Рішення

від 27.01.2014 по справі 901/9/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2014 Справа № 901/9/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Україна"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Торг"

про стягнення заборгованості в розмірі 18180,07 грн.

Суддя С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача - не з'явився;

Відповідач - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Торг», у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 18180,07 грн. у тому числі 12026,04 грн. основного боргу, 234,33 грн. пені, 427,49 грн. 24 % річних, 5492,21 грн. штрафу. Крім того, просить стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором поставки від 21 лютого 2013 року в частині оплати одержаного товару.

16 січня 2014 року позивачем до канцелярії Господарського суду Автономної Республіки Крим було здано клопотання за вих. № б/н від 14.01.2014, у якому позивач вказує, що після звернення до суду відповідач сплатив позивачу основну заборгованість в розмірі 12026,04 грн. (здійснивши відповідні платежі 25.12.2012 в розмірі 2959,20 грн. та 09.01.2014 в розмірі 9066,84 грн.). Тобто станом на 14.01.2014 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар відсутня. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 234,33 грн. пені, 427,49 грн. 24 % річних, 5492,21 грн. штрафу. Крім того, у вказаному клопотанні позивач просить розглядати справу у відсутність його представника.

Представник позивача у засідання суду 27 січня 2014 року не з'явився.

Представник відповідача у засідання суду 27.01.2014 не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином - ухвала Господарського суду Автономно Республіки Крим від 09.01.2014 надсилалась на його адресою рекомендованою кореспонденцією повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, 21 січня 2014 року поштою до Господарського суду Автономної Республіки Крим було повернуто поштове відправлення з довідкою пошти форми № 20 з відміткою «за місцем обслуговування».

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідача виходячи з наступного.

Як вказано у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, суд зауважує, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Тобто, у відповідача був час для надання документів, необхідних за його думкою для розгляду справи по суті.

Також, як вказано в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18, - Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно вимогам статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

21 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Торг» був укладений договір поставки № 61/13-П.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до умов укладеного договору Постачальник (позивач) зобов'язується поставляти Покупцю (відповідачу) товари, а Покупець зобов'язується приймати їх та оплачувати. Асортимент та кількість товарів визначається сторонами з урахуванням потреб Покупця в товарах та можливостей Постачальника, і вказуються у накладних (рахунках) на поставку, які є невід'ємними частинами договору.

Розділом 3 договору сторони, зокрема, встановили, що за поставлені товари Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику протягом 30 календарних днів з дня поставки суму, що вказана в накладній (рахунку), по якій поставляється товар. Друга та наступні поставки товару за договором здійснюються за умови оплати Покупцем не менше 50 % суми першої поставки товару.

26 червня 2013 року сторонами договору поставки було підписано додаткову угоду № 1 до договору поставки № 61/13-П від 21 лютого 2013 року, згідно якій сторони домовилися доповнити договір пунктом 3.2.1. в наступній редакції: «За поставлені товари торгівельної марки «НАМЕ» Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику протягом 45 календарних днів з дня поставки суму, що вказана в накладній (рахунку), по якій поставляється товар.»,

Позивачем на виконання умов укладеного договору було поставлено відповідачу, а відповідачем одержано від позивача товару, що підтверджується накладними: від 19.06.2013 № 80277622, від 24.07.2013 № 80281298, від 01.08.2013 № 80282125, від 11.09.2013 « 80286731, від 02.10.2013 № 80289359 та № 80289444.

Однак, відповідач, у порушення умов укладеного договору, товар одержаний від позивача сплатив не в повному обсязі та не в обумовлені договором строки, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 12026,04 грн.

Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем до дня розгляду справи надано клопотання за вих. № б/н від 14.01.2014, у вказується, що після звернення до суду відповідач сплатив позивачу основну заборгованість в розмірі 12026,04 грн., здійснивши відповідні платежі 25.12.2012 в розмірі 2959,20 грн. та 09.01.2014 в розмірі 9066,84 грн. Тобто, станом на 14.01.2014 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар відсутня.

Таким чином, провадження у справі в частині вимог позивача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 12026,04 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 234,33 грн. пені, 427,49 грн. 24 % річних та 5492,21 грн. штрафу.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Пунктом 4.3. договору сторони встановили, що за прострочення оплати поставлених товарів Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 546/96-ВР встановлено, що сторони в договорі за прострочення платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Додатковою угодою від 26 червня 2013 року сторони дійшли згоди доповнити договір пунктом 4.3.1. в наступній редакції: «у випадку прострочення оплати поставлених товарів (пункт 3.2.1. договору) більш ніж на два дні Покупець сплачує Постачальнику також штраф в розмірі 1 % від несплаченої в строк суми а кожен прострочений календарний день.».

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Тобто, у даному випадку договором, фактично, передбачено також нарахування пені в розмірі, що перевищує розмір, встановлений діючим законодавством

Отже, у даному випадку, фактично здійснено подвійне нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, що не узгоджено приписом статті 61 Конституції країни, відповідно до якої ніхто не може двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічну позицію підтримує Верховний Суд України (постанова Судової палати у господарських справах № 8/5025/1402/12 від 24.12.2013; постанова у справі № 5002-2/5109-2010 від 07.11.2011).

З урахуванням викладеного вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5492,21 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, пунктом 4.3.1. договору сторони відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановили, що за порушення грошового зобов'язання Покупець на вимогу Постачальника зобов'язаний сплатити 24 % річних.

Згідно частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені та 24 % річних підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 27 січня 2014 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 29 січня 2014 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Торг" (вул. Дмитра Ульянова, 18, кв. 5, м. Сімферополь, АР Крим, 95000; ідентифікаційний код 38207226, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Україна" (вул. Довнар-Запольського, 5, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 30384724, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) 234,33 грн. пені, 427,49 грн. 24 % річних, та 1204,35 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині вимог щодо стягнення 5492,21 грн. - відмовити.

В частині вимог щодо стягнення 12026,04 грн. основного боргу - провадження припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.І. Чонгова