Постанова

від 13.09.2013 по справі 810/4114/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2013 року Справа № 810/4114/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Роді Я.І., за участю:

представника позивача - Мандришори О.Д.,

представника відповідача - Баннікова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Оздоб-Сервіс Плюс» до про Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оздоб-Сервіс Плюс» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 03.04.2013 № 0000942203 та 03.04.2013 № 0000962203.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоб-Сервіс Плюс» донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 87820 грн. 00 коп. і податку на додану вартість у сумі 83638 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 42864 грн. 50 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 13 вересня 2013 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оздоб-Сервіс Плюс» (ідентифікаційний код: 37284205, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, буд. 4 А, кв. 140) зареєстроване в якості юридичної особи 31.08.2010 та здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з будівництвом житлових і нежитлових будівель, доріг, автострад та інших споруд, електромонтажними, покрівельними та іншими роботами із завершення будівництва.

Зазначені обставини підтверджуються даними свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 543420 (а.с. 9) та довідки Управління статистики у Броварському районі Головного управління статистики у Київській області серії АБ № 661515 (а.с. 10).

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби.

У березні 2013 року посадовою особою Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоб - Сервіс Плюс» вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» за період з 01.07.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт від 19.03.2013 № 181/22-5/37284205 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоб-Сервіс Плюс» під час декларування податкових зобов`язань за господарськими операціями з купівлі у Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» послуг з виконання будівельних робіт не дотримано вимог пунктів 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за липень, листопад та грудень 2012 року на загальну суму 83638 грн. 00 коп. та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІІ-ІV квартал 2012 року на суму 418191 грн. 00 коп.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов`язань за наведені вище звітні періоди відповідачем прийнято до уваги відомості, отримані від інших органів державної податкової служби про господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» та про характер господарських взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» з іншим суб`єктом господарювання - Товариством з обмеженою відповідальністю «Мірабуд - Плюс», а останнім - з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Статус-Україна» по ланцюгу постачання.

Зокрема, відповідач зважав на викладені у актах про неможливість проведення зустрічних звірок та в актах перевірок висновки посадових осіб податкових органів, у яких наведені вище юридичні особи перебувають на податковому обліку, стосовно:

- відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників;

- відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірабуд - Плюс» (контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну») за податковою адресою;

- неподання Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» у ході контролюючих заходів, проведених Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, договорів, видаткових та податкових накладних, банківських виписок, документів, що свідчать про транспортування і зберігання товарів, та інших документів на підтвердження факту передачі товарів (послуг) контрагентам - покупцям;

- непричетності ОСОБА_3 (попереднього засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну») до реєстрації та подальшої господарської діяльності підприємства (вказані обставини встановлені на підставі пояснень ОСОБА_3.);

- анулювання 15.02.2013 свідоцтва про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» платником податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» використовував у своїй діяльності юридичних осіб з ознаками фіктивності, правочини між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Статус-Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «Мірабуд - Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну», а в подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» та позивачем не спричинили жодних правових наслідків.

За таких обставин, відповідач вважає, що договори підряду від 10.07.2012 № 4 та 01.10.2012 № 11, за якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» зобов`язалось виконати доручені позивачем будівельні роботи, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочинів без фактичного здійснення господарських операцій, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту на користь позивача.

Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об`єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств відповідач дійшов висновку про заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за липень, листопад та грудень 2012 року на суму 83638 грн. 00 коп. та податку на прибуток підприємств за ІІІ-ІV квартал 2012 року на суму 87820 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 03.04.2013 № 0000962203 та 03.04.2013 № 0000942203, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на додану вартість у розмірі 104547 грн. 50 коп. з яких: 83638 грн. 00 коп. - за основним платежем; 20909 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємств у розмірі 109775 грн. 00 коп., з яких: 87820 грн. 00 коп. - за основним платежем; 21955 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.

Позивач зазначає, що твердження податкового органу стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоб-Сервіс Плюс» податкового правопорушення є помилковими, оскільки нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Оскільки висновки податкового органу про відсутність у позивача права на формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та податкового кредиту за наслідками вчинення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» ґрунтуються на твердженнях про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагента та про відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту за звітні періоди, що підлягали перевірці, первинні фінансово - господарські документи, що підтверджують виконання правочинів та зв'язок між фактом придбання позивачем будівельних робіт із його господарською діяльністю.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.

У липні та жовтні 2012 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури і дизайну» договори підряду від 10.07.2012 № 4 та 01.10.2012 № 11, відповідно до умов яких контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання виконати будівельні роботи, пов`язані з будівництвом культової споруди (Храму), а позивач зобов`язався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість.

Протягом липня - грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» та позивачем підписано акти приймання - передачі виконаних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, відповідно до яких позивач прийняв виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» будівельні роботи та оцінив їх вартість згідно із затвердженими сторонами правочинів довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати типової форми КБ-3, копії яких наявні у матеріалах справи.

Оплату за виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» роботи у загальному розмірі 501829 грн. 00 коп. проведено позивачем у безготівковій формі у період з 17.07.2012 по 06.12.2012 шляхом перерахування коштів на рахунки вказаного суб'єкта господарювання, про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії банківських виписок (а.с. 145-154).

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоб-Сервіс Плюс» у складі ціни будівельних робіт, представником позивача надано суду належним чином засвідчені копії виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» податкових накладних від 17.07.2012 № 3 на суму 59840 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 9973 грн. 33 коп., 21.07.2012 № 5 на суму 12360 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2060 грн. 00 коп., 25.07.2012 № 8 на суму 12390 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2065 грн. 00 коп., 08.11.2012 № 10 на суму 57960 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 9660 грн. 00 коп., 23.11.2012 № 28 на суму 59880 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 9980 грн. 00 коп., 26.11.2012 № 31 на суму 59685 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 9947 грн. 50 коп., 29.11.2012 № 77 на суму 59932 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 9988 грн. 67 коп., 30.11.2012 № 78 на суму 59968 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 9994 грн. 67 коп., 04.12.2012 № 3 на суму 59962 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 9993 грн. 67 коп., 06.12.2012 № 6 на суму 59852 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 9975 грн. 33 коп.

Витрати, понесені позивачем на придбання будівельних робіт, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну», у загальному розмірі 418191 грн. 00 коп. та податок на додану вартість у сумі 83638 грн. 00 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІІ-ІV квартал 2012 року та до податкового кредиту за липень, листопад-грудень 2012 року.

Під час судового розгляду справи представник позивача пояснив суду, що роботи з будівництва культової споруди - Храму замовлялись Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоб-Сервіс Плюс» з метою виконання власних господарських зобов'язань за договором будівельного підряду № 3 від 07.02.2012, укладеного ним з іншим суб'єктом господарювання.

На підтвердження вищезазначеного та з метою доведеності суду обставин, що свідчать про наявність зв`язку між фактом придбання позивачем послуг із його господарською діяльністю, представником позивача надано суду належним чином засвідчені копії договору будівельного підряду та додаткових угод до нього, податкових накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати типової форми КБ-3.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпунктів 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпунктів 14.1.165, 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділів ІІІ та V цього Кодексу.

Згідно з приписами підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 розділу ІІІ Податкового кодексу України, платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).

При цьому, витратами в силу приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У свою чергу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Таким чином, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до витрат, що враховуються під час обчислення при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств для зменшення його валового доходу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2012 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить більше 10 тисяч гривень (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Слід також зазначити, що в силу приписів Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 1 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 1 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт надання позивачу будівельних робіт з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; обмеження, визначені статтею 139 та пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на формування витрат для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток підприємств та включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відсутні.

У період виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» господарських зобов`язань перед позивачем вказана юридична особа була зареєстрована у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість. До видів діяльності контрагента позивача за КВЕД відносяться, зокрема, покрівельні роботи; інші спеціалізовані будівельні роботи; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; неспеціалізована оптова торгівля; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; організація будівництва будівель; будівництво житлових і нежитлових будівель.

Зазначені обставини свідчать про можливість здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» господарських операцій з виконання будівельних робіт та складання за їх результатами податкових накладних.

У свою чергу, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД (будівництво житлових і нежитлових будівель, доріг, автострад та інших споруд, електромонтажні, покрівельні та інші роботи із завершення будівництва), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання позивачем у власній господарській діяльності виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» будівельних робіт, що у свою чергу підтверджує реальність виконання наведених вище операцій.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у податкового органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Водночас, з дослідженого у судовому засіданні акта перевірки вбачається, що відповідачем в дійсності факт отримання позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» послуг та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено отриману від інших органів державної податкової служби податкову інформацію стосовно господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» та його контрагентів - постачальників, що ґрунтується на суб`єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Так, відомості стосовно відсутності у контрагента позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не можуть однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Доводи представника відповідача стосовно недійсності всіх угод та інших документів, складених позивачем та його контрагентом у період з липня по грудень 2012 року, з огляду анулювання 15.02.2013 свідоцтва про реєстрацію Товариства з обмеженою року,відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» платником податку на додану вартість не приймаються судом до уваги, оскільки подальше його анулювання не позбавляє правового значення виданих за господарськими операціями податкових накладних та не тягне за собою недійсність правочинів та інших первинних документів, складених на їх виконання.

Суд також зважає на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Архітектури та Дизайну» на користь позивача будівельних робіт у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованих позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 03.04.2013 № 0000962203 та 03.04.2013 № 0000942203 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 2144 грн. 00 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення - рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 03.04.2013 № 0000962203 та 03.04.2013 № 0000942203, - визнати протиправними та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоб-Сервіс Плюс» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2144 (дві тисячі сто сорок чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 18 вересня 2013 року.