Рішення

від 23.01.2014 по справі 910/23006/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23006/13 23.01.14

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/23006/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Україно-польське підприємство

«АВТО онлайн Україна»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Україно-німецьке підприємство

«ДЕКРА ЕКСПЕРТ»;

про стягнення 17 660,31 грн.

Представники сторін:

від позивача: Забродська К.А.., адвокат, договір б/н від 25.04.2013р.;

від відповідача: Крот Л.Л., довіреність б/н від 18.12.2013р.;

Шевченко О.Б., довіреність б\н від 31.12.2013р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Україно-польське підприємство «АВТО онлайн Україна» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Україно-німецьке підприємство «ДЕКРА ЕКСПЕРТ» (надалі - відповідач) про стягнення 17 660,31 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору б/н від 01.04.2008р. у визначений строк не розрахувався за отримані послуги, внаслідок чого виник борг у сумі 17 362,25 грн., за прострочення оплати якого нараховані 3% річних у сумі 298,06 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2013р. порушено провадження у справі № 910/23006/13 та призначено її розгляд на 19.12.2013р.

У судовому засіданні 19.12.2013р. було оголошено перерву до 23.01.2013р., у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Присутнім у судовому засіданні 23.01.2014р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Також, представник позивача просив стягнути з відповідача витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 5800,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008р. між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено договір б/н, предметом якого, згідно з п.2.1, є надання послуг «АВТОонлайн» з розміщення на Платформі інформації щодо транспортних засобів, наданих замовником.

Умовами п.3.1 договору визначено, що інтернет-платформа (далі - Платформа) «АВТОонлайн» слугує для продажу транспортних засобів після дорожньо-транспортних пригод, викрадення, а також після лізингу. Позивач з цією метою надає у розпорядження Платформу, яка використовує доступні на даний час сучасні технічні засоби і якою можуть користуватись зареєстровані користувачі системи з метою внесення даних щодо транспортних засобів, а також розміщення відповідних комерційних пропозицій щодо купівлі або ремонту транспортних засобів.

Відповідно до п.4.1 договору, з моменту його підписання, відповідач отримує право виставляти на Платформі інформацію про транспортні засоби, які призначені для продажу і є власністю користувачів Платформи або власністю постраждалих осіб, транспортних засобам яких завдана шкода.

Користувачем Платформи відповідач стає з моменту реєстрації у системі, а також отримання власного ID-коду (п.5.1 договору).

Умовами п.8.1 договору встановлено, що за користування Платформою вноситься єдиноразовий платіж за розміщення транспортного засобу на Платформі у розмірі 25 Євро з ПДВ з 1 транспортний засіб, що сплачується у національній валюті України - гривні по курсу НБУ на день виставлення рахунку.

01.12.2012р. сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до договору, якою визначено розмір єдиноразового платежу за розміщення транспортного засобу на Платформі в сумі 40 Євро з ПДВ за 1 транспортний засіб, починаючи з 01.12.2012р.

Як зазначає позивач, у період з 01.03.2013р. по 30.03.2013р. відповідачем було розміщено на Платформі інформацію про 42 транспортні засоби, про що позивачем були складені акти надання послуг № 182 від 29.03.2013р. та № 269 від 30.04.2013р. загалом на суму 17 362,25 грн.

Відтак, вартість наданих позивачем у вказаний період послуг склала 17 362,25 грн., однак, відповідач вартість таких послуг не оплатив.

Оскільки отримані послуги відповідач не оплатив у повному обсязі, позивач направив відповідачу претензію за вих. № 069 від 14.08.2013р. про сплату заборгованості в сумі 17 362,25 грн., а також лист за вих. № 070 від 14.08.2013р. з доданими до нього рахунками на оплату послуг у сумі 17 362,25 грн. Проте, відповідач вказані вимоги залишив без відповіді та задоволення.

У матеріалах справи наявний лист служби експрес-поштового пересилання ТОВ «Експрес Мото Україна» вих. № 293 від 12.11.2013р.. в якому підтверджується факт вручення 15.08.2013р. відповідачу вказаної претензії та листа з доданими рахунками на оплату наданих позивачем послуг та актами надання послуг загалом на суму 17 362,25 грн.

Умовами п.9.1 договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, а рахунки-фактури підлягають сплаті протягом 14 календарних днів з дати виставлення рахунку-фактури.

В разі наявності зауважень щодо розміру виставленого рахунку-фактури, їх слід представити у письмовій формі протягом 7 календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури (п.9.2 договору).

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем не було заявлено у визначений п.9.2 договору строк претензії щодо вартості отриманих послуг у спірний період на суму 17 362,25 грн., а також не повернуто підписаними зі своєї сторони акти надання послуг.

Отже, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо вартості отриманих послуг на суму 17 362, 25 грн., у останнього виник обов'язок з оплати отриманих послуг за актами надання послуг № 182 від 29.03.2013р. та № 269 від 30.04.2013р.

Відтак, кінцевий строк оплати відповідачем наданих позивачем послуг настав 28.08.2013р. Проте, відповідач у визначений п.9.1 договору строк, отримані послуги на суму 17 362,25 грн. позивачу не сплатив.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 17 362,25 грн.

Згідно з приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано факт отримання послуг у період з 01.03.2013р. по 30.04.2013р. (42 транспортних засоби) за представленими актами надання послуг № 182 від 29.03.2013р. та № 269 від 30.04.2013р. та не надано доказів оплати отриманих послуг, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 17 362,25 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів про надання послуг за спірним договором.

Суд відхиляє заперечення відповідача, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання або неякісного надання послуг, а також відсутні претензії щодо вартості послуг, наданих позивачем у спірний період на суму 17 362,25 грн. Крім того, в матеріалах справи наявні акти надання послуг за спірним договором, підписані уповноваженими представниками як позивача, так і відповідача за інші періоди правовідносин між сторонами, які виникли за спірним договором, що спростовує твердження відповідача про ненадання позивачем послуг за спірним договором загалом. Всі інші доводи та заперечення відповідача не спростовують встановленого вище судом висновку.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 298,06 грн., які розраховані за кожним рахунком окремо.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Як встановлено вище судом, кінцевий строк оплати відповідачем послуг за спірним договором настав 28.08.2013р., відтак, у відповідності до норм ст. 253 ЦК України, період прострочення починається з 29.08.2013р.

Отже, вірним є нарахування 3% річних за період 3 29.08.2013р. по 20.11.2013р. (як визначено позивачем у наведеному в позові розрахунку).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, здійснивши розрахунок 3% річних за період 3 29.08.2013р. по 20.11.2013р., встановив, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 119,87 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить суд також стягнути з відповідача 5800,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Забродською Ксенією Андріївною укладено Договір про надання правової допомоги від 25.04.2013р.

Позивач сплатив на рахунок Забродської К.А. вартість послуг адвоката в сумі 5800,00 грн.. що підтверджується випискою банку з рахунку позивача за 24.01.2014р.

У матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1950 від 08.09.2012р., виданого Львівською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на ім'я Забродської Ксенії Андріївни. Інтереси позивача у даній справі представлялись адвокатом Забродською К.А.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, надано докази фактичного перерахування коштів адвокату на підставі договору, господарський суд дійшов висновку, що витрати, понесені позивачем, відповідають судовим витратам на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, відтак підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Відповідно до п. 12 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи .

Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги суть спору та ціну позову, суд вирішив покласти на відповідача понесені позивачем витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1750,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Україно-німецьке підприємство «ДЕКРА ЕКСПЕРТ» (02121, м. Київ, пр. Бажана,5-е; 02140, м. Київ, вул. Є. Чавдар, 3, оф. 213; код ЄДРПОУ 34574315) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Україно-польське підприємство «АВТО онлайн Україна» (02091, м. Київ, Харківське шосе, 58-а; код ЄДРПОУ 35426501) 17 362 грн. 25 коп. - основного боргу, 119 грн. 87 коп. - 3% річних, 1703 грн. 14 коп. - витрат по сплаті судового збору та 1750,00 грн. - витрати по оплаті послуг адвоката. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.01.2014р.

Суддя А.І. Привалов