Ухвала

від 28.01.2014 по справі 14198-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

28.01.2014Справа №2-6/ 14198-2007

За заявою Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим, смт.Роздольне,

до боржника Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Т.Г.Шевченко, с.Слов'янське Роздольненського району,

про визнання банкрутом

Суддя Шкуро В.М.

Представники:

Від кредитора - не з'явився, повідомлений належним чином.

Від боржника - Пітеляк В.В., ліквідатор.

Обставини справи: В провадженні Господарського суду Автономної Республіки Крим перебуває справа про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Т.Г.Шевченко, порушена відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону №784-XIV від 30.06.1999 з наступними змінами.

Постановою господарського суду від 09.07.2013 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Пітеляка В.В.

У відповідності до пункту 1-1 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI (далі - Закон), положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Постанову про визнання Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Т.Г.Шевченко банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури прийнято судом 09.07.2013, тобто після набрання чинності 19.01.2013 Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 №4212-VI, яким Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» викладено у новій редакції.

У зв'язку із чим подальший розгляд цієї справи здійснюється із застосування норм нової редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», про що зазначено у постанові про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

16.12.2013 до господарського суду надійшла заява про визнання поточних грошових вимог Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим (далі-Управління) у сумі 4236,24 грн (т.9, а.с.175-179).

Вимоги Управління в загальній сумі 4236,24 грн складаються з заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених згідно пунктам «Б» - «З» статті 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» за листопад 2013 року.

31.12.2013 ліквідатор Пітеляк В.В. подав до суду відзив про відхилення заяви Управління на підставі положень статті 38 Закону (т.9, а.с. 182-184).

Від Управління 10.01.2014 через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд заяви про визнання грошових вимог за відсутності представника Управляння, у зв'язку із неможливістю забезпечити його явку у судове засідання (т.9, а.с. 186).

Розглянувши подані Управлінням на підтвердження своїх вимог докази, вивчивши доводи ліквідатора, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з абзацом четвертим статті 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Таким чином, Закон не містить умов, які б передбачали виникнення у банкрута нових грошових зобов'язань, після відкриття ліквідаційної процедури, окрім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. До таких витрат належать витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутством господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, перелік яких наведено у пункті 1 частини першої статті 45 Закону.

Згідно абзацу десятого частини другої статті 41 Закону з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ліквідатор повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.

Відтак, беручи до уваги системний аналіз вищенаведених норм Закону, суд приходить до висновку, що з дня оголошення боржника банкрутом та після звільнення працівників підприємства - банкрута фонд оплати праці не формується і не сплачуються витрати на виплату і доставку пенсій.

Відповідно до вимог абзацу третього статті 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.

Таким чином, оскільки витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених згідно пунктам «Б» - «З» статті 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» Управлінням нараховані за листопад 2013 року, тобто за період після визнання боржника банкрутом, за який підприємство не здійснювало господарської діяльності, заробітна плата не нараховувалась, а отже й підстави для нарахування вказаних сум з врахуванням вимог наведеної вище норми статі 38 Закону відсутні.

Оскільки вимоги кредитора стосуються періоду після прийняття постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом, то такі вимоги не мають характеру поточних кредиторських вимог.

У абзаці четвертому пункту 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду № 01-06/1862/2013 від 26.12.2012 «Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 №01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI) зазначено, що чинним законодавством не передбачена капіталізація витрат на виплату і доставку відповідних пенсій. У ліквідаційній процедурі в установлений Законом строк можуть бути заявлені лише ті вимоги щодо витрат на виплату і доставку відповідних пенсій, які виникли в процедурах розпорядження майном та санації, оскільки після визнання боржника банкрутом відповідні зобов'язання не виникають.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у визнанні поточних кредиторських вимог кредитора Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим у сумі 4236,24 грн з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених згідно пунктам «Б» - «З» статті 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» за листопад 2013 року.

З огляду на наведене, керуючись статтями 38, 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону від 22.12.2011 №4212-VI, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим про визнання грошових вимог у сумі 4236,24 грн з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених згідно пунктам «Б» - «З» статті 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» за листопад 2013 року відмовити.

Суддя В.М. Шкуро