Рішення

від 30.04.2009 по справі 25/100

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/100

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.09                                                                                           Справа№ 25/100

     Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Арія Вин” в особі відокремленого структурного підрозділу “Арія Вин Львів”  (м.Львів)

до відповідача:Дрогобицького міського споживчого товариства Дрогобицької райспоживспілки (м.Дрогобич)

про :стягнення заборгованості в сумі  3 050,00  грн.

           Суддя :                                                                                          В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є. Башак

Представники:

 від позивача:Зданкевич О.З.-представник, довіреність від 27.04.2009 року №1

 від відповідача:Волянська О.І.-представник, довіреність від 28.04.2009 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Арія Вин” в особі відокремленого структурного підрозділу “Арія Вин Львів”  (м.Львів) до Дрогобицького міського споживчого товариства Дрогобицької райспоживспілки (м.Дрогобич)  про стягнення заборгованості в сумі  3 050,00  грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області  від 15.04.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 29.04.2009 року. Ухвалою від 29.04.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 30.04.2009 року, за клопотанням сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.04.2009 року, про оголошення перерви від 29.04.2009 року не виконав в повному обсязі,  явку повноважного представника  забезпечив.

В судовому засіданні 30.04.2009 року позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 1 150,00 грн., пеню в розмірі –255,00 грн., штраф в розмірі 645,00 грн., а також судові витрати в сумі 102,00 грн. про сплату державного мита, в сумі 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно технічне забезпечення судовго процесу, а в решті чатин позовних вимог –відмовити. Відповідач визнав суму основного боргу та нарахованих позивачем штрафні санкції.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.04.2009 року, про оголошення перерви від 29.04.2009 року не виконав в повному обсязі, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника  забезпечив.

Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено  30.04.2009 року.

Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Згідно укладеного договору №307 від 08.04.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Арія Вин” в особі відокремленого структурного підрозділу “Арія Вин Львів”  (м.Львів) (надалі –позивач, продавець) зобов”язався поставити товар, а Дрогобицьке міське споживче товариство Дрогобицької райспоживспілки (м.Дрогобич) (надалі –відповідач, покупець) зобов”язався приймати та оплачувати товари на умовах та в порядку, що визначається даним договором.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6 091,98 грн.

Згідно п.6.2 договору, розрахунок за отриманий товар здйснюється відповідачем протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару (застосовується відстрочка платежу).

Як стверджує позивач, відповідач частково здійснив оплату за отриманий товар в сумі 3 941,98 грн.

Отже, станом на моент звернення  з позовом заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий та неоплачений товар складає 2 150,00 грн.

Відповідно до п.6.3 договору, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі 2% від суми заборгованості  за кожен день протермінування платежу, але не більше розміру подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно п.6.4 договору, за несвоєчасну оплату покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 30% від суми заборгованості (застосовується штрафна неустойка).

В судовому засіданні 30.04.2009 року позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 1 150,00 грн., пеню в розмірі –255,00 грн., штраф в розмірі 645,00 грн., а також судові витрати в сумі 102,00 грн. про сплату державного мита, в сумі 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно технічне забезпечення судовго процесу, а в решті чатин позовних вимог –відмовити. Відповідач визнав суму основного боргу та нарахованих позивачем штрафні санкції.

Крім того, в судовому засіданні 30.04.2009 року сторони подали акт звірки взаєморозрахунків станом на 29.04.2009 року на суму 1 150,00 грн., скріплений печатками обидвох сторін.

У порушеннях  норм чинного законодавства та умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, докази, що підтверджують сплату заборгованості, не подав.

При прийняті рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України,  договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання, настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема –сплата неусойки (пеня, штраф).

Позивачем нараховано пеню, яка, відповідно до уточненого розрахунку, складає 255,00 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем подано уточнений розрахунок заборгованості в розмірі 2 050,00 грн., проти яких відповідач не заперечив.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення  боргу,  відзив на позов не представив, позовні вимоги з урахуванням уточнень - визнав, явку повноважного представника в судові засідання  забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не  подав докази погашення заборгованості під час судового розгляду справи, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Арія Вин” в особі відокремленого структурного підрозділу “Арія Вин Львів”  (м.Львів) до Дрогобицького міського споживчого товариства Дрогобицької райспоживспілки (м.Дрогобич) в частині стягнення заборгованості в розмірі  2 050,00 грн. є обгрунтованим та  підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.з Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №496 від 09.04.2009 року на суму 102,00 грн. про сплату держмита, та №500 від 09.04.2009 року на суму 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Отже, судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України,  ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Дрогобицького міського споживчого товариства Дрогобицької райспоживспілки (Львівська область, м.Дрогобич, вул.Малий Ринок,6; р/р 26000302221 в ВОБ №6307 м.Дрогобича, МФО 385093, ЗКПО 01758414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Арія Вин” в особі відокремленого структурного підрозділу “Арія Вин Львів” (м.Львів, вул.Молочна,15-А; р/р 26007301008793 в ЛФ ВАТ ВТБ Банк, МФО 385316, ЗКПО 35546430)  – 1 150 (одну тисячу сто п”ятдесят) грн. 00 коп.  – боргу, 255 (двісті п”ятдесят п”ять) грн. 00 коп. –пені, 645 (шістсот сорок п”ять) грн. 00 коп. штрафу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. сплаченого держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті частин позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. –відмовити.

4.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя