Рішення

від 13.05.2009 по справі 8/28-714

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/28-714

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2009 р.

Справа № 8/28-714

Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді Гирили І.М.

Розглянув матеріали справи:

за позовом: Приватного підприємства "Агроспецпроект", пров. Жуковського, 17/25, м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства "Аскол", пр. Злуки, 33/63, м. Тернопіль (факт. адреса: вул. Бродівська, 47, м. Тернопіль)                   

про: cтягнення заборгованості на загальну суму 37 789 грн. 50 коп., в т. ч. 2 198 грн. 92 коп. - пені, 12 428 грн. 51 коп. - штрафу, 1 248 грн. 14 коп. - втрати від інфляції та 274 грн. 87 коп. - 3% річних.

За участю представників:

Позивача: Бачевського Є.В. –представника, довіреність №508, від 12.12.2008р.

Відповідача: Сливки Р.М. –директора, посвідчення водія 614659 від 24.01.06р.

В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Приватне підприємство "Агроспецпроект", м. Київ, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом, про стягнення з Приватного підприємства "Аскол", пр. Злуки, 33/63, м. Тернопіль, надалі відповідач, заборгованості в загальній сумі 37 789 грн. 50коп.. з яких: 21 639,06грн. –сума боргу, 2 198,92грн. –пеня, 12 428,51грн. –штраф, 1 248,14грн. –інфляційні витрати та 274,87грн. –3% річних.

В обґрунтування позовних вимог стверджує, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за Дистрибуторським договором   №91-Д від 12.09.2007 р., внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 21 639,06 грн., на яку відповідно до умов укладеного договору та чинного законодавства було нараховано пеню у розмірі 2 198,92грн., штраф в розмірі 12 428,51грн., інфляційні витрати в розмірі 1248,14грн. та 3% річних в розмірі 274,87 грн. Таким чином, просив стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 37 789 грн. 50 коп. В підтвердження викладеного представив вищезазначений договір та додатки до нього; накладну 01АЛ №951269 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 12.01.09р. на суму 72 142грн., товарно-транспортну накладну серії 05АСП від 12.01.09р., довіреність серії ЯПЗ №817407 від 12.01.09р., видану ПП «Аскол»на ім'я директора Сливки Р.М., накладну №6 від 19.03.09р. на повернення товару постачальнику на суму 25 603,06 грн., копії банківських виписок з рахунку ПП «Агроспецпроект»за 16.03.09р. та 18.03.09р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду від 27.04.09р. порушено провадження у справі №8/28-714 та призначено її до розгляду на 11:10 год. 13 травня 2009р.

В засідання 13.05.09р. представник позивача прибув та, в порядку ст. 22 ГПК України, звернувся до суду із письмовою заявою від 13.05.09р. про зменшення суми позовних вимог, в частині заявленої до стягнення суми основного боргу. Стверджує, що станом на день розгляду спору в суді відповідач заборгованість за отриманий товар в сумі 21 639,06грн. погасив повністю. В підтвердження наведеного представив належним чином засвідчені копії виписок з особового рахунку позивача за 14.04.09р., 17.04.09р. та 07.05.09р. та 13.04.09р., а також копії платіжних доручень №225 від 12.05.09р. на суму 1000грн. та №226 від 13.05.09р. на суму 1 839,06грн.

Відтак, просить суд  стягнути з ПП «Аскол»16 150грн.44 коп., що становить: 2 198,92грн. –пеня, 12 428,51грн. –штраф, 1 248,14грн. –інфляційні витрати та 274,87грн. –3% річних.

В силу ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на наведене, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог, як таку, що подана у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України.

Відтак, предметом позову є стягнення з відповідача 16 150 грн. 44 коп., з яких: 2 198,92грн. –пеня, 12 428,51грн. –штраф, 1 248,14грн. –інфляційні витрати та 274,87грн. –3% річних.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт повної сплати ПП «Аскол»заборгованості в сумі 21 639,06грн. Разом з тим, просить суд врахувати важке фінансове становище відповідача, повне погашення суми основної заборгованості на день розгляду справи в суді, незначний термін прострочення оплати даної заборгованості, а відтак зменшити заявлені позивачем до стягнення розмір пені та штрафу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

12 вересня 2007 року між  Приватним підприємством «Агроспецпроект», яке надалі іменується Виробник, та Приватним підприємством «Аскол», яке надалі іменується Дистрибутор, був укладений Дистрибуторський договір №91-Д, за умовами якого, Виробник на умовах визначених цим Договором постачає Товар Дистрибутору, а Дистрибутор здійснює його пряму дистрибуцію в межах цін та націнок, вказаних у Додатку №1 до договору, а також здійснює своєчасну оплату отриманого від Виробника товару (п.п. 2.1. п. 2 Договору).

Умовами укладеного договору (п.п.3.2-3.3 п. 3) сторони погодили, що поставка здійснюється окремими партіями згідно поданої Дистрибутором заявки і після її затвердження Виробником. Товар відпускається представнику Дистрибутора, який має при собі довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей на його ім'я та документ, що засвідчує особу (паспорт). Заявка на постачання товару має бути передана факсимільним зв'язком на адресу Виробника не пізніше ніж за 5 днів до запланованої дати поставки. В інших випадках Виробник не несе відповідальність за оперативність поставки товару.

Відповідно до п.п.4.1-4.3 договору, ціни на товар, що продається за цим договором, встановлюються в українських гривнях та зазначаються в додатку №1 до нього. Оплата за кожну отриману партію товару здійснюється Дистрибутором у безготівковій формі протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок виробника. Сума договору встановлюється у розмірі сум усіх накладних за цим договором, але не менше, ніж 240 000грн., в т.ч. ПДВ –40 000грн.

Згідно пп. 5.3.1 п.5.3 р.5 договору, Дистрибутор зобов'язаний сплатити грошові кошти Виробнику за отриманий Товар у строк передбачений в п.4.2 на підставі рахунку-фактури.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк  (строки)  товар у власність покупця для використання його у підприємницькій  діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним и використанням, а покупець зобов'язується прийняти  товар і сплатити  за нього певну грошову суму.

В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань, а також є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як стверджує позивач, не заперечує сам відповідач та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, 12.01.2009р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 72 142,56грн., що підтверджується представленими в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями накладної серії 01АЛ №3619184 від 12.01.09р., товарно-транспортною накладною серії 05АСП № ЗФ-003017 від 12.01.09р.

Однак відповідач, в порушення умов договору та вимог діючого законодавства оплатив поставлений товар лише частково на суму 24 900грн., в т.ч. 10 000 грн. попередня оплата (копії банківський виписок знаходяться в матеріалах справи).

Окрім того, згідно накладної на повернення №6 від 19.03.09р. відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 25 603,50грн.

Таким чином, станом на 10.04.09р. (день написання позовної заяви та направлення її до суду)  заборгованість ПП «Аскол»за отриманий від ПП «Агроспецмонтаж»товар становила 21 639,06 грн.,  що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Разом з тим, в судовому засіданні 13.05.09р. повноважний представник позивача повідомив, що відповідач станом на день розгляду спору в суді за поставлений товар розрахувався повністю, у зв'язку з чим, в порядку статті 22 ГПК України, він звернувся  до суду із письмовою заявою про зменшення позовних вимог в частині заявленої до стягнення основного боргу на суму 21 639,06 грн. Таким чином, просить суд стягнути з відповідача лише нараховані відповідно до умов договору та чинного законодавства за прострочку  виконання зобов'язання  пеню у розмірі 2 198,92грн., штраф в розмірі 12 428,51грн., інфляційні витрати в розмірі 1248,14грн. та 3% річних в розмірі 274,87 грн.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

На підставі даної статті, позивачем, за період з 02.02.09р. по 10.04.09р., нараховано та заявлено до стягнення інфляційні нарахування в сумі 1 248,14грн., та три проценти річних в сумі 274,87 грн.

Розглянувши представлений розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, з огляду на наявність на момент звернення позивача з даним позовом до суду заборгованості в сумі 21 639,06 грн., суд вважає вимоги позивача в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленій сумі.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.  

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання  (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що у разі затримки оплати за Товар, Дистрибутор сплачує Виробнику пеню у розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. У разі прострочення платежу більше ніж на 20 (двадцять) календарних днів Дистрибутор, окрім пені, сплачує Виробнику також штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу. Збитки стягуються в повному обсязі понад суму неустойки.

Враховуючи порушення відповідачем умов договору, щодо своєчасної оплати товару, позивачем на підставі п. 6.2 договору нараховано та заявлено до стягнення 2198,92грн. пені та 12 428,51грн. штрафу.

Разом з тим, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов‘язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов‘язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов‘язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За змістом підпункту 2.4 пункту 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань”, вирішуючи питання про застосування пункту 3 статті 83 ГПК України, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. 

З огляду на наведене, та враховуючи те, що станом на день розгляду спору в суді суму основного боргу відповідачем сплачено повністю, що термін прострочення зобов'язання не є значним, що фактично заборгованість підприємством сплачено протягом двох місяців від моменту настання терміну виконання зобов'язання, що розмір заявлених позивачем до стягнення сум штрафних санкцій (пеня, штраф) є надмірно великим поряд із заявленою до стягнення сумою заборгованості, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача та скористатися повноваженнями, наданими йому чинним законодавством, та у відповідності до вимог п.3 ст. 83 ГПК України, зменшити нарахований позивачем  розмір  пені та  штрафу до 5%, відтак  стягнути з Приватного підприємства "Аскол", пр. Злуки, 33/63, м. Тернопіль 109грн. 95 коп. пені та 621,43 грн. штрафу.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача,  витрати по сплаті державного мита в сумі 377,90 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., покладаються на відповідача.

Разом з тим, згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України  №7/93 від 23.01.1993 р., з наступними змінами та доповненнями “Про державне мито”, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується державне мито в сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду державного мита сплачено 422,35 грн., а належало до сплати 377,90 грн., відтак решта суми сплаченого позивачем державного мита підлягає поверненню в порядку ст. 8 Декрету КМ України № 7/93 та Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, у зв'язку з тим, що сплачено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Аскол", пр. Злуки, 33/63, м. Тернопіль,  ідентифікаційний код 25346685, на користь Приватного підприємства "Агроспецпроект", пров. Жуковського, 17/25, м. Київ, ідентифікаційний код 31352489:

-          1 248 (одну тисячу двісті сорок вісім) грн. 14 коп. інфляційних нарахувань ;

-          274 (двісті сімдесят чотири) грн. 87 коп. річних;

-          109 (сто дев'ять)грн. 95 коп. пені;

-          621 (шістсот двадцять одна) грн. 43коп. штрафу;

-          495 (чотириста дев'яносто п'ять) грн. 90 коп. в повернення сплачених позивачем судових витрат.

3. В задоволенні решта частини позову відмовити.

4. Видати Приватному підприємству "Агроспецпроект", пров. Жуковського, 17/25, м. Київ, (ідентифікаційний код 31352489) довідку на повернення зайво сплаченого державного мита в сумі 44 (сорок чотири) грн. 45коп.

Платіжне доручення № 11804 від 25 березня 20089 року про сплату державного мита в сумі 422,35 грн., залишається в матеріалах справи.

Видати довідку.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

6. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало  законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання –18.05.2009р.), через місцевий господарський суд.

      Суддя                                                                  І.М. Гирила