Рішення

від 21.01.2014 по справі 13/556

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/556 21.01.14 За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ

До Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зеніт", м. Київ

Про стягнення 238 403,66 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача Кравчик С.М. - пред. по довір.

Від відповідача не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію, трьох відсотків річних та інфляційних втрат у розмірі - 238 403,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2009р. порушено провадження у справі №13/556 та судовий розгляд призначено на 14.01.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2010р. зупинено провадження у справі, до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва пов'язаних з даною справ № 8/131 та № 8/588.

24.09.2013р. судом було направлено лист сторонам щодо надання письмової відповіді про наявність чи відсутність обставин, які зумовили зупинення провадження по даній справі.

18.10.2013р. від відповідача надійшов лист, в якому було повідомлено про відсутність обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Станом на 10.12.2013р. від позивача не надійшла відповідь на лист суду.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень розгляд адміністративних справ № 8/131 та 8/588 завершено.

Щодо обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, в Єдиному державному реєстрі судових рішень зазначено наступне.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 25.06.2011 року у справі № 2а-1552/11 у задоволенні адміністративного позову ВАТ "Київгума" до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про оскарження розпоряджень від 27.11.2008 року № № 1661, 1662, 1663, від 25.12.2008 року № № 1780, 1780/1, від 30.12.2008 року № 1792, від 16.01.2009 року № 33 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 року у справі № 2а-1552/11 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Компанія ФАХ" на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 25.06.2011 року у справі № 2а-1552/11 за адміністративним позовом ВАТ "Київгума" до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) закрито, оскільки на день розгляду апеляційної скарги ПП "Компанія ФАХ" набрала законної сили ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 року в справі № 2а-40/11 про оскарження апелянтом цих самих розпоряджень Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), винесена за результатом розгляду апеляційної скарги ПП "Компанія ФАХ", якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 18.04.2011 року без змін.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.04.2012 року ПП "Компанія ФАХ" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2013 у справі № 2а-1552/11 касаційну скаргу ПП "Компанія ФАХ" задоволено, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 року у справі № 2а- 1552/11 апеляційну скаргу ПП "Компанія ФАХ" залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 25.06.2011 року - без змін.

Також, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 30.05.2007 року N 640, від 30.05.2007 року N 641, від 30.05.2007 року N 642, від 30.05.2007 року N 643.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2009 року у справі № 22-а-14381/08 вищевказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-2608/09 від 02.07.2009 року касаційні скарги Київської міської державної адміністрації та АЕК "Київенерго" задоволено частково; касаційну скаргу ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва № 8/131 від 24.01.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду № 22-а-14381/08 від 09.01.2009 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2010 року у справі № 2а-673/2010 провадження у справі за адміністративним позовом ОСББ "Престиж" до Київської міської державної адміністрації, третя особа - АЕК "Київенерго" про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА закрито.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 року у справі № 2а-673/10 апеляційні скарги ЖБК "Буревісник-3", ЖБК "Ремонтник", ЖБК "Суднобудівник-18", ЖБК "Алмазний", ОСББ "Мотор", ВАТ "Універсам № 14", ОСОБА-13 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28.07.2010 року у справі № 2а-673/2010 задоволено частково; ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2010 року у справі № 2а-673/2010 скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.04.2011 року у справі № 2а-376/2011 залишено без розгляду адміністративний позов ОСББ "Престиж" до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа - АЕК "Київенерго", про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2013р. було поновлено провадження у справі № 13/556 та призначено судовий розгляд на 25.12.2013р.

24.12.2013р. через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про заміну найменування організаційно-правової форми юридичної особи позивача.

Так, відповідно до вимог та положень Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VI «Про акціонерні товариства» Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго», про що 13.04.2011р. здійснено відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. В підтвердження викладеного, позивач надав суду копію довідки АБ № 152345, витяг зі статуту та копію свідоцтва серія А01 № 769840.

Враховуючи викладене суд визнав клопотання про зміну найменування позивача обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

24.12.2013р. від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач позовні вимоги не визнав.

25.12.2013р. в судовому засіданні представник позивача, в порядку ст. 22 ГПК України, подав заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення - 21 600 грн. в зв'язку з проведенням часткової оплати боргу відповідачем та просив суд стягнути з відповідача 157 816,89 грн. - суму основного боргу, 49 695,26 грн. - збитків від інфляції, 9 291,51 грн. - 3% річних та судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2013р. було продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, відповідно до ст. 69 ГПК України, за клопотанням позивача, та оголошено перерву до 21.01.2014р.

20.01.2014р. через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відсутністю у штаті юриста та необхідності часу для укладення договору на правову допомогу.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направив, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Суд розглянувши заяву відповідача про відкладення судового розгляду, визнав її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідач був обізнаний про наступне судове засідання ще 25.12.2013р. та відсутність у його штаті юриста. Відповідач мав достатньо часу для підготовки до судового засідання (з 25.12.2013р. по 21.01.2014р.). Крім того, ст. 28 ГПК України не обмежує коло осіб, які можуть бути представниками сторони.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2014р. було припинено провадження у справі в частині стягнення - 21 600 грн., відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Представник позивача уточнені позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в уточненій позовній заяві.

В судовому засіданні 21.01.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2000р. між сторонами було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1310380

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - Заступником директора Сушком К.М., який діяв на підставі «Положення про СВП «Енергозбут Київенерго», та від відповідача - Головою правління Трофименко В.В., який діяв на підставі Статуту, та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним. Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що предметом цього Договору є постачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.п. 2.2.1., 2.3.1. позивач, як енергопостачальна організація, зобов'язалася безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем, як споживачем, для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Згідно з пунктом 4.3. Договору, останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Пунктом 9 Додатку № 2 до Договору сторони узгодили, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Відповідно до п. 2.3. Договору, відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідач умови Договору належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.11.2006р. по 01.11.2009р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, у розмірі - 179 416,89 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за використану теплову енергію у розмірі - 179 416,89 грн.

Після порушення провадження у справі відповідач частково погасив заборгованість, а саме, у розмірі - 21 600 грн., що підтверджується, довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію та копіями банківських виписок по особовому рахунку відповідача.

Таким чином, заборгованість відповідача за використану теплову енергію по даному господарському спору складає - 157 816,89 грн.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів долучені до матеріалів справи та їх оригінали, досліджувалися під час судових засідань, і відповідно визнаються судом такими, що посвідчують наведені факти та обставини господарських відносин сторін.

Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Позивач просить суд стягнути з відповідача, на підставі ст. 625 ЦК України, 9 291,51 грн. - 3% річних та 49 695,26 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування інфляційних витрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та, у зв'язку з припиненням провадження у справі щодо стягнення - 21 600 грн., позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, в частині стягнення - 157 816,89 грн. суми заборгованості, 9 291,51 грн. трьох відсотків річних та 49 695,26 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зеніт» (02140, м. Київ, вул. Григоренка, 36 А, код ЄДРПОУ 24931418) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка 5, код ЄДРПОУ 00131305), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі - 157 816 (сто п'ятдесят сім тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 89 коп., три відсотка річних у розмірі - 9 291 (дев'ять тисяч двісті дев'яносто одна) грн. 51 коп., інфляційні втрати у розмірі - 49 695 (сорок дев'ять тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн. 26 коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі - 2 384 (дві тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 04 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі - 236 (двісті тридцять шість) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 27 січня 2014 року.

Суддя І.Д. Курдельчук