Рішення

від 23.01.2014 по справі 914/4666/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2014 р. Справа № 914/4666/13

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атомкомплексприлад» (м. Київ) до відповідача:Державного закладу «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України (м. Львів) про:стягнення 384069 (триста вісімдесят чотири тисячі шістдесят дев'ять) грн. 86 коп. (з яких: 350000,00 грн. - основний борг; 24058,90 грн. - пеня; 10010,96 грн. - 3% річних) Суддя: Цікало А.І. При секретарі: Герасименко В.С. Представники:

Позивача:Казимиров О. С. - керівник (витяг з ЄДРЮОФОП від 18.06.2013р. № 16670002) Відповідача:Ясеницький О. З. - представник (довіреність від 20.01.2014 р.)

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

12.12.2013 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 5264 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атомкомплексприлад» до Державного закладу «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України про стягнення 384069 (триста вісімдесят чотири тисячі шістдесят дев'ять) грн. 86 коп. (з яких: 350000,00 грн. - основний борг; 24058,90 грн. - пеня; 10010,96 грн. - 3% річних).

Ухвалою суду від 13.12.2013 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 23.01.2014 р.

Позивач вимоги суду виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду виконав частково, відзив на позов представив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

13.01.2014 р. до суду за вх. № 705/14 від відповідача поступив відзив на позовну заяву.

20.01.2014 р. до суду за вх. № 1999/14 від відповідача поступила копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та копія довідки з ЄДРПОУ від 12.10.2007 р.

23.01.2014 р. до суду за вх. № 2634/14 від відповідача поступила заява про визнання позовних вимог, в якій він визнав борг перед позивачем на суму 384069 грн. 00 коп. До зазначеної заяви долучено акт звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 23.01.2014 р.

Представник відповідача позов визнав повністю.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб, присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

08.06.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атомкомплексприлад» (позивач) та Державним закладом «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України (відповідач) був укладений договір № 16 (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1.1. Договору, позивач зобов'язується у 2012 році поставити товар - код ДК33.20.4 прилад для вимірювання електричних величин та іонізуючих випромінювань (спектрометр енергій бета-гамма випромінювання СЕ-БГ-01-АКП-150-150) відповідно до специфікації, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити його.

Згідно з п. 3.1. Договору, ціна даного договору складає 350000 грн. 00 коп.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 350000 грн. 00 коп., що підтверджується видаткової накладною від 08.11.2012 р. № АК-0000045 та актом приймання-передачі обладнання від 08.11.2012 р. № АК-0000045 (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 4.2. Договору, розрахунки проводяться шляхом перерахування відповідачем на рахунок позивача коштів на протязі 30 календарних днів після отримання обладнання по видатковій накладній та підписання акту про введення обладнання в експлуатації.

Обладнання було введено в експлуатацію 24.10.2012 р., що підтверджується актом введення в експлуатацію № 1/10/2012 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

У зв'язку з тим, що акт приймання-передачі обладнання був підписаний сторонами 08.11.2012 р. та враховуючи відстрочення платежу, встановленого п. 4.2. Договору, відповідач зобов'язаний був перерахувати позивачу кошти до 08.12.2012 р.

Порушуючи умови Договору, відповідач не здійснив розрахунку перед позивачем за отримане обладнання.

Станом на день звернення з позовом до суду та час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за отримане обладнання становить 350000 грн. 00 коп., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 23.01.2014 р. (долучено до матеріалів справи).

Відповідач визнав заборгованість перед позивачем в повному обсязі, доказів погашення боргу не представив.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, позивачем правомірно, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховану 10010 грн. 96 коп. - 3% річних.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 21.05.2013 р. по 21.11.2013 р. у розмірі 24058 грн. 90 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У даному випадку, зобов'язання відповідача перед позивачем щодо оплати вартості товару мало бути виконано до 08.12.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано пеню з 21.05.2013р., що не відповідає вимогам ст. 232 ГК України.

Оскільки долучений до матеріалів справи розрахунок пені не відповідає вимогам ст. 232 ГК України, позивач не виконав вимоги ухвали суду в частині представлення уточного розрахунку пені, суд вважає за доцільне залишити позов в частині стягнення пені на суму 24058 грн. 90 коп. без розгляду.

Станом на день розгляду справи, відповідач позов визнав, доказів сплати заборгованості не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідач позов визнав повністю.

У суду відсутні підстави вважати, що визнання позову відповідачем суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси тому приймає визнання позову відповідачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав повністю, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атомкомплексприлад» до Державного закладу «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України про стягнення 384069 грн. 86 коп. (з яких: 350000,00 грн. - основний борг; 24058,90 грн. - пеня; 10010,96 грн. - 3% річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині стягнення 360010 грн. 96 коп. (з яких: 350000,00 грн. - основний борг; 10010,96 грн. - 3% річних).

Відповідно до вимог ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Оскільки позивачем не подано витребуваного судом належного та обґрунтованого розрахунку пені, суд залишає позов в частині стягнення 24058 грн. 90 коп. пені без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1147 грн.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За подання позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7681 грн. 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 25.11.2013 р. № 833 (долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 509, 510, 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 81, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атомкомплексприлад» до Державного закладу «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України про стягнення 384069 грн. 86 коп. (з яких: 350000,00 грн. - основний борг; 24058,90 грн. - пеня; 10010,96 грн. - 3% річних) - задоволити в частині стягнення 360010 грн. 96 коп. (з яких: 350000,00 грн. - основний борг; 10010,96 грн. - 3% річних).

2. Стягнути з Державного закладу «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України (вул. Зелена, буд. 12, м. Львів, 79005; код ЄДРПОУ 01996680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атомкомплексприлад» (вул. Магнітогорська, буд. 1, м. Київ, 02660; код ЄДРПОУ 13698692) 360010 грн. 96 коп. (з яких: 350000,00 грн. - основний борг; 10010,96 грн. - 3% річних) та 7681 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атомкомплексприлад» до Державного закладу «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України в частині стягнення 24058 грн. 90 коп. пені - залишити без розгляду.

4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 січня 2014 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.