Рішення від 21.01.2014 по справі 910/21512/13

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21512/13 21.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сувенір Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр»

про стягнення 56 835,60 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Васильєва І.П. за довіреністю б/н від 01.04.2013 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сувенір Сервіс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр» (далі - відповідач) про стягнення 56 835,60 грн., з яких: 51 472,38 грн. основного боргу, 3 910,43 грн. пені, 118,82 грн. інфляційних втрат, 1 333,97 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору 1 720,50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки позивач поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений в повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2013 р. порушено провадження у справі № 910/21512/13 та призначено її до розгляду на 26.11.2013 р.

20.11.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він вказує на те, що відповідач не надавав позивачу довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, а весь нереалізований відповідачем товар було повернуто останнім позивачу.

25.11.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Представник відповідача в судове засідання 26.11.2013 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/21512/13 від 11.11.2013 р. не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2013 р. в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 11.12.2013 р.

06.12.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він вказує на те, що саме відповідач повинен доводити, що ним не було реалізовано поставлений позивачем товар, та клопотання про витребування від відповідача документів, які містять інформацію про кількість реалізованого товару та його залишки, якщо такі є, який був поставлений позивачем за Договором поставки № 181 від 20.11.2012 р. на користь відповідача.

11.12.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору у справі № 910/21512/13 на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2013 р. у відповідності до ст. 38 ГПК України витребувано у відповідача докази, які містять інформацію про кількість реалізованого товару та його залишки, який був поставлений позивачем за Договором поставки № 181 від 20.11.2012 р. на користь відповідача, в порядку приписів ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, та відкладено розгляд справи на 21.01.2014 р.

08.01.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі, а саме: копія Листа позивача від 27.12.2013 р., адресованого відповідачу, в якому зазначається про те, що строк дії Договору поставки № 181 від 20.11.2012 р. закінчується 31.12.2013 р. та на наступний рік не продовжується, а також докази його надсилання 30.12.2013 р. відповідачу.

17.01.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі, а саме: повідомлення про вручення поштового відправлення щодо Листа позивача від 27.12.2013 р.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 21.01.2014 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 11.12.2013 р. не виконав, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 21.01.2014 р. судом, також, встановлено, що за даними інформаційного ресурсу ЄДР ( http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на дату слухання справи юридичною адресою відповідача є: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Ломоносова, будинок 1. У той же час, відповідно до Виписки з ЄДРЮОФОП Серії АГ № 800945 відносно відповідача, його адреса місцезнаходження станом на момент порушення провадження у даній справі була: 01004, м. Київ, Печерський район, вулиця Рогнідинська, будинок 4-А.

Відповідно до приписів ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

У судовому засіданні 21.01.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2012 р. між ТОВ «Сувенір сервіс» (далі - постачальник) та ТОВ «Спар-Центр» (далі - покупець) було укладено Договір поставки №181 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з умовами даного договору.

Пунктом 4.5 Договору сторони визначили, що покупець здійснює оплату за реалізований товар кожні 30-ть календарних днів, за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні, а також документи, що засвідчують якість поставлених товарів.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до « 31» грудня 2013 року, а якщо жодна зі сторін не підтвердила письмово припинення дії цього договору до дати такого припинення - він вважається продовженим на той же строк та на тих самих умовах (п. 7.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 30.12.2013 р. направив на адресу відповідача Лист від 27.12.2013 р., в якому повідомив про те, що строк дії Договору поставки № 181 від 20.11.2012 р. закінчується 31.12.2013 р. та на наступний рік не продовжується.

Таким чином, спірний Договір припинив свою дію з 31.12.2013 р.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за Договором виконав належним чином.

Так, на виконання умов Договору, протягом грудня 2012 року - січня 2013 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 104 468,53 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видаткових накладних:

- № С-00000444 від 04.12.2012р. на суму 1 706,14 грн.,

- № С-00000445 від 04.12.2012р. на суму 1 706,14 грн.,

- № С-00000446 від 04.12.2012р. на суму 1 706,14 грн.,

- № С-00000447 від 04.12.2012р. на суму 1 706,14 грн.,

- № С-00000448 від 04.12.2012р. на суму 1 706,14 грн.,

- № С-00000449 від 04.12.2012р. на суму 1 706,14 грн.,

- № С-00000450 від 04.12.2012р. на суму 1 706,14 грн.,

- № С-00000451 від 04.12.2012р. на суму 1 706,14 грн.,

- № С-00000452 від 04.12.2012р. на суму 1 406,33 грн.,

- № С-00000453 від 04.12.2012р. на суму 1 406,33 грн.,

- № С-00000454 від 04.12.2012р. на суму 599,62 грн.,

- № С-00000455 від 04.12.2012р. на суму 645,65 грн.,

- № С-00000457 від 06.12.2012р. на суму 4 333,06 грн.,

- № С-00000458 від 06.12.2012р. на суму 2 445,05 грн.,

- № С-00000459 від 06.12.2012р. на суму 2 445,05 грн.,

- № С-00000460 від 06.12.2012р. на суму 2 445,05 грн.,

- № С-00000461 від 06.12.2012р. на суму 2 445,05 грн.,

- № С-00000462 від 06.12.2012р. на суму 3 822,65 грн.,

- № С-00000463 від 06.12.2012р. на суму 3 777,61 грн.,

- № С-00000464 від 06.12.2012р. на суму 3 803,68 грн.,

- № С-00000465 від 06.12.2012р. на суму 2 213,88 грн.,

- № С-00000466 від 06.12.2012р. на суму 3 833,70 грн.,

- № С-00000467 від 06.12.2012р. на суму 3 796,44 грн.,

- № С-00000468 від 06.12.2012р. на суму 2 730,19 грн.,

- № С-00000469 від 06.12.2012р. на суму 2 196,35 грн.,

- № С-00000470 від 06.12.2012р. на суму 2 102,27 грн.,

- № С-00000471 від 06.12.2012р. на суму 2 102,27 грн.,

- № С-00000472 від 06.12.2012р. на суму 2 102,27 грн.,

- № С-00000495 від 14.12.2012р. на суму 987,65 грн.,

- № С-00000496 від 14.12.2012р. на суму 987,65 грн.,

- № С-00000497 від 14.12.2012р. на суму 1 406,33 грн.,

- № С-00000498 від 14.12.2012р. на суму 987,65 грн.,

- № С-00000499 від 14.12.2012р. на суму 1 406,33 грн.,

- № С-00000500 від 14.12.2012р. на суму 645,65 грн.,

- № С-00000501 від 14.12.2012р. на суму 1 287,46 грн.,

- № С-00000503 від 14.12.2012р. на суму 2 758,63 грн.,

- № С-00000032 від 23.01.2013р. на суму 743,90 грн.,

- № С-00000033 від 23.01.2013р. на суму 499,10 грн.,

- № С-00000034 від 23.01.2013р. на суму 499,10 грн.,

- № С-00000035 від 23.01.2013р. на суму 499,10 грн.,

- № С-00000036 від 23.01.2013р. на суму 499,10 грн.,

- № С-00000037 від 23.01.2013р. на суму 499,10 грн.,

- № С-00000038 від 23.01.2013р. на суму 499,10 грн.,

- № С-00000039 від 23.01.2013р. на суму 499,10 грн.,

- № С-00000040 від 23.01.2013р. на суму 499,10 грн.,

- № С-00000041 від 23.01.2013р. на суму 499,10 грн.,

- № С-00000042 від 23.01.2013р. на суму 499,10 грн.,

- № С-00000043 від 23.01.2013р. на суму 499,10 грн.,

- № С-00000044 від 23.01.2013р. на суму 499,10 грн.,

- № С-00000045 від 23.01.2013р. на суму 499,10 грн.,

- № С-00000046 від 23.01.2013р. на суму 499,10 грн.,

- № С-00000065 від 23.01.2013р. на суму 5 066,21 грн.,

- № С-00000066 від 23.01.2013р. на суму 1 362,02 грн.,

- № С-00000067 від 23.01.2013р. на суму 1 652,17 грн.,

- № С-00000071 від 24.01.2013р. на суму 1 040,88 грн.,

- № С-00000072 від 24.01.2013р. на суму 1 603,68 грн.,

- № С-00000073 від 24.01.2013р. на суму 1 604,90 грн.,

- № С-00000074 від 24.01.2013р. на суму 882,29 грн.,

- № С-00000075 від 24.01.2013р. на суму 3 420,77 грн.,

- № С-00000077 від 25.01.2013р. на суму 1 248,53 грн.,

- № С-00000078 від 25.01.2013р. на суму 1 327,13 грн.,

- № С-00000076 від 28.01.2013р. на суму 2 372,71 грн.,

- № С-00000079 від 28.01.2013р. на суму 686,78 грн.

Крім того, на підтвердження факту здійснення поставки товару за договором, позивачем надано суду копії відповідних податкових накладних.

У відповідності до підписаних та скріплених відбитками печаток сторін накладних на повернення:

- № р30588 від 06.06.2013р. на суму 459,25 грн.,

- № р30647 від 07.06.2013р. на суму 1 171,98 грн.,

- № р31776 від 07.06.2013р. на суму 383,90 грн.,

- № р30640 від 07.06.2013р. на суму 3 467,77 грн.,

- № р33078 від 12.07.2013р. на суму 3 069,65 грн.,

- № р33221 від 12.07.2013р. на суму 990,88 грн.,

- № р33187 від 12.07.2013р. на суму 454,51 грн.,

- № р33164 від 12.07.2013р. на суму 674,60 грн.,

- № р33447 від 18.07.2013р. на суму 307,44 грн.,

- № р33588 від 18.07.2013р. на суму 1 143,28 грн.,

- № р33170 від 25.07.2013р. на суму 872,89 грн., відповідачем повернуто товар загальною вартістю 12 996,15 грн. Копії зазначених накладних містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Натомість, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, сплативши лише 40 000,00 грн. внаслідок чого за ним утворилось 51 472,38 грн. заборгованості.

Факт сплати відповідачем 40 000,00 грн. за договором підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з поточного рахунку позивача.

Наявність 51 472,38 грн. заборгованості відповідача за договором підтверджується довідкою б/н від 19.11.2013 р. підписаною головним бухгалтером та головним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Сувенір сервіс» і скріплена відбитком печатки товариства.

З метою досудового врегулювання даного спору, 20.08.2013 р. позивачем було надіслано відповідачу претензію, відповідно до якої позивач інформував останнього про порушення умов договору та вимагав сплати як існуючої заборгованості так і нарахованих штрафних санкцій.

Посилаючись на те, що відповідач на зазначену претензію не відповів, решту вартості поставленого товару не оплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 51 472,38 грн. заборгованості по оплаті вартості товару, поставленого за договором згідно вищезазначених накладних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, в п. 1.7. Постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

В той же час, при укладенні спірного Договору поставки його сторони визначили, що покупець здійснює оплату за реалізований товар кожні 30-ть календарних днів, за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні, а також документи, що засвідчують якість поставлених товарів.

Слід зазначити, що відповідач не надає суду належних та допустимих доказів того, що частина поставленого позивачем товару не була ним реалізована та обліковується на бухгалтерському обліку відповідача.

Ненадання доказів реалізації товару, як і доказів його зберігання суперечить принципу добросовісності господарських зобов'язань та може бути розцінено як зловживання процесуальними правами з метою ухилення від обов'язку з оплати відповідного товару.

Підписання відповідачем спірних накладних без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості товару свідчить про прийняття відповідачем поставленого товару.

Враховуючи ненадання відповідачем доказів, що строк виконання зобов'язань в частині оплати вартості поставленого товару за спірними накладними у строки, передбачені договором не настав, суд дійшов висновку про порушення останнім своїх грошових зобов'язань за договором, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. у справі № 5011-5/14825-2012.

Більше того, зважаючи на припинення з 31.12.2013 р. дії Договору, у відповідача у будь-якому випадку наразі виник обов'язок оплатити вартість товару, який ним не було повернуто позивачу.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відтак, беручи до уваги наведені приписи чинного законодавства, а також враховуючи те, що станом на день прийняття рішення відповідач частково оплатив вартість поставленого позивачем товару, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 51 472,38 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого з 04.12.2012 р. по 28.01.2013 р. товару згідно Договору підлягає задоволенню, як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Що стосується вимог про стягнення 3 910,43 грн. пені, 118,82 грн. інфляційних втрат та 1 333,97 грн. 3% річних, суд відзначає наступне.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами статей 611, 625, 612 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, у відповідності до п. 4.5 договору покупець здійснює оплату за реалізований товар кожні 30-ть календарних днів, за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні, а також документи, що засвідчують якість поставлених товарів.

Таким чином, проведення розрахунків за договором здійснюється відповідачем (покупцем) за реалізований товар кожні 30-ть календарних днів, а не протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки товару, як помилково вважає позивач.

Відповідно до статей 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання.

Приписами ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Натомість, в порушення вищезазначених вимог Закону, позивачем не надано суду доказів, що містять інформацію про дати реалізації відповідачем відповідного товару, поставленого за спірними накладними, що унеможливлює встановлення судом моменту (дата, місяць, рік) виникнення у відповідача обов'язку по оплаті вартості відповідного товару у розумінні п. 4.5 Договору.

З огляду на зазначене, а також враховуючи ненадання позивачем суду доказів, зі змісту яких можливо встановити період, з якого відповідач вважається таким, що прострочив у розумінні ст. 612 ЦК України, щодо обов'язку по оплаті вартості поставленого з 04.12.2012 р. по 28.01.2013 р. товару, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 910,43 грн. пені, 118,82 грн. інфляційних втрат та 1 333,97 грн. 3 % річних не відповідає вимогам статей 611, 612 ЦК України, ст. 230 ГК України, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням вище викладеного.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Ломоносова, будинок 1, код ЄДРПОУ 36148976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сувенір сервіс» (03049, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Брюлова, будинок 10 А, квартира 6, код ЄДРПОУ 35805845) 51 472 (п'ятдесят одну тисячу чотириста сімдесят дві) грн. 38 коп. заборгованості та 1 558 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 15 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.01.2014 р.

Суддя В.С. Ломака