Постанова

від 20.01.2014 по справі 809/3837/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2014 р. Справа № 809/3837/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.

за участю:

представників позивача - Медвідь О.І., Вінтонів О.М.,

представника відповідача - Мелінишин С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія"

до відповідача: Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000882200 від 25.11.2013 р., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" (надалі також - позивач, ТзОВ "Галицька торгова компанія") звернулося в суд з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач, Долинська оДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000882200 від 25.11.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами перевірки позивача, відповідачем складено акт, на підставі висновків якого, винесено податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість (надалі також - ПДВ) в сумі 34100,00 грн., зокрема 22733 за основним платежем та 11367 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями. В основу висновків відповідача лягли матеріали зустрічних перевірок за змістом яких господарські операції, а саме поставка товару - цукру білого, по ланцюгу постачання ТОВ "Захід Маркет Груп" - ПП "Рехавот" не мали реального товарного характеру, відтак взаємовідносини ПП "Рехавот" з - ТОВ "Галицька торгова компанія" теж позбавлені ознак реальності. Позивач вважає винесене податкове повідомлення-рішення прийнятим з порушенням норм податкового законодавства, оскільки на підтвердження реального проведення господарської операції у позивача наявні всі первинні документи й документи первинного, та бухгалтерського обліку, також дана операція спричинила реальні зміни майнового стану позивача, що підтверджує її реальність, що стосується ймовірних порушень допущених контрагентом позивача при взаємовідносинах з іншими постачальниками, за загальним правилом, їх наявність, не може мати безпосереднього впливу на права та обов'язки позивача. Тому, твердження відповідача, викладені в акті перевірки є помилковими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представники позивача вимоги, викладені в адміністративному позові підтримали в повному обсязі. Просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених в усному запереченні. Вказала, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за червень 2013 року встановлено заниження до сплати в бюджет податку на додану вартість на суму 22733 грн., на підставі чого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Заниження податку на додану вартість відбулося в результаті господарської операції по поставці цукру білого ПП "Рехавот" позивачу, яка не мала реального характеру, що встановлено актом перевірки позивача. В основу висновків акту перевірки Долинської оДПІ, ввійшов акт Дрогобицької оДПІ про результати перевірки ПП "Рехавот" з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів з ТзОВ "Захід Маркет Груп" за червень 2013 року, яким встановлено безтоварність господарських операцій щодо поставки цукру білого здійснених вищевказаними юридичними особами. Оскільки цукор білий фактично ТзОВ "Захід Маркет Груп" не продав ПП "Рехавот", той ПП "Рехавот" не володіло товаром для його подальшої поставки позивачу, що підтверджує безтоварність даних операцій. Перевіркою встановлено відсутність сертифікату якості продукції, також ПП "Рехавот" не орендувало та не було власником жодного приміщення у м. Луцьку з якого міг би відвантажувати цукор. Крім цього, до перевірки представлено неналежним чином оформлені платіжні доручення, а саме без печатки банку, які б слугувати підтвердженням оплати товару, та товарно-транспортну накладну №408 від 21.06.2013 року, на якій відсутній будь який підпис перевізника. Таким чином, господарські операції по ланцюгу постачання ТзОВ "Захід Маркет Груп" - ПП "Рехавот" - ТзОВ "Галицька торгова компанія" не мали реального товарного характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регіонах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проводками. Просила в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази та інші матеріали справи, отримані в процесі збирання доказів, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" зареєстроване 24.09.2006 року та взято на податковий облік відповідачем 26.09.2006 року, зареєстроване як платник податку на додану вартість (надалі також - ПДВ) 5 жовтня 2006 року.

З 30 жовтня 2013 року по 5 листопада 2013 року відповідачем проведено виїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із ПП "Рехавот" (ідн. код - 37504083) за червень 2013 року, результати якої оформлені актом перевірки від 12.11.2013 року за №1212/09-05-22/34535868 (надалі також - Акт перевірки). Висновками Акту перевірки встановлено порушення позивачем пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 та п.201.4, п.201.6, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем занижено до сплати в бюджет ПДВ за червень 2013 року на суму 22733 грн. (а.с.12-29).

На підставі виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000882200 від 25.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 34100 грн., з яких 22733 грн., за основним платежем та 11367 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.30).

Правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50% від суми визначеного податкового зобов'язання відповідач підтвердив наявністю податкового повідомлення-рішення №0000222200 від 21.05.2013 року (а.с.118), яке на момент розгляду даної адміністративної справи оскаржено в судовому порядку та остаточне судове рішення з цього приводу ще не прийнято, а тому доводи позивача щодо безпідставності застосування 50% розміру штрафної (фінансової) санкції є необґрунтованими.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, робіт чи послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи реальність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача та формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Фактичність проведення господарських операцій та обґрунтованість віднесення ТОВ "Галицька торгова компанія" до податкового кредиту суми податку, нарахованого у зв'язку з придбанням у ПП "Рехавот" цукру підтверджується тим, що 22 червня 2011 року між позивачем та ПП "Рехавот" укладено договір постачання № 22/06/11 Д, згідно якого Постачальник зобов'язується передати товар у власність Покупця, а останній прийняти та оплатити його на умовах, визначених договором. Кількість товару, що постачається і його асортимент вказується в накладних, які є невід'ємною частиною договору і складені на основі письмової заявки Покупця (а.с.51).

На виконання умов даного договору, ПП "Рехавот" згідно видаткової накладної № 06-0000016 від 21 червня 2013 року на загальну суму 136400,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 22733,33 грн., поставило ТОВ "Галицька торгова компанія" 22 тонни цукру білого в мішках (а.с.34). В свою чергу ТОВ "Галицька торгова компанія", згідно платіжного доручення №580 від 18 червня 2013 року (а.с.48), платіжного доручення № 596 від 25 червня 2013 року (а.с.49) здійснила оплату за отриманий товар в сумі 136400,00 грн, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ПП "Рехавот" (а.с.113-114). В подальшому придбаний цукор ТОВ "Галицька торгова компанія" реалізувала своїм покупцям у роздрібній мережі (а.с.53-55).

Окрім цього, наведені факти підтверджуються первинними документами й документами податкового та бухгалтерського обліку, а саме: заявкою на замовлення товару, від 17.06.2013р. (а.с.32); рахунком-фактурою № 01-0000043 від 18.06.2013р. (а.с.33); видатковою накладною № 06-0000016 від 21.06.2013р. (а.с.34); товарно-транспортною накладною № 408 від 21.06.2013р. (а.с.35); прийомним актом № ГТ- 0001138 від 21.06.13р. (а.с.36); податковою накладною № 13 від 18.06.13р.(а.с.38); податковою накладною № 18 від 21.06.13р. (а.с.37); сертифікатом відповідності UA1.038.Х013059-11 (а.с.39); протоколом випробувань зразків продукції № 2234 від 29.09.2010р.(а.с.40) журналом-ордером і Відомістю по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за червень 2013 р (а.с.42); журналом-ордером і відомістю по рахунку 281 товари на складі за 21.06.13р (а.с.43); журналом проводок за 21.06.13 р. на склад № 4 (а.с.44); реєстром виданих та отриманих податкових накладних за 21.06.2013р. (а.с.45-47); платіжним дорученням № 580 від 18.06.2013р. (а.с.48); платіжним дорученням № 596 від 25.06.2013р. (а.с.49); витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №85 від 22.10.2013р. (а.с.50); актом звірки за червень 2013 р., від ПП "Рехавот" (а.с.52); відомістю по відданим на реалізацію ТМЦ з 21.06.13 р. по 15.07.13 р. (а.с.53-55); розхідними накладними (а.с.57-59).

Як встановлено судом, в основу висновків відповідача про безтоварність господарських операцій, взято матеріали перевірки Дрогобицької оДПІ а саме: акт від 24.09.2013 року №103/22-12/37504083 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Рехавот" з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів ТзОВ "Захід Маркет Груп" (ідн. код 37472722) за червень 2013 року та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

При дослідженні судом акту перевірки, встановлено, що податковий орган дійшов висновку, що головною метою ПП "Рехавот" та ТзОВ "Захід Маркет Груп" є надання податкової вигоди третім особам, зокрема, несплату ПДВ та податку на прибуток за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність на цукровому ринку, встановлено, що підприємство провело документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались та не мали реального товарного характеру.

Як наслідок відповідач вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість від здійснення господарської операції з придбання у ПП "Рехавот" цукру білого в червні 2013 року.

При цьому, суд звертає увагу, що за результатами вказаних перевірок податковим органом не досліджувалися взаємовідносини по придбанню ПП "Рехавот" цукру білого з іншими господарюючими суб'єктами. Представник відповідача, з цього приводу, жодних спростувань суду не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що акт невиїзної документальної перевірки контрагента позивача від 24.09.2013 року (а.с.90-97) не є належним та допустимим доказом у даній адміністративній справі, а посилання відповідача на нього як на обставину, яка обґрунтовує правомірність донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість є безпідставним.

В своїх запереченнях представник відповідача окрім вищезазначеного, посилалася на те: що в товарно-транспортній накладній №408 від 21.06.2013 року (а.с.35), за якою здійснювалося перевезення цукру білого, відсутній підпис перевізника; що на цукор, поставлений позивачу відсутній належний сертифікат якості, та вказала, що у ПП «Рехавот» відсутнє у власності чи на правах оренди будь-яке приміщення задля зберігання цукру білого.

Щодо неналежного оформлення товарно-транспортної накладної, суд зазначає наступне.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованим у Мін'юсті України 20 лютого 1998 р., за №128/2568, із змінами та доповненнями, (далі - Правила перевезень), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна за встановленою формою є обов'язковою для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк є підставою для проведення розрахунків за договором перевезення, а також для списання та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.

Судом встановлено, що позивач не брав участі у відносинах з перевезення вантажу, а відтак неналежне оформлення товарно-транспортної накладної не має юридичного значення при дослідженні товарності операцій з придбання товару. Допущені незначні недоліки при оформленні товарно-транспортної накладної, за наявності первинних документів на підтвердження фактичного отримання та оплати товару, а також подальшого його використання позивачем в роздрібній мережі, не є тією обставиною, що беззаперечно підтверджує доводи відповідача, оскільки у даному спорі предметом дослідження є правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарською операцією з придбання цукру білого, а не з його перевезення.

Крім цього, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Що стосується відсутності належного сертифікату на продукцію, суд зазначає, що даний сертифікат підтверджує належну якість продукції, та може братись до уваги в разі наявності сукупності доказів щодо безтоварності операції, так як сам по собі сертифікат не є первинним документом, а його відсутність не спростовує реальності господарських операцій по придбанню цукру білого. Доводи відповідача щодо відсутності інформації про наявність у власності чи на правах оренди будь-яких складських приміщень в ПП «Рехавот», з врахуванням пояснень позивача, що цукор придбавався ПП «Рехавот» безпосередньо у виробника ПАТ «Гнідавський цукровий завод», теж не підтверджують правомірність визначення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ .

Взяті відповідачем за основу результати невиїзної документальної перевірки Дрогобицької оДПІ від 24.09.2013 року, не можуть слугувати належним доказом для висновків щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та ПП "Рехавот", ще й з тих причин, що ймовірні порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, а відтак й не підтверджують правомірність донарахування позивачу грошових зобов'язань з ПДВ, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Враховуючи вищенаведене слід зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не досліджувались податковим органом належним чином, в тому числі, не досліджувалося вичерпне коло постачальників такого товару за спірний період, а саме: відповідач не підтвердив в судовому засіданні, що єдиним постачальником цукру в ПП «Рехавот» за спірний період був контрагент - ТзОВ «Захід Маркет Груп», як і не підтвердив відсутність в ПП «Рехавот» товарних залишків цукру білого за попередні періоди діяльності, відтак встановлені відповідачем ймовірні порушення окремих суб'єктів господарювання не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія".

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведені відповідачем доводи та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень здебільшого носять формальний характер та ґрунтуються на припущеннях, а тому не можуть вважатись належними та допустимими для підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

За наведених підстав та вказаних правових норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області №0000882200 від 25.11.2013 р.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" (ідентифікаційний код 34535868) сплачений судовий збір в розмірі 172 (Сто сімдесят дві) гривні 05 коп., згідно з платіжними дорученнями №3148 від 03.12.2013 року та №3278 від 18.12.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 24.01.2014 року.