Рішення

від 23.01.2014 по справі 910/21818/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21818/13 23.01.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Будмеханізація»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Діамант»

про стягнення 78 034, 57 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Якубовський Д.Є.

від відповідача: Шепілов О.О., Мішуровський О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Будмеханізація" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відокремленого структурного підрозділу - департаменту по будуванню "ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Діамант» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 72 840,00 грн., пені у сумі 4 250,34 грн., трьох відсотків річних у розмірі 944,23 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг згідно договору про надання послуг №8У від 29.01.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.11.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

27.11.2013 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав клопотання про заміну неналежного відповідача - з Відокремленого структурного підрозділу - департаменту по будуванню "ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Діамант» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Діамант».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2013 р. суд задовольнив вищезазначене клопотання позивача та ухвалив замінити неналежного відповідача - з Відокремленого структурного підрозділу - департаменту по будуванню "ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Діамант» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Діамант».

Розгляд справи відкладався в порядку п.п.1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог та просили відкласти розгляд справи для проведення звірки розрахунків. Суд відхилив клопотання про відкладення розгляду справи з підстав необґрунтованості.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.01.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Будмеханізація» та Відокремленим структурним підрозділом - департаменту по будуванню "ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Діамант» було укладено договір № 8У про надання послуг, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується надати відповідачу будівельну техніку, а відповідач зобов'язується використовувати за призначенням надану техніку та сплачувати послуги за техніку.

Відповідно до п. 2.3. договору остаточний розрахунок за надані послуги здійснюється відповідачем в національній валюті України, щомісячно протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання акту про надання послуг, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача або в іншій формі, що не суперечить діючому законодавству України.

Пунктом 4.3. договору зазначено, якщо відповідач без поважних причин не підписав та не повернув підписані ати про надання послуг позивачу, акти вважаються підписаним та підлягають оплаті.

Згідно з п. 5.2 договору в разі прострочення оплати відповідно до п. 2.3. договору відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 0, 5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 р. але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань (п. 7.1. договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно договору було надані послуги будівельної техніки та 27.06.2013 р. на адресу відповідача направлявся лист № 256 з проханням повернути підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПМК-000053 від 23.05.2013 р., № УМІ-000193 від 31.05.2013 р., № УМІ-000196 від 07.06.2013 р.

Відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав.

Листом № 396 від 17.09.2013 р. позивачем було повторно направлено на адресу відповідача акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПМК-000053 від 23.05.2013 р., № УМІ-000193 від 31.05.2013 р., № УМІ-000196 від 07.06.2013 р., які останній отримав 26.09.2013 р., що підтверджується описом вкладення в цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення (копії в матеріалах справи).

Відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав, за надані послуги не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 72 840, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 72 840, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 250, 34 грн. - пені, 944, 23 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про надання послуг № 8У від 29.01.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором про надання послуг.

Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином та відповідно листом № 396 від 17.09.2013 р. було повторно направлено відповідачеві для підписання акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), з проханням підписати акти та погасити заборгованість.

Проте, на день прийняття рішення у справі відповідач переданих позивачем актів здачі-прийняття (надання послуг) № ПМК-000053 від 23.05.2013 р., № УМІ-000193 від 31.05.2013 р., № УМІ-000196 від 07.06.2013 р. не підписав та не повернув, за надані послуги не розрахувався, доказів зворотного суду не надав.

Отже, враховуючи обов'язок відповідача підписати акти здачі-прийняття (надання послуг) зі свого боку протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання, тобто 26.09.2013 р., та відповідачем, у передбачені строки не надано позивачу жодних заперечень щодо наданих послуг, суд приходить до висновку, що передані позивачем акти здачі-прийняття (надання послуг) вважаються підписані відповідачем 30.09.2013 р.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 2.3. договору, обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи в розмірі 72 840, 00 грн. настав з 30.09.2013р.

Проте, станом на день прийняття рішення по справі, відповідач за надані позивачем послуги не розрахувався.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про надання послуг № 8У від 29.01.2013 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 72 840, 00 грн. основного боргу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 250, 34 грн. - пені та 944, 23 грн. - 3% річних за період з 27.05.2013р. по 06.11.2013р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і 3% річних, та встановив, що в останньому допущено помилку у визначенні моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та періоду нарахування штрафних санкцій. За розрахунком суду обґрунтованими визнається сума пені у розмірі 985, 83 грн. та 3% річних у сумі 227, 50 грн., за період з 30.09.2013 р. по 06.11.2013 р.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Будмеханізація» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Діамант» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 8, корпус 1, кв. 61, ідентифікаційний код - 33346676), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Будмеханізація» (83056, м. Донецьк, вул. Молодих Шахтарів, буд. 8А , ідентифікаційний код - 01237738) 72 840 (сімдесят дві тисячі вісімсот сорок) грн. 00 коп. - основного боргу, 985 (дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 83 коп. - пені, 227 (двісті двадцять сім) грн. 50 коп. - 3% річних та 1 632 (одну тисячу шістсот тридцять дві) грн. 72 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 27.01.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.