Рішення

від 27.01.2014 по справі 37/181

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/181 27.01.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго» доБудинкоуправління № 12 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України простягнення 122 161, 56 грн. Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до Будинкоуправління № 12 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про стягнення 92 293,07 грн. основного боргу, 18 803,27 грн. інфляційної складової боргу, 3 545,15 грн. трьох відсотків річних та 7 520,07 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1110504 від 01.01.04 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.07 р. до 01.03.10 р.

Ухвалою суду від 09.04.10 р. було порушено провадження у справі № 37/181 та призначено її розгляд на 24.05.10 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

У зв'язку з тим, що 24.05.10 р. було вихідним днем, ухвалою суду від 22.04.10 р. розгляд даної справи було призначено на 26.05.10 р.

Ухвалою суду від 26.05.10 р. у справі № 37/181 було зупинено провадження у даній справі до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № 2а-3475/09; зобов'язано сторін повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.12.09 р. було відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-3475/09 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж" до Київської міської державної адміністрації, третя особа АЕК "Київенерго" про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

27.07.10 р. до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж" про відмову від адміністративного позову до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. закрито провадження у даній справі у зв'язку з відмовою ОСББ "Престиж" від позову.

Дану ухвалу оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду. Ухвалою КААС від 19.10.10 р. у справі № 2а-673/10 апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. про закриття провадження у справі скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлено справу для подальшого розгляду до Шевченківського суду м. Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. адміністративний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж" до Виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправними та скасування розпоряджень залишено без розгляду.

Після того, як ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва № 2а-376/2011 від 27.04.11. р. залишено без розгляду адміністративний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж" до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування розпоряджень (№ 640, 642, 643) останньої (третя особа Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго") вказана ухвала була оскаржена юридичними особами, які приєднались до позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж" до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування розпоряджень (№ 640, 642, 643).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.12 р. у справі № 2а-376/11 зазначена апеляційна скарга залишена без задоволення , а ухвала Шевченківського районного суду м. Києва № 2а-376/2011 від 27.04.11 р. - без змін.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 у справі № 2а- 376/11 оскаржено до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 28.08.12 р. № К/9991/33592/12 залишив касаційну скаргу без задоволення, а увалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. та Ухвалу КААС від 15.05.12 р. у справі за позовом ОСББ "Престиж" до ВО КМР (КМДА) про визнання протиправним та скасування розпоряджень - без змін.

За таких обставин, наразі відсутнє будь-яке процесуальне рішення про визнання нечинними та протиправними розпоряджень КМДА щодо введення в дію тарифів, які застосовано ПАТ "Київенерго" у спірному періоді.

Враховуючи наведене, керуючись ч. 3 ст. 79, ст. 86 ГРК України, оскільки підстави, які зумовили зупинення провадження у даній справі відпали, господарський суд ухвалою від 19.12.13 р. поновив провадження у даній справі, призначити її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 13.01.14 р. та зобов'язав сторін надати суду певні документи та докази.

Представник позивача в судовому засіданні 13.01.14 р. надав суду заяву про зміну найменування з підтверджуючими документами та довідку про надходження коштів від відповідача за спожиту теплову енергію, які залучені до матеріалів справи; підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 13.01.14 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 19.12.13 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів.

Враховуючи наведене, у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у призначене судове засідання, суд вважає за необхідне відкласти розгляд даної справи.

Враховуючи наведене, господарський суд відклав розгляд справи до 27.01.2014 р., повторно викликав учасників судового процесу для участі у судовому розгляді.

У судовому засіданні 27.01.2014 р. представник позивача повідомив про часткову сплату відповідачем основного боргу. Просив стягнути з відповідача також інфляційну складову боргу, три відсотки річних та пені. Повідомив про зміну найменування позивача, у підтвердження чого надав документи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про судове засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 27.01.14 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка перейменована на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", в особі Структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго" (енергопостачальна організація) та Будинкоуправлінням № 12 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 111-0504 від 01.01.2004 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору № 111-0504 від 01.01.2004 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Додатками № 3 та № 4 до договору № 111-0504 від 01.01.2004 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору № 31-1142 від 01.01.2004 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 1 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 63, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Згідно з п. 3.1. вищевказаного додатку, в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця;

- у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Пунктом 3.2. додатку № 4 до договору № 111-0504 від 01.01.2004 р. визначено, що абонентам, які не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації, та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з листопада 2007 р. до лютого 2010 р., за якими загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.11.07 р. до 01.03.10 р. становила 192 243, 79 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 111-0504 від 01.01.2004 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково, у зв'язку з чим станом на 01.03.10 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 92 293, 07 грн.

За таких обставин ПАТ "Київенерго" звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Будинкоуправління-12 ККЕУ МОУ про стягнення 92 293, 07 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 18 803, 27 грн. інфляційної складової боргу, 3 545, 15 грн. річних та 7 520, 07 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 111-0504 від 01.01.2004 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.2007 р. до 01.03.2010 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Господарський суд відзначає, що за спірний період, у відповідності до письмових пояснень Київської міської адміністрації, розрахунок вартості спожитої теплової енергії розрахований позивачем за тарифами, встановленими нормативно-правовими актами (розпорядженнями) КМДА та НКРЕ.

У зв'язку з вирішенням судовими інстанціями питання щодо чинності тарифів, за якими нараховувалась відповідачу вартість спожитої теплової енергії, провадження у справі № 37/181 господарським судом зупинялось.

На теперішній час не надано суду жодного процесуального судового документу, згідно з яким визнано вищевказані тарифи не чинними.

Таким чином, на сьогодні, відсутні підстави визнавати, що позивачем для розрахунку заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію застосовувались не чинні тарифи.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 111-0504 від 01.01.2004 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію не здійснив.

Представник позивача надав суду розрахунок основного боргу за спожиту відповідачем від ПАТ «Київенерго» теплову енергію, з якої вбачається що станом на день розгляду справи в суді у відповідача заборгованість за договором № 111-0504 від 01.01.2004 р. за період з 01.11.07 р. до 01.03.10 р. становить 81 780, 62 грн.

Судом було встановлено, що основний борг за спожиту теплову енергію за договором № 111-0504 від 01.01.2004 р. у розмірі 10 512, 45 грн. був погашений відповідачем після порушення провадження у даній справі.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 10 512, 45 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 111-0504 від 01.01.2004 р. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору, а стягненню підлягають 81 780, 62 грн. основного боргу.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просить суд також стягнути з відповідача 18 803, 27 грн. інфляційної складової боргу та 3 545, 15 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 111-0504 від 01.01.2004 р. та додатками до нього.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з грудня 2007 р. до березня 2010 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

В ході дослідження розрахунку позивача, господарським судом було встановлено, що позивачем помилково не було враховано показники інфляційних процесів в Україні з від'ємним значенням, у зв'язку з чим господарським судом виконано власний розрахунок позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань, відповідно до якого обґрунтованою є сума інфляційної складової боргу у розмірі 18 388, 29 грн.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 111-0504 від 01.01.2004 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком суду, підлягають стягненню 18 388, 29 грн. інфляційної складової боргу та 3 545, 15 грн. трьох відсотків річних.

ПАТ «Київенерго» просило стягнути з відповідача 7 520, 07 грн. пені за порушення грошового зобов'язання за договором № 111-0504 від 01.01.2004 р. та додатками до нього.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з п. 3.5. додатку № 4 до договору № 111-0504 від 01.01.2004 р., у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки позивач при розрахунку пені припустився помилок, щодо сум заборгованості, відносно яких нараховувалась пеня, то судом було виконано власний розрахунок даної вимоги, згідно з яким пеня за порушення грошового зобов'язання за договором № 111-0504 від 01.01.2004 р. за період з вересня 2009 р. до лютого 2010 становить 1 336, 00 грн.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд частково задовольняє позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Будинкоуправління № 12 ККЕУ МОУ.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Будинкоуправління № 12 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 64/68, код ЄДРПОУ 22992752) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 81 780 (вісімдесят одна тисяча сімсот вісімдесят) грн. 62 коп. основного боргу, 18 388 (вісімнадцять тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 29 коп. інфляційної складової боргу, 3 545 (три тисячі п'ятсот сорок п'ять) грн. 15 коп. трьох відсотків річних, 1 336 (одна тисяча триста тридцять шість) грн. 00 коп. пені, 1 155 (одна тисяча сто п'ятдесят п'ять) грн. 63 коп. витрат на сплату державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення 10 512, 45 грн. основного боргу припинити.

4. У решті позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 29.01.2014 р.

Суддя Гавриловська І.О.