Рішення

від 18.06.2013 по справі 910/2773/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. справа № 910/2773/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда», Київська обл., смт. Калинівка

про стягнення 22 885,49 гривень

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

13.02.2013р. Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама» (далі-КПУЖГ «Печерська брама»/позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда» (далі-ТОВ «Легенда»/відповідач) про стягнення 26 296,67 грн., з яких: 21 651,86 грн. заборгованості за договором №207 від 11.02.2005р., 2 074,24 грн. пені та 2 570,57 грн. інфляційних втрат.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2013р. порушено провадження у справі №910/2773/13 та призначено справу до розгляду на 20.03.2013р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2013р. матеріали даної справи були передані за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2013р. дану справу прийнято до свого провадження суддею Яремою В.А. та призначено її до розгляду на 30.04.2013р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 30.04.2013р. та 21.05.2013р. розгляд даної справи відкладався на 21.05.2013р. та 18.06.2013р. відповідно.

Позивачем неодноразово подавались заяви про уточнення позовних вимог. Так, у відповідності до останньої заяви про уточнення позовних вимог, поданої 31.05.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області, позивач просив суд стягнути з відповідача 23 212,94 грн., з яких: 21 651,86 грн. заборгованості за договором №207 від 11.02.2005р., 33,77 грн. пені, 992,09 грн. інфляційних втрат та 1 543,76 грн. 3% річних.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Так, початок розгляду даної справи по суті було розпочато в судовому засіданні 30.04.2013р., що підтверджується протоколом судового засідання від 30.04.2013р.

Водночас, у заяві про уточнення позовних вимог позивачем заявлено вимогу про стягнення 1 543,76 грн. 3% річних, яка первісно не була заявлена, тобто, позивачем після початку розгляду даної справи по суті змінено предмет та підставу даного позову шляхом пред'явлення додаткової вимоги про стягнення 3% річних, яка первісно не була предметом розгляду даного спору.

З огляду наведеного, заява позивача про уточнення позовних вимог від 31.05.2013р. в частині вимоги про стягнення 1 543,76 грн. 3% річних судом не приймається в силу її невідповідності вимогам ст. 22 ГПК України. Решта уточнень, викладених у зазначеній заяві судом приймається.

В судові засідання 30.04.2013р., 21.05.2013р. та 18.06.2013р. представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

11.02.2005р. між Житлово-експлуатаційною організацією №604 Державного комунального підприємства по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території Печерського району, правонаступником якого є КПУЖГ «Печерська брама» (далі-ЖЕО) та ТОВ «Легенда» (далі-власник) укладено договір про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території №207 (далі-договір), відповідно до якого власник, який згідно договору купівлі-продажу №757 від 11.02.2005р. та актом передачі нежитлового приміщення №559 від 11.02.2005р. використовує нежитлове приміщення для розміщення салону лікувальної косметології по вул. Чигоріна,61, загальною площею 55,4м 2 споживає, а ЖЕО забезпечує власника комунальними послугами.

Договір вступає в силу з 11.02.2005р. і діє до тих пір поки одна із сторін письмово не заявить про його розірвання (п. 3.1 договору).

Оскільки сторонами в порядку, передбаченому п. 3.1 договору, не було письмово заявлено про свої наміри його розірвати, суд дійшов висновку про чинність даного договору протягом 2005-2012 років.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином.

Так, на виконання умов договору, протягом, зокрема, лютого 2011р.-грудня 2012р. позивачем були надані відповідачу послуги з опалення, водопостачання, підігріву води та інші комунальні послуги, пов'язані з утриманням нерухомого майна, загальною вартістю 22 839,79 грн.

З метою оплати відповідачем вартості наданих комунальних послуг протягом спірного періоду, позивачем були виставлені рахунки-фактури:

- №129/604 від 16.02.2011р. на суму 1 403,08 грн.,

- №129/604 від 16.03.2011р. на суму 1 520,21 грн.,

- №129/604 від 15.04.2011р. на суму 1 140,89 грн.,

- №129/604 від 18.05.2011р. на суму 628,01 грн.,

- №129/604 від 10.06.2011р. на суму 348,58 грн.,

- №129/604 від 14.07.2011р. на суму 386,90 грн.,

- №129/604 від 16.08.2011р. на суму 483,99 грн.,

- №129/604 від 14.09.2011р. на суму 447,52 грн.,

- №129/604 від 11.10.2011р. на суму 482,14 грн.,

- №129/604 від 18.11.2011р. на суму 1 207,69 грн.,

- №129/604 від 13.12.2011р. на суму 8 711,19 грн.,

- №447/604 від 17.01.2012р. на суму 1 725,56 грн.,

- №447/604 від 13.02.2012р. на суму 2 081,27 грн.,

- №447/604 від 15.03.2012р. на суму 2 031,04 грн.,

- №447/604 від 17.04.2012р. на суму 1 078,55 грн.,

- №447/604 від 17.05.2012р. на суму 1 226,69 грн.,

- №447/604 від 14.06.2012р. на суму 404,15 грн.,

- №447/604 від 16.07.2012р. на суму 466,51 грн.,

- №447/604 від 13.08.2012р. на суму 428,77 грн.,

- №447/604 від 13.09.2012р. на суму 526,84 грн.,

- №447/604 від 11.10.2012р. на суму 580,75 грн.,

- №447/604 від 13.11.2012р. на суму 1 237,45 грн.,

- №447/604 від 13.12.2012р. на суму 1 453,09 грн. Копії зазначених рахунків містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині оплати вартості наданих послуг належним не виконав, сплативши, як зазначає позивач, 1 187,93 грн., внаслідок чого за ним утворилось 21 651,86 грн. заборгованості.

Факт сплати відповідачем 1 187,93 грн. у якості оплати вартості наданих послуг за спірний період підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з поточного рахунку. Решта сплачених відповідачем коштів, зазначених у вказаних виписках, у відповідності до наданих позивачем пояснень, були зараховані останнім в рахунок оплати вартості наданих послуг за попередні періоди, які не охоплюють спірні.

Посилаючись на те, що відповідач свої грошові зобов'язання за договором належним чином не виконав, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 21 651,86 грн. заборгованості по оплаті вартості наданих послуг за лютий 2011р.-грудень 2012р. згідно договору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 173, 193 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 901, 903, 530 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що плата за комунальні послуги вноситься власником на рахунок ЖЕО до 25 числа поточного місяця.

З огляду наведеного, споживання відповідачем послуг, що надавались позивачем за договором протягом спірного періоду без будь-яких зауважень щодо обсягу чи якості наданих послуг свідчить про прийняття останнім таких послуг та, відповідно, породжує у відповідача обов'язок по оплаті вартості наданих послуг у повному обсязі у строки, передбачені договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Водночас, в процесі розгляду даної справи суду були надані банківські виписки з поточного рахунку позивача за січень-травень 2013р., зі змісту яких слідує, що відповідачем у якості оплати вартості наданих за договором послуг додатково було сплачено 9 321,58 грн., з яких: 2 698,81 грн. до провадження у даній справі, тобто до 15.02.2013р. та 6 622,77 грн. після порушення провадження.

У відповідності до приписів п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо предмет спору був відсутній до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи те, що відповідачем до порушення провадження у даній справі додатково було сплачено 2 698,81 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано сторонами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 698,81 грн. заборгованості по оплаті вартості наданих послуг за лютий-квітень 2011р.

Крім того, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що відповідачем після порушення провадження у даній справі за договором було додатково сплачено 6 622,77 грн., суд дійшов висновку про припинення провадження у даній справі в частині стягнення з останнього 6 622,77 грн. заборгованості по оплаті вартості наданих послуг за травень-частково грудень 2011р.

Вимога ж позивача про стягнення з відповідача 12 330,28 грн. заборгованості по оплаті вартості наданих послуг за грудень 2011р. (частково)-грудень 2012р. згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині щомісячної сплати до 25 числа поточного місяця вартості наданих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача 33,77 грн. пені, нарахованої за періоди:

з 01.07.2012р. по 31.07.2012р. на 466,52 грн. заборгованості за липень 2012р.,

з 01.08.2012р. по 31.08.2012р. на 428,78 грн. заборгованості за серпень 2012р.,

з 01.09.2012р. по 30.09.2012р. на 526,84 грн. заборгованості за вересень 2012р.,

з 01.10.2012р. по 31.10.2012р. на 580,75 грн. заборгованості за жовтень 2012р.,

з 01.11.2012р. по 30.11.2012р. на 1 237,45 грн. заборгованості за листопад 2012р.,

з 01.12.2012р. по 31.12.2012р. на 1 453,09 грн. заборгованості за грудень 2012р. Обрахунок пені здійснювався позивачем з урахуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату комунальних послуг власник, крім заборгованості, сплачує на користь ЖЕО пеню - 1% за кожен день прострочення платежу.

З огляду наведеного, а також враховуючи встановлені пунктом 4.2 договору строки оплати вартості наданих комунальних послуг, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення строків оплати наданих послуг за липень-грудень 2012р. у позивача виникло з 25.07.2012р., 25.08.2012р., 25.09.2012р., 25.10.2012р., 25.11.2012р. та 25.12.2012р. відповідно, а не з першого числа кожного поточного (спірного) місяця, як помилково вважає позивач.

Враховуючи наведене, суд здійснював обрахунок пені за наступні періоди:

з 25.07.2012р. по 31.07.2012р. на 466,52 грн. заборгованості за липень 2012р.,

з 25.08.2012р. по 31.08.2012р. на 428,78 грн. заборгованості за серпень 2012р.,

з 25.09.2012р. по 30.09.2012р. на 526,84 грн. заборгованості за вересень 2012р.,

з 25.10.2012р. по 31.10.2012р. на 580,75 грн. заборгованості за жовтень 2012р.,

з 25.11.2012р. по 30.11.2012р. на 1 237,45 грн. заборгованості за листопад 2012р.,

з 25.12.2012р. по 31.12.2012р. на 1 453,09 грн. заборгованості за грудень 2012р.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом в межах вказаного позивачем періоду, з урахуванням положень Договору та вимог вищезазначених норм Закону, становить 12,75 грн., суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 33,77 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 12,75 грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 199,86 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 01.11.2010р. по 31.12.2012р. на 21 651,89 грн. сукупної заборгованості за лютий 2011р.-грудень 2012р.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, враховуючи той фак., що право на нарахування інфляційних втрат саме на 21 651,89 грн. сукупної заборгованості за лютий 2011р.-грудень 2012р. у позивача виникло лише після спливу строку оплати наданих послуг за кожним із зазначених місяців, тобто, після 24.12.2012р., суд здійснював обрахунок інфляційних втрат з 25.12.2012р. по 31.12.2012р. на 21 651,89 грн. сукупної заборгованості за лютий 2011р.-грудень 2012р.

Оскільки арифметично розмір інфляційних втрат, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду становить 0,00 грн. з огляду на відсутність інфляційних процесів протягом розрахункового періоду, що підтверджується величинами індексів інфляції у 2012 році за даними Державної служби статистики України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 199,86 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

При винесенні даного рішення судом також було враховано, що позивача неодноразового було зобов'язано надати суду детальний та обґрунтований розрахунок сум інфляційних втрат із зазначенням дат початкового та кінцевого розрахункового періоду (число, місяць, рік), що містить посилання на підставу походження зобов'язання (відповідний неоплачений рахунок) та суми фактичної заборгованості, на яке здійснюється нарахування, щодо кожного неоплаченого рахунку окремо, у той час, як зазначені вимоги суду позивачем виконані не були.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також пропорційно розміру заборгованості відповідача за договором, яка існувала на момент порушення провадження у даній справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 59, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 530, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда» 6 622,77 грн. припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда» (08623, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Калинівка, вул. Радянська, 6, ідентифікаційний код 33018732) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама» (01042, м. Київ, бул. М.Приймаченко, 3, ідентифікаційний код 34239762) 12 330 (дванадцять тисяч триста тридцять) грн. 28 коп. заборгованості, 12 (дванадцять) грн. 75 коп. пені та 1 240 (одну тисячу двісті сорок) грн. 87 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 20.06.2013р.

Суддя В.А. Ярема