Рішення

від 29.01.2014 по справі 903/1511/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 січня 2014 р. Справа № 903/1511/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-агро"

до відповідача: Дочірнє підприємство ДАК " Хліб України" Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів

про зобовязання вчинити дії

Суддя: Костюк С. В.

за участю представників сторін:

від позивача: Жмура В.О., дов. від 17.12.2013 року

від відповідача: н/з

Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу судді не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач звернувся з позовом до ДП ДАК "Хліб України" Володимир-Волинський КХП та просив визнати за ним право власності на овес, 4 класу, 2013 року врожаю, фізичною вагою 61 770 кг., заліковою вагою 59 243 кг., який знаходиться на зберіганні у відповідача на підставі договору складського зберігання зерна №0307-13 від 03.07.2013 року. Факт отримання зерна на зберігання підтверджується складською квитанцією №247 серія АТ №478640 від 19.08.2013 року, яка в жовтні 2013 року позивачем була втрачена. Умовами договору зберігання, а саме п.5.13, позивач (Поклажодавець за договором) має право переоформити право власності на зерно, однак в зв'язку із втратою складської квитанції відповідач відмовляється визнати право власності на зерно за позивачем та не здійснює його переоформлення на іншого власника, чим позбавляє позивача права володіння, розпорядження та користування належним йому майном (зерном). При нормативному обґрунтуванні заявленої вимоги посилається на норми Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини, що виникають з договору зберігання та право власності.

Відповідач в поясненні від 24.12.2013 року №196 вказує, що згідно договору складського зберігання від 03.07.2013 року №0307-13 підприємство зобов'язалось прийняти на зберігання пшеницю в кількості 2000 т., сою 30 т., кукурудзу 8000 т., ріпак 800 т., овес 160 т.; на даний час на зберіганні є в наявності овес 4 класу, врожаю 2013 року, фізичною вагою 61 770 кг., заліковою вагою 59 243 кг.; 28.11.2013 року позивач повідомив про втрату складської квитанції №3478640.

Згідно п.2.17 Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах №1111/15802 від 18.11.2008 року та Положення про обіг складських документів на зерно №198 від 27.06.2003 року у разі втрати, псування чи пошкодження складських документів заміна здійснюється за рішенням суду.

Виходячи з даного положення підприємство зможе відгрузити позивачу овес після надання належних документів. При цьому просить слухати справу без представника відповідача за наявними в справі документами.

Заявою від 15.01.2014 року №11 позивач змінив предмет спору та просить зобов'язати відповідача видати складську квитанцю про прийняття на зберігання від ТзОВ «Волинь-Агро» овес 4 класу, урожаю 2013 року, фізичного вагою 61770 кг., заліковою вагою 59 243 кг. переданого відповідачу на зберігання згідно договору складського зберігання зерна №0307-13 від 03.07.2013 року. Оскільки дана заява подана до початку розгляду спору по суті, відповідно до ст.22 ГПК України суд приймає її та розглядає позов згідно предмету спору зазначеного в даній заяві.

З матеріалів справи вбачається, що 03.07.2013 року між ТзОВ «Волинь-Агро» (Поклажодавець) та ДП ДАК «Хліб України» Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів (зерновий склад) укладено договір складського зберігання зерна №0307-13 (а.с.10-14).

Відповідно до п.1.1 договору Поклажодавець за умовами договору зобов'язується передати, а зерновий склад зобов'язується прийняти на зберігання зернові, зернобобові та олійні культури врожаю 2013 року та в установлений строк повернути їх Поклажодавцю або особі зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених договором.

Пунктом 1.3 визначено, що зерно, що доставляється на зберігання зерновому складу згідно із цим договором, є власністю Поклажодавця. Зерновий склад не має права продавати або будь-яким іншим чином розпоряджатися зерном Поклажодавця, яке знаходиться у нього на зберіганні, до закінчення строку зберігання, передбаченого договором.

Орієнтовні обсяги (кількість) зерна, яке планується до передачі на зберігання визначені в пункті 1.4 договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору приймання зерна здійснюється згідно з вимогами Інструкції, діючими державними стандартами для кожного конкретного виду зерна.

В пункті 3.4 зазначено, що вид, кількість і якість прийнятого на зберігання зерна зазначається в складських документах. Під складським документом мається на увазі складська квитанція, просте або подвійне складське свідоцтво.

Як слідує з матеріалів справи при здачі зерна на зберігання відповідачем було виписана складська квитанція на зерно №275 від 19.08.2013 року, якою зокрема підтверджено, що зерновий склад ДП ДАК «Хліб України» Володимир-Волинський прийняв на зберігання від ТзОВ «Волинь-Агро» (Турійський район, с.Перевали, вул.Центральна, 3) на підставі договору складського зберігання від 03.07.2013 року №0307-13 відповідно до накладної №142/148 овес, 4 класу, урожаю 2013 року, фізичною вагою 61770 кг., заліковою вагою 59 243 кг. та зобов'язався його зберігати в строк до 01.07.2014 року (а.с.17). Факт передачі зерна на зберігання підтверджено реєстром накладних на прийняте зерно №142,148 від 15.08.2013 року та відповідними товарно-транспортними накладними (а.с.19,20,22,23).

На виконання ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні» та Постанови КМУ від 11.04.2003 року №510 «Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно» затверджено Положення про обіг складських документів на зерно, яке зареєстровано в МЮ 16.07.2003 року №605/7926 (надалі Положення).

Пунктом 1.1 даного Положення визначено, що складськими документами на зерно є складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва. Дані бланки згідно п.1.3 є бланками документів суворої звітності, їх виготовлення, отримання, доставка, облік, зберігання, видача, списання проводиться згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п.1.11 Положення складська квитанція на зерно виписується складом одночасно з прийняттям зерна на зберігання, а складські свідоцтва - не пізніше наступного робочого дня після прийняття зерна на зберігання.

Пунктом 1.19 Положення передбачено, що один примірник оригіналу складського документа передається Поклажодавцеві або уповноваженій ним особі, а другий залишається на складі.

Договір складського зберігання зерна між сторонами було укладено 03.07.2013 року за №0307-13, а складська квитанція при здачі зерна (овесу) на зберігання виписана відповідачем 19.08.2013 року за №275.

Пунктом 3.2 Положення підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом і поклажодавцем та факт прийняття зерна на зберігання.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, позивачем було втрачено оригінал складської квитанції №275 серія АТ №478640 від 19 серпня 2013 року.

Способи захисту порушеного права визначені ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України одним з яких є зобов'язання вчинити певні дії відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 2.17 Інструкції про ведення обліку і оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України №661 від 13.10.2008 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 липня 2003 року за №1111/15802 передбачено, що у разі втрати, псування чи пошкодження складських документів заміна здійснюється лише за рішенням суду.

Тому вимога позивача згідно заяви від 15.01.2013 року №11 щодо зобов'язання відповідача видати складську квитанцію взамін втраченої правомірна та підлягає задоволенню.

Водночас враховуючи те, що підставою звернення до суду стала втрата оригіналу складської квитанції позивачем, понесені ним судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.16 ЦК України , ст.20 ГК України, Інструкцією про ведення обліку і оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України №661 від 13.10.2008 року, Положенням про обіг складських документів, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 16.07.2003 року №605/7926, ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Зобов'язати Дочірнє підприємство ДАК «Хліб України» Володимир-Волинський КХП (44700, Волинська обл., м.Володимир-Волинський, вул.Княгині Ольги, буд.5, код 00951422) видати складську квитанцію Товариству з обмеженою відповідальністю «Волинь-Агро» (44812, Волинська обл., Турійський район, с.Перевали, вул.Центральна, буд.3, код 37691361) на овес, 4 класу, 2013 року врожаю, фізичною вагою 61 770 кг., заліковою вагою 59 243 кг., який знаходиться на зберіганні у Дочірнього підприємства Державної Акціонерної компанії «Хліб України» Володимир-Волинський КХП згідно договору складського зберігання від 03.07.2013 року №0307-13, взамін втраченої складської квитанції №275 серія АТ №478640 від 19 серпня 2013 року.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

29.01.14

Суддя С. В. Костюк