Рішення

від 28.01.2014 по справі 927/47/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд Чернігівської області

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. 67-28-47 факс 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

28.01.2014 Справа № 927/47/13

за позовом: Прокурора Носівського району ,

вул. Вокзальна, 4, м. Носівка, Чернігівська область, 17100, в інтересах держави

в особі позивача: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств,

вул. О. Теліги, 8, кімн.58А, м. Київ, 04112;

в особі: Чернігівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських

господарств,

проспект Миру, 14, м. Чернігів, 14000;

до відповідача: Фермерського господарства «Нектар»,

вул. Ройченко, 16, м. Носівка, Чернігівська область, 17100;

предмет спору: стягнення 10 409,82грн

Суддя А.В.Романенко

за участю представників сторін від:

позивача: В.М.Плевако, довіреність 165 від 15.04.2011, директор Чернігівського відділення;

відповідача: не з'явився;

присутня в судовому засіданні: М.М.Лазоренко - прокурор прокуратури м. Чернігова, посвідчення №010936 від 23.10.2012.

У судовому засіданні 28.01.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурором Носівського району в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (Чернігівського відділення) подано позов до фермерського господарства «Нектар» про стягнення 9 500,00грн заборгованості за договором №1 про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 09.04.2009, 734,23грн пені, 3% річних у розмірі 128,05грн та 47,54грн інфляційних втрат.

До початку судового засідання, через засоби факсимільного зв'язку, прокурором Носівського району надіслано клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 3 700,00грн основного боргу, в зв'язку з частковою сплатою відповідачем цієї суми. На підтвердження надіслано квитанцію від 27.01.2014 на суму 3 700,00грн.

Ухвала про порушення провадження у справі надіслана відповідачу за адресою вказаною прокурором у позовній заяві повернулась до суду неврученою, з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

З доданого до позовної заяви Витягу з ЄДР станом на 31.12.2013 місцезнаходженням відповідача є: 17100, Чернігівська обл., Носівський район, м. Носівка, вул. Ройченка, буд.16.

Тобто, така сама адреса, яку було вказано прокурором у позовній заяві та на яку судом надсилався процесуальний документ.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 (зі змінами, внесеними постановою Пленуму ВГСУ від 16.01.2013 №3) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Зокрема, за змістом зазначеної ст.64 ГПК України, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У судовому засіданні представник позивача та прокурор подали письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які прийнято судом.

Зокрема, прокурор подав погоджену представником позивача заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення 3 700,00грн основного боргу та про відмову від позову в частині стягнення 47,54грн інфляційних втрат.

Дана заява не суперечить нормам ст.22 ГПК України, судом приймається.

Для залучення до матеріалів справи прокурором подано копію квитанції від 27.01.2014 про сплату відповідачем на користь позивача 3 700,00грн, а також письмове підтвердження про відсутність в провадженні суду чи іншого органу справи між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.

Представник позивача подав письмове клопотання від 28.01.2014 про залучення до матеріалів справи копій: виписки та довідки з ЄДРПОУ щодо позивача, Статуту державної установи «Український державний фонд підтримки фермерських господарств».

В усних поясненнях представник позивача та прокурор позовні вимоги підтримали в повному обсязі (з врахуванням заяви від 28.01.2014), посилаючись на невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань, ухилення від повернення наданих коштів у встановлений договором строк.

Враховуючи, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд вважає за можливе розглянути даний позов за наявними у справі документами, на підставі ст.75 ГПК України.

Оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, господарський суд, встановив:

09.04.2009, сторонами укладено Договір про надання фінансової підтримки фермерському господарству за №1 (далі Договір).

Згідно розділу 1 Договору, позивач - Укрдержфонд (в особі регіонального відділення) зобов'язався надати фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству «Нектар» у сумі 50 000грн, а господарство (надалі - відповідач) взяло на себе зобов`язання використати її за цільовим призначенням і повернути її у визначений Договором строк.

Відповідно до п.3.4.3. розділу 3. Договору відповідач зобов'язався повернути кошти фінансової підтримки до Чернігівського відділення Укрдержфонду згідно з встановленим графіком:

- до 20 квітня 2010 року в сумі 10 000,00грн;

- до 20 квітня 2011 року в сумі 10 000,00грн;

- до 20 квітня 2012 року в сумі 10 000,00грн;

- до 20 квітня 2013 року в сумі 10 000,00грн;

- до 09 квітня 2014 року в сумі 10 000,00грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та ст.193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до договору, закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1046 ЦК України врегульовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою ст. 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно частин першої та третьої ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Суд доходить висновку про те, що за своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором позики, а тому до спірних правовідносин застосовуються вищевикладені норми права.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу 50 000,00грн фінансової підтримки, що підтверджується платіжним дорученням №2 від 24.04.2009 (копія знаходиться в матеріалах справи).

Тобто, позивач виконав свої договірні зобов'язання щодо надання фінансової підтримки фермерському господарству.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання щодо повернення отриманих ним коштів у розмірі 10 000,00грн в термін до 20.04.2013 у повному обсязі не виконав.

20.06.2013, ним здійснено часткову оплату у розмірі 500,00грн, що підтверджується випискою по рахунках УДКСУ у м. Чернігові.

Позивачем на адресу відповідача направлялися листи від 02.04.2013 №53-25/18 з нагадуванням про необхідність повернення коштів, а також від 16.05.2013 №53-25/31 та від 11.09.2013 №53-25/79 з вимогою невідкладно сплатити заборгованість.

Листом від 03.04.2013 відповідач, посилаючись на власні фінансові проблеми, просив відстрочити термін повернення фінансової допомоги до вересня-жовтня 2013 року.

Проте станом на день звернення прокурора до суду ФГ «Нектар» коштів у повному розмірі позивачу не повернуло.

З поданої в судовому засіданні погодженої позивачем заяви, прокурор повідомляє про сплату відповідачем 3 700,00грн заборгованості та просить припинити провадження у справі в цій частині.

Факт сплати даної суми боргу підтверджується копією квитанції від 27.01.2014 /міститься в матеріалах справи/.

Відповідно до п. 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення 3 700,00грн основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Вимога прокурора про стягнення з відповідача 5 800,00грн боргу, який мав бути сплачений відповідачем до 20.04.2013, є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 549 ЦК України визначено, зокрема, що виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст.230 та частини шостої ст.231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У свою чергу, частиною другою ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2. Договору сторонами узгоджено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки відповідач сплачує позивачу пеню за кожен день неповернення коштів, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення: з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати повного повернення коштів фінансової підтримки включно.

На підставі вищевказаного пункту Договору та норм чинного законодавства України прокурором заявлено до стягнення 734,23грн пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання за період з 21.04.2013 по 20.10.2013 та три відсотки річних у розмірі 128,05грн за період з 21.04.2013 по 01.11.2013.

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування пені та трьох відсотків річних і в разі, якщо обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Господарський суд Чернігівської області здійснив перевірку розрахунку заявлених до стягнення пені та трьох відсотків річних та дійшов висновку, що розрахунок пені не відповідає чинному законодавству України і матеріалам справи.

Таким чином, позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 661,88грн за період з 21.04.2013 по 20.10.2013. Вимога щодо стягнення трьох відсотків річних підлягає задоволенню повністю у розмірі 128,05грн за період з 21.04.2013 по 01.11.2013.

Частиною першою ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Заявою від 28.01.2014 прокурор та позивач відмовились від позову в частині стягнення 47,54грн інфляційних втрат за період травень-листопад 2013 року.

Згідно п. 4 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 47,54грн інфляційних нарахувань підлягають припиненню, в зв'язку з поданою прокурором та позивачем відмовою від позову в цій частині.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відтак, сплата судового збору покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 29, 36, 49, 75, п.п.1-1, 4 ст. 80, ст.ст.82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення 3 700,00грн боргу.

2. Припинити провадження в частині стягнення 47,54грн інфляційних втрат.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з фермерського господарства „Нектар", вул. Ройченка, 16, м. Носівка, Чернігівська область, 17100, код 21409006, (р/р 2600996663 у Носівському відділенні Банку „Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Чернігівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, пр. Миру, 14, м. Чернігів, 14000, код 21402205 (р/р 37113018000996 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592,) 5 800,00грн боргу, 661,88грн пені та 3% річних у розмірі 128,05грн.

5. Стягнути з фермерського господарства „Нектар", вул. Ройченка, 16, м. Носівка, Чернігівська область, 17100, код 21409006, (р/р 2600996663 у Носівському відділенні Банку „Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) в доход Державного бюджету (р/р 31217206783002, отримувач - УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, МФО 853592, ідентифікаційний код 38054398, Банк - ГУДКСУ у Чернігівській області, призначення платежу: „Судовий збір, код 03500068 пункт 2.1", код бюджетної класифікації 22030001) 1 827,00грн судового збору.

ї

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

6. В решті позову відмовити.

Суддя А.В.Романенко

Повний текст рішення складено та підписано 29.01.2014.

Суддя А.В.Романенко