Рішення

від 23.01.2014 по справі 914/4060/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2014 р. Справа № 914/4060/13

За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄФОБС ЗАХІД», м. Львів;

про: стягнення 10 764,93 грн.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Долішній І.І. - представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 23.01.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м.Київ) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄФОБС ЗАХІД» (м.Львів) про стягнення 10764,93 грн. боргу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач вчасно не сплачував орендну плату, передбачену укладеним між сторонами договором.

Ухвалою від 31.10.2013 року судом (суддя Н.Березяк) прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 25.11.2013 р.

Ухвалою від 25.11.2013 року судом відкладено розгляд справи на 09.12.2013 року з огляду на неявку представника відповідача.

05.12.2013 року через канцелярію господарського суду надійшла заява (вх. № 5204/13) про збільшення розміру позовних вимог , відповідно до якої позивач просить суд стягнути із відповідача 9244,44 грн. основного боргу, 1103,18 грн. пені та 924,48 грн. - штрафу. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою від 09.12.2013 року судом відкладено розгляд справи на 23.12.2013 року.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Березяк Н.Є. згідно розпорядження керівника апарату господарського суду Львівської області від 23.12.2013 року справу шляхом повторного автоматизованого розподілу призначено до розгляду судді Король М.Р.

Ухвалою від 23.12.2013 року розгляд справи відкладено на 23.01.2014 року.

В судовому засіданні 23.01.2014 року позивач позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 23.01.2014 р. не прибув.

Ухвали суду направлялись відповідачу за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, однак були повернуті до суду із позначкою «за закінченням терміну зберігання».

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

27.01.2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавцем згідно договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄФОБС ЗАХІД» (орендарем згідно договору) укладено договір оренди № 19 нерухомого державного майна.

Відповідн до п. 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення (№№ 30-38) загальною площею 61,3 м.кв., які розміщені на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі, за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 54 (реєстровий номер - 25253009.1123.ЖТХЮРМ002), що знаходиться на балансі Служби автомобільних доріг у Львівській області (балансоутримувач).

Пунктом 10.1.договору передбачено, що договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 27 січня 2012р. по 25 січня 2015 року включно.

Відповідач (орендар) прийняв об'єкт оренди в строкове платне користування на підставі акту приймання-передавання нерухомого державного майна, загальною площею 61,3 м. кв., за адресою: м. Львів, вул. В.Великого, 54. Акт підписаний сторонами 27.01.2012 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Рішенням господарського суду від 24.09.2013 року у справі № 914/2949/13 договір оренди нерухомого державного майна № 19 від 27.01.2012 року, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄФОБС ЗАХІД», розірвано.

Вищезазначене рішення у справі № 914/2949/13 набрало законної сили 07.10.2013 року.

Звертаючись до суду, позивач просить стягнути з відповідача 11272,43 грн., з яких 9244,77 грн. заборговаінсть по сплаті орендної плати за період з 01.07.2013 року по 03.10.2013 року, 1103,18 грн.- пеня та 924,48 грн. штраф.

Згідно п.5.3. договору орендар (відповідач) зобов'язувався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 3.6. договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: - 70% до державного бюджету; - 30% на рахунок балансоутримувача.

Згідно з п 3.7. договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і сплачується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні, тобто відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Однак, всупереч умовам укладеного договору та вимогам законодавчих актів, відповідач взяті на себе зобов'язання в повній мірі не виконав, зоборгувавши відповідачу за період з 01.07.2013 року по 03.10.2013 року 9244,77 грн. орендної плати.

Докази сплати вищезазначеної суми в матеріалах справи відсутні.

Також позивач просить суд стягнути ізх відповідача 1103,18 грн. пені та 924,48 грн. штрафу.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Згідно з п.1 т.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.19 цього ж Закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ч.3 ст.285 ГК України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата- це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно п.3 ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", cтроки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором оренди № 19 від 27.01.2012 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не вносячи орендної плати, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 9244,77 грн. орендної плати за період з 01.07.2013 року по 03.10.2013 року.

Судом також встановлено, що договір № 19 від 27.01.2012 року розіований на підставі рішення суду від 24.09.2013 року у справі № 914/2949/13.

Також, відповідно до п. 3.7 договору за несвоєчасну сплату орендної плати, позивачем нарахована відповідачу пеня в сумі 1103,18 грн. за період з 01.07.2013 року по 03.10.2013 року. та відповідно до п. 3.8. договору, нараховано штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості, що становить 924,48 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, який міститься в матеріалах справи.

У разі порушення зобов'язання, згідно зі ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2012 р. у справі N 3-24гс12).

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з наданими позивачем розрахунками пені та штрафу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФОБС ЗАХІД" ( м. Львів, вул. В.Великого, 54, ідентифікаційний код 37613702) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, ідентифікаційний код 20823070) 9244,77 грн. основного боргу, 1103,18 грн. пені та 924,48 грн. штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФОБС ЗАХІД" ( м. Львів, вул. В.Великого,54, ідентифікаційний код 37613702) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, ідентифікаційний код 20823070) 1720,50 грн. судового збору.

4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 28.01.2014 р.

Суддя Король М.Р.