Рішення

від 23.01.2014 по справі 906/1747/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" січня 2014 р. Справа № 906/1747/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Смиковському В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Ільченко І.В. - заст. директора, дов. №1 від 08.01.14р., дійсна до 31.12.14р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Лавр і Со" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Малинська меблева фабрика" (м. Малин)

про стягнення 7049,28 грн. ( згідно заяв та пояснень від 09.01.14р. та від 22.01.14року про стягнення 839,54грн.)

Приватне підприємство "Лавр і Со" (м. Київ) подало позов до ПП "Малинська меблева фабрика" (м. Малин) про стягнення грошових коштів на суму 6 800,00 грн. , отриманих відповідачем без достатніх правових підстав, 3% річних на суму 181,08грн. та інфляційних на суму 68,20 грн. за неправомірне користування ними.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 24.12.2012р. платіжним дорученням №129 від 24.12.2012р. перерахував відповідачу в якості попередньої оплати грошові кошти в сумі 6 800, 00 грн. з призначенням платежу - оплата за пеллети згідно рахунку №885 від 24.12.2012р. Однак в подальшому домовленості з усіх істотних умов договору купівлі-продажу досягнуто не було, товар відповідачем не був поставлений, отримані кошти в якості попередньої оплати в сумі 6800, 00 грн. відповідачем не повернуто.

Оскільки вимогу позивача повернути кошти в сумі 6800,00 грн. відповідач не виконав, за користування чужими грошовими коштами він зобов'язаний сплатити також три проценти річних та інфляційні нарахування.

В якості правових підстав позову позивач посилався на ст.ст. 11, 536, 625 , 1212, 1214 ЦК України, ст.ст.180, 181 ГК України.

Ухвалою від 27.11.13 р. суд порушив провадження у справі та вжив належних заходів для підготовки до розгляду справи по суті.

До початку розгляду справи по суті позивачем не подано заяву про зміну предмету або підстав позову, відповідачем не подано зустрічного позову, відповідно.

В ході вирішення спору позивач змінив правові підстави позову, зокрема, визнав, що уклав з відповідачем договір поставки паливних пеллет в спрощений спосіб шляхом обміну листами та телефонограмами. Тому, посилаючись на ст. ст. 202, 205, 638, 639, 693 , 712 ЦК України, ст. ст. 180 та 181 ГК України та обставини повернення відповідачем 27.12.2013року попередньої оплати в сумі 6200,00грн., просив стягнути з останнього 600 грн. її залишку. В решті склад та розмір позовних вимог не змінив. ( а. с. 73-78).

Оскільки позивач відповідно до ст. 22 ГПК України вправі до винесення рішення у справі зменшити розмір позовних вимог, в тому числі, однієї з них, ухвалою від 09.01.14 року заяву позивача про уточнення позовних вимог прийнято до розгляду.

22 січня 2014 року позивач зменшив розмір двох інших позовних вимог та просив стягнути з відповідача 169, 34 грн. 3% річних за період з 17.01.13р. по 15.11.2013р. В решті склад та розмір позовних вимог не змінив ( а. с. 96-105).

Оскільки позивач відповідно до ст. 22 ГПК України вправі до винесення рішення у справі зменшити розмір позовних вимог, в тому числі, однієї з них, пояснення позивача від 22.01. 14р. в частині прохальної частини розцінено судом як заяву про зменшення розміру позовної вимоги про стягнення 3% річних та прийнято її до розгляду в засіданні суду 23.01.14р. ( а. с. 96-105).

У зв'язку з вище викладеним, на дату вирішення спору ціна позову становить 837,54 грн., з них 600 грн. основного боргу, 169, 34 грн. 3% річних та 68, 20 грн. інфляційних нарахувань.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив з наступних підстав: договірні відносини щодо поставки позивачу пеллет в кількості 4-х тонн на загальну суму 6800,00 грн. виникли на підставі господарського договору, укладеного в спрощений спосіб; з метою поставки позивачу товару за адресою: вул. Волзька, 38 у м. Києві, відповідачем 25.12.2012року відправлено вантажний автомобіль Mersedes Bens д/н АМ 43-13 ВС, однак через складні погодні умови, автомобіль не зміг перетнути перехрестя вулиць Байкової та Волзької у місті Києві; на пропозицію відповідача прийняти товар на місці зупинки автомобіля останній відмовився; в свою чергу, відповідачем не була прийнята пропозиція позивача прийняти товар частково без підписання видаткової накладної № РН-00393 від 24.12.2012року. Оскільки підприємством здійснено всі можливі дії щодо поставки паливних пеллет замовнику , а останнім не виконано обов'язок покупця прийняти товар , останній повернуто на склад продавця до прийняття сторонами згоди щодо належного виконання зобов'язань. Враховуючи викладене, підприємство вважає позов законодавчо не обгрунтованим.

В додатковому відзиві на позов підприємство доводить, що не вбачає правових підстав для повернення позивачу 600 грн., які становлять вартість транспортних послуг за доставку товару у місто Київ та мають бути відшкодовані позивачем ( а с. 108-110).

Оскільки господарський суд в ході вирішення спору створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, тому в засіданні суду 23.01.13р. господарський суд оголосив представнику відповідача вступну та резолютивну частину рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2012р. між уповноваженими представниками Приватного підприємства "Лавр і Со" та Приватного підприємства "Малинська меблева фабрика" (м. Малин) досягнуто згоди щодо поставки 25 грудня 2012 року о 11-12год. на вулицю Волзька, 38 у місті Києві паливних пеллет в кількості 4000, 00 тисячі одиниць на загальну суму разом з ПДВ - 6800, 00 грн.

Домовленість оформлено сторонами наступним чином:

- приватним підприємством "Малинська меблева фабрика" (м. Малин) виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000885 за пеллети в кількості 4000, 00 тисячі одиниць на загальну суму разом з ПДВ - 6800, 00 грн. з визначеним строком для його оплати - 24.12.2012р. (а. с. 44-45, 53);

- приватним підприємством "Лавр в Со" (м. Київ) листом від 24.12.2012р. гарантовано Приватному підприємству "Малинська меблева фабрика" (м. Малин) протягом 1 (одного) дня здійснити оплату за 4 тонни пеллет згідно рахунку №885 від 24.12.2012р. (а. с. 60);

- 24 грудня 2012р. позивачем оформлено платіжне доручення №129 на суму 6 800, 00 грн. в призначенні платежу якого було зазначено " оплата за пеллети згідно рахунку №885 від 24.12.2012р. без ПДВ";

- 24 грудня 2012року позивачем оформлено довіреність серії ААГ № 048780 на представника Царук О.А. для отримання 4 тонни пеллет ( а.с. 54, 61);

- 24 грудня 2012року відповідачем оформлено видаткову накладну №РН-00393 на видачу зі складу 4 тонн пеллет за ціною 6800,00 грн. ( а.с.54);

- 24 грудня 2012 року відповідачем відправлено sms - повідомлення про годину поставки товару 25.12.12року - 11-12год. ( а с. 43);

- платіжне доручення прийнято банком позивача до виконання 25 грудня 2012року (а.с. 15);

- кошти в сумі 6800грн. зараховано банком відповідача на його рахунок 25.12.12р. о 11:08год.;

- 25 грудня 2012р. відповідачем оформлена товарно-транспортна накладна №02 ААТ на автомобіль Mersedes Bens АМ 43 13 ВС на доставку пеллет в кількості 4 тони на суму 6800, 00 грн. в пункт розвантаження - м. Київ, вулиця Волзька, 38 та подорожній лист вантажного автомобіля (а. с. 91, 92);

- автомобіль Mersedes Bens АМ 43 13 ВС 25 грудня 2012року прибув з пеллетами в кількості 4 тонн на перехрестя вулиць Байкової та Волзької у м. Києві.

Як встановлено судом, поставка 4 тонн паливних пеллет в пункт розвантаження - м. Київ, вулиця Волзька, 38 не відбулася. За доводами відповідача вантажний автомобіль не зміг перетнути перехрестя вулиць Байкової та Волзької, оскільки дорога була засніжена і нерозчищена, хоча автомобіль був в належному технічному стані у відповідності з порою року. За доводами позивача - вулиці Байкова та Волзька в м. Києві є дорогами місцевого значення , перебувають на балансі КП ШЕУ Голосіївського району, з двостороннім рухом транспортних засобів та відповідають вимогам ДСТУ 3587-97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану". Станом на 25.12.12року проїзна частина дороги вказаних вулиць була прибрана від снігу, рух на них не був ускладнений для автомобілів , які мали належне технічне оснащення у відповідності з порою року ( а. с. 76,80, 84).

Так як автомобіль не зміг доставити товар в пункт розвантаження - м. Київ, вулиця Волзька, 38, відповідачем було запропоновано прийняти товар на місці , однак відповідачем було відхилено таку пропозицію, оскільки найняті для розвантаження автомобіля два вантажники не мали фізичної можливості перенести 4 тонни паливних пеллет на відстань близько 1 км. На пропозицію позивача розвантажити автомобіль частково, а саме в кількості 1 тонни пеллет не погодився відповідач.

Як встановлено судом пропозиції сторін спору обговорювались в телефонному режимі у період часу з 9:58 год. до 12.07 год. 25.12.2012року. ( а.с. 81, 112).

У зв'язку з недосягненням сторонами домовленості на стадії прийняття товару на перехресті вулиць Байкової та Волзької у м. Києві, останній позивачу не передано та повернуто відповідачем на свій склад ( а. с. 46-48, 81).

26.12.2012р. уповноважена особа позивача на отримання товару Царук О.А. в доповідній записці повідомила директора підприємства про неможливість прийняття 25.12.12р. товару, оскільки товар відповідачем за адресою м. Київ, вулиця Волзька, 38 не був доставлений (а. с. 83).

16 січня 2013р. позивач надіслав відповідачу телеграму, в якій відмовився від виконання зобов'язання відповідачем в натурі, вимагав повернення попередньої оплати в сумі 6800, 00 грн. з посиланням на п. 2 ст. 693 та п. 2 ст. 530 ЦК України (а. с. 16).

25.01.2013р. позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення попередньої оплати в сумі 6800, 00 грн., сплати інфляційних нарахувань в сумі 68,14 грн. та 3% річних в сумі 1, 12 грн.

На вимогу позивача від 25.01.13р. відповідач листом від 28.02.2013р. № 37 повідомив , що у разі підписання акту № ОУ-0000059 від 24.01.2013року за надані 24.12.12року транспортні послуги в сумі 600 грн. , відповідачем буде здійснено поставку паливних пеллет на залишкову суму ( а.с. 56).

У зв'язку із незадоволенням відповідачем вимоги позивача щодо повернення попередньої оплати вартості паливних пеллетів в сумі 6800, 00 грн., позивач звернувся до господарського суду з позовом про її стягнення в судовому порядку.

Одночасно позивач просив стягнути з відповідача 68, 20 грн. інфляційних нарахувань та 181, 08 грн. - 3% річних за користування чужими грошовими коштами.

До винесення рішення у справі позивач зменшив розмір позовної вимоги про стягнення основного боргу до суми 600 грн. та розмір позовної вимоги про стягнення 3% до суми 169,34 грн., та наполягав на стягненні інфляційних нарахувань в сумі 68,20 грн.

Відповідач, визнавши в ході вирішення спору обов'язок повернути позивачу отримані кошти в якості попередньої оплати, виконав останній в сумі 6200,00 грн. Решта 600 грн. вважає такими, що відшкодовують понесені ним транспортні витрати на доставку товару у місто Київ в район перехрестя вулиць Байкової та Волзької.

Дослідивши матеріали справи в сукупності за правилами ст. 43 ГПК України, господарський суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково , з огляду на наступне.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму ( ч.1 ст. 265 ГК України).

Згідно ч.3 цієї статті сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу, оскільки згідно ч. 6 цієї статті реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу.

У ч. 5 ст. 265 ГК України зазначено, що поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

За приписами ч.7 ст. 265 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так , згідно ч.1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Предметом поставки за загальним правилом є визначена родовими ознаками продукція ( ч.1 ст. 266 ГК України).

Ціна у господарському договорі, в тому числі, договорі поставки, визначається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, зокрема , ст.ст. 632 та 691 ( ч. 5 ст. 180 , ч.6 ст. 265 ГК України). За загальним правилом цих правових норм покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Строк дії договору поставки визначається за правилом ч.1 ст. 267 ГК України, згідно якої останній може становити один рік, більше одного року (довгостроковий договір) або інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Згідно частини 4 цієї статті сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

У договорі поставки можуть бути передбачені умови про кількість , якість, асортимент товару тощо ( ст. ст. 266-270 ГК України).

З врахуванням викладеного, між сторонами спору виникли відносини поставки товару на підставі укладеного в спрощений спосіб договору поставки, оскільки досягнуто згоди щодо предмету поставки ( паливні пеллети), кількості ( 4 тонни), ціни (6 800грн.) , строку дії договору ( 25 грудня 2012року) , графіку поставки ( 11-12 год. 25 грудня 2012р.).

Як зазначено у ч. 5 ст. 267 ГК України у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

Cторони спору обрали автомобільний транспорт для доставки товару, що узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 267 ГК України.

Зобов'язання з доставки товару відповідач мав виконати самостійно.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу ( ч.6 ст. 265 ГК України).

Так, у ч.1ст. 664 ЦК України зазначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, серед іншого, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Аналогічне правило містить стаття 197 ГК України.

Окрім того, згідно абз. 3 ч.1 цієї статті товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у н а л е ж н о м у м і с ц і і покупець поінформований про це.

Сторони домовились про місце поставки товару - вул. Волзька, 38 м. Київ.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Сторони домовились, що паливні пеллети мали бути передані відповідачем позивачу в часовий період 11-12 год. 25.12.2012р., що відповідає ч.4 ст. 267 ГК України та ч.1 ст. 252 ЦК України про те, що строк може визначатися годинами.

Окрім того, відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Однак відповідачем не доведено факт виконання зобов'язання з поставки товару позивачу у належному місці , а саме на вул. Волзькій, 38 у м. Києві та у погоджений сторонами строк поставки - 11-12 год. 25 грудня 2012року.

Доводи відповідача про неможливість виконання зобов'язання з поставки товару у належному місці та строк з підстав несприятливих погодних умов суд повністю відхиляє, оскільки форс-мажорні обставини, як це намагається довести відповідач, не залежать від волевиявлення сторін та знаходяться поза межами контролю виконавця , в тому числі, і за умови вжиття всіх розумних заходів для їхнього запобігання.

Форс-мажорні обставини завжди припускають відсутність вини сторін, тому їх настання є підставою для звільнення сторони від відповідальності за невиконання зобов'язання. При цьому вона не відшкодовує іншій стороні збитки. Як правило, з о б о в' я з а н н я п р и з у п и н я є т ь с я на строк дії форс-мажорних обставин. Після закінчення дії форс - мажорних обставин зобов'язання виконується.

У статті 689 ЦК України закріплено обов'язок покупця прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно частини 2 цієї статті покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення п е р е д а н н я та о д е р ж а н н я т о в а р у, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Оскільки відповідач 25 грудня 2012року не виконав свого обов'язку поставити товар позивачу у належне місце та строк, позивач не зобов'язаний був вчиняти дії щодо о д е р ж а н н я товару на перехресті вулиць Байкової - Волзької у місті Києві.

Натомість після 12 години 25 грудня 2012року позивач набув право відмовитися від прийняття виконання зобов'язання в натурі та вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі ч.2 ст. 693 ЦК України.

При цьому судом приймається до уваги, що правом на відмову від прийняття товару позивач скористався лише 16 січня 2013року, тоді як відповідач до того часу не вжив жодних активних дій щодо належного виконання зобов'язання з його поставки, яке у нього ще існувало.

Більше того, отримавши від позивача в активній та однозначній формі вимогу про повернення сплачених коштів в сумі 6800,00 грн. в якості попередньої оплати, відповідач останню залишив поза увагою, що суперечить ч. 1 ст. 222 ГК України про те, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ч. 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору, в тому числі , в частині складових вартості товару. Вартість транспортних послуг було включено відповідачем в остаточну ціну загальної вартості партії товару, яку позивачем сплачено на умовах попередньої оплати.

Однак виокремлення відповідачем обов'язку покупця відшкодовувати вартість транспортних послуг за поставку товару, який фактично останньому не поставлено, суперечить досягнутим домовленостям та чинному законодавству України.

Окрім того, судом встановлено, що 25 грудня 2012року було датою поставки паливних пеллет як позивачу , так і іншому суб'єкту господарювання ТОВ "Альянс Керміка" тим самим автомобілем Mersedes Bens АМ 43 - 13 ВС в кількості 4 тонни на суму 6800, 00 грн. У ціну товару включено транспортні послуги в розмірі 600 грн. , що становить 150 грн. за 1 тонну пеллет з розрахунку відстані до 150 км.

За 25 грудня 2012року автомобіль Mersedes Bens АМ 43 - 13 ВС подолав загалом 297 км в обидві сторони: Малин - Київ, Київ -Малин. Тим самим , спростовуються доводи відповідача про правомірність віднесення транспортних послуг за рахунок позивача, які повністю відшкодовані іншим суб'єктом господарювання , що отримав доставлений товар 25.12.12року.

З врахуванням встановлених судом обставин, позивач правомірно вимагав повернення попередньої оплати в сумі 6800,00 грн. на дату звернення з цим позовом до суду (постанова ВСУ від 28.11.11р. у справі № 43/308-10).

Оскільки відповідач після порушення провадження у справі добровільно повернув позивачу кошти в сумі 6200, 00 грн., останній зменшив розмір цієї позовної вимоги до суми 600 грн.

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд вважає обгрунтованою до стягнення попередню оплату в сумі 600, 00 грн.

Однак суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 169,34грн. та інфляційних нарахувань в сумі 68,20грн. за період з 17.01.13р. по 15.11.13р., заявлених на підставі статті 625 ЦК України, оскільки обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором ( стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання ( в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів ( стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань , а з інших підстав ( п. 5.2 Постанова Пленуму ВГСУ " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13року № 14).

Таке нарахування буде можливим лише у разі невиконання відповідачем рішення суду у цій справі, з моменту набрання ним чинності ( пункт 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/224/2012 від 27.02.2012р., постанова ВСУ від 05.12.11 року у справі № 16/164(2010).

Щодо розподілу судових витрат за наслідками вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України послуги адвоката, пов'язані з розглядом справи належать до судових витрат та згідно з ч.5 ст. 49 цього Кодексу покладаються на відповідача у разі задоволення позову, або пропорційно на обидві сторони, якщо позов задоволено частково.

Позивач до звернення з цим позовом до суду 15 серпня 2013 року уклав Договір № 136 про надання правової допомоги з адвокатським об'єднанням "AVER LEX" , згідно якого об'єднання за завданням (дорученням) клієнта в рамках погодженої сторонами заявки на отримання юридичних послуг зобов'язалось надати послуги , зокрема, щодо підготовки юридичних висновків з питань, що цікавлять клієнта, зокрема стосовно документів , які передаються клієнтом об'єднанню для юридичного аналізу ; правовий аналіз документів, що передаються клієнтом об'єднанню , на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства та надання правової допомоги клієнту в правильному оформленні цих документів; складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру , спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень , а також сприяння їх відновленню в разі порушення.

У п. 4.2 Договору № 136 про надання правової допомоги сторони обумовили, що при складанні письмового завдання ( доручення) клієнт надає опис ситуації, що склалася, перелік документів та/або копій документів, що передаються об'єднанню для вивчення та опрацювання , а також викладає суть своїх вимог.

При цьому клієнт зазначає у письмовому завданні (дорученні) :

4.2.1. Суть завдання (доручення) , виконання якого доручається об'єднанню;

4.2.2. Ціль (мета) , яку вважається за необхідне досягти у зв'язку з ситуацією , що склалася;

4.2.3. Перелік документів, переданих об'єднанню для вивчення та проведення правового аналізу;

4.2.4. Строки, в які бажано виконати завдання (доручення), виконання якого доручається об'єднанню.

Згідно п.4.6 Договору № 136 про надання правової допомоги після отримання письмового запиту клієнта або його усного завдання (доручення) об'єднання має право наполягати на укладенні додаткової угоди до Договору, у якій будуть конкретизований запит, завдання (доручення) клієнта, умови його виконання об'єднанням та вартість послуг об'єднання .

У випадку неповноти та/або недостовірності інформації , переданої клієнтом об'єднанню для надання юридичних послуг, усі пов'язані з цим негативні наслідки вважаються такими, що настали з вини клієнта ( п.4.7).

У п.5.1 Договору № 136 про надання правової допомоги сторони домовились, що вартість послуг об'єднання за цим Договором становить 1 500 грн. ( а.с. 22-23).

Рахунок на оплату адвокатських та юридичних послуг на суму 1500,00 грн. адвокатське об'єднання "AVER LEX" виставило позивачу 20 серпня 2013року ( а с. 24).

Безпосередньо послуги позивачу надані адвокатом об'єднання Самусенком Д.С. , згідно звіту якого останні полягають в наступному:

- 19.08.2013року проведено правовий аналіз ситуації по заборгованості ПП "Малинська меблева фабрика" перед ПП "Лавр і Со" в сумі 6 800,00 грн. , на який витрачено 2 год. 30хв;

- 22.08.2013року підготовлено юридичний висновок та підготовлено позов про стягнення з ПП "Малинська меблева фабрика" на користь ПП "Лавр і Со" суми боргу, на які витрачено 1 год. 20 хв. ( а.с. 26).

Позивач платіжним дорученням №234 від 28.08.13р. оплатив адвокатські та юридичні послуги в сумі 1500,00 грн. на рахунок об'єднання 26008010676597.

Акт прийому - передачі адвокатських послуг № 73 підписано між об'єднанням та позивачем 31 серпня 2013року ( а.с. 25).

За приписами частини 1 ст. 44 ГПК України стороні спору за рахунок іншої відшкодовуються витрати, понесені за послуги адвоката, пов'язані з розглядом справи у господарському суді.

До таких послуг не належать: правовий аналіз ситуації по заборгованості ПП "Малинська меблева фабрика" перед ПП "Лавр і Со" в сумі 6 800,00 грн. ( послуга надана 19.08.13р.) та юридичний висновок ( послуга надана 22.08.13р.), оскільки ці послуги безпосередньо не п о в ' я з а н і з р о з г л я д о м справи.

Стосовно послуги: підготовлено позов про стягнення з ПП "Малинська меблева фабрика" на користь ПП "Лавр і Со" суми боргу ( послуга надана 22.08.13р.).

Оскільки позовна заява є підставою для порушення провадження у господарській справі ( ст.ст. 54, 61 та 64 ГПК України), господарський суд виходить з наступного.

Насамперед позивач не довів, що ним дотримано умову п. 4.2 Договору № 136 про надання правової допомоги, а саме в частині складання письмового завдання ( доручення), що містило опис ситуації, що склалася між ним та конкретно ПП "Малинська меблева фабрика" , перелік документів та/або копій документів, що були передані об'єднанню для вивчення та опрацювання , а також вимогу підготувати позовну заяву до господарського суду.

Як доводить позивач, підготовлену адвокатським об'єднанням позовну заяву ним отримано за актом прийому - передачі адвокатських послуг № 73 від 31 серпня 2013року.

З позовом до господарського суду позивач звернувся лише 20 листопада 13року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті , в якому останній отримано судом. ( а с. 31).

Позовну заяву підписано безпосередньо директором ПП "Лавр і Со" Царук Л.С. і жодних доказів на підтвердження тим обставинам, що останню подано до суду в тій самій редакції, що підготовлена адвокатом Самусенком Д.С. 22.08.13року і отримана від адвокатського об'єднання 31.08.13року - не має.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини спору, позивач для належного правового аналізу адвокатським об'єднанням ситуації, що виникла між ним та відповідачем зобов'язаний був надати перелік всіх тих документів, що надані до суду в ході вирішення спору і зі змісту яких чітко вбачається договірний характер відносин, а не відносин з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (гл. 83 ЦК України).

Позивач ще станом на 16 січня 2013року не мав жодних сумнівів у правовій природі перерахованих відповідачу коштів в сумі 6800,грн., оскільки вимагав їх повернення саме в порядку ч.2 ст. 693 ЦК України , яка регулює виключно питання оплати товару, що є інститутом договірних зобов'язальних відносин, а не кондикційних зобов'язальних відносин.

Представником в судовому процесі від імені позивача ПП "Лавр і Со" (м. Київ) була Безугла Світлана Олександрівна відповідно до виданої підприємством довіреності від 16.12.2013р. Зазначений представник, окрім особистої участі в засіданнях суду, готувала заяву про уточнення позовних вимог від 09.01.14року про зміну правових підстав позову, а також письмові пояснення по суті спору від 22.01.2014року.

Жодних доказів на підтвердження тим обставинам, що представник позивача є працівником адвокатського об'єднання - не має.

У зв'язку з викладеним та на підставі правової оцінки наявних у справі доказів, господарський суд не встановив тих обставин, що позивач поніс витрати на послуги адвоката, пов'язані з р о з г л я д о м цієї справи, і що такі витрати підлягають розподілу в порядку ст. 49 ГПК України.

Отримана позивачем правова допомога до звернення з цим позовом до суду та сплачений адвокатському об'єднанню гонорар за її надання не входять до складу судових витрат і не підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони.

У відповідності до ч.5 ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 1720,50 грн. покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, пропорцію відповідача визначено із всієї суми основного боргу 6800грн., оскільки зменшення розміру цієї позовної вимоги на 6200,00 грн. було наслідком добровільного повернення цих коштів після порушення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Малинська меблева фабрика" ( 11600, Житомирська область, м. Малин, вул. Грушевського, буд. 43, код ЄДРПОУ 05516277) на користь Приватного підприємства "Лавр і Со" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 42-Г, код ЄДРПОУ 05516277) :

- 600 грн. основного боргу;

- 1662,43 грн. судового збору.

3. У стягненні 3% річних в сумі 169,34грн. та інфляційних нарахувань в сумі 68, 20грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29 січня 2014року.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- позивачу (рек. з повідомл.)

3- відповідачу (простою кореспонденцією)