Постанова

від 16.01.2014 по справі 801/7084/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/7084/13-а

16.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Пакет Т.В. ) від 27.08.13 у справі № 801/7084/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СтройЛідер Гіпс" (пр. Перемоги, буд. 269-Б, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95022)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.08.2013 у справі № 801/7084/13-а позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СтройЛідер Гіпс» задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 02 липня 2013 року №0006252203, №0006262203.

В іншій частині позову - відмовлено.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.08.2013 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СтройЛідер Гіпс» відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 16.01.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що з 03.06.2013 року по 07.06.2013 року ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності декларування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» (ЄДРПОУ 37517328) у квітні 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 14 червня 2013 року №3787/22-3/33375213 (далі - акт) (а.с.12-22).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.44.1, п. 44.3, 44.5, п. 44.6 ст. 44, п.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п. 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями (далі - ПК України) - в результаті чого донараховано податку на прибуток за 2 кв. 2011 року на загальну суму 6008 грн.

- п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.44.1, п. 44.3, 44.5, п. 44.6 ст. 44, п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України - в результаті чого зменшено від'ємного значення (ряд.24 податкової декларації з ПДВ) за квітень 2012 року у розмірі 5722 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року №0006252203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 7510 грн., у тому числі 6008 грн. за основним платежем та 1502 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 02 липня 2013 року №0006262203 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2012 року у розмірі 5722 грн. (а.с.28,29).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року №0006252203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 7510 грн., у тому числі 6008 грн. за основним платежем та 1502 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 02 липня 2013 року №0006262203 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2012 року у розмірі 5722 грн. (а.с.28,29).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з помилковості висновків відповідача про заниження податку на прибуток за 2 квартал 2012 року та завищення суми податкового кредиту за квітень 2012 року, по правовідносинам з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест», що мають ознаки фіктивності та безтоварність зазначених господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та переглядаючи постанову в межах доводів апеляційної скарги зазначає наступне.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено нормами розділу V ПК України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Відповідно до вищевказаного акту перевірки порушення позивачем податкового законодавства відбулося у зв'язку з тим, що останній у квітні 2012 році мав правовідносини з контрагентом-постачальником ТОВ «Фірма Радіус Інвест», які мають ознаки фіктивності та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ «Фірма Радіус Інвест» у перевіряємий період.

З матеріалів справи вбачається, що 23 квітня 2012 року ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» (постачальник) уклала з ТОВ "СтройЛідер Гіпс" (покупець) договір №2304-1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити товар на склад покупця будівельні матеріали (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість у порядку та на умовах, передбачених цим Договором (а.с.32-34).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» поставила ТОВ "СтройЛідер Гіпс" будівельні матеріали на загальну суму 34332,22 грн., у тому числі ПДВ 5722,04 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-280407 від 28 квітня 2012 року та податковою накладною №132 від 28 квітня 2012 року (а.с.31,35).

Оплата позивачем товарів, отриманих від ТОВ «Фірма «Радіус Інвест», підтверджується платіжним дорученням №456 від 30 травня 2012 року на суму 34322,22 грн.

Право позивача на формування податкового кредиту за відповідні періоди по вказаній господарській операції з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» підтверджується вищевказаною податковою накладною.

Таким чином, позивач формував податковий кредит та валові витрати за реально здійсненими господарськими операціями з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест», який був окремим платником податків, а тому за приписами статті 61 Конституції України несе самостійну (індивідуальну) відповідальність за своєчасність нарахування та повноту сплати податкових зобов'язань за такими господарськими операціями.

Висновок податкового органу про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, заснований на тому, що правочин, укладений між позивачем та вищезазначеним контрагентом має ознаки "нікчемності" та "безтоварності".

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлена презумпція правомірності правочину.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідачем не надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест», зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Згідно із п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи податкового органу стосовно того, що позивачем до перевірки не було надано жодного документу, оскільки як судом першої інстанції так і апеляційним розглядом не встановлено, що відповідач надсилав позивачу запити щодо надання відповідних документів.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання товарів від ТОВ «Фірма «Радіус Інвест», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту на суму та включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не доведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Апеляційним розглядом встановлено, що постачальник послуг (товарів), придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідних господарських операцій був зареєстрований платником податку на додану вартість за даними офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України (http://www.minrd.gov.ua) і мав право видавати податкові накладні.

Із врахуванням вищезазначених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був юридичною особою, зареєстрований як платник податків на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів, які б спростовували твердження позивача щодо отримання товару від ТОВ «Фірма «Радіус Інвест», його подальше використовування.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним змінити п.4 резолютивної частини постанови стосовно стягнення судових витрат.

Так, суд першої інстанції, вирішуючи питання про судові витрати, стягнув на користь позивача судовий збір з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Проте, приписами ч.1 ст.94 КАС України визначено, що у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.08.13 у справі № 801/7084/13-а змінити.

Викласти п. 4 резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СтройЛідер Гіпс" судовий збір у розмірі 132 (сто тридцять дві) грн. 32 коп.».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.08.13у справі № 801/7084/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна