Рішення

від 19.05.2009 по справі 10/85

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/85

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.09                                                                                           Справа№ 10/85

За позовом: ТзОВ „Приріст Плюс”, м.Луцьк

до  відповідача:  Командитне товариство „Его”, с.Гряда Жовківський район

про  стягнення 31 329  грн. 66 коп.

                                                                                                        Суддя Довга О. І.

                                                                                                             Секретар Яремчук С.

Представники:   

Від позивача : Шевченко Т.М. –довіреність № 14/05-1 від 14.05.2009р;

Від відповідача:    Батюк О.С. –довіреність від 18.05.2009р.

       Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України.

       Від здійснення технічного забезпечення судового процесу сторони відмовились.  

На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом  ТзОВ „Приріст Плюс”, м.Луцьк до командитного товариства „Его”, с.Гряда Жовківський район про  стягнення 31 329  грн. 66 коп.

Позивач  в судовому засіданні  позовні вимоги підтримує повністю.

         Відповідач позовні вимоги визнає , у зв”язку з важким фінансовим становищем просить розтермінувати  заборгованість  в сумі 31 329 грн. 66 коп. на шість місяців.

         Судом встановлено:

23 вересня  2008 року   між  ТзОВ „Приріст Плюс”, м.Луцьк ( надалі - Позивач  ) та Командитним товариством „Его”, с.Гряда Жовківський район (надалі - Відповідач) укладено  договір  купівлі-продажу монокальцію фосфату кормового.

         За даним договором, Продавець  зобов”язується поставити Покупцеві монокальцій фосфат  кормовий (надалі-Товар)  , а Покупець  зобов”язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах , передбачених даним договором.

         Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, на виконання своїх договірних  зобов”язань по видатковій  накладній №РН-000062   від 23.09.2008р. по довіреності  ЯПК №040059  , Позивач поставив  Відповідачу п”ять тон  монокальцію  фосфату  на суму  43 500 грн.  00 коп.  

          Згідно з п. 3.3 Договору, розрахунки по даному договору  здійснюються у безготівковій формі  шляхом  перерахування коштів  на рахунок Продавця. Остаточний розрахунок  за товар здійснюється до 07 жовтня 2008 року .    

За поставлений товар Відповідач у визначений термін не розрахувався , у зв”язку з чим    Позивачем     22 жовтня 2008 року було відправлено претензію № 22/10-1 з пропозицією сплатити заборгованість  в розмірі 43500грн.  ,  відповіді на яку Позивач  не отримав.    

         Проте, 22 грудня 2008 року  Відповідач проплатив  3 000 грн., 24 грудня 2008 року –3000 грн. , 29 грудня 2008 року –5000 грн., 22 січня 2009 року –5000 грн.  боргу.

        Станом на 25 лютого 2009 року заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 27 500грн. 00коп.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

         Позивач звернувся в господарський суд Львівської області з позовною вимогою про стягнення основного боргу та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов”язання.

         Суд, заслухавши пояснення позивача та відповідача  , розглянувши та дослідивши докази по  справі, прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

         Зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися  від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку(ч.1ст. 509 ЦК України).

         Статтею 193 ГК України передбачено, що  господарські зобов”язання  повинні виконуватись  належним чином  відповідно  до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання  - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити  усіх заходів , необхідних  для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси  другої сторони  та забезпечення  загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено, що між  Позивачем та Відповідачем виникло зобов”язання за договором купівлі-продажу від 23.09.2008року .  На виконання умов договору , Позивач поставив Відповідачу Товар- монокальцій фосфат кормовий на суму 43500грн.00 коп. Проте, Відповідач не розрахувався за отриманий Товар до 07 жовтня 2008року, як це передбачено умовами Договору . Впродовж грудня 2008 року Відповідач сплатив 16 000 грн. , решта 27 500 грн. 00 коп. боргу залишилась непогашеною. Факт поставки Товару та його часткова сплата підтверджується належно завіреними копіями видаткової накладної та довіреності , долучених до матеріалів справи та копіями виписок банківської установи про надходження коштів на рахунок. В силу ст. 530 ЦК України , якщо у зобов”язанні  встановлений  строк  його виконання, то  воно  підлягає  виконанню у цей  строк.  Зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України).

        Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов”язання  може забезпечуватись  неустойкою, іншими видами забезпечення виконання зобов”язань.  

Стаття 230 ГК України передбачає , що  учасник  господарських відносин  у разі  порушення  ним правил  здійснення  господарської діяльності , невиконання  або неналежного виконання господарського зобов”язання  , зобов”язаний  сплатити   штрафні санкції . Штрафними санкціями визнаються господарські санкції  у вигляді  грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Пунктом 4 ст. 231 ГПК України встановлено: у разі якщо  розмір штрафних санкцій  законом не визначено, санкції  застосовуються у розмірі , передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено  договором у відсотковому  відношенні до суми невиконаної частини  зобов”язання  або у певній, визначеній грошовій сумі , або у відсотковому відношенні  до суми зобов”язання незалежно від ступеня  його виконання , або у кратному  розмірі  до вартості товарів (робіт, послуг).

        У  відповідності  до п.6.2  Договору від 23.09.2008р.  , за порушення  термінів оплати товару  Покупець сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом затримки платежу , від розміру  неотриманої суми за кожний день затримки платежу.

        Відповідно до розрахунку Позивача, розмір пені  , що підлягає до сплати, становить    3829 грн. 66 коп.  

        З огляду на викладене ,існують усі правові підстави для стягнення з Відповідача                            27500 грн.00коп. основного боргу та  3829 грн. 66 коп.  пені .

         Відповідач доказів оплати боргу суду не представив, проти позову не заперечує, просить розстрочити виконання рішення на 6 місяців.

        Суд прийшов до висновку , що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та  підлягають до задоволення  повністю.

        Щодо клопотання Відповідача про розстрочку виконання рішення, суд , враховуючи важке фінансове становище товариства , вважає за можливе розстрочити виконання рішення на три місяці.

        Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід  віднести на відповідача.

        Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 193,230 ГК України, ст. ст.  33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задоволити повністю.

 2.  Стягнути з командитного товариства „ЕГО” (80300, Львівська область, Жовківський район с.Гряда вул.Шевченка, р/р260080060862 в Укрексімбанку м.Львів МФО 325718 код ЄДРПОУ 30445247)  на користь ТзОВ „Приріст Плюс” (43021, Волинська область, м.Луцьк , вул. Словацького, 30 МФО 320478 код ЄДРПОУ 33990773) 27500 грн. основного боргу, 3829 грн. 66 коп. пені, 313 грн. 30 коп. сплаченого  державного мита  та  118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Виконання рішення розстрочити на три місяців , стягуючи щомісячно по               10 443 грн. 22 коп.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Довга О.І.