Рішення

від 23.01.2014 по справі 910/22774/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22774/13 23.01.14

За позовом Виконуючого обов'язки прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі:

1. Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації

2. Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району міста Києва

3. Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Віолта"

Про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури: Онуфрієнко А.О. представник за довіреністю № 5240вих-13 від 11.12.13.

Від позивача-1: Гаврилюк М.Г. представник за довіреністю № 102/01/14-4554 від 02.07.13.

Від позивача-2: Ніговська Н.Д. представник за довіреністю № 07 від 01.10.13.

Від позивача-3: не з'явився

Від відповідача: Селецька О.В. представник за довіреністю № б/н від 04.12.13.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Виконуючого обов'язки прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі: Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач-1), Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у місті Києві ради" (далі - позивач-2), Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд» (далі - позивач-3) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віолта" (далі - відповідач) про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.13. порушено провадження у справі № 910/22774/13 та призначено її до розгляду на 12.12.13.

В судовому засіданні 12.12.13. представником прокуратури подано письмові пояснення по справі.

За результатами судового засідання 12.12.13. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 14.01.14., про що судом прийнято відповідну ухвалу.

26.12.13. представником позивача-3 через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі.

13.01.14. відповідачем через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Віолта" проти позову в частині зобов'язання відповідача звільнити спірні приміщення та передати їх позивачу-2 не заперечує.

14.01.14. прокуратурою через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України подано заяву, яку суд розцінює як заяву про зміну предмету позову та відповідно до якої прокуратура просить суд зобов'язати відповідача звільнити орендоване приміщення за адресою: м. Київ, проспекті Маяковського, 10, загальною площею 594,6 кв.м та повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі позивачу-2. Судом прийнято вказану заяву.

В судовому засіданні 14.01.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 23.01.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.14. за заявою позивача-2 змінено його найменування з Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у місті Києві ради» на Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району міста Києва.

В судовому засіданні 23.01.14. представником прокуратури підтримано свої позовні вимоги з врахуванням заяви від 14.01.14.

В судовому засіданні 23.01.14. представником позивача-1 подано письмові пояснення по справі та підтримано вимоги прокуратури.

Представник позивача-2 в судовому засіданні 23.01.14. підтримав позовні вимоги прокуратури.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.01.14. проти вимог прокуратури не заперечував.

Представник позивача-3 в судове засідання 23.01.14. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/22774/13.

В судовому засіданні 23.01.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури позивачів-1, 2 та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі зазначених положень, виконуючий обов'язки прокурора Деснянського району міста Києва звернувся до суду в інтересах держави з позовом про зобов'язання відповідача звільнити приміщення та передати їх за актом приймання-передачі.

01.04.12. між позивачем-1 (далі - Орендодавець) відповідачем (далі - Орендар) та позивачем-2 як Балансоутримувачем, укладено Договір № 930758 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 2.1) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в орендну нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Маяковського,10, загальною площею 594,6 кв.м (далі - об'єкт оренди).

Розпорядженнями Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 18.07.12. № 379, № 442 від 23.08.12., № 19 від 22.01.13. об'єкт оренди передано з балансу позивача-3 на баланс позивача-2, який став Балансоутримувачем об'єкта оренди.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокуратура вказує на те, що незважаючи на закінчення строку дії Договору оренди, відповідач не звільнив нежилі приміщення та не передав їх за актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Судом враховано, що відповідачем визнано позовні вимоги щодо зобов'язання звільнити об'єкт оренди та передати його за актом приймання-передачі.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані прокуратурою докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 9.1, відповідно до якого Договір діє з 01.04.12. до 30.09.12.

Приписами ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 9.4 Договору його дія припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який він був укладений.

У разі закінчення строку дії Договору, або при його розірванні, Орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди Балансоутримувачу (7.6 Договору).

В п. 4.15 Договору сторонами погоджено, що Орендар після припинення дії Договору зобов'язаний протягом 30-ти календарних днів передати майно по акту приймання-передачі, який підписується Орендарем, Орендодавцем та Балансоутримувачем.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

З вказаних правових норм вбачається, що після закінчення строку дії Договору оренди, такий договір оренди припиняється, а Орендар зобов'язаний звільнити орендоване приміщення та передати його Орендарю.

Згідно п. 8.8 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.11. № 34/6250 (надалі - Положення) - договір оренди укладається на підставі рішення Київської міської ради про передачу об'єкта в оренду.

Разом з тим, таке рішення на спірний об'єкт оренди відсутнє.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач-2 вимогою № 48-3106 від 16.09.13. та листом № 48-121 від 14.10.13. звертався до відповідача з вимогою звільнити об'єкт оренди.

Відповідачем було надано лист-відповідь за № 46 від 27.09.13. з проханням виконати вимоги про виселення відповідача з займаного ним приміщення.

Таким чином, судом встановлено, що строк дії Договору закінчився 30.09.12., проте, акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна з оренди Орендарем матеріали справи не містять, вказаного Орендар не заперечує.

За таких обставин, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Віолта" безпідставно користується орендованим приміщенням за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 10, загальною площею 594,6 кв.м.

При цьому, між позивачем-2 та відповідачем в період з 01.10.12.по 01.11.13. щомісячно складались та підписувались акти про фактичне використання нежитлового приміщення площею 594, 6 кв.м. за адресою: просп. Маяковського, 10. Як зазначено у вказаних актах, нежитлове приміщення фактично використовувалось відповідачем під статутну діяльність, причини складання актів - необхідність проведення з відповідачем розрахунків за користування приміщенням.

Фактичне користування об'єктом оренди Товариством з обмеженою відповідальністю "Віолта" не заперечується та крім іншого підтверджується актом обстеження спірного нежитлового приміщення від 19.09.13.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені прокуратурою, не спростував та визнав позовні вимоги, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Віолта" (02217, м. Київ, вул. Драйзера, б. 1; ідентифікаційний код 19133146) звільнити та передати за актом прийому-передачі Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району міста Києва (02217, м. Київ, вул. М.Закревського,15; ідентифікаційний код 36657100) нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Маяковського,10, загальною площею 594,6 кв.м.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віолта" (02217, м. Київ, вул. Драйзера, б. 1; ідентифікаційний код 19133146) в доход Державного бюджету України 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.01.14.

Суддя Т.М. Ващенко