Постанова

від 29.01.2014 по справі 815/442/14

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 815/442/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2014 року 12 год. 22 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря Слободянюка К.С.,

За участю сторін:

Представника Позивача Панченко А.В.,

Представника Відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом Приватного виробничо-торгового підприємства "Екстра" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000642210, №000632210, №000652210 від 23.12.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного виробничо-торгового підприємства "Екстра" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000642210, №000632210, №000652210 від 23.12.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №000642210, №000632210, №000652210 від 23.12.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. 27.01.2014 року представник відповідача, через канцелярію суду (вхід. № 1908/14), надав заперечення до позову з додатками.

Вислухавши пояснення сторін у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області 31.10.2013 року надано запит від 31.10.2012 №14334/10-15-53-22-1, щодо надання пояснення та підтверджуючих документів стосовно господарських відносин з платником податків Фірма „Нектар" ТОВ код ЄДРПОУ 24422645 за період з 01.08.2012 по 31.08.2012 та за період з 01.10.2012 по 31.12.2012р.

31.10.2013р. на вищезазначений запит позивачем було надано: пояснення щодо надання інформації, звіт по записам книги придбавання за 01.01.12-31.10.13; журнал-ордер та Відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними, постачальниками за серпень-грудень 2012р.;журнал-ордер і Відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за жовтень 2013 р.;Реєстр платіжних доручень за серпень - грудень 2012 р.;журнал-ордер і відомість по рахунку 3772 Розрахунки з іншими дебіторами (у розрізі замовлень) за серпень 2012 р.;журнал-ордер і відомість по рахунку 3772 Розрахунки з іншими дебіторами (у розрізі замовлень) за 4 квартал 2012р.; щодо надання інформації; Договір поставки від 01.08.2012 №000203; Протокол розбіжностей до договору поставки від 01.08.2012 №000203; Договір про надання послуг від 01.08.2012 року ї№М 00284; Додаток №1 до договору №М00284 про надання послуг від 01.08.2012; видаткова наклала від 06.08.2012 №070812;видаткова накладна від 28.08.2012 №550812;видаткова накладна від 03.10.2012 №141012;видаткова накладна від 14.11.2012 №341112;видаткова накладна від 05.12.2012 №121212;видаткова накладна від 21.12.2012 №601212; товарна накладна від 08.08.2012 вантаж №492019432;товарна накладна від 01.09.2012 вантаж №492020866;товарна накладна від 04.10.2012 вантаж №492022830;товарна накладна від 15.11.2012 вантаж №492024833;товарна накладна від 07.12.2012 вантаж №492026105;товарна накладна без дати вантаж №492027296; акт звірки взаємних розрахунків від 01.11.2013; акт звірки взаємних розрахунків від 10.01.2013; акт №ОУ-0001271 здачі-прийняття робіт (надання послуг);акт №ОУ-0001970 здачі-прийняття робіт (надання послуг);акт №ОУ-0002161 здачі-прийняття робіт (надання послуг);податкова накладна від 01.08.2012 №1; податкова накладна від 01.11.2012 №81;податкова накладна від 01.12.2012 №86; податкова накладна від 06.08.2012 №7 на загальну суму з ПДВ 8221.10 грн.; податкова накладна від 28.08.2012 №55 на загальну суму з ПДВ 4634.53 грн; податкова накладна від 03.10.2012 №14 на загальну суму з ПДВ 1925.40 грн.; податкова накладна від 14.11.2012 №34 на загальну суму з ПДВ 3298.78 грн.; податкова накладна від 05.12.2012 №12 на загальну суму з ПДВ 3969.55 грн.; податкова накладна від 21.12.2012 №60 на загальну суму з ПДВ 1978.46 грн. Станом на момент надання інформації, заборгованість по розрахунках із Фірмою «Нектар», Код за ЄДРПОУ 24422645, становила 14240,96 гривень на користь Фірми «Нектар». Вказані обставини не заперечуються сторонами.

У період з 22.11.2013 р. по 28.11.2013 р. відповідачем згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, та відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 21.11.2013 №1244, проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПВТП „Екстра" код ЄДРПОУ 22447463, з питань підтвердження господарських відносин з платником податків Фірма „Нектар" ТОВ код ЄДРПОУ 24422645 за період з 01.08.2012 по 31.08.2012 року та за період з 01.10.2012 по 31.12.2012 року.

Окрім первинної документації позивача, відповідачем було використано акт перевірки від 25.02.2013 № 271/226/24422645 складений ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська „Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нектар» (код за ЄДРПОУ 24422645) з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків за період: з грудня 2011р. по листопад 2012р.

Згідно акту перевірки, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, встановлено незнаходженням суб'єкта господарювання за юридичною адресою, відтак, отримання первинних документів для проведення зустрічної звірки неможливе, у зв'язку з чим, для проведення звірки використано бази даних ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС: АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України»; БД «Бест - Звіт»; АІС РПП.

ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС перевіркою правильності визначення податкового кредиту за перевіряємий період встановлено, що відповідно до наказу ДПА України від 18.04.08 № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» при співставленні податкового кредиту в розрізі контрагентів виявлено відхилення по наступним контрагентам:

Від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС отримано акт про результати перевірки ТОВ «Дидактика» (код ЄДРПОУ 34735238) дотримання вимог податкового та валютного законодавства №7209/224/36441206 від 21.12.2012. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період 2011-2012 рр.

Від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС отримано акт про результати перевірки ПНВП «ТЕХНІКА» (код ЄДРПОУ 19099225) дотримання вимог податкового та валютного законодавства №7197/229/19099225 від 21.12.2012. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період 2011-2012 рр.

Від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС отримано акт про результати перевірки ПП «ЕКОСКАН СЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 33517827) дотримання вимог податкового та валютного законодавства № 77207/224/33517827 від 21.12.2012. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період 2011-2012 рр.

ДПІ у Бабушкінському районі Дніпропетровської області ДПС складено акт у зв'язку з отриманням від ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

Оскільки контрагенти ТОВ «Нектар» не мали можливості здійснювати організацію транспортування товарів на адресу ТОВ «Нектар», враховуючи відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у контрагентів необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, відтак, операції з поставки по ланцюгу постачальники та ТОВ «Нектар» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Таким чином звіркою отриманих матеріалів не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування, та неможливість реального здійснення платником податків операцій постачальників - по ланцюгу постачання: контрагенти/постачальники - ТОВ «Нектар». Враховуючи викладене зустрічною звіркою ТОВ «Нектар» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування, та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Нектар»- по ланцюгу постачання. Отже, звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Нектар» за період: з грудня 2011 року по листопад 2012 року встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.22, ст.185, ст.187, ст. 198 Податкового Кодексу України.

ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.08.2011 року по 31.01.2012 року, які підпадають під визначення п. п. 14.1.27 ст.14, ст.185, ст..198 Податкового Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, відповідач робить висновок, що ТОВ „Нектар", код ЄДРПОУ 244226645 не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ „Нектар", код ЄДРПОУ 244226645 - по ланцюгу постачання з ПВТП "Екстра", в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 4005 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів по рядку 23.2 за грудень 2012 року у сумі 1546 грн., серпень у сумі 2143 грн., жовтень у сумі 321 грн.

На підставі акту перевірки №3146/15-53-22-1/22447463 від 05.12.2013 р. Відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №000642210 від 23.12.2013 р., яким ПВТП «Екстра» збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5256,0 грн., в тому числі на 4205,0 грн. за основним платежем та накладено штрафні санкції у розмірі 1051,0 грн.; №000632210 від 23.12.2013 р., яким ПВТП «Екстра» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 3696,0 грн., в тому числі на 2464,0 грн. за основним платежем та накладено штрафні санкції у розмірі 1232,0 грн. та №000652210 від 23.12.2013 р., яким ПВТП «Екстра» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити загальну суму податку в розмірі 1933,0 в тому числі на 1546,0 грн. за основним платежем та накладено штрафні санкції у розмірі 387,0 грн.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулося раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому вимоги закону не ставлять право на податковий кредит платника податків в залежність від виконання контрагентом-постачальником своїх податкових зобов'язань.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.201.10, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України).

Зі змісту наведених норм вбачається, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Окрім того, суд зазначає, що Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ «Фірма» ВІК» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень) зазначено, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Суд звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року (п.57 Рішення) зазначив, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Також, Судом вказано, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Необхідно зазначити, що податковий орган, не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства.

Суд зазначає, що позивачем під час проведення перевірки було надано договір поставки № 000203 від 01.08.2012 р.; договір про надання послуг № М00284 від 01.08.2012; додатки по договору; видаткові накладні, податкові накладні, товарні накладні, акти звірки взаємних розрахунків, акти прийняття - здачі робіт; податкові декларації з додатками, журнал ордер по 631 рахунку, сертифікати відповідності та інші документи, які стверджують факт реальних господарських відносин з контрагентами.

З переліку вбачається, що під час перевірки були досліджені первинні документи підприємства, які підтверджують валові доходи та витрати, амортизаційні відрахування, податкові зобов'язання по податку на додану вартість, податковий кредит по податку на додану вартість та нарахування інших податкових зобов'язань.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом -Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Окрім того, відповідачем не було надано доказів визнання первинної документації позивача недійсною.

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що висновки перевірки викладені в акті перевірки №3146/15-53-22-1/22447463 від 05.12.2013 р. не відповідають діючому законодавству України, є безпідставними і суперечать фактичним обставинам, та спростовуються наданими первинними документами, відтак податкові повідомлення рішення прийняті на підставі цього акту є такими, що підлягає скасуванню.

Відтак, позивачем доведено належними та допустимими доказами реальність господарських правовідносин, натомість, відповідач не надав доказів правомірності винесення податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що, відповідач невірно ставить правомірність формування податкового кредиту позивачем в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагентів та висновки щодо перевірки такого контрагента податковими органами, оскільки вказане законом не передбачено, та є протиправним з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав вимоги законодавства України щодо документального оформлення операцій і податкового обліку та у підтвердження правомірності господарських операцій надав документи, що проаналізовано під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Види перевірок, порядок їх проведення, умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок, строки проведення виїзних перевірок, перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, порядок оформлення результатів перевірок тощо визначені в главі 8 Податкового кодексу України (статті від 75 до 86 включно).

Так, згідно ст. 75 цього Кодексу встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства зазначає, що факти виявлених порушень викладаються з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача у запереченнях до позову, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд не може визнати акт перевірки позивача як достатній, належний та незаперечний доказ допущених позивачем порушень вимог податкового законодавства, оскільки в даних спірних правовідносинах, у тому числі, доказуванню підлягають правомірність та обґрунтованість висновків за даним актом перевірки, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 27.01.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного виробничо-торгового підприємства "Екстра" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000642210, №000632210, №000652210 від 23.12.2013 року- задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №000642210, №000632210, №000652210 від 23.12.2013 року.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 29.01.2014 року.

Суддя О.М. Тарасишина

Адміністративний позов приватного виробничо-торгового підприємства "Екстра" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000642210, №000632210, №000652210 від 23.12.2013 року- задовольнити повністю.

29 січня 2014 року.