Постанова

від 22.01.2014 по справі 826/18428/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2014 року № 826/18428/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Громадського об'єднання «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» доКиївської міської ради треті особи без самостійних вимог на предмет спору 1) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні будівельні технології» про визнання протиправним та скасування рішення від 22.05.2013 №494/9551, ВСТАНОВИВ:

Громадське об'єднання «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» (далі - позивач, ГО «УСПР Демократія через право») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради (далі - відповідач, КМР), треті особи без самостійних вимог на предмет спору Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа-1, Департамент земельних ресурсів) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні будівельні технології» (далі - третя особа-2, ТОВ «Сучасні будівельні технології»), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 22.05.2013 «Про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сучасні будівельні технології» договору оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування боулінг-центру на вул. Попудренка, 1-а у Дніпровському районі міста Києва від 26.01.2007 № 66-6-00385 та внесення змін до нього» №494/9551 (далі - рішення від 22.05.2013 №494/9551).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2013 відкрито провадження у справі №826/18428/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2013 провадження у даній справі було зупинене до 21.01.2013.

Представник позивача в обґрунтування позовних вимог посилався на порушення відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення положень законодавства. Зазначив, що підстави для поновлення ТОВ «Сучасні будівельні технології» строку дії договору оренди земельної ділянки були відсутні, оскільки даний договір, станом на дату прийняття рішення КМР від 22.05.2013 №№494/9551, вже більше року був припинений на підставі положень законодавства. Крім того, представник позивача посилався на те, що ТОВ «Сучасні будівельні технології» не вживало жодних дій для повідомлення КМР про бажання продовжити строк дії договору земельної ділянки. Також, представник позивача зазначив, що, на його думку, під час прийняття оскаржуваного рішення технічної документації на відведення земельних ділянок не було або ж така документація мала недоліки, а оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог Регламенту КМР №14/14 від 14.06.2006. Просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позовних заперечив. Посилався на те, що оскаржуване рішення було прийняте за результатом звернень ТОВ «Сучасні будівельні технології» з проханням поновити договір оренди і внести до нього зміни та на підставі належним чином оформленої технічної документації. Зазначив, що рішення КМР від 22.05.2013 №494/9551 прийняте у відповідності до вимог законодавства, а вимоги визнати його протиправним та скасувати є безпідставними. Крім того, представник позивача посилався на те, що законні права та охоронювані інтереси позивача оскаржуваним рішенням не порушуються, а тому він не має права на звернення до суду із адміністративним позовом щодо скасування такого рішення.

Представник третьої особи-1 просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначив, що відповідач виніс оскаржуване рішення із дотриманням положень чинного законодавства. Крім того, представник також посилався на відсутність у позивача права не звернення до адміністративного суду, оскільки його права не порушені.

Представник ТОВ «Сучасні будівельні технології» позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що ним були вчинені усі передбачені законом дії для поновлення дії договору оренди, а тому, на його думку, оскаржуване рішення від 22.05.2013 №494/9551 є правомірним.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ «Сучасні будівельні технології» є землекористувачем ділянки площею 0,5000 га на перетині вул. Будівельників та вул. Попудренка у Дніпровському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:66:231:0003, яка була надана вказаному товариству на підставі рішення КМР від 28.09.2006 № 98/155 «Про передачу земельної ділянки ТОВ «Сучасні будівельні технології» для будівництва, експлуатації та обслуговування боулінг-центру на перетині вул. Будівельників та вул. Попудренка у Дніпровському районі міста Києва» (а.с. 152153).

Між Київською міською радою (Орендодавець) та ТОВ «Сучасні будівельні технології» (Орендар) 15.01.2007 було укладено Договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 26.01.2007 №66-6-00385 (а.с. 117-124) (далі - Договір оренди земельної ділянки №66-6-00385), згідно якого ТОВ «Сучасні будівельні технології» отримує за актом приймання-передачі в оренду вищезазначену земельну ділянку. Вказаний договір укладено сторонами на 5 років.

На земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:231:0003 ТОВ «Сучасні будівельні технології» було побудовано боулінг-центр, якому присвоєно адресу: м. Київ, вул. Попудренка, 1А. Даний боулінг центр належить на праві власності ТОВ «Сучасні будівельні технології», що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 12.02.2010 №124-В, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 166).

У зв'язку із тим, що термін дії Договору оренди земельної ділянки №66-6-00385 спливав 26.01.2012, ТОВ «Сучасні будівельні технології» листами від 13.09.2011 №85 та від 11.10.2011 №93 звернулось до Київського міського голови Черновецького Л.М. з проханням поновити (продовжити) вказаний договір на строк 15 років до 15.01.2027 та внести зміни до договору щодо місця розташування земельної ділянки, а саме: визначити її за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 1А, згідно майнових документів (а.с. 134-135).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Епоха-Гео» було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право на земельну ділянку ТОВ «Сучасні будівельні технології» для експлуатації та обслуговування боулінг-центру на вул. Попудренка, 1-а у Дніпровському районі міста Києва (поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.01.2007 №66-6-00385), копії якої наявні в матеріалах справи (а.с. 129-184).

22.05.2013 КМР прийнято оскаржуване рішення № 494/9551 «Про поновлення товариству з обмеженою відповідальністю «Сучасні будівельні технології» договору оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування боулінг-центру на вул. Попудренка, 1-а у Дніпровському районі міста Києва від 26.01.2007 №66-6-00385 та внесення змін до нього (а.с. 21).

Згідно вказаного рішення було поновлено на 15 років договір оренди земельної ділянки №66-6-00385 площею 0,5000 га, укладений між КМР та ТОВ «Сучасні будівельні технології». Також було внесено зміни до підпункту 2.1 пункту 2 договору оренди земельної ділянки від 26.01.2007 № 66-6-00385, а саме: слова «перетин вул. Будівельників та вул. Попудренка» замінено словами та цифрою «вул. Попудренка, 1 а», слова «для будівництва, експлуатації та обслуговування боулінг-центру» замінено словами «для експлуатації та обслуговування боулінг-центру».

Не погоджуючись з рішенням від 22.05.2013 № 494/9551, позивач звернувся до суду із позовними вимогами визнати дане рішення протиправним та скасувати його.

Оцінивши надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 1 Земельного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини 1 статті 123, частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями.

Право оренди земельної ділянки виникає, як визначено у статті 125 Земельного кодексу України, з моменту реєстрації цього права. Згідно з вимогами частини 5 статті 126 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (по нормам, чинним на момент виникнення правовідносин).

У відповідності до пункту 2 статті 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України КМР та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.

Місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через КМР, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи. (стаття 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ»).

У відповідності до частини 5 статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Положеннями частин 1, 2, 8 статті 93 Земельного кодексу України, встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі статтею 1 та частиною 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що ТОВ «Сучасні будівельні технології» не вживало жодних дій щодо поновлення Договору оренди земельної ділянки №66-6-00385, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи копіями листів третьої особи-2 листами від 13.09.2011 №85 та від 11.10.2011 №93 (а.с. 134-135) щодо продовження дії зазначеного договору та внесення змін до нього.

Суд встановив, що до листів від 13.09.2011 №85 та від 11.10.2011 №93 ТОВ «Сучасні будівельні технології» не додано проект додаткової угоди. Водночас, враховуючи те, що з матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що істотні умови Договору оренди земельної ділянки №66-6-00385 при його поновленні сторонами були узгоджені, суд дійшов висновку, що ненадання третьою особою-2 проекту додаткової угоди до листа-звернення не може бути самостійною підставою для визнання рішення КМР від 25.05.2013 № 494/9551 протиправним та його скасування.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, КМР не заперечувала проти поновлення дії Договору оренди земельної ділянки №66-6-00385, що було виражене у відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору письмових заперечень на поновлення договору. Крім того, зі змісту оскаржуваного рішення КМР від 22.05.2013 №494/9551 вбачається, що ним було розглянуто пропозиції ТОВ «Сучасні будівельні технології» щодо внесення змін до укладеного Договору оренди земельної ділянки №66-6-00385 та прийнято рішення щодо внесення відповідних змін.

Слід зазначити, що сторони не заперечували той факт, що КМР не приймала рішення про відмову у поновленні Договору оренди земельної ділянки №66-6-00385.

Таким чином, відсутність дій з боку КМР спрямованих на припинення договору та відсутність письмових заперечень, а також наявність активних дій з боку ТОВ «Сучасні будівельні технології» та КМР направлених на поновлення дії договору оренди земельної ділянки №66-6-00385, свідчить про згоду обох сторін даного договору на продовження його дії.

Бажання орендаря продовжувати відносини оренди висловлюється конклюдентними діями - шляхом продовження користування об'єкта оренди після закінчення строку договору оренди. Що стосується орендодавця, то підставою для продовження відносин оренди є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень та вимог до орендаря повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку. Якщо протягом цього строку орендодавець заявить про своє бажання припинити відносини оренди, орендар зобов'язаний буде повернути йому майно у строки та в порядку, передбаченому договором.

З матеріалів справи суд встановив, що ТОВ «Сучасні будівельні технології» забезпечило проведення землеустрою у відповідності до вимог законодавства, а відповідач прийняв оскаржуване рішення від 22.05.2013 №494/9551 за результатом розгляду листів-звернень ТОВ «Сучасні будівельні технології» та на підставі технічної документації, копії якої наявні в матеріалах справи (а.с. 129-184) з дотриманням вимог законодавства.

Доводи позивача про порушення відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення від 22.05.2013 №494/9551 Регламенту Київської міської ради №14/14 від 14.06.2006, суд відхиляє з огляду на те, що даний Регламент втратив чинність на підставі рішення КМР «Про затвердження Регламенту Київської міської ради» від 01.07.2008 №8/8. Тобто, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення від 22.05.2013 №494/9551 та навіть станом на дату звернення ТОВ «Сучасні будівельні технології» із листами від 13.09.2011 №85, від 11.10.2011 №93 щодо поновлення дії договору оренди земельної ділянки Регламент Київської міської ради №14/14 від 14.06.2006 не діяв.

Щодо доводів відповідача та третьої особи-1 стосовно відсутності у позивача на право звернення до суду із позовом про скасування рішення від 22.05.2013 №494/9551, оскільки воно не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, суд зазначає наступне.

Право на звернення до суду як складова права на судовий захист гарантується статтею 55 Конституції України та пов'язується з переконанням самої особи про наявність порушень її прав, свобод або інтересів і бажанням звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси

Офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» Конституційним Судом України в рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 «У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)», згідно якого поняття «охоронюваний законом інтерес», яке вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Представник позивача посилався на те, що згідно пункту 2.1 Статуту Громадського об'єднання «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» однією із основних цілей даного об'єднання є захист прав та інтересів громадян України від протиправних дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень, оскарження протиправного, на думку позивача, рішення КМР від 22.05.2013 №494/9551 є його обов'язком.

Частинами 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Таким чином, оскаржуване Рішення КМР від 22.05.2013 №494/9551,є обов'язковим не тільки для «Сучасні будівельні технології», а і для інших осіб, в тому числі і позивача.

Суд також зазначає, що питання права для звернення до суду громадських організацій неодноразово досліджувалось Окружним адміністративним судом міста Києва по іншим справам, та судами вже досліджувалось питання, чи порушені їх права. Зокрема, наступні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, що переглядались в Київському апеляційному адміністративному суді:

- № 826/3618/13-а (за позовом Київського міської організації Всеукраїнської громадської організації «Громадянська позиція» до КМР про оскарження рішення КМР від 20.09.2012 №137/8421 «Про передачу публічному акціонерному товариству «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «Укрреставрація» земельної ділянки для реконструкції будівлі під торговельно-офісний центр та його обслуговування з благоустроєм та гостьовою стоянкою на Контрактові площі, 4 у Подільському районі м. Києва»);

- № 826/2353/13-а (за позовом НАК «Нафтогаз України» до КМР, третя особа ТОВ «Бузінвест» про скасування рішення КМР №1537/4370 від 27.12.2007 «Про передачу земельної ділянки ТОВ «Бузінвест» для будівництва, експлуатації та обслуговування бази відпочинку сімейного типу та оздоровчо-розважального комплексу на вул. Набережно-Корчуватській у Голосіївському районі м. Києва»);

- № 826/1883/13-а (за позовом Громадської організації «Андріївсько-пейзажна ініціатива» до КМР, Київської міської державної адміністрації (Виконавчий орган Київської міської ради), про скасування розпорядження Київської міської державної адміністрації від 14.12.2007 №1653 «Про надання Київській патріархії Української православної церкви Київського патріархату дозволу на проектування та будівництво комплексу будівель адміністративного та господарського призначення з житловими приміщеннями службового призначення на пров. Десятинному, 3 літери А,Б та 5 літера Д у Шевченківському районі».

- № 2а-2051/11/2670 (за позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, треті особи: Державне підприємство «Центральна дирекція з управління та реконструкції спортивних споруд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Стройгарант», Державне підприємство «Льодові арени» про визнання дій протиправними та нечинним дозволу від 27.08.2010 № 2158-ДН/С.

Як вбачається із вказаних рішень, жодної відмови у зв'язку із «відсутністю порушеного права» судом не виносилось, а приймались рішення виходячи із всіх обставин справи, та проводився аналіз всіх матеріалів адміністративних справ.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач мав правові підстави для звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом про скасування рішення Київської міської ради.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень виконав покладний на нього обов'язок щодо доведення правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення від 22.05.2013 №494/9551. Водночас, доводи позивача ґрунтуються на припущеннях та, з його слів, отриманої керівництвом інформації, що не знайшла свого підтвердження під час розгляду даної адміністративної справи.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає адміністративний позов Громадського об'єднання «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 97, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Громадського об'єднання «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський