Рішення

від 23.01.2014 по справі 911/4561/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2014 р. Справа № 911/4561/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Алькор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Белактріс» про стягнення 30 825, 00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Томіна А.І (довіреність б/н від 17.12.2013 року); від відповідача:не з'явився секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

06.12.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алькор» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою № 74 від 02.12.2013 року (вх. № 4522/13) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Белактріс» (далі-відповідач) про стягнення 30 825,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повної оплати за надані послуги крану вантажопідйомністю 25 т., в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 30 825,00 грн. основного боргу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2013 року порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 23.01.2014 року.

15.01.2014 року через канцелярію суду позивач подав клопотання Вих. № 84 від 30.12.2013 року (вх. №463/14) та клопотання Вих. № 85 від 30.12.2013 року (вх. №464/14) про долучення до матеріалів справи витребуваних судом доказів.

У судовому засіданні 23.01.2014 року представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та подав клопотання б/н від 23.01.2014 року (вх. №1153/14), в якому просить долучити до матеріалів справи рахунок-фактуру № СФ-0000234 від 29.08.2013 року.

У судове засідання 23.01.2014 року представник відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 06.12.2013 року не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору .

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 23.01.2014 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

У серпні 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Алькор» (позивач у справі) було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Белактріс» (відповідач у справі) послуги крану.

Даний факт підтверджується Актом № ОУ-00128 здачі-прийняття робіт від 30.08.2013 року (далі-Акт), за яким виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) по рахунку № СФ-0000234 від 29.08.2013 року - послуги крану вантажопідйомністю 25 т., 274 час, на суму 51 375,00 грн. без ПДВ.

Згідно Акту загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ становить 61 650,00 грн. За результатами наданих послуг сторони претензій одна до одної не мають.

Копія Акту міститься в матеріалах справи, оригінал оглянуто в судовому засіданні.

Господарським судом встановлено, що вищезазначений Акт підписано та скріплено печатками обох сторін відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в ній реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алькор» надало послуги крану вантажопідйомністю 25 т. Товариству з обмеженою відповідальністю «Белактріс» на суму 61 650,00 грн. та виставило рахунок-фактуру № СФ-0000234 від 29.08.2013 року.

Проте, послуги крану вантажопідйомністю 25 т. було оплачено частково про, що свідчить виписка за особовим рахунком позивача від 16.09.2013, з якої вбачається, що оплата за послуги здійснена частково, а саме, в сумі 30 825,00 грн.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 цього Кодексу встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції (частина 2 ст. 642 ЦК України).

В силу частини 1 ст. 644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був укладений правочин, що за своєю правовою природою має ознаки договору про надання послуг, укладеного в усній формі.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З аналізу вказаної статті вбачається, що цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред'явлення вимоги. В такому випадку кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час. Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків (ст. 253 ЦК).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алькор» в порядку ч. 2. ст. 530 ЦК України направило Товариству з обмеженою відповідальністю «Белактріс» лист-вимогу Вих. № 69 від 05.11.2013 року, в якому вимагало повністю оплатити надані послуги в семиденний строк.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення зазначений вище лист-вимогу направлено на адресу відповідача та вручено 13.11.2013 року за довіреністю Бондар.

Отже, з урахуванням приписів ст. ст. 253, 530 Цивільного кодексу України, семиденний термін оплати для відповідача наступив у період з 14.11.2013 року по 20.11.2013 року, а з 21.11.2013 року почалося прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 30 825, 00 грн.

Однак, відповіді на зазначений лист-вимогу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Белактріс» не надійшло, зобов'язання щодо повної оплати наданих послуг на суму 30 825, 00 грн. у строк та в порядку визначеному законодавством відповідачем не виконано.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач в повному обсязі не виконав зобов'язання щодо оплати за отримані послуги згідно Акту № ОУ-00128 здачі-прийняття робіт від 30.08.2013 року у встановлений цивільним законодавством термін.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем і такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме в сумі 30 825,00 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, судовий збір відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України покладається повністю на Товариство з обмеженою відповідальністю «Белактріс» , у розмірі 1827,00 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Белактріс» (07400, Київська обл., місто Бровари, вулиця Кирпоноса, будинок 5, ідентифікаційний код: 35612272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алькор» (03680, м. Київ, Святошинський район, вулиця Якутська, будинок 7-А, ідентифікаційний код: 21608504) 30 825 (тридцять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 00 коп. основного боргу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 25.01.2014 року