Ухвала

від 27.01.2014 по справі 554/12336/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/12336/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/312/14 Головуючий у 1-й інстанції Блажко І. О.

Доповідач Карпушин Г. Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Винниченка Ю.М., Абрамова П.С., при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Форвард-Групп» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Форвард-Групп» про виплату заробітної плати та внесення запису у трудову книжку, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Форвард-Групп» про виплату заробітної плати та внесення запису у трудову книжку - задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Компанія «Форвард-Групп», місцезнаходження: м. Полтава, вул. Серьогіна, 17, код ЄДРПОУ 37439821 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця АДРЕСА_1 зареєстрований в АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі за 2 (два) місяці з 24 жовтня 2012 року по 24 грудня 2012 року у розмірі 2 300 (дві тисячі триста) гривень.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Компанія «Форвард-Групп», місцезнаходження: м. Полтава, вул. Серьогіна, 17, код ЄДРПОУ 37439821 на користь держави судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 (сорок) копійок судового збору.

З рішенням суду не погодилось товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «Форвард-Групп» та подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апелянт вважає рішення місцевого суду таким, що не відповідає наявним в справі матеріалам та постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також посилається на те, що судом неповно з'ясовані обставини справи.

Судове засідання проводилось за участі позивача, за відсутності представника апелянта, який будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явився з невідомих причин.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України , апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що 24 жовтня 2012 року між ТОВ «Торгова компанія «Форвард-Групп» та ОСОБА_1 укладено строковий трудовий договір, згідно з яким працівник приймається на роботу ТОВ «ТК «Форвард Групп» за посадою юрисконсульт. Згідно п.2.1 даний договір укладений строком на 2 (два) місяці з яких перший (один) місяць є випробувальним. Відповідно до внутрішніх документів товариства, позивач працював у відповідача в період з 24 жовтня по 24 грудня 2012 року. Наказом №62-к від 24.12.2012 року ОСОБА_1 призначено на посаду юрисконсульта ТОВ «ТК «Форвард-Групп».

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за два місяці з 24 жовтня 2012 року по 24 грудня 2012 року, суд першої інстанції виходив з того що за спірний період заробітна плата не нараховувалась і не виплачувалась, хоча останній перебував з відповідачем у трудових відносинах.

Таким чином, колегія суддів вважає, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вірно провів аналіз норм чинного законодавства, врахував всі обставини справи та норми трудового законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З матеріалів справи вбачається, що 06 червня 2013 року ОСОБА_1 звільнено з посади юрисконсульта ТОВ «ТК «Форвард-Групп» за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України, та цього ж дня його було ознайомлено з наказом про звільнення з роботи. Так, при звільненні ОСОБА_1 було сплачено всі кошти з посиланням на картку форми П-2 де було зазначено період роботи з 24 грудня 2012 року по 06 червня 2013 року, а не з 24 жовтня 2012 року, тобто дати укладення трудового договору.

Згідно ст.ст. 47, 116 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним повний розрахунок щодо виплати всіх сум, що належить йому в день звільнення.

В порушення зазначених вище положень закону, відповідач з позивачем розрахувався не в повному обсязі, а тому позовні вимоги останнього є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч.1.ст.233 КЗпП України, працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо внесення запису у трудову книжку ОСОБА_1 про роботу на посаді юрисконсульта в період з 24 жовтня 2012 року по 24 грудня 2012 року, суд першої інстанції, виходив з того, щ позивачем пропущено строк звернення до суду.

Зважаючи на те, що сторонами по справі, рішення суду в цій частині не оскаржено, та що в цілому даний висновок відповідає вимогам закону, колегія суддів, не знаходить підстав для його зміни чи скасування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, так як вони відповідають зібраним у справі доказам, надана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апелянта, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи є необґрунтованими та такими, що не впливають на зміст прийнятого рішення. Інші посилання апелянта в апеляційній скарзі, які є фактично повторним викладенням встановлених судом першої інстанції, не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вона не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303 , 308 , 314 , 315 ЦПК України , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Форвард-Групп» - відхилити .

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2013 року у справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин