представників учасників судового процесу визнано обов'язковою.

25.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що особи, викликані судом для дачі пояснень, не можуть з'явитись в судове засідання 29.10.2013 р., у зв'язку з перебуванням у відрядженні.

У судовому засіданні 29.10.2013 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2013 р. вирішено призначити колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 29.10.2013 р. справу № 910/15692/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Васильченко Т.В., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2013 р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 910/15692/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 26.11.2013 р.

30.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування від відповідача оригіналу видаткової накладної № РК-0000001 від 01.02.2013 р. на суму 4 163, 22 грн., оскільки згідно його пояснень такий документ наявний лише у відповідача, правовстановлюючі документи на касовий апарат ЄККР «ИКС-483LT (ОП-22)» та підтверджуючі документи щодо перебування директора відповідача у відрядженні - авіа/ ж/д білети, квитанції готелю тощо. У випадку ненадання відповідних доказів, позивач просить винести окрему ухвалу та накласти санкції.

21.11.2013 р. від Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві надійшла копія Податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року, яка подавалась позивачем до податкових органів.

У судовому засіданні 26.11.2013 р. судом було оголошено перерву до 03.12.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 03.12.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному, справу № 910/15692/13 передано на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Літвінова М.Є., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2013 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/15692/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 03.12.2013 р.

03.12.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 03.12.2013 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2013 р. розгляд справи було відкладено на 21.01.2014 р. При цьому, в порядку ст. 27 ГПК України вирішено залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вівекс Груп» (03049, місто Київ, Солом'янський район, вулиця Солом'янська, будинок 4/2, офіс 100; код ЄДРПОУ 36158832) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпресдистребуція» (03680, місто Київ, Святошинський район, проспект Академіка Палладіна, будинок 44; код ЄДРПОУ 33777785); доручено Державній податковій інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві надати суду належним чином завірені примірник Податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року, яка подавалась ТОВ «Ростікс Україна» (02068, місто Київ, Дарницький район, вулиця Анни Ахматової , будинок 46-А; код ЄДРПОУ 38474055) до податкових органів з додатками, примірник Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2013 року з даними про дату їх подачі до ДПС, а також за наявності дані про предмет господарських операцій, щодо яких ТОВ «Укрпаркград» (02095, місто Київ, Дарницький район, вулиця Ахматової, будинок 39-А, квартира 87; код ЄДРПОУ 35032827) у взаємовідносинах з ТОВ «Ростікс Україна» (02068, місто Київ, Дарницький район, вулиця Анни Ахматової , будинок 46-А; код ЄДРПОУ 38474055) були складені податкові накладні № 1 від 01.02.2013 р., № 21 від 19.02.2013 р., № 22 від 19.02.2013 р., № 23 від 19.02.2013 р., № 24 від 19.02.2013 р.; Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві надати суду належним чином завірені примірник Податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Вівекс Груп» (03049, місто Київ, Солом'янський район, вулиця Солом'янська, будинок 4/2, офіс 100; код ЄДРПОУ 36158832) за грудень 2012 року з усіма додатками, а також примірник Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2012 року з даними про дату їх подачі до ДПС; посадовим особам сторін у даній справі та працівникам установи (касирам, продавцям, охоронцям тощо), в якій відповідно до спірних господарських операцій в лютому 2013 року було змонтовано спірне торгівельне обладнання, надати письмові пояснення щодо обставин його доставки та монтажу (дата, час монтажу, П.І.Б. осіб, які залучались до відвантаження та монтажу), а також докази його постановки на бухгалтерський облік і пояснення щодо його місця перебування на даний час, в тому числі з фотофіксацією такого обладнання за місцем теперішнього знаходження та використання; відповідачу надати суду оригінал видаткової накладної № РК-0000001 від 01.02.2013 р. на суму 4 163, 22 грн.; третю особу-1 (ТОВ «Вівекс Груп») зобов'язано надати суду примірник податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Вівекс Груп» (03049, місто Київ, Солом'янський район, вулиця Солом'янська, будинок 4/2, офіс 100; код ЄДРПОУ 36158832) за грудень 2012 року з усіма додатками, а також примірник Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2012 року з даними про дату їх подачі до ДПС; третю особу-2 (ТОВ «Укрпресдистребуція») зобов'язано надати суду інформацію щодо стану виконання рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2012 р. у справі № 5011-27/14394-2012, а також інформацію про наявність накладеного в межах виконавчого провадження ВП № 36697784 арешту на майно боржника, з документальним підтвердженням таких пояснень.

10.01.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшла копія примірника Податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Вівекс Груп» за грудень 2012 року.

14.01.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі, в тому числі письмові пояснення працівників підприємства відповідача, в яких вони вказують на те, що за час їх роботи у період з лютого 2013 року ними не здійснювався монтаж будь-якого обладнання і вони не можуть повідомити суду жодних запитуваних даних.

Представники третіх осіб в судове засідання 21.01.2014 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 21.01.2014 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі

У судовому засіданні 21.01.2014 р. судом було розглянуто викладене відповідачем у власних письмових запереченнях клопотання про витребування від позивача доказів сплати ним орендної плати за приміщення, яке є його місцем розташування, та вирішено в задоволенні такого клопотання відмовити, оскільки воно є необґрунтованим.

Так, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: (1) який доказ витребовується; (2) обставини, що перешкоджають його наданню; (3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; (4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

При цьому, слід звернути увагу на те, що обставини, які може підтвердити певний доказ, мають стосуватись предмету спору, входити до предмету доказування та впливати на висновки суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог, що вказує на належність такого доказу.

Так, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Також, належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

У даному випадку, посилання відповідача на те, що перераховані ним грошові кошти були використані позивачем в оплату власних зобов'язань за договором оренди перед третіми особами, не стосуються предмету спору та предмету доказування у даній справі.

Так, предметом спору наразі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати поставленого ним обладнання та виконаних робіт, у зв'язку з чим до предмету доказування входять обставини наявності господарсько-правових відносин між сторонами щодо укладення договору поставки та підряду, в тому числі у спрощений спосіб; наявність відповідних зобов'язань сторін одна перед одною та обсяг їх виконання.

Також, судом було залишено без задоволення клопотання позивача про витребування від відповідача підтверджуючих документів щодо перебування директора відповідача у відрядженні, оскільки такі докази не мають відношення до предмета спору, а також клопотання про винесення окремої ухвали у разі ненадання таких доказів.

У судовому засіданні 21.01.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, в період з 01.02.2013 р. по 19.02.2013 р. ним було відчужено на користь відповідача торговельне обладнання на суму 102 612, 29 грн., а саме: на підставі видаткової накладної № РК-0000001 від 01.02.2013 р. - касовий апарат ЄККР «ИКС-483LT (ОП-22)» на суму 4 163, 22 грн., видаткової накладної № РК-0000002 від 19.02.2013 р. - касовий бокс Mini L 1450 в комплекті на суму 9 118, 13 грн., видаткової накладної № РК-0000003 від 19.02.2013 р. - комплект торгівельного обладнання на суму 27 749, 05 грн.; видаткової накладної № РК-0000004 від 19.02.2013 р. - комплект торговельного обладнання на суму 56 531, 88 грн.

При цьому, відповідно до Акту виконаних робіт № РК-0000001 від 19.02.2013 р. були виконані роботи по збиранню та монтажу вищезазначеного обладнання на суму 5 050, 01 грн.

З метою оплати вказаного товару та робіт, позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури № РК-0000012 від 01.02.2013 р. на суму 4 163, 22 грн., № РК-0000014 від 19.02.2013 р. на суму 9 118, 13 грн., № РК-0000015 від 19.02.2013 р. на суму 5 050, 01 грн., № РК-0000016 від 19.02.2013 р. на суму 27 749, 05 грн., № РК-0000017 від 19.02.2013 р. на суму 56 531, 88 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ставить під сумнів реальність господарських операцій, розрахунки за якими виступають предметом спору у даній справі.

При цьому, відповідач вказує, в тому числі, на те, що на виконанні Відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві перебуває рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2012 р. у справі № 5011-27/14394-2012 про стягнення з ТОВ «Укрпаркград» на користь ТОВ «Укрпресдистребуція» 815 397, 71 грн. боргу, 5 403, 68 грн. пені, 1 083, 70 грн. 3 % річних та 16 437, 70 грн. судового збору, під час виконання якого постановою державного виконавця від 19.03.2013 р. ВП № 36697784 було накладено арешт на кошти боржника у межах суми 838 322, 79 грн.

Таким чином, у даній справі до предмету доказування мають бути віднесені в тому числі обставини того, чи не було накладено на спірне майно арешт в період здійснення спірних господарських операцій, а також те, чи дійсно вони бути здійснені у період, відображений у первинних бухгалтерських документах.

Зазначені обставини мають важливе значення, як для встановлення дійсності таких операцій, так і для недопущення порушення прав третіх осіб, зокрема, ТОВ «Укрпресдистребуція», як стягувача у зазначеному вище виконавчому провадженні.

Крім того, доказуванню підлягають обставини наявності у позивача, як власника, прав на відчуження спірного майна.

Враховуючи зазначене, з метою перевірки обставин поставки спірних товарів (зокрема, періоду їх відчуження), їх оприбуткування відповідачем, судом були витребувані в тому числі дані податкового обліку сторін.

Так, судом було встановлено, що відносно спірних господарських операцій позивач склав на ім'я відповідача податкові накладні № 1 від 01.02.2012 р., № 21 від 19.02.2013 р., № 22 від 19.02.2013 р., № 23 від 19.02.2013 р., № 24 від 19.02.2013 р.

Копії зазначених накладних також представлені до матеріалів справи відповідачем, що підтверджує їх отримання ним від позивача.

Вказані податкові накладні були включені позивачем до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2013 року.

Оскільки вказаний Реєстр в графі «Дата подання копії реєстру», в якій відображається дата подання електронної копії реєстру до податкової служби, містив дату - 26.09.2013 р., судом було також досліджено квитанцію про прийняття МДЗ України Реєстру отриманих та виданих податкових накладних, надану позивачем до матеріалів справи, та встановлено, що в ній зафіксовано дату подання такого реєстру - 20.03.2013 р.

Також, судом досліджено Податкову декларацію з податку на додану вартість позивача за лютий 2013 року, отриману на запит суду від ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів України у м. Києві та встановлено, що загальна сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість, задекларованих позивачем за лютий місяць 2013 року складає 34 940, 00 грн., загальна сума постачання (включаючи ПДВ) - 209 640, 13 грн., що повністю відповідає загальній сумі постачання товарів, послуг, робіт та зобов'язань з ПДВ, відображеній у вказаному вище Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2013 року, складеному позивачем.

При цьому, у Податковій декларації з податку на додану вартість позивача за лютий 2013 року також вказано дату подання Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2013 року - 20.03.2013 р.

Більше того, в графі «Платник податку-покупець» Розділу І «Податкові зобов'язання» Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість позивача за лютий 2013 року відображено індивідуальний податковий номер відповідача - 384740526511 з обсягом постачання - 85 510, 24 грн. (без ПДВ), а також 17 102, 05 грн. ПДВ, що узгоджується з сумою поставки товарів та послуг за спірними накладними та актом виконаних робіт.

У свою чергу, дослідивши зміст Податкової декларації з податку на додану вартість відповідача за лютий 2013 року, суд встановив, що відповідач в Розділі ІІ «Податковий кредит» Додатку 5 до Податкової декларації відобразив індивідуальний податковий номер позивача - 350328226511 з обсягом постачання - 85 510, 24 грн. (без ПДВ), а також 17 102, 05 грн. ПДВ, що підтверджує придбання ним у лютому 2013 року спірних товарів та робіт, їх відображення у податковому обліку та формуванні на підставі таких господарських операцій показників податкового кредиту.

Відповідно до представлених до матеріалів справи квитанцій про прийняття МДЗ України вказаної податкової декларації відповідача та додатків до неї, вони були доставлені 20.03.2013 р.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача щодо неотримання ним спірного обладнання та робіт, оскільки вони суперечать представленим відповідачем документам його податкового обліку, та крім того, приходить до висновку, що такі операції відбулись саме у лютому 2013 року.

З метою з'ясування наявності у позивача прав на відчуження спірного обладнання, судом також було досліджено ланцюг поставки та встановлено, що воно було попередньо придбано позивачем у ТОВ «Вівекс Груп» на підставі Договору купівлі-продажу № 03122012 від 03.12.2012 р.

На підтвердження поставки товару за вказаним Договором до матеріалів справи надано копії видаткових накладних № РН-0000006 від 25.01.2013 р., № РН-0000100 від 21.12.2012 р., рахунки-фактури № СФ-0000106 від 03.12.2012 р., № СФ-0000108 від 12.12.2012 р., податкові накладні № 7 від 21.12.2012 р., № 4 від 18.12.2012 р., № 1 від 04.12.2012 р.

На підтвердження відсутності боргових зобов'язань у позивача перед ТОВ «Вівекс Груп» представлено копію Акту звірки взаєморозрахунків між ними за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.

Також, під час провадження у даній справі, жодним з учасників судового процесу не представлено доказів, що на момент вчинення спірних операцій, відносно позивача діяла заборона щодо відчуження належного йому майна.

Таким чином, судом не встановлено наявності будь-яких обмежень дієздатності позивача на вчинення спірних правочинів.

За отриманий товар відповідач розрахувався лише частково, сплативши в якості передплати позивачу 01.01.2013 р. - 11 000, 00 грн., 21.01.2013 р. - 12 500, 00 грн., про що до матеріалів справи надано відповідачем роздруківки виписок банку по поточному рахунку, створених в системі «Інтернет-банкінг» АТ «Райффайзен Банк Аваль» 02.12.2013 р. та копії платіжних доручень № 60 від 01.02.2013 р. та № 48 від 21.01.2013 р., які не містять «мокрого» штампу банку про проведення фінансової операції, проте як позивач відносно отримання даних коштів не заперечує, що підтверджується заявленими позовними вимогами та підписаним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2012 р. по 29.05.2013 р., відповідно до якого сальдо на користь позивача складає 79 112, 29 грн.

Листом від 21.05.2013 р. за № 21/05 позивач звертався до відповідача з вимогою розрахуватись за поставлений товар.

Листом від 29.05.2013 р. за № 1-290513 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до бухгалтерських документів борг відповідача перед позивачем становить 79 112, 29 грн. та запропонував підписати акт звірки між сторонами.

Оскільки відповідач в добровільному порядку так і не провів розрахунку з позивачем, останній звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Оскільки надані до матеріалів справи видаткові накладні щодо поставок обладнання у лютому 2013 року містять найменування товару, його кількість та ціну, слід дійти висновку, що між сторонами в цій частині мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб, а в частині виконання робіт, оформлених Актом виконаних робіт № РК-0000001 від 19.02.2013 р., - договору підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, в п. 1.7. Постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У даному випадкудо зобов'язань відповідача з оплати виконаних позивачем робіт мають бути застосовані приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, листом від 21.05.2013 р. за № 21/05 позивач звертався до відповідача з вимогою розрахуватись за поставлений товар та виконані роботи.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного вище.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростікс Україна» (02068, місто Київ, Дарницький район, вулиця Анни Ахматової , будинок 46-А; код ЄДРПОУ 38474055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпаркград» (02095, місто Київ, Дарницький район, вулиця Ахматової, будинок 39-А, квартира 87; код ЄДРПОУ 35032827) 79 112 (сімдесят дев'ять тисяч сто дванадцять) грн. 29 коп. основного боргу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.01.2014 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді М.Є. Літвінова

М.О. Любченко