Ухвала

від 16.01.2014 по справі 806/4279/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Фещук А.В.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

УХВАЛА

іменем України

"16" січня 2014 р. Справа № 806/4279/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Марчук Ю.А. ,

за участю

представників позивача: Колесника Д.В., Москалика В.В., Денисюка С.Н.

представник апелянта - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "13" листопада 2013 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Ємільчинський хлібозавод" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Ємільчинський хлібозавод" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, яка є правонаступником Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення: № 0004242200 від 23.05.2013 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі розміром 27869грн., з яких 24847 грн. - основний платіж, а 3022 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0004252200 від 23.05.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 36807 грн., з яких 34013 грн. - основний платіж, а 2794 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

13 листопада 2013 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представники позивача заперечували в задоволенні апеляційної скарги, оскільки вважають рішення суду першої інстанції законним та таким що не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.196 КАС України неприбуття у судове сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем здійснено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань перевірки доводів, викладених у скарзі ПАТ "Ємільчинський хлібозавод" від 13.03.2013 р. №63 та №64 на податкові повідомлення-рішення Новоград-Волинської ОДПІ від 01.03.2013року № 0000662200 та від 01.03.2013 року № 0000652200, за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2012 р., за наслідками якої складено акт від 14.05.2013 р. № 363/22-00/00375993 (далі - акт перевірки).

Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог:

- п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 34013 грн., у тому числі за IV квартал 2010 року у сумі 5089 грн., І квартал 2011 року у сумі 17958 грн., II квартал 2011 року у сумі 4 грн., III квартал 2011 року у сумі 1280 грн., IV квартал 2011 року у сумі 3599 грн., І квартал 2012 року у сумі 3780 грн., II квартал 2012 року у сумі 1072 грн., III квартал 2012 року у сумі 1231 грн.;

- п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 187.1 ст.187 п.192.1, п.192.2 ст.192 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24847 грн., у тому числі за жовтень 2010 року на суму 615 грн., за грудень 2010 року на суму 1432 грн., за січень 2011 року на суму 5686 грн., за березень 2011 року на суму 7074 грн., за травень 2011 року на суму З грн., за липень 2011року на суму 92 грн., за серпень 2011 року на суму 524 грн., за вересень 2011 року на суму 497 грн., за жовтень 2011 року на суму 776 грн., за листопад 2011 року на суму 820 грн., за грудень 2011 року на суму 1534 грн., за січень 2012 року на суму 1313 грн., за лютий 2012 року на суму 2287 грн., за квітень 2012 року на суму 392 гри., за травень 2012 року на суму 451 грн., за червень 2012 року на суму 178 грн., за липень 2012 року на суму 323 грн., за серпень 2012 року на суму 310 грн., за вересень 2012 року на суму 540 грн. (а.с.13-31).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23 травня 2013 року:

- № 0004252200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 36807 грн., з яких основний платіж - 34013 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 2794грн.;

- № 0004242200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 27869 грн., з яких основний платіж - 24847 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 3022 грн. (а.с.11,12).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність вказаних порушень та скасування податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Що стосується висновку про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі розміром 36807 грн., з яких основний платіж - 34013 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 2794 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0004252200 від 23.05.2013 р., колегія суддів зазначає наступне.

Встановлено, що донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток здійснено відповідачем з наступних підстав:

- підприємством занижено доходи у зв'язку із продажем товарів (робіт, послуг) рядок 01.1 на суму реалізації окремих сортів хлібобулочних виробів за ціною нижчою за їх собівартість за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2011р. на загальну 74031 грн.;

- підприємством в листопаді 2010 року відображено в складі витрат на придбання товарів вартість придбаного жита від СТОВ "Україна" в кількості 4,49 т. на суму 4303 грн. (без врахування ПДВ) без підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами обов'язковість ведення і зберігання передбачена правилами ведення податкового обліку (договору, ТТН, подорожніх листів), чим порушило вимоги п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення витрат у рядку 04.1 Декларацій "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.1 1" за 2010 рік на загальну суму 4203 грн.;

- підприємством віднесено до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг) послуги по транспортуванню газу метану для заправки автомобілів товариства від СПД ОСОБА_7 в 4 кварталі 2010 року та 1 кварталі 2011 року на загальну суму 13853 грн., проте підприємством не було надано первинних документів, що підтверджують місце надання послуги по транспортуванню газу, в наданих для перевірки документах зазначено кількість і суму транспортованого газу, без розшифровки як, та яким чином надана дана послуга, як це передбачено п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", чим порушило вимоги п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Що стосується висновку про відображення підприємством в листопаді 2010 року в складі витрат на придбання товарів вартість придбаного жита від СТОВ "Україна" в кількості 4,49 т. на суму 4303 грн. (без врахування ПДВ) без підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами обов'язковість ведення і зберігання передбачена правилами ведення податкового обліку (договору, ТТН, подорожніх листів), що призвело до завищення валових витрат у рядку 04.1 Декларації "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" за 2010 рік на загальну суму 4203 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Встановлено, що між СТОВ "Україна" ("Постачальник") та ПАТ "Ємільчинський хлібозавод" ("Покупець") укладено договір поставки від 01.08.2010 р. (далі - Договір), на виконання умов якого "Постачальник" зобов'язується передати у власність "Покупця" товар (жито продовольче клас А). Відповідно до пункту 4 Договору оплата вартості товару проводиться на наступних умовах: 100% передоплата; оплата по факту постачання. Форма розрахунку - перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

За умовами п.3.2 Договору приймання товару по кількості проводиться "Покупцем" за місцем його отримання. Товар вважається зданим "Постачальником" і прийнятим "Покупцем" згідно кількості, вказаній у видатковій накладній (а.с. 109-110).

Встановлено, що фактично умови Договору, укладеного між позивачем та СТОВ

"Україна", виконувався сторонами у спірному періоді.

На виконання умов Договору СТОВ "Україна" виписано позивачу накладну № 55 від 30.11.2010 року та податкову накладну на поставку жита № 3 від 30.11.2010 року (а.с.111а, 112).

Оплата вартості товару позивачем на користь СТОВ "Україна" здійснено шляхом безготівкового розрахунку, що засвідчується платіжним дорученням №1853 від 01.12.2010 р. (а.с.111).

Встановлено, що контролюючий орган зменшив підприємству витрати в сумі 4303 грн., які понесені ним для придбання 4,49 т жита в СТОВ "Україна" на підставі лише того, що у позивача відсутня товарно-транспортна накладна на транспортування жита. Як пояснили в судовому засіданні представники позивача транспортування жита до ПАТ "Ємільчинський хлібозавод" здійснювалось самим постачальником, і не вантажним автомобілем, а колісним трактором, а при такому перевезенні ТТН взагалі не потрібна. Факт поставки такого товару підтверджено: товарна накладна, податкова накладна, платіжне доручення на оплату такого товару, документами оперативного обліку, що є на підприємстві.

Що стосується висновку про віднесення підприємством до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг) послуги по транспортуванню газу метану для заправки автомобілів товариства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 в 4 кварталі 2010 року та 1 кварталі 2011 року на загальну суму 13853 грн., проте, на думку відповідача, підприємством не було надано первинних документів, що підтверджують місце надання послуги по транспортуванню газу, в наданих для перевірки документах зазначено кількість і суму транспортованого газу, без розшифровки як та яким чином надана дана послуга, як це передбачено п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", колегія суддів зазначає наступне.

Встановлено, що ПАТ "Ємільчинський хлібозавод" на протязі 4 кварталу 2010 року та 1 кварталу 2011 року закуповував газ метан у ТОВ "Трансгаз", а саме, заправляв машини газом метан на заправках ТОВ "Трансгаз".

Основним видом діяльності ТОВ "Трансгаз" є роздрібна торгівля газу метану через заправки. На підтвердження витрат по придбанню газу метану у ТОВ "Трансгаз" - ПАТ "Ємільчинський хлібозавод" було надано видаткові накладні та податкові накладні. В зазначених документах вказано кількість, ціну та вартість придбаного ПАТ "Ємільчинський хлібозавод" газу. Розрахунки за придбаний газ ПАТ "Ємільчинський хлібозавод" здійснював у безготівковій формі через розрахунковий рахунок.

Поряд з цим, було встановлено, що ПАТ "Ємільчинський хлібозавод" відносило до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг) послуги по транспортуванню газу метану для заправки автомобілів товариства від фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (ІК НОМЕР_5, АДРЕСА_1) в 4 кварталі 2010 року та 1 кварталі 2011 року на загальну суму 13853 грн.

Встановлено, що між ФОП ОСОБА_7 ("Виконавець") та позивачем ("Замовник") укладено договір на транспортування газу №1 від 19.02.2010 р. (далі - Договір), на виконання умов якого "Виконавець" зобов'язується доставити своїм газовозом стиснений газ метан "Замовнику" по ціні 0,77 грн. за один метр куб. та проводити його заправку у спеціально відведеному та облаштованому для цього місці чи пункті.

Відповідно до пункту 2.1 Договору "Виконавець" зобов'язується погоджувати з "Замовником" день та час подачі газовоза на заправку по телефону. Розрахунок за товар здійснюється в безготівковій формі (а.с.66).

Окрім того, між ФОП ОСОБА_7 ("Виконавець") та ВАТ "Ємільчинський хлібозавод" ("Замовник") укладено договір на транспортування газу № 1/2 від 01.01.2011 р. (далі - Договір), на виконання умов якого "Виконавець" зобов'язується доставити своїм газовозом стиснений газ метан "Замовнику" по ціні 1,00 грн. за один метр куб. та проводити його заправку у спеціально відведеному та облаштованому для цього місці чи пункті.

Відповідно до пунктів 2.1 Договору "Виконавець" зобов'язується погоджувати з "Замовником" день та час подачі газовоза на заправку. Розрахунок за товар здійснюється в безготівковій формі (а.с.67).

Фактично умови Договорів, укладених між позивачем та ОСОБА_7, виконувався сторонами у спірному періоді.

На виконання умов Договорів ФОП ОСОБА_7 виписано позивачу: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПП-0000094 від 31.10.2010 р., № ПП-0000105 від 30.11.2010 р., № ПП-0000110 від 31.12.2010 р., № ПП-0000007 від 31.01.2011 р., № ОУ-0000012 від 28.02.2011 р., № ОУ-0000017 від 31.03.2011 р.; товарно-транспортні накладні б/н від 08.10.2010 р., від 15.10.2010 р., від 25.10.2010 р., від 06.11.2010 р., від 14.11.2010 р., від 25.11.2010 р., від 07.12.2010 р., від 17.12.2010 р., від 29.12.2010 р., від 09.01.2011 р., від 15.01.2010 р., від 23.01.2011 р., від 29.01.2011 р., від 08.02.2011 р., від 18.02.2011 р., від 26.02.2011 р., від 10.03.2011 р., від 21.03.2011 р., від 30.03.2011 р.

Оплата вартості товару позивачем на користь ОСОБА_7 здійснено шляхом безготівкового розрахунку, що засвідчується платіжними дорученнями.

На підтвердження транспортування газу метану позивачем надано товарно-транспортні накладні (а.с. 70-72, 75-77, 80-82, 85-88, 91-93, 96-98).

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В листі Міністерства фінансів України вказано, що статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 15.02.2013 р. № 31-08410-07/23-357/246 та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують здійснення господарських операцій і мають містити певні обов'язкові реквізити.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарська операція з придбання товару була вчинена реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач має право на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару на користь контрагента, до податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновок податкового органу про безпідставність збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ - це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача первинні бухгалтерські документи підтверджують фактичне виконання вищевказаного договору, що свідчить про помилковість висновку контролюючого органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, документи, які були досліджені судом, відповідають вимогам чинного законодавства.

Що стосується висновку про заниження підприємством доходів від продажу товарів (робіт, послуг) рядок 01.1 на суму реалізації окремих сортів хлібобулочних виробів за ціною нижчою за їх собівартість за період з 01.10.2010 р. по 3 1.03.2011 р. на загальну 74031 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 р. в сумі 10236 грн. та за 1 квартал 2011 р. в сумі 63795 грн., чим порушило вимоги п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою показника відображеного позивачем у рядку 1 Декларацій „Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів" за період з 01.10.2010 року по 30.09.2012 року встановлено його заниження всього у сумі 24 847 грн., а саме: за жовтень 2010 р. в сумі 615 грн., грудень 2010 р. в сумі 1432 грн., січень 2011р. в сумі 5686 грн., березень 2011р. в сумі 7074 грн., травень 2011 р. в сумі 3 грн., липень 2011р. в сумі 92 грн., серпень 2011 р. в сумі 524 грн., вересень 2011 р. в сумі 497 грн., жовтень 2011р. в сумі 776 грн., листопад 2011 р. в сумі 820 грн., грудень 2011 р. в сумі 1534 грн., січень 2012 р. в сумі 1313 грн., лютий 2012 р. в сумі 2287 грн., квітень 2012 р. в сумі 392 грн., травень 2012 р. в сумі 451 грн., червень 2012 р. в сумі 178 грн., липень 2012 р. в сумі 323грн., серпень 2012 р. в сумі 310 грн., вересень 2012 р. в сумі 540 грн., в результаті слідуючих порушень: ПАТ "Ємільчинський хлібозавод" проводив реалізацію окремих сортів хлібобулочних виробів (соціальних сортів) за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2012 р. та не в повній мірі відобразив у складі бази оподаткування операцій з постачання товарів/послуг різниці між вартістю, яка склалась в процесі виробництва га вартості реалізації в сумі 124229грн., в т.ч.: за жовтень 2010 р. в сумі 3077 грн., грудень 2010 р. в сумі 7158 грн., січень 2011 р. в сумі 28428 грн., березень 2011 р. в сумі 35368 грн., травень 2011 р. в сумі 17 грн., липень 2011 р. в сумі 461 грн., серпень 2011 р. в сумі 2620 грн., вересень 2011 р. в сумі 2483грн., жовтень 2011 р. в сумі 3880 грн., листопад 2011 р. в сумі 4098 грн., грудень 2011 р. в сумі 7668 грн., січень 2012 р. в сумі 6566 грн., лютий 2012 р. в сумі 11435 грн., квітень 2012р. в сумі 1962 грн., травень 2012 р. в сумі 2254 грн., червень 2012 р. в сумі 891 грн., липень 2012 р. в сумі 1614 грн., серпень 2012 р. в сумі 1550 грн., вересень 2012 р. в сумі 2699 грн.

В ході перевірки товариством було надано Розпорядження голови обласної державної адміністрації № 190 від 20.05.2008 року "Про регулювання цін на борошно, хліб та хлібобулочні вироби", в якому зазначено з метою недопущення надмірного зростання цін на хліб та хлібобулочні вироби суб'єктам підприємницької діяльності при виробництві хліба вагою більше як 500 грамів борошна пшеничного вищого, першого та житнього простої рецептури (борошно, дріжджі, сіль, вода) без додавання цукру, жиру, інших наповнювачів, обмежити рівень рентабельності до 5%. Тобто, дане Розпорядження обмежує рентабельність до рівня 5%, а не ціну даних хлібобулочних виробів. Таким чином, враховуючи вимоги Розпорядження голови обласної державної адміністрації № 190 від 20.05.2008 року та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, ціна реалізації окремих сортів хлібобулочних виробів повинна складатись із витрат понесених на виробництво (собівартість) урахуванням рентабельності не вище 5%.

Також, під час перевірки ПАТ "Ємільчинський хлібозавод" було надано «Відомість соціальних сортів хліба по ПАТ «Ємільчинський хлібозавод» за 2010 р., 2011 р. та 9 місяців 2012 р. на 1 тонну продукції (виробництво) без ПДВ" (завірену печаткою підприємства та підписом головного бухгалтера), де зазначено собівартість окремих сортів хлібобулочних виробів та ціна реалізації. (Дана відомість додається до акта перевірки.)

З даних зазначених в "Відомості соціальних сортів хліба по ПАТ "Ємільчинський хлібозавод" за 2010 р., 2011 р. та 9 місяців 2012 р. на 1 тонну продукції (виробництво) без ПДВ" видно, що в деяких випадках товариство здійснювало реалізацію окремих сортів хліба за ціною нижчою за його собівартість.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, що перевірявся, позивач здійснював операції з реалізації готової продукції (хлібобулочних виробів). Податковим органом виявлено, що скоригований валовий доход та база оподаткування податком на додану вартість при здійсненні операцій від продажу продукції фізичним особам-підприємцям -неплатникам податку на прибуток визначалися за цінами нижчими за собівартість.

Встановлено, що таке явище не носило систематичний характер, оскільки собівартість соціальних сортів хліба залежала від різних чинників, зокрема від сезону виробництва.

Відповідно до пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статі 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей: закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації) збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статі 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Висновок про спрямованість реалізації позивачем соціальних сортів хліба за ціною нижчою від його собівартості на збитковість операцій і тим самим зниження доходу за вказаний період є необгрунтованим.

Таким чином, є недоведеним факт реалізації позивачем окремих сортів хлібобулочних виробів нижче собівартості, внаслідок чого висновок відповідача про порушення позивачем п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.187.1 ст.187, п.192.1. п.192 ст.192 Податкового кодексу України та порушення п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є необгрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність з боку ДПІ порушення позивачем податкового законодавства та, відповідно, про відсутність підстав для прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст.71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень - рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача у справі.

Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "13" листопада 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) В.Б. Шидловський

судді: (підпис) В.В. Євпак

(підпис) М.М. Капустинський

З оригіналом згідно: суддя

Повний текст cудового рішення виготовлено "16" січня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Публічне акціонерне товариство "Ємільчинський хлібозавод" вул. Горького,18,смт.Ємільчине,Ємільчинський район, Житомирська область,11200

3- відповідачу/відповідачам: Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул.Ушакова,3,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11700