Постанова

від 22.01.2014 по справі 813/8219/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2014 року Справа № 813/8219/13-а

15 год. 47 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Саїв М.В.,

від позивача Сікевич Н.В., Дудикевич Ю.Б.,

від відповідача Булаш З.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Агні» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, -

Суть справи.

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Агні» (далі - позивач, ПП «Агні») до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Галицькому районі м. Львова) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004711521 від 15.09.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова при прийнятті рішення про накладення на ПП «Агні» штрафних санкцій діяла протиправно, прийняла оскаржуване рішення з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією та Законами України, необґрунтовано у спосіб, що не передбачений чинним законодавством України, з порушенням принципу законності, балансу та верховенства права. Факт подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість підтверджується печаткою податкового органу про прийняття такої декларації. Також представник позивача ствердив, що ним не отримане вказане податкове повідомлення-рішення, а відтак, позивач не мав можливості його оскаржити попередньо.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі із підстав наведених у додаткових поясненнях по справі, долучених до матеріалів справи у судовому засіданні 22.01.2014 року /а.с.56-57/. Зазначив, що вимоги викладені у позовній заяві є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. Пояснив, що норми Перехідних положень Податкового кодексу України не застосовуються зокрема до платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування тобто осіб які раніше перебували на спрощеній системі оподаткування. Також ствердив, що фінансові санкції до позивача прийняті на підставах та в межах Податкового кодексу України. Відтак, вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухав пояснення сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ПП «Агні» відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи зареєстроване 19.07.1999 року, ідентифікаційний код 20478576; місцезнаходження - м. Львів, вул. Дорошенка, 53/6 /а.с.21/. Вищевказане підтверджується також Довідкою № 3846 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України /а.с.22/.

Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 2442/374/15-2/30478576 від 10.08.2011 року /а.с.14-15/. В акті зазначено неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності з податку на додану вартість.

На підставі акту від 10.08.2011 року прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0004711521 від 15.09.2011 року, яким встановлено порушення п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України /а.с.16/ та нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) на загальну суму 5270,00 грн.

Податковим органом вживалися заходи для повідомлення позивача про прийняті ним рішення, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено: лист про запрошення керівника та головного бухгалтера до ДПІ в Галицькому районі м. Львова від 28.07.2011 року; акт неявки посадових осіб підприємства до ДПІ; конверти про надсилання вищевказаних документів із відміткою відділення поштового зв'язку: «За закінченням терміну зберігання» на адресу позивача /а.с.48-52/.

Не погоджуючись із сумою грошового зобов'язання визначеного у податковому повідомленні-рішенні № 0004711521 від 15.09.2011 року, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

З 01.01.2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визнання вичерпного переліку податків та зборів, що справляється в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 ПК України, платники податків зобов'язані, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 46. 1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.1 ст. 203 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Також, відповідно до п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пункт 120.1 ст. 120 ПК України встановлює, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків): тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом у судовому засіданні встановлено, що ПП «Агні» зареєстроване як платник податку на додану вартість за добровільним рішення згідно п. 9.4. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (втратив чинність) /а.с.19/ та зобов'язане подавати податкову звітність з податку на додану вартість за базовий звітний (податковий) період, який з 01.01.2011 року дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового періоду).

Представник позивача у судовому засіданні, позивач не знав про зміни, що відбулися у податковому законодавстві України, а відтак, подавав податкову звітність за правилами, що визначені Законом України «Про податок на додану вартість», а саме поквартально.

Як встановлено з реєстру податкових декларацій (податкових розрахунків) ПП «Агні» (код за ЄДРПОУ 30478576) за дванадцять послідовних податкових місяців /а.с.18/ позивач подає до ДПІ податкові декларацій з податку на додану вартість протягом дванадцяти послідовних місяців з показниками, які свідчать про відсутність оподаткованих поставок. Зі змісту такого реєстру встановлено, що останньою податковою звітністю була декларація з ПДВ за І квартал 2011 року. Суд, оглянувши таку декларацію, встановив, що на ній проставлена відмітка податкового органу про її одержання за вх. 28788 від 14.04.2011 року/а.с.43-44/. Також представник позивача ствердив, що, не зважаючи на незнання закону, він вчиняв усі дії, які на його думку, були необхідними для дотримання податкової дисципліни платником податку.

Тому, податковим органом відповідно до п. 120.1. ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Однак, суд погоджується з твердженням представника позивача, що відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. Аналогічна правова позиція викладена і у листі Вищого адміністративного суду України № 1197/12/13-12 від 04.05.2012 року.

Окрім того, твердження відповідача, що п. 7 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України застосовується за порушення податкового законодавства виключно при обчислені податкових зобовязань, суд вважає безпідставними, оскільки, зазначений в Перехідних положеннях п. 7 підрозділу 10 Податкового кодексу України не містить такої норми.

Зокрема, на підтвердження вищевказаного, позивачем до матеріалів справи долучено податкову декларацію за ІІ квартал 2011 року, що подавалася позивачем до податкового органу 07.07.2011 року /а.с.20/ із відміткою про отримання податковим органом. Як засвідчив представник позивача, в процесі прийняття вищевказаної декларації, представник відповідача припинила таку здійснювати та повідомила, що позивач звільнений від подачі такої декларації.

Представник відповідача зазначив, що 30.06.2011 року відповідачем прийняте рішення № 26 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість /а.с.19/.

Суд приймає до уваги покликання представника позивача, що таким рішенням враховано у послідовний12 місячний строк подання податкових декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкових зобов'язання чи податкового кредиту, податкову декларацію від 14.04.2011 року № 28788.

Відтак з врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позивачем подавалися декларації з податку на додану вартість, а відтак, застосування до позивача штрафних санкцій до позивача як за їх неподання є некоректним.

Крім того, згідно з п. 6. підрозділу Х розділу ХХ ПК України не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому - четвертому календарних кварталах 2011 року.

Щодо покликань відповідача на те, що така норма перехідних положень Податкового кодексу України передбачає звільнення від фінансової відповідальності двох категорій платників податку: платників податку на прибуток та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, тобто осіб, які раніше перебували на спрощеній системі оподаткування, то суд зазначає наступне.

Відповідно до вищевказаного листа Вищого адміністративного суду України якщо особа, яка раніше перебувала на спрощеній системі оподаткування, набуває статусу платника податку на прибуток, то передбачене пунктом 6 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України звільнення від фінансових санкцій поширюється на неї, як і на решту платників податку на прибуток, безвідносно до того, що раніше така особа була платником єдиного податку.

Відтак, у даному випадку, особа стала платником податку на прибуток з 01.07.2011 року, а відтак застосування до неї фінансових санкцій за порушення вчинені у другому - четвертому кварталах 2011 року згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за І квартал 2011 року не застосовуються.

Відповідно до ч. 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак з врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку що податковим органом необґрунтовано та безпідставно застосовано до ПП «Агні» штрафні санкції, а відтак, податкове повідомлення-рішення слід визнати таким, що прийняте протиправно та скасувати.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004711521 від 15.09.2011 року державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Агні» (м. Львів, вул. Дорошенка, 53/6; код ЄДРПОУ 30478576) понесені судові витрати у сумі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 17.45 год. 27.01.2014 року.

Суддя Кравців О.Р.