Рішення

від 09.01.2014 по справі 922/4812/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2014 р.Справа № 922/4812/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АгроАльянс-ЛТД", юридична адреса: 28043, Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Головковка, вул. Жовтнева, 1; поштова адреса: 02098, м. Київ, вул. Шумського, 1Б, оф. 121; код ЄДРПОУ 32737851; до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм", 61057, м.Харків, вул. Римарська, 16, код ЄДРПОУ 34862614; про стягнення 179597, 26 грн. за участю представників:

позивача - Кірячок А.Ю., довіреність №13/160-ССS від 19.09.2013р.;

відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АгроАльянс-ЛТД" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм" про стягнення боргу за непоставлений товар та штрафних санкцій за прострочення оплати товару у загальній сумі 179597,26грн., включаючи: суму боргу за непоставлений товар - 160000,92грн.; суму штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару 14739,73грн.; 3% річних - 4857,53грн.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов"язань за договором №10/07 від 10.07.2012р., а саме в частині повної та своєчасної поставки товару, оплаченого позивачем, в зв"язку з чим, окрім суми боргу за непоставлений товар, останній нарахував відповідачу пеню за період з 19.01.2013р. по 19.07.2013р., на підставі п.6.2. договору, яким установлено, що за порушення строків поставки продавець виплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати за кожний день прострочення, та 3% річних за період з 23.07.2013р. по 05.11.2013р., на підставі ст. 625 ЦК України, з урахуванням часткового повернення коштів відповідачем: на суму 200000,00грн. за період з 23.07.2013р. по 14.08.2013р., на суму 180000,00грн. за період з 15.08.2013р. по 10.09.2013р., на суму 170000,00грн. за період з 11.09.2013р. по 11.09.2013р., на суму 160000,00грн. за період з 19.01.2013р. по 05.11.2013р., в якості правових підстав вказує на норми ст.ст. 193, 230, 216, 231 ГК України, ст.ст. 509, 549, 526, 625, 662, 693 ЦК України та ЗУ "Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов"язань".

В судовому засіданні 03.12.2013р. суд перейшов до розгляду справи по суті. Разом з цим розгляд справи був відкладений за усним клопотанням позивача для надання йому можливості уточнити позовні вимоги.

Позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог б/н від 05.12.2013р. (вх.№46612 від 11.12.2013р.), в якій просив суд прийняти уточнення в частині позовних вимог про стягнення пені, яка за поданим розрахунком складає 14692,00грн. за період з 05.12.2012р. по 19.07.2013р., що на 47,73грн. менше ніж заявлено у позовній заяві в редакції від 15.11.2013р.

Ухвалою суду від 17.12.2013р. заява про уточнення позовних вимог б/н від 05.12.2013р. (вх.№46612 від 11.12.2013р.) повернута без розгляду заявникові з підстав, вказаних в п. 6 ч.1 ст. 63 ГПК України - відсутні докази направлення відповідної заяви відповідачу.

Представник позивача в судовому засіданні 09.01.2014р. позовні вимоги підтримав та просить суд позов задовольнити, вказуючи на неналежне виконання відповідачем зобов"язань за договором №10/07 від 10.07.2012р., а саме щодо повної та своєчасної поставки товару, оплаченого позивачем на підставі рахунку-фактури №СФ-00092яц від 10.07.2012р. в сумі 200000,00грн., при цьому 40000,00грн. були повернуті відповідачем на вимогу позивача, в зв"язку з чим окрім 160000,00грн. боргу за непоставлений товару, позивач нарахував відповідачу пеню на підставі п.6.2. договору, та 3% річних за період з 23.07.2013р. по 05.11.2013р., на підставі ст. 625 ЦК України, з урахуванням часткового повернення коштів відповідачем: на суму 200000,00грн. за період з 23.07.2013р. по 14.08.2013р., на суму 180000,00грн. за період з 15.08.2013р. по 10.09.2013р., на суму 170000,00грн. за період з 11.09.2013р. по 11.09.2013р., на суму 160000,00грн. за період з 19.01.2013р. по 05.11.2013р.

При цьому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені представник позивача підтримав в редакції заяви про уточнення позовних вимог б/н від 05.12.2013р. (вх.№46612 від 11.12.2013р.), де змінено період нарахування пені - замість періоду з 19.01.2013р. по 19.07.2013р. обрано період з 05.12.2012р. по 15.01.2013р., і фактично зменшено розмір пені з 14739,73грн. до 14692,00грн., яка ухвалою суду від 17.12.2013р. була повернута позивачу без розгляду з підстав п.6 ч.1 ст. 63 ГПК України, мотивуючи це тим, що в судове засідання 09.01.2014р. до суду надані докази направлення відповідної заяви відповідачу.

Враховуючи те, що заява про уточнення позовних вимог б/н від 05.12.2013р. (вх.№46612 від 11.12.2013р.) була повернута позивачу ухвалою суду від 17.12.2013р. і останнім повторно в письмовому вигляді така заява не подавалася до суду (після повернення судом заяви про уточнення позовних вимог б/н від 05.12.2013р. (вх.№46612 від 11.12.2013р.) без розгляду позивачу, він не звертався до суду із заявою про зменшення розміру пені, заявленої до стягнення, хоча оригінал цієї заяви і повернувся до суду разом із ухвалою від 17.12.2013р. з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання", суд не може це розцінювати як звернення позивача до суду із даною заявою), позовні вимоги розглядаються судом в первісній редакції (15.11.2013р.).

Відповідач в судове засідання 09.01.2014р. свого повноважного представника не направив, своїм конституційним правом на захист не скористався, докази, витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі, не надав, хоча про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі відповідачу 24.12.2013р.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "АгроАльянс-ЛТД" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм" (продавець) укладено договір поставки №10/07 від 10.07.2012р., відповідно до п.1.1. якого продавець зобов"язався передати у власність покупця товар в кількості та на умовах визначених даним договором, а покупець зобов"язався прийняти та оплатити товар. Сторони домовилися, що продавець передає покупцю товар у кількості визначеній додатками до даного договору. Загальна кількість товару по даному договору визначається кількістю товару, вказаною в додатку до даного договору (п.1.2. договору). Згідно додатку №1 від 10.07.2012р. до договору №10/07 від 10.07.2012р. (а.с.15) загальна сума товару без ПДВ, яка визначається даним додатком становить 700400,00грн., ПДВ 20% - 140080,00грн., загальна вартість товару з ПДВ 840480,00грн.

Відповідно до п.8.4. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими особами обох сторін та діє до моменту виконання сторонами своїх зобов"язань. Після закінчення строку дії даного договору він може бути пролонгованим за згодою сторін до 31.12.2012р. включно.

В п.3 додатку №1 від 10.07.2012р. до договору №10/07 від 10.07.2012р. сторонами погоджені строки оплати за товар:

- передплата у розмірі 200000,00грн. перераховується покупцем на розрахунковий рахунок продавця протягом 2-х банківських днів з моменту підписання даного договору;

- решта суми у розмірі 640480,00грн. перераховується покупцем на розрахунковий рахунок продавця протягом 2-х банківських днів за фактом пред"явлення залізничних накладних на товар на підставі виставлених витратних накладних. Факт поставки товару підтверджується витратними накладними на товар, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Строк поставки товару встановлений сторонами в п.4 додатку №1 від 10.07.2012р. до договору №10/07 від 10.07.2012р. і складає 10 робочих днів з моменту надходження передплати на розрахунковий рахунок продавця.

Позивач, на виконання умов даного договору 12.07.2012р. перерахував відповідачу 200000,00грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме платіжним дорученням №777 від 12.07.2012р. (а.с. 16), натомість за твердженнями останнього відповідач у строк, встановлений п.4 додатку №1 від 10.07.2012р. до договору №10/07 від 10.07.2012р., товар позивачу не поставив, вимоги щодо повернення передплачених коштів не виконав, що і стало підставою для звернення позивачем із даним позовом до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що правовідносини, що склалися між сторонами, за своєю правовою природою є поставкою.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приймаючи до уваги, що позивач 12.07.2012р. на виконання умов договору №10/07 від 10.07.2012р. на підставі рахунку-фактури №СФ-00092ЯЦ від 10.07.2012р. перерахував відповідачу 200000,00грн. передплати за товар, а відтак строк поставки товару відповідачем, виходячи із умовп.4 додатку №1 від 10.07.2012р. до договору №10/07 від 10.07.2012р., закінчився 26.07.2012р.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зі змісту зазначених норм права вбачається, що умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази поставки відповідачем товару на виконання умов договору.

В матеріалах справи міститься лист позивача б/н від 27.07.2012р. (а.с.17), адресований відповідачу, з проханням у разі неможливості останнім поставки товару повернути передплату в сумі 200000,00грн.

Разом з тим, доказів направлення даного листа відповідачу та отримання його останнім до суду позивачем надано не було, проте цей лист відповідачем отримано, про що свідчить той факт, що останній частково повернув кошти позивачу з посиланням на нього, на загальну суму 40000,00грн. згідно платіжних доручень №473 від 14.08.2012р. на суму 20000,00грн. та №556 від 10.09.2012р. на суму 10000,00грн., (а.с. 18, 19), банківської виписки від 18.01.2013р. на суму 10000,00грн.,(а.с. 21), що свідчить про прийняття відповідачем пропозиції позивача стосовно повернення грошових коштів.

Надаючи правову оцінку умовам договору, суд виходить з того, що в порушення приписів ст. ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, сторони договору встановивши граничний строк поставки товару, не погодили строки чи/або термін в які продавець зобов'язаний повернути передплату, тому строки повернення коштів визначаються відповідно до частини 3 ст. 530 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, враховуючи приписи частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, беручи до уваги ненадання позивачем доказів направлення відповідачу листа з вимогою повернення попередньої оплати, приймаючи до уваги, що перший платіж щодо повернення попередньої оплати з посиланням на лист б/н від 27.07.2012р. відповідачем здійснено 14.08.2012р., господарський суд дійшов висновку, що грошові зобов'язання відповідача щодо повернення попередньої оплати товару виникли саме 14.08.2012р.

Таким чином, враховуючи викладене, саме з 14.08.2012р. у відповідача перед позивачем існує грошове зобов'язання, і останній є боржником, що прострочив з 15.08.2012р.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з'явився, на день розгляду спору не надав суду доказів повернення грошових коштів, сплачених йому позивачем в якості передплати за поставку товару, у розмірі 160000,00грн. чи то поставки товару позивачу на вказану суму, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 160000,00грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в цій частині.

Позов в частині стягнення 0,92грн. в якості передплати за поставку товару заявлений безпідставно, не підтверджений матеріалами справи, а тому задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Отже, вищенаведеною правовою нормою встановлена відповідальність продавця, який одержав попередньо оплату товару, у разі порушення договору щодо передачі попередньо оплаченого товару, сплачувати проценти, які нараховуються відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня повернення покупцеві суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором не визначено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами. Не посилається на наявність таких умов у зазначеному договорі і позивач, який просить застосувати розмір процентів, що передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплаченого товару покупець має право діяти альтернативно, тобто або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Здійснивши часткове повернення отриманих коштів, відповідач на альтернативну вимогу позивача, викладену в листі від 27.07.2012р., обрав правову поведінку, яка полягає у поверненні попередньої оплати за товар, що приймалося позивачем без заперечень.

Зобов'язання по поверненню одержаної суми попередньої оплати у Покупця в даному випадку виникло не на підставі договору, а в силу закону, що узгоджується з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України.

Слід зазначити, що повернення одержаної суми попередньої оплати не є поверненням отриманих коштів як завдатку чи авансу, оскільки останні є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, що регулюються ст.ст. 570, 571 ЦК України, а є саме грошовим зобов'язанням відповідача.

Оскільки обов'язок відповідача сплачувати проценти встановлено ст. 693 ЦК України, а вимога позивача щодо процентів у розмірі, що передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України не порушує вищенаведені правові норми, при цьому приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання із повернення попередньої оплати, яке розпочалося 15.08.2012р., вимоги про стягнення з нього трьох процентів річних, за період з 19.01.2013р. по 05.11.2013р., в сумі 3960,82грн. (378,08+399,45+13,97+723,29+2446,03) підлягають задоволенню.

Аналогічної правової позиції дотримується ВГСУ в Постанові від 20.08.2012р. у справі № 17/257-2/48-2012.

Щодо позовних вимог в частині стягнення річних в розмірі 896,71грн., то такі є зайво нарахованими, а тому суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки позивачем в його розрахунку нараховано річні на суму 160000,00грн. за загальний період нарахування з 19.01.2013р. по 05.11.2013р., при цьому в межах цього періоду здійснювались повторні нарахування річних з 23.07.2013р. до 11.09.2013р., що є безпідставним.

Розрахунок, здійснений судом:

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн. 3% 18.01.2013 23.07.2013 186 160000 2446.03 3% 11.09.2013 05.11.2013 55 160000 723.29

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Відповідно до п. 6.2 договору у разі порушення строку поставки Продавець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати за кожен день прострочення.

Виходячи із приписів ст. 549 ЦК України, передбачена сторонами в п. 6.2. договорі неустойка є пенею.

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Згідно статті 256 ЦК України позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями статей 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого частиною другою статті 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Як встановлено судом, строк поставки товару відповідачем, виходячи із умов п.4 додатку №1 від 10.07.2012р. до договору №10/07 від 10.07.2012р., до 26.07.2012р., тому момент виникнення права на нарахування пені за прострочення поставки товару - з 27.07.2012р. по 27.02.2013р. з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, при цьому строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені закінчується 27.07.2013р.

Однак, позивачем невірно обраховано пеню за період з 19.01.2013р. по 19.07.2013р. на суму попередньої оплати без врахування сум повернутих відповідачем.

Водночас, позов про стягнення пені подано з пропуском строку позовної давності (позов подано до суду 15.11.2013р., про що свідчить штамп пошти на конверті (а.с. 22-23)), однак, враховуючи відсутність заяви відповідача про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, це не є підставою для відмови в позові в цій частині.

Розглянувши вимоги позивача щодо стягнення пені, суд відмовляє в позові в цій частині з огляду на наступне:

Відповідно до статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (стаття 665 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна, згідно з частиною 2 статті 538 Цивільного кодексу України, своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина 3 статті 538 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін (стаття 604 Цивільного кодексу України).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач за вимогою позивача здійснив часткове повернення отриманих коштів, повідомивши позивача про неможливість виконання зобов'язань по поставці товару (а.с. 20, 36), кошти приймалися останнім без заперечень, тому прийнявши кошти в якості повернення суми попередньої оплати від відповідача, позивач погодився на припинення зобов'язань по поставці товару.

Вказане свідчить про те, що сторони фактично припинили за взаємною згодою зобов'язання з поставки товару, яка повинна була відбутися при оплаті передоплати саме в розмірі 200000,00грн., і у відповідача 14.08.2012р. - після часткового повернення коштів виникли грошові зобов'язання по поверненню одержаної суми попередньої оплати, що узгоджується з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України.

Таким чином, нарахування пені за не поставку товару можливе з 27.07.2012р. по 14.08.2012р.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині 14739,73грн. пені, нарахованої за період за період з 19.01.2013р. по 19.07.2013р., оскільки п.6.2. договору установлено, що неустойка, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати за кожний день прострочення, виплачується продавцем за порушення строків поставки, а обставини даної справи свідчать про те, що обов'язок відповідача щодо поставки товару припинився 14.08.2012р.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи слід покласти на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, в сумі 3279,21грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм" (61057, м.Харків, вул. Римарська, 16, код ЄДРПОУ 34862614) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АгроАльянс-ЛТД" (28043, Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Головковка, вул. Жовтнева, 1; код ЄДРПОУ 32737851) суму боргу за непоставлений товар - 160000,00рн.; 3% річних - 3960,82грн. та 3279,21грн. витрат зі сплати судового збору.

2.1. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 14.01.2014 р.

Суддя Френдій Н.А.